Принципи ринкової економіки

Принципи організації ринкової економіки

Останнє десятиліття ХХ ст. увійде в історію як масовий перехід країн від командної до ринкової економіки. Для того, щоб глибше зрозуміти, що таке ринкова економіка необхідно розглянути основні принципи її організації.

Ринкова економіка ґрунтується на приватній власності та ціновому механізмі розв’язання основних проблем економічної організації. Іншими важливими її принципами є: свобода підприємництва і вибору, особиста зацікавленість як головний мотив економічної поведінки, конкуренція та обмежена роль уряду в господарському житті.

Приватна власність. Як уже зазначалося, в ринковій економіці ресурси перебувають у власності приватних осіб та інститутів, але не уряду. Приватна власність дає змогу окремим особам та підприємствам на свій розсуд залучати й застосовувати ресурси. Інститут приватної власності формувався еволюційно й підтримується правом заповіту — правом власника майна призначати спадкоємця власності після смерті. Права власності — найістотніші, оскільки заохочують інвестиції, обмін та економічне зростання. Без права власності люди змушені були б витрачати чимало зусиль та ресурсів, аби захистити й зберегти свою власність.

Свобода підприємництва й вибору. З приватною власністю тісно пов`язана свобода підприємництва й вибору. Ринкова економіка покладає на підприємства відповідальність за ухвалення рішень, ефективність яких перевіряється ринком.

Свобода підприємництва означає, що власники матеріальних ресурсів і грошей можуть вільно організовувати виробництво товарів і послуг. Вибір конкретної галузі діяльності й вихід з неї здійснюється підприємцями самостійно.

Свобода вибору передбачає, що власники ресурсів і грошей використовують або реалізують їх на свій розсуд. Вона також означає, що особа вільна обрати будь-який вид діяльності. Зазначений принцип означає й те, що споживачі на свій розсуд у межах грошових доходів визначають, які товари й послуги купувати. Однак свобода підприємництва й вибору у ринковій економіці не абсолютна. Їх обмежує державне втручання в економіку. Держава встановлює загальні юридичні обмеження для здійснення вибору суб’єктами господарювання та використання об’єктів приватної власності. Вона, наприклад, забороняє виробництво наркотиків, небезпечне забруднення довкілля, визначає технічні умови використання автотранспорту тощо.

Особиста заінтересованість (особистий інтерес) є рушійною силою ринкової економіки. Кожна людина й господарська ланка намагаються робити те, що їм вигідно. Власники ресурсів намагаються продати їх або надати в користування за найвищою ціною. Фірми прагнуть отримати найбільший прибуток. Споживачі розподіляють свої доходи так, аби отримати максимальну корисність від споживання. Отже, особистий інтерес визначає фундаментальний спосіб дій учасників економічного життя. Причому цей спосіб поведінки має узгоджуватися з чужими інтересами. Тому дотримання особистого інтересу не слід плутати з егоїзмом.

Мотив особистого інтересу скеровує і впорядковує функціонування економіки, яка була б інакше хаотичною. Фірми й постачальники ресурсів, дбаючи про власну вигоду й діючи в межах конкурентної ринкової системи, одночасно — ніби скеровані "невидимою рукою"² - сприяють досягненню суспільних інтересів.

Конкуренція. Свобода вибору є основою конкуренції, або економічної змагальності, притаманної ринковій економіці. Конкуренція передбачає:

1) наявність на ринку значної кількості незалежних продавців і покупців конкретного продукту або ресурсу;

2) свободу для покупців і продавців виступати на певних ринках чи залишати їх.

Суть конкуренції полягає в широкому розпорошенні економічної влади в середині двох складових економіки — фірм та домогосподарств. Якщо на ринку певного продукту є багато покупців і продавців, жоден покупець або продавець не може помітно вплинути на ціну цього продукту.

Конкуренція наявна на ринку доти, доки жоден із продавців або покупців чи їхні невеликі групи не можуть маніпулювати ринком для власної вигоди. За великої кількості продавців на ринку певного продукту, кожен із них забезпечує таку мізерну частку загального обсягу продукції, що практично не в змозі вплинути на пропозицію, а отже, й на ціну продукту.

Таке саме твердження справедливе й для тих, хто визначає попит на ринку. Покупців на ринку багато, і вони діють незалежно один від одного. Отже, окремі покупці також не можуть впливати на ціну, маніпулювати ринком.

Конкуренція передбачає також, що виробникам легко входити у галузь і залишати її; не існує штучних юридичних перешкод, що не дозволяють збільшення або зменшення обсягів продукції в окремих галузях. Свобода входу у галузь і виходу з неї забезпечує економіці гнучкість, без якої неможливий її ефективний розвиток.

Обмежена економічна роль держави. Ринкова економіка сприяє ефективному використанню ресурсів. Тому втручання держави в господарську діяльність фірм обмежене. Уряду встановлюють юридичні обмеження для використання приватної власності та здійснення індивідуального вибору. Концепція ринкової економіки як саморегульованої системи виключає директивне централізоване державне управління нею. Проте низка небажаних наслідків пов’язаних із ринковою системою, призвели до того, що ролб уряду в економіці зросла. Ринкову економіку, в якій уряд відіграє активну роль, називають змішаною.

Основним механізмом узгодження дій суб?єктів ринкової економіки є система цін, або ринковий механізм. Рішення, які ухвалюють покупці й продавці продуктів, реалізуються через систему ринків. Ринок — це механізм через який взаємодіють покупці й продавці для визначення ціни та кількості продукту.

Ціни — це орієнтири, керуючись якими, власники ресурсів, підприємці та споживачі роблять свій вибір, щоб реалізувати власний інтерес. Система цін і ринків є основною організуючою системою ринкової економіки, а конкуренція — механізмом контролю.

Якщо споживачі бажають більше якогось товару, наприклад, бензину для своїх автомобілів, то попит на бензин зростає; якщо нафтові компанії вважають, що їхні запаси бензину вони зменшуються, то для розподілу обмеженої пропозиції бензину підвищують ціни на нього. Якщо деякий товар, наприклад спортивне взуття, є неходовим, продавці зменшать ціну на нього, аби продати непопулярні моделі.

Ціни координують рішення виробників і споживачів на ринку. Вищі ціни скорочують споживання й стимулюють виробництво. Нижчі ціни стимулюють споживання й звужують виробництво. Ціни є зрівноважувальним колесом у ринковому механізмі.

Ціна допомагає збалансувати споживання й виробництво (або попит і пропозицію) кожного продукту. Ринковий механізм установлює загальну рівновагу цін та кількостей і розв?язує три проблеми: що, як, для кого.

Проблема "що виробляти". У ринковій економіці підприємства прагнуть отримати прибуток й уникнути збитків. Зрозуміло, що фірми виробляють лише ті товари і послуги, виробництво яких приносить прибуток. Ті продукти, які не приносять прибутку не вироблятимуться. Прибуток - це різниця між виторгом і витратами. Виторг обчислюють як добуток ціни продукту та кількості проданого продукту. Витрати обчислюють множенням ціни кожного ресурсу на його кількість, використану у виробництві, а відтак підсумовують витрати на всі ресурси.

Попит споживачів відіграє особливу важливу роль у визначенні видів і кількості продуктів, які виробляють. Споживачі витрачають свої гроші на ті товари та послуги, яких вони бажають і в змозі купити. Ці видатки є голосуванням грішми, через яке споживачі заявляють про свої потреби, зумовлюючи попит на ринку продуктів. Якщо набирається така кількість цих "голосів", яка забезпечує прибуток, фірми вироблятимуть цей продукт. Збільшення попиту споживачів, тобто кількості "голосів", поданих за продукт, спричинятиме збільшення виробництва продукту.

Навпаки, зменшення попиту споживачів, тобто подання за продукт меншої кількості "голосів", звужуватиме виробництво продукту. Отже, "голоси" споживачів відграють вирішальну роль у визначенні того, які продукти вироблятимуть фірми.

Проблема "як виробляти" пов’язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, з технологією виробництва та фірмами, які вироблятимуть продукцію кожної галузі. Ринкова система залучає русурси в ті галузі, попит споживачів на продукцію яких достатній, і виробництво цих продуктів є прибутковим. Водночас ринкова система позбавляє неприбуткові галузі обмежених ресурсів.

У конкурентній ринковій економіці виробляють продукт лише ті фірми, які спроможні застосувати економічно найефективніші методи виробництва. Найефективніший метод виробництва залежить від: а) наявних технологій і техніки; б) цін на необхідні ресурси. Наявні технології передбачають різні комбінації ресурсів, які можуть забезпечити бажаний обсяг продукції. Технологія, яка передбачає таку комбінацію ресурсів, яка забезпечує виробництво продукту з найнижчими грошовими витратами, є найефективнішою. Саме цю технологію мають використовувати фірми галузі.

Розв’язання проблеми "для кого виробляти" пов’язане з грошовими доходами споживачів. Грошовий дохід споживача залежить від кількостей різних ресурсів - праці, землі, капіталу, які стримувач доходу постає на ринок ресурсів, і від цін на них.

Ринковій системі як механізму розподілу продукту не притаманні жодні етичні принципи. Домогосподарства, які успадковують значні матеріальні ресурси і нагромаджують їх у результаті важкої праці й ощадливості, завдяки діловій кмітливості, через шахрайство чи обмін, отримують великі доходи. Ці домогосподарства в ринковій економіці привласнюють велику частку продукту. Домогосподарства, що постачають на ринок трудові ресурси, за які призначають низьку платню, і не володіють матеріальними ресурсами, отримують невеликі грошові доходи й відповідно малі частки виготовленого продукту.

Завдяки значним своїм перевагам ринкова економіка потіснила всі інші економічні системи. По-перше, конкурентна ринкова економіка забезпечує найефективніше використання ресурсів. Вона змушує фірми застосовувати найпередовіші технології, сприяє розробленню та впровадженню нових й ефективніших технологій у виробництво. Ринкова економіка залучає ресурси на виробництво тих товарів і послуг, яких найбільше потребує суспільство. По-друге, ринкова економіка ефективно індукує стимули до праці для найманих працівників і підприємців. Більші зусилля в роботі означають вищі грошові доходи, які переливаються у вищий рівень життя.

Для глибшого розуміння ринкової економіки застосуємо схему кругопотоку. Функціонування ринкової економіки грунтується на взаємопов’язаному безперервному русі ресурсів, виготовлених продуктів і доходів. Такий рух називають кругопотоком.

Основними учасниками господарського життя є: домашні господарства, фірми (підприємства) і держава.

Домашні господарства — це особи або сім’ї, що мають спільні доходи і спільно їх використовують. У ринковій економіці домогосподарства не лише отримують і витрачають доходи, а й володіють всіма економічними ресурсами.

Підприємства (фірми) — це основні виробничі одиниці, які використовують ресурси для виробництва товару або послуги з метою вилучення прибутку.

Держава виконує важливі функції в економіці. Але поки що залишимо осторонь роль держави в господарському життя. На верхній частині схеми зображено ринок ресурсів. Тут домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємтсва) володіють всіма ресурсами, — праця, земля, капітал і підприємницький хист — постачають ці ресурси підприємствам.

Підприємства потребують ресурсів, бо саме за допомогою останніх фірми виробляють товари і послуги. Взаємодія попиту і пропозиції на величезну кількість трудових і матеріальних ресурсів встановлює ціну на кожен з них. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної плати — оплата праці, ренти — плата за землю, процента — плата за капітал і прибутку — плата за підприємницький хист. Водночас платежі фірм за придбані ресурси є їх витратами.

Зауважте, що схема кругопотоку містить два кола — внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло відображає рух ресурсів і товарів і послуг — потік проти годинникової стрілки. Зовнішнє коло віддзеркалює грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків — за годинниковою стрілкою.

У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Грошовий дохід, який отримують домогосподарства від продажу ресурсів, вони використовують для купівлі товарів і послуг. Через видатки свого грошового доходу домогосподарства висловлюють свій попит на товари і послуги. Водночас підприємства поєднують ресурси, які вони придбали, для виробництва і пропозиції товарів і послуг на тих же ринках. У ході взаємодії попиту і пропозиції визначаються ціни продуктів. Зауважте також, що з точки зору фірм, видатки на товари і послуги становлять виторг, або надходження, від продажу товарів і послуг.

Схема кругопотоку демонструє складне переплетення процесів економічного життя. Домогосподарства і фірми є учасниками обох основних ринків, але в кожному випадку діють як протилежні сторони. На ресурсних ринках фірми діють як покупці, а домогосподарства — як власники ресурсів і постачальники, — які є продавцями. На ринку продуктів вони міняються позиціями: домогосподарства, як споживачі, є покупцями, а фірми є продавцями.

Всі операції купівлі — продажу кількісно обмежені. Домогосподарства володіють лише обмеженими ресурсами для постачання їх підприємством. Тому грошові доходи споживачів також обмежені. Обмежена кількість гривень не дозволяє придбати усі товари і послуги, які споживач хотів би купити. Внаслідок обмеженості ресурсів, виробництво товарів і послуг також обмежене.

Отже, у ринковій економічній системі домогосподарства, як власники ресурсів, продають свої ресурси фірмам і, як споживачі, витрачають отриманий грошовий дохід для купівлі товарів та послуг. Для виробництва товарів і послуг фірми купують ресурси, а свої готові продукти продають домогосподарствам.

Дата добавления: 2015-05-24