Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тематика практичних занять 3 страница




Ліквідність — можливість використання активу як засобу оплати (або швидкого перетворення його на засіб оплати) і здатність активу зберегти свою номінальну вартість незмінною.

Ліміт боргу місцевих органів влади — гранична величина заборгованості органів місцевого самоврядування по муніципальних позиках, яка встановлюється центральною владою. Ліміт боргу місцевих органів влади може встановлюватися у законодавчому порядку або Міністерством фінансів України; показник використовується у зарубіжній практиці.

 

Майнові податки — див. Податки майнові.

Маркетинг — система заходів для вивчення ринку та активного впливу на споживчий попит із метою розширення збуту виробничих товарів.

Матеріальні активи — основні фонди та оборотні активи у будь-якому вигляді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів і нематеріальних активів.

Матрикулярні внески (від лат. matricula — список) — порядок формування бюджету центрального уряду, згідно з яким його доходи утворюються за рахунок відрахувань окремих територій, що входять до складу держави і пов’язуються з фінансуванням конкретного списку централізованих витрат. Мали місце у німецькому Союзі у процесі створення Німецької імперії як внески членів союзної держави одній з цих держав для виконання делегованих їм спільних функцій. Подібна система формування центрального бюджету використовувалась на етапі становлення федеративних держав. На цих засадах формувався Союзний бюджет колишнього СРСР у 1991 р. у період розпаду союзної державності. В Україні на побутовому рівні ідеологія М. в. обстоюється у формі так званої моделі формування бюджету “знизу догори”. У сучасних умовах у зарубіжних країнах М. в. як спосіб формування бюджету центрального уряду не використовуються.

Митна декларація — див. Декларація митна.

Митні збори — плата, що стягується з декларантів за оформлення митних процедур.

Мито — непрямий податок, який встановлюється державою на товари, що імпортуються, експортуються чи проходять транзитом через митну територію країни, в процентних ставках до вартісної оцінки цих товарів або у твердих ставках на одиницю товару.

М. ввізне — мито, що сплачується при імпорті товарів.

М. вивізне — мито, що сплачується при експорті товарів.

Міжбюджетні взаємовідносини — форма, у якій забезпечується взаємозв’язок різних ланок бюджетної системи. М. б. визначаються державним, територіальним та бюджетним устроєм країни.

Міжбюджетні взаєморозрахунки — процес передачі коштів з Державного бюджету України місцевим бюджетам і навпаки, — з місцевих бюджетів до Державного бюджету України у процесі виконання бюджетів з метою збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи.

Міжнародний ринок позичкового капіталу (МРПК) — система відносин у сфері акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами; сукупність фінансово-кредитних установ і фондових бірж, що надають позики й кредити іноземцям.

Мінімальна дохідна база — гарантована державою дохідна база місцевих бюджетів, необхідна для формування мінімального бюд­жету. Забезпечується шляхом закріплення за місцевими бюджетами джерел доходів, які дозволяють органам місцевого самоврядування забезпечити фінансування послуг населенню на рівні мінімальних державних соціальних стандартів. Використовується як показник у практиці бюджетного регулювання зарубіжних країн.

Мінімальний бюджет органу місцевого самоврядування — розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для фінансування послуг населенню відповідної адміністративно-територіальної одиниці на рівні мінімальних соціальних стандартів, який гарантується державою. У разі, коли органу місцевого самоврядування не вистачає власних коштів для формування мінімального бюджету, ці ресурси надаються йому державою на гарантованій основі. Використовується як показник у практиці фінансового вирівнювання в багатьох зарубіжних країнах. В Україні мінімальні місцеві бюджети — у стадії розробки.

Мінімальні державні соціальні стандарти — гарантований державою рівень послуг на душу населення в межах усієї території країни, який надається місцевими органами і фінансується за рахунок місцевих бюджетів; показник, який використовується для розрахунку показника мінімального місцевого бюджету. Використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. В Україні мінімальні соціальні стандарти — у стадії розробки.

Місцевий бюджет інвестицій або розвитку — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на розширене виробництво, інвестиції, придбання обладнання, сплату основної час­тини боргу. Застосовується як поняття в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. В Україні введене поняття “видатки розвитку”.

Місцевий поточний бюджет — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на поточні потреби, утримання апарату управління, закладів соціально-культурної сфери, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, сплату процентів за боргом та інше. Поняття, яке використовується в прак­тиці бюджетного планування зарубіжних країн. У Законі України “Про бюджетну систему України” застосовується поняття “поточні видатки бюджету”.

Місцеві бюджети — сукупність бюджетів, які складаються, зат­верджуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування.

Місцеві податки — податки, що встановлюються і справляються на відповідній території місцевими органами представницької влади як на підставі загальнодержавного законодавства про місцеві податки і збори, так і цілком самостійно.

Місцеві податки і збори — обов’язкові платежі, які згідно із законодавством запроваджуються органами місцевого самоврядування на підпорядкованій їм території і повністю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Місцеві позики — форма мобілізації фінансових ресурсів для потреб місцевих органів влади. М. п. розміщуються на ринку позичкового капіталу. У зарубіжних країнах М. п. — основний спосіб капіталовкладень, які здійснюються місцевими органами влади. Межі заборгованості місцевих органів по М. п. регулюються центральними органами державної влади згідно із законодавством. Повернення основної суми боргу по М. п. здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету інвестицій, відсотки за користування позикою сплачуються за рахунок коштів поточного місцевого бюджету. Право розміщення М. п. згідно із законодавством надано органам місцевого самоврядування України. Порядок їх випуску регламентується Законом України “Про зовнішній і внутрішній борг України”. Перші муні­ципальні позики випустили міста Київ, Дніпропетровськ та деякі інші.

Місцеві фінансові органи в Україні — фінансові відділи виконавчих органів місцевого самоврядування, фінансові відділи та управління місцевих органів державної виконавчої влади, а також місцеві органи Головної державної податкової адміністрації, Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства України. Фінансові відділи у структурі місцевого самоврядування України функціонують у 163 містах обласного підпорядкування, а також регіонах цих міст.

Фінансові відділи та управління в системі місцевих органів державної виконавчої влади функціонують у складі обласних, Київської і Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій. Місцеві органи Головного управління державної податкової інспекції, Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства України, функціонують в областях, містах, районах, районах у містах; вони не входять до складу місцевих державних адміністрацій і мають центральне підпорядкування.

Міський бюджет — бюджет, який складається, затверджується і виконується органом міського самоврядування.

Митниця — державний заклад, через який повинні ввозитися або вивозитися усі переміщувані через кордон товари і вантажі з метою їх митного контролю і стягування відповідних мит і зборів.

Моделі бюджетної системи — види побудови бюджетної системи та організації міжбюджетних взаємовідносин. Розрізняють три основні М. б. с. Перша модель базується на повному розподілі різних податків між рівнями бюджетної системи і закріпленні їх за відповідними бюджетами, друга — на фіксованому дольовому (пайо­вому) розподілі основних податків між різними рівнями бюджетної системи, третя — на застосуванні спільної бази оподаткування різними рівнями влади, які встановлюють власні податкові ставки. Загальна податкова ставка є сумою податкових ставок різних рівнів влади. У чистому вигляді всі ці моделі на застосовуються.

У кожній країні склалася певна бюджетна система із своєю системою міжбюджетних взаємовідносин. Але в основі своїй кожна з них може бути віднесена до однієї з трьох моделей.

В Україні бюджетна система і міжбюджетні відносини будуються переважно на моделі дольової (пайової) участі різних рівнів влади в розподілі загальнодержавних податків. Проте цей розподіл здійснюється не на основі встановлених фіксованих часток кожного рівня влади, а на основі нормативів, які щороку переглядаються.

Монополія фіскальна — непрямий податок, що дорівнює різниці між державною фіксованою ціною товарів (робіт, послуг), монополізованих державою, і витратами на їх виробництво та реалізацію.

Муніципальна власність — власність, що перебуває у користуванні, володінні й розпорядженні територіальних колективів та їх виборних органів місцевого самоврядування; одна з форм власності корпоративної (колективної).

Муніципальне підприємництво — особлива сфера підприємницької діяльності, суб’єктами якої є органи місцевого самоврядування. Метою М. п. є надання різноманітних послуг жителям адміністративно-територіальних одиниць.

Муніципальне фінансове право — сукупність правових норм, які регулюють фінансові відносини територіальних колективів та органів місцевого самоврядування; галузь муніципального (комуналь­ного) права. Як галузь права існує в зарубіжних країнах. В Україні муніципальне (комунальне) право знаходиться на початковому етапі становлення.

Муніципальний банк — фінансово-кредитна установа, яка засно­вана органом місцевого самоврядування та муніципальними підприємствами і спеціалізується на фінансовому обслуговуванні діяльності територіальних колективів.

Муніципальний кредит — система кредитних відносин, головним позичальником у якій є органи місцевого самоврядування; інститут фінансової діяльності органів місцевого самоврядування. Основна форма фінансування муніципальних інвестиційних програм у зарубіжних країнах. М. к. відокремлений від державного, на відміну від нього має виключно цільовий характер і пов’язаний із реалізацією конкретних соціально-економічних програм.

Муніципальні податкові служби — спеціальні органи, створені в деяких зарубіжних країнах органами місцевого самоврядування для стягування місцевих податків і зборів.

Муніципальні цінні папери — цінні папери, які випускаються органами місцевого самоврядування зарубіжних країн з метою залучення коштів для реалізації власних інвестиційних програм та інших заходів.

 

Неоподатковуваний мінімум — розмір об’єкта оподаткування, в межах якого податок не справляється.

Неподаткові платежі — разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету.

Непрямі податки — податки, що встановлюються в цінах товарів і послуг і розмір яких для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Новація — припинення зобов’язання за згодою сторін шляхом заміни його новим зобов’язанням.

Номінал — номінальна (іменна) вартість, позначена на цінних паперах (акціях, облігаціях і паперових грошових знаках).

Нормативи відрахувань від регульованих доходів — пропорції (у відсотках), згідно з якими розподіляються регульовані доходи між різними рівнями бюджетної системи. Такі нормативи для областей, міст Києва і Севастополя затверджуються Верховною Радою України, для районів, міст обласного підпорядкування, районів у містах Києві та Севастополі — відповідно обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами, районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим — Верховною Радою Автономної Республіки Крим, районів у містах з районним поділом, міст районного підпорядкування, сіл і селищ — відповідно міськими та районними Радами.

Нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості — розрахункові показники рівня певних послуг, які надаються на душу населення за рахунок бюджетних коштів. Використовуються при розрахунку мінімальних державних соціальних стандартів. Розробка таких нормативів передбачена законодавством України.

Нормативно-розрахункові методи фінансового вирівнювання — методи надання трансфертів та інших фінансових ресурсів бюджетам місцевих органів влади з бюджету центрального уряду, а також із бюджетів органів влади вищого рівня на основі розмежування видаткових функцій між різними рівнями влади, розрахунку можливих доходів місцевих органів влади на основі податкового потенціалу територій, мінімальних бюджетів місцевого самоврядування, державних мінімальних соціальних стандартів і відповідної формули фінансового вирівнювання. У подібних розрахунках ураховуються чисельність населення відповідної території, його структура, рівень зайнятості, наявність мережі доріг, об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури, що утримуються місцевою владою, та інші індикатори. Результатом цих розрахунків є визначення об’єк­тивних бюджетних потреб території, можливостей їх фінансування за рахунок можливостей місцевої влади, а також розмірів необхідної фінансової допомоги з боку центрального уряду та органів влади вищого рівня. Ці методи широко застосовуються в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.

 

Об’єкт оподаткування — фізична чи вартісна величина, щодо якої нараховується податок.

Облік надходжень податків — накопичення інформації про платежі в бюджет у розрізі окремих платників і видів податків та податкових платежів, що вони сплачують.

Облік платників — включення юридичних і фізичних осіб та даних про них до відповідних облікових реєстрів на ручних чи машинних засобах накопичення та збереження інформації.

Обов’язкові видатки органів місцевого самоврядування — видат­ки, які органи місцевого самоврядування зобов’язані здійснювати згідно із законодавством. У більшості зарубіжних країн повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані, або доручені центральною владою. Власні повноваження, у свою чергу, поділяються на обов’язкові й добровільні. Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування в процесі виконання обов’язкових повноважень, також є обов’язковими. Перелік обов’язко­вих видатків обумовлений мінімальними державними соціальними стандартами послуг, які надаються органами місцевого самоврядування. Поняття застосовується в законодавстві багатьох зарубіжних країн.

Оборотна касова готівка — кошти, що формуються у складі місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Одиниця оподаткування — чисельна одиниця виміру об’єкта оподаткування, щодо якої встановлюються податкові ставки.

Окладні податки — податки, встановлювані для окремих платників шляхом виділення об’єкта оподаткування й затвердження податкових ставок.

Оподаткування (оподатковування) — узаконене державою та місцевими органами влади обкладання податками юридичних осіб і громадян.

Оподаткування подвійне — 1) одночасне стягнення різних податків на доходи на різних стадіях їх формування, але в рамках однієї виробничої діяльності. Наприклад, оподаткування заробітної плати окремого працівника і доходу підприємства загалом; 2) одночасне стягнення аналогічних податків у різних країнах у зв’язку із підпорядкуванням платника податку та об’єкта оподаткування юрисдикції цих (різних) країн.

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час його укладення або на час придбання за рішенням сторін.

Перший продавець О. (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов’язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець О. має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Орендна плата за землю — форма плати за землю, що встановлюється для орендарів землі.

Основні характеристики бюджету — обсяг доходів бюджету, обсяг видатків бюджету, обсяг поточних доходів і видатків бюджету, обсяг доходів і видатків бюджету розвитку, перевищення видатків над доходами бюджету або його дефіцит, максимальна величина дефіциту бюджету, розрахована щодо видатків і валового національного продукту (ВНП) у відсотках, перевищення доходів над видатками бюджету або його профіцит, обсяг закріплених і регульованих доходів, обсяг доходів за рахунок податкових надходжень, обсяг доходів за рахунок прямих і непрямих податків, обсяг дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів, нормативи відрахувань від регульованих доходів до місцевих бюджетів, обсяг резервного фонду, обсяг коштів цільових фондів у складі бюджету, обсяг оборотної касової готівки.

Особистий дохід — загальний дохід, фактично одержаний сімейними господарствами, включаючи трансфертні платежі.

Особисті податки — група прямих податків, що встановлюються під конкретного платника, який виступає відправною точкою системи оподаткування.

Особливі бюджетні режими місцевих органів влади — різновид преференцій, що надаються місцевій владі центральною державною владою і передбачають пільги та додаткові повноваження окремих місцевих органів влади. Можуть включати розширення бюджетної автономії, податкових повноважень, повноважень щодо розподілу доходів та фінансування видатків окремих місцевих органів влади. Особливі бюджетні режими інколи передбачають індивідуально-договірні відносини місцевих органів влади окремих територій і центрального уряду в бюджетній сфері, як це має місце в Китаї чи в Російській Федерації. Метою створення окремим територіям особливих бюджетних режимів є комплекс умов для залучення іноземного капіталу, активізації підприємницької діяльності, щоб подолати відставання таких регіонів у соціально-економічному розвитку.

Пеня — штрафна санкція за несвоєчасне виконання фінансових зобов’язань, що застосовується в разі несвоєчасної сплати податків і неподаткових платежів, а також у разі затримання оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг і виконаних робіт. Нараховується у процентах до суми невиконаного зобов’язання за кожен день затримки.

Перевірка документальна — перевірка правильності розрахунків платників податків із бюджетом, що проводиться безпосередньо в платника за даними бухгалтерського обліку, звітності та первинних документів.

Перевірка камеральна (попередня) — перевірка правильності розрахунків платників податків з бюджетом у податковій адміністрації (інспекції) на підставі поданих декларацій, звітів і розрахунків.

Перекладання податків — перенесення через ціновий механізм тягаря податку безпосереднім його платником на іншого суб’єкта податкових відносин.

Перерахування податків — обчислення сум податків, які фактично підлягають сплаті і з яких було здійснено авансові платежі, а також установлення переплати чи недоплати (сальдо) розрахунків.

Підакцизні товари — див. Товари підакцизні.

Пільги податкові — часткове чи повне звільнення фізичних і юридичних осіб від сплати податків. Є одним з елементів податкової політики і мають як економічну, так і соціальну спрямованість. Використовуючи П. п., держава регулює певні економічні процеси, а також забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. До П. п. належать: неоподатковуваний мінімум доходів, податкові знижки (наприклад, для підприємств окремих галузей, регіонів), вилучення з оподатковуваних доходів деяких витрат платників податків, повернення раніше сплачених податків (податкові амністії), повне звільнення від сплати деяких податків тощо.

Плата — платіж у бюджет за використання ресурсів, які перебувають у загальнодержавній власності, на основі певної еквівалентності взаємовідносин платників і держави. Встановлюється у твердих ставках з одиниці ресурсів у їх фізичному вимірі.

П. за воду — плата, встановлена за забір прісної води з наземних водосистем і підземних джерел і за безповоротне використання водних ресурсів. Справляється з юридичних осіб за ставками з 1 куб. м води.

П. за землю — плата за використання землі, що справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати.

П. за спеціальне використання надр — справляється з видобувачів корисних копалин за твердими ставками, що встановлюються з одиниці корисних копалин.

Платник (суб’єкт) податку — фізична та юридична особа, яка безпосередньо перераховує податок до бюджету.

Податки майнові — прямі податки з юридичних і фізичних осіб, об’єктом оподаткування яких є нерухоме майно.

Податкова квота — частка окремого податку чи загальної суми податків, сплачених платником, у його доході.

Податкова позика — повне або часткове звільнення від оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності центральними та місцевими органами влади на певний період часу; різновид податкових пільг. Оформлюється угодою як фінансова позика цим суб’єктам, що має бути використана на певні цілі. П. п. використовуються в практиці багатьох країн.

Податкова політика — див. Політика податкова.

Податкова робота — діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків і податкових платежів до бюджету.

Податкова система — сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також методи та принципи їх встановлення.

Податкова служба — див. Державна податкова служба.

Податкова ставка — законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Може бути встановлена як у твердій сумі, так і в процентах.

Податкова угода — угода, яку укладають органи влади і суб’єк­ти підприємницької влади, що отримують податкові пільги. Застосовується як правова форма регулювання податкових пільг, які надаються місцевими органами влади.

Податкове регулювання — розподіл і закріплення податків, визначених законом про систему оподаткування, між бюджетами різних рівнів, які входять до складу бюджетної системи країни. В Україні здійснюється на основі Закону України “Про бюджетну систему України” та щорічних законів про державний бюджет. Право податкової ініціативи — право на запровадження податків — належить вищим законодавчим органам влади держави, а також представницьким органам влади суб’єктів федерації у федеративних країнах.

Податкові канікули — звільнення від оподаткування іноземних інвесторів або окремих галузей виробництва на певний період часу з метою пожвавлення ділової активності в країні чи окремому регіоні; різновид податкових пільг.

Податковий потенціал адміністративно-територіальної одиниці — загальний обсяг податків, які мобілізуються за рахунок усіх платників на відповідній території. Показник, який визначає податкові можливості території. Податковий потенціал є одним із складників фінансового потенціалу території. Одиницею виміру податкового потенціалу, яка використовується в практиці бюджетного регу­лювання, є податкові збори на душу населення, або податковий потенціал на душу населення. У практиці розвинутих зарубіжних країн показник податкового потенціалу розраховується по-іншому. В умовах існування розмежованих податкових систем центрального уряду та органів місцевого самоврядування розраховується показник податкового потенціалу територіального колективу. Він відображає сукупні податкові надходження до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.

Податок — обов’язковий регулярний платіж юридичних і фізичних осіб до державного чи місцевого бюджетів, що законодавчо встановлюється для фінансового забезпечення виконання функцій держави.

П. дегресивний — податок, ставка якого збільшується зі зростанням величини доходу, але кожний наступний приріст ставки податку є менший за попередній.

П. з обороту — форма універсального акцизу, який встановлюється до загального обороту підприємства.

П. із продажів (купівель) — різновид універсального акцизу, який стягується при реалізації товарів у роздрібній торгівлі кінцевому споживачеві.

П. на додану вартість (ПДВ) — частина новоствореної вартості, що сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. ПДВ є непрямим податком, одним із різновидів універсальних акцизів.

П. на грошовий капітал — вид прямих податків, об’єктом оподаткування якого є грошовий капітал.

П. на дохід — форма прибуткового оподаткування підприємств, за якої об’єктом оподаткування виступає валовий дохід підприємства.

П. на майно підприємств — сплачується юридичними особами за процентними ставками до загальної вартісної оцінки майна; вид майнового оподаткування.

П. на нерухоме майно громадян — податок, що сплачується фізичними особами за процентними ставками до вартісної оцінки майна; вид майнового оподаткування.

П. на прибуток — форма прибуткового оподаткування підприємств, за якої об’єктом оподаткування виступає прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

П. непрямий — див. Непрямі податки.

П. прибутковий — основний прямий податок, що стягується з доходів громадян. Шкала ставок П. п. є прогресивною. Чинним зако­нодавством передбачено неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Об’єкт оподаткування — сукупний річний (місячний) оподатковуваний дохід, одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

П. прогресивний — податок, ставка якого зростає зі збільшенням величини об’єкта оподаткування.

П. пропорційний — податок, ставка якого не залежить від розміру об’єкта оподаткування.

П. прямий — податок, що стягується безпосередньо з доходів чи майна юридичних осіб і громадян.

П. регресивний — податок, ставка якого зменшується з ростом величини об’єкта оподаткування. Використовується у випадках, коли держава намагається стимулювати таке зростання.

П. розкладний — податок, який обчислюють спочатку в загальній сумі, а потім розподіляють (розкладають) між платниками цього податку пропорційно до певного показника чи порівну.

Подвійне оподаткування — див. Оподаткування подвійне.

Позабюджетні фонди — специфічна форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залучених для фінансування деяких суспільних потреб. Головне призначення полягає у фінансуванні цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань та інших джерел.

Позикова санкція — дозвіл на випуск цінних паперів муніципальної позики, що надається органам місцевого самоврядування центральною владою, як правило, Міністерством фінансів, або реєстрація цих паперів. Як правова норма використовується у більшості зарубіжних країн.

Політика податкова — державна політика оподаткування юри­дичних і фізичних осіб. ЇЇ метою є формування державного і місцевих бюджетів за одночасного стимулювання ділової активності підприємців. Реалізується через систему податків, податкових ставок і податкових пільг.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 307; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.044 сек.