ПЕРЕДМОВА 3 страница. Важливим засобом привертання уваги є звернення

Важливим засобом привертання уваги є звернення. Форма звернення залежить від обставин, складу аудиторії і виду виступу. Як же потрібно скласти вступ, щоб привернути і зосередити якнайбільше уваги слухачів? З усіх можливих рекомендацій наведемо найбільш загальну: не починати промову з трафаретних виразів і фраз, прагнути до максимальної новизни, неочікуваності, свого роду інтриги. Перші слова повинні бути прості.доступні, зрозумілі та цікаві, щоб зачепити увагу. Цих зачіпок-вступів є багато: випадок з життя, якийсь парадокс, неочікуване питання і т.п.

Звичайно вибір того чи іншого вступу залежить від виду публічної промови, складу і стану аудиторії та інших обставин. Тому до однієї і тієї ж промови досвідчений оратор може підготувати декілька вступів.

Наведемо деякі з способів досягнення новизни і неочікуваності: апеляція до інтересів аудиторії; прийом парадоксальної ситуації; гумористичне зауваження; постановка проблемного питання; апеляція до події, часу, місця; апеляція до авторитетів, відомих джерел інформації, особи оратора.

Стародавні оратори розрізняли три види вступів: штучний, природний і раптовий. У першому випадку оратор поступово готує слухачів до викладення головної теми промови. У другому - оратор без усякої підготовки підходить до суті справи. У третьому випадку оратор, схвильований якоюсь подією, починає промову раптово, несподівано, розкриваючи перед слухачами свої почуття.

Вступ повинен бути нерозривно пов'язаним з іншими

композиційними частинами промови. Це стосується як змісту, так і

Форми промови. Використавши яскравий, незвичайний вступ чи

очавши промову у звичайному простому стилі, оратор повинен і

Родовжувати в тій же тональності. Якщо ж після емоційного зачину

Ратор починає говорити монотонне, сухими штампованими

Глава II! КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ

фразами, рівновага промови порушується і контакт з аудиторією зникає.

Тривалість вступу визначається низкою факторів: тривалістю усієї промови, настроєм аудиторії і відношенням аудиторії до промови і оратора. Але завжди треба прагнути до максимальної лаконічності вступу. Перші фрази повинні бути короткими, максимально простими і миттєво доходити до свідомості будь-якого слухача.

Якщо дозволяють обставини, краще починати виступ спокійно, в уповільненому темпі і неголосно.

Звичайно, крім перерахованих засобів, в арсеналі досвідченого оратора завжди є і свої власні способи і методи "захвату" уваги аудиторії.

Закінчувати промову потрібно так само рішуче, як і починати. Затягування промови, перевищування регламенту - ознака неграмотності оратора, який не хоче враховувати можливості слухачів. Деякі оратори по декілька разів попереджають про свій намір закінчити промову, але так і не можуть зупинитися. Така поведінка різко знижує престиж оратора та його виступу. З іншого боку, неприпустимо обривати промову на півслові.

Подібно до вступу, заключення повинно бути ретельно розроблене раніше, однак повинно звучати природньо, без зайвого пафосу.

Які ж цілі переслідує оратор в заключній частині промови? Ці цілі в значному ступені залежать від виду виступу і конкретних; обставин, однак загалом їх можна звести до наступного: сумувати• повідомлення, закріпити і посилити враження від промови, поставити і перед аудиторією завдання і забезпечити готовність до певних дій, і спонукати аудиторію до певних дій.

Перераховані цілі можуть бути досягнуті різноманітними] методами. Назвемо деякі з них: коротке повторення основних! проблем і висновків промови; узагальнення повідомленого в| промові; постановка завдань; вказівка перспектив; ілюстративна! кінцівка (яскравий приклад, цитата і т.п.).

3.3. Головна частина

В головній частині розкривається тема, вирішуються які загальна, так і конкретна ціль виступу: повідомити аудиторії певні] відомості; переконати її в чомусь чи спонукати до якихось дій.

КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ

Цих цілей можна досягнути, якщо увагу, що була досягнута у вступі, вдасться зберегти на протязі усієї промови, тобто забезпечити стійкість уваги. Стійкість уваги визначається вмілою побудовою головної частини промови, коли оратор ніби веде думку аудиторії за собою. Логічна структура головної частини повинна бути ясною, одне положення витікати з іншого. Враховуючи непостійний характер уваги, відносно тривалу промову спід складати так, щоб кожен її розділ був розрахований не більше ніж на 10-15 хвилин.

Композиція головної частини виступу повинна забезпечити і певну зацікавленість до змісту, коли аудиторія постійно ніби задається питанням "а що ж далі?" або "чому?". Наступні слова оратора дають від'овідь на ці питання, падаючи таким чином на підготовлений грунт.

В залежності від виду виступу, цілі і стану аудиторії можна використовувати в побудові промови цілий ряд методів і насамперед індуктивний, дедуктивний та метод аналогії.

Індуктивний метод, індукція - це рух думки від окремого до загального, рух від знання поодиноких окремих фактів до знання загального правила, до узагальнення. Індукція, як метод мислення, може бути повною і неповною. При повній індукції загальний висновок робиться на основі знань про всі без виключення предмети чи явища даного класу. У публічному виступі частіше використовується неповна індукція, коли висновок подасться після розгляду не всіх, а лише деяких фактів, що відносяться до певної події чи явища.

Дедуктивний метод. Дедукція - хід викладення матеріалу в промові, коли від загального йдуть до одиничного, від загальних положень і законів до менш загальних. В ораторському мовленні Дедуктивний метод найчастіше використовується для роз'яснення складних питань в добре підготовленій аудиторії.

Не можна протиставляти дедукцію та індукцію, вони складають Дві нерозривні частини процесу пізнання. Виходячи з особливостей аУДиторії і характеру промови частину питань доцільно викладати за Допомогою дедуктивного методу, частину - індуктивного.

Досить часто в різних видах виступів використовується ще °Дин вид подачі матеріалу - аналогія.

Метод аналогії. Буденне розуміння аналогії,- подібність, ПаРалель, схожість. Однак використовуючи метод аналогії в

ЗО

Глава III КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ

ораторському мовленні, ми не просто згадуємо про схожість якихось явищ, а допомагаємо слухачам зробити висновок по аналогії, який можна сформулювати наступним чином: якщо два явища подібні в одному чи більше відношеннях, то вони, напевно, подібні і в інших відношеннях.

В ораторському мовленні аналогія використовується в тих випадках, коли треба пояснити свою думку, зробити її більш зрозумілою.

Головне призначення аналогії - ілюстративне. У думках і на словах ми постійно використовуємо аналогію. Існують аналогії фігуральні і аналогії в буквальному розумінні. Фігуральна аналогія порівнює дві сукупності явищ з різних галузей, явищ різного порядку. Вони мають лише символічний зв'язок. Аналогія в буквальному розумінні порівнює дві сукупності явищ в одній галузі, одного порядку. Аналогія в буквальному розумінні володіє значною вагою як доказ у спорі; фігуральна аналогія звичайно стимулює уявлення.

Разом з поданими методами викладення матеріалу і в поєднанні з ними в ораторському мовленні використовуються і так звані концентричний та ступеневий метод.

Суть концентричного методу полягає в тім, що все викладене концентрується навколо єдиного центру, яким є поставлена проблема. На протязі промови оратор весь час утримує в полі зору цю проблему, повертається до неї, поступово поглиблюючи і розвиваючи висунуте положення. Використовуючи ступеневий метод, оратор поступово викладає проблему, переходячи з одного^ ступеня, етапу до другого. До цього методу наближені історичний] та просторовий принципи викладення матеріалу.

3.4. Закони логіки в ораторському мовленні.

Вчення про закони зв'язку думок у міркуваннях - формальна! логіка - грунтується на чотирьох принципах:

1) закон тотожності;

2) закон суперечності;

3) закон виключеного третього;

4) закон достатньої підстави.

Закон тотожності формулюється наступним чином: кожна | думка зберігає один і той же зміст, скільки б разів вона неї повторювалася. В житті ми часто зустрічаємо людей, які в розмові,] доповіді чи виступі використовують туманні вирази, надають думкам!

Глава III КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ

двоякий зміст, перескакують з однієї думки на іншу. Закон тотожності вимагає визначеності, тобто ясності і чіткості думки, він спрямований проти туманності, двозначності в думках і виступах ораторів.

Закон суперечності проголошує, що дві протилежні думки про один предмет, узятий в один час в одному відношенні, не можуть бути однаково вірними, одна з них буде хибною. Закон суперечності вчить послідовності в мовленні. Мова оратора повинна бути вільною від суперечностей, він повинен відстоювати лише одну точку зору.

Закон виключеного третього наближений до закону суперечності, але на відміну від нього відноситься лише до однієї групи суджень - протилежних. Це такі судження, що заперечують одне одного і між якими немає середнього. Закон виключеного третього формулюється так: з двох протилежних суджень одне істинне, друге хибне, а третього немає. Ще Платон проілюстрував цей закон так: "Людина не може одночасно бути здоровою і хворою".

Дотримання закону виключеного третього також, як і закону суперечності, забезпечує послідовність і принциповість мислення. Якщо виявлено, що одне з протилежних суджень істинне, то друге треба визнати невірним І навпаки. Третього, середнього між протилежними судженнями немає.

Закон достатньої підстави проголошує: кожна вірна думка повинна бути обгрунтована іншими думками, істинність яких доведена практикою людини. Таким чином, коли в промові ми щось доводимо, в чомусь переконуємо аудиторію, ми не повинні бути голослівними, ми зобов'язані обгрунтувати наші положення, довести їх істинність. Закон достатнього обгрунтування вимагає доказовості, зв'язку будь-якої думки, будь-якого положення, що висувається в промові, з дійсними фактами, прикладами з реального життя, а також з науково-обгрунтованими законами І теоретичними основами.

Отже, ми розглянули чотири закони логіки. Коротко вимоги Цих законів до оратора можна сформулювати наступним чином:

1. Виступ оратора повинен бути ясним, чітким, конкретним. Оратор не повинен використовувати туманні, двозначні Розмірковування, перескакувати з однієї думки на іншу.

2. Оратор повинен бути послідовним, не припускатися сУперечливих думок і виразів, принципово і послідовно відстоювати Усунуте ним положення чи точку зору.

Глава III КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ

З, Всі висунуті положення повинні бути обгрунтовані, спиратися на дійсні факти, приклади з реального життя, науково обгрунтовані Істини.

Звичайно, працюючи над промовою, разом з чисто свідоміим, логічним рішенням ми часто діємо інтуїтивно, знаходимо вдалий "хід" чи прийом якось раптово, несвідомо. Але це не відбувається само по собі. Це озаріння завжди є результатом тривалого підсвідомо-інтуїтивного мислення, яке раптово переходить у свідомість. Подібно до будь-якої творчості праця оратора в період підготовки до промови включає, як зазначив американський вчений і винахідник Томас Едісон, 99% "потіння", тобто свідомої праці по осмисленню і логічній організації матеріалу, і 1% натхнення, або інтуїтивного озаріння, яке не рідко як раз і Контрольні питання:

1. Чому дотримання законів мислення таке важливе в ораторському мовленні?

2. Які основні функції вступу?

3. Які основні функції заключення в ораторській промові?

4. В чому полягає суть індуктивного методу розположення матеріалу?

5. Як використовується дедукція в ораторському мовленні?

6. В чому полягає метод аналогії і як вона використовується в ораторському виступі?

7. Назвіть основні закони формальної логіки і дайте їх визначення.

Завдання.

1. Прослухайте дві лекції або промови і спробуйте відповісш| на питання:

а) за яким принципом викладається матеріал? Чи використане поєднання різних принципів?

б) чи дотримуються вимоги основних логічних законів?

в) як би Ви подали цей матеріал? Наведіть приклади.

2. Зверніть увагу на вступ і заключення у прослуханих лекціях чи промовах і спробуйте відповісти на питання:

а) які загальні особливості кожного вступу?

б) чи були використані у вступі прийоми заохочення уваги?

Глава III КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ

в) чи дає вступ уявлення про зміст виступу?

г) якого виду було заключення: заключення-узагальнення, заключення-постановка завдань, заключення-ілюстрація?

3. Завдання для групи. Групу потрібно розбити на підгрупи по 5-6 чоловік. Кожен з студентів має підготувати невеличку 10-хвилинну промову з будь-якої обраної ним теми, скласти її план і ознайомити з нею підгрупу. Після прослуховування охарактеризувати свою промову і вислухати зауваження слухачів.

Глава IV ПОВЕДІНКА ОРАТОРА ПЕРЕД АУДИТОРІЄЮ

Глава IV ПОВЕДІНКА ОРАТОРА ПЕРЕД АУДИТОРІЄЮ

Глава IV ПОВЕДІНКА ОРАТОРА ПЕРЕД АУДИТОРІЄЮ

4.1. Поведінські аспекти ораторського мистецтва

Завершено етап підготовки промови. Виступ ретельно обдуманий. Промова не тільки записана на папері - вона в голові і в серці оратора. Настає час вийти до аудиторії і виступити перед публікою.

Як зустрінуть? Чи слухатимуть? Чи зрозуміють? Подібні питання нерідко постають перед оратором, поки він робить останні кроки перед виступом. І не випадково. Проголошення промови -кульмінація ораторського мистецтва. Навіть для досвідченого оратора у кожній зустрічі з аудиторією є щось нове, невідоме, несподіване.

Досвідчений оратор вже володіє стійкими навичками спілкування з аудиторією в залежності від змісту і замислу виступу. У оратора-початківця такого вміння ще немає, і тому доцільно розглянути складний і різноманітний комплекс виконавських та поведінських навичок оратора по елементах. При цьому не варто забувати, що ораторська техніка не існує без самої промови. Це лише форма в яку вкладається зміст ораторської промови.

4.2. Перед виступом

Готуючи виступ оратор настроює себе і морально і фізично на зустріч з аудиторією. Перед виступом бажано відпочити, побути наодинці, прогулятись. Ще раз обміркувати найголовніші місця у промові, промовити їх уголос. Спробувати відкинути все, що не стосується майбутнього виступу і цілком переключитись на промову, ніби "увійти в роль".

До початку виступу рекомендується оглянути приміщення, в якому доведеться виступати.Не зайве пройтися по залу, знайти вихід на сцену, обдивитися трибуну. Своєчасно перевіряється освітлення, вентиляція, мікрофони.

На сцені, за трибуною не повинно бути нічого зайвого, що відволікало б увагу аудиторії. Чим меньше чоловік у президії, тим краще: кожен з них так чи інакше "забирає" частину уваги присутніх.

Тон і увесь характер промови залежить від кількості слухачів. Одне - інтимна розмова з 10-15 присутніми, інше - тисячна аудиторія Оратор звичайно "настроюється" на певну аудиторію. С/Інак треба не розгубитись і швидко знайти інший тон, якщо замість

очікуваних 20 прийде сотня слухачів, або їх чисельність буде меншою від запланованої.

Як сидіти перед публікою? Питання зовсім не зайве, якщо врахувати, що аудиторія, як правило, починає знайомство з оратором ще до його виходу до трибуни. Зайнявши місце за столом президії, треба якнайшвидше ознайомитись з оточенням і зайняти природню позу. Якщо стіл президії відсутній, і оратор сидить безпосередньо перед публікою, він повинен особливо уважно стежити за собою. Не спід сидіти поклавши ногу на ногу, чи підпирати долонею щоку і т.п.

Досвідчений оратор завжди слідкує за реакцією аудиторії на виступ інших ораторів і вносить необхідні зміни у свою промову. Ідучи до трибуни, оратор знає, що зараз уся увага аудиторії зосереджена на ньому. Тому усім своїм виглядом він прагне продемонструвати енергію, готовність і бажання повідомити аудиторії дещо важливе. Погано, коди хода оратора демонструє його нерішучість, збентеження чи байдужість.

Якщо оратор знаходиться серед слухачів, йому краще зайняти місце в одному з перших рядів, ближче до проходу, щоб отримавши слово, швидко вийти, не зачіпаючи сусідів і не піднімаючи шуму. Всі приготування повинні бути закінчені раніше: на ходу не рекомендується пригладжувати волосся, поправляти краватку чи перебирати записи. Яке місце обрати для виступу? Це питання не потребує відповіді, якщо в приміщенні є трибуна чи стіл. Якщо в приміщенні немає ні сцени, ні трибуни, ні стола, краще всього стати в 2,- 3-х метрах від переднього ряду сухачів на рівній відстані від їх флангів.

Слід врахувати, що трибуна стримує рухи і жести. Тому якщо промова є емоційною, для досягнення тіснішого контакту з аудиторією, можна стати перед трибуною чи коло неї або підійти до краю сцени. Взагалі, обираючи місце, треба пам'ятати що публіка, як правило, прагне бачити "всього" оратора, сприймати увесь його зовнішній вигляд, бо оратор впливає на аудиторію не тільки мовою, а й своєю фізичною сутністю.

4.3. Початкова пауза

Ви вийшли до трибуни чи зайняли інше місце, з якого збираєтесь проголошувати промову. Спокійно покладіть перед собою годинник, записи і погляньте на слухачів. Цей перший момент

Глава IV ПОВЕДІНКА ОРАТОРА ПЕРЕД АУДИТОРІЄЮ

появи оратора один з найвідповідальніших: до цієї хвилини оратор був частиною самої аудиторії, а тепер ролі розділилися - волею аудиторії оратора введено у положення "лідера", якого вона готова вислухати, від якого чекає відповіді на питання, що її хвилюють.

Як же поводити себе, виявившись у фокусі уваги всіх присутніх, як встановити контакт з аудиторією, підкорити її своїй волі?

Насамперед, вийшовши до трибуни, не починайте виступ одразу, а зробіть невеличку паузу, тривалістю 10-15 секунд. Початкова пд\/за має велике психологічне значення; за ці короткі

СЄ\уІ-Ц. <.,,,І-.,--•':...з.о/.оМ.Г ' ••'.,' ИКНЄ ДО ВЗШОЇ ПОЯВИ

на трибуні.

Перше враження про оратора утворює його зовнішність: обличчя, постать, одяг.

Намагання по зовнішності оцінити людину, скласти про неї думку з "першого погляду" не випадкове. Цей спосіб в процесі пізнання людини людиною співіснує з іншим переконанням, що про людину треба судити не по зовнішності, а по вчинкам.

Як показують психологічні дослідження, у більшості людей є достатньо стійкі тенденції пов'язувати психічні якості людей з особливостями їх зовнішності. Так, багато хто сприймає людей, що носять окуляри, чи з високим чолом, як розумних, тих, що заслуговують довіри; бачуть в літніх повних чоловіках людей надійних, впевнених в собі; люди, що посміхаються, здаються доброзичливими, щедрими і т.п. Це реальний факт і його треба враховувати. Більшість людей у процесі спілкування зосереджують увагу на обличчі співрозмовника, головним чином на очах. Молодіжну аудиторію, більше ніж дорослу, цікавлять зріст, постава оратора. Не останню роль грає і одяг. Звичайно, середовище зборів, конференції чи дипломатичного прийому висувають різні вимоги до одягу. Однак у всіх випадках одяг, взуття, зачіска повинні бути акуратними.

Під час початкової паузи оратор прагне встановити зоровий контакт з аудиторією. Це означає поглянути в очі присутнім, зустріти їх погляд, ніби мовчки привітати аудиторію. І незабаром оратор відчує, як під впливом ТІаузи публіка почне заспокоюватися, поступово настроюючись на сприйняття виступу.

Як бути, якщо початкова пауза затягується, а аудиторія не замовкає. Іноді галас перекривають голосом. Але тут ніколи не варто намагатися перекричати аудиторію, хоча за допомогою, наприклад, мікрофону це не важко. Щоб примусити слухати себе, треба почати

Глава IV ПОВЕДІНКА ОРАТОРА ПЕРЕД АУДИТОРІЄЮ

виступ у підвищеному тоні, але не кричати.

Однак підвищення тону - лише спосіб привертання уваги. Як тільки аудиторія заспокоїться, треба перейти на нормальний тон.

Початкова пауза допомагає оратору звикнути до свого положення за трибуною, а також подолати надмірне хвилювання, так звану "ораторську лихоманку". Це особливий психічний стан, своєрідна "хвороба", яка нерідко вражає ораторів - початківців. Симптоми цієї хвороби, безумовно, спостерігав, а може й відчував кожен: нервові рухи, тремтіння кінцівок, пересихання у роті, нервова блідість або навпаки яскравий рум'янець, пришвидшене дихання і т.п. В цілому ж досить безпорадний і неприглядний вигляд для "лідера", який вийшов до трибуни, щоб у чомусь переконати аудиторію. Ці симптоми схожі з симптомами страху і приводять не тільки до "м'язевого зажиму", а й до "психічного зажиму" -нездатності ефективно мислити, що може зіпсувати будь- який, навіть чудово складений виступ.

"Ораторська лихоманка" не обминула великого гумориста і блискучого оратора Марка Твена, коли він вперше постав перед публікою. Йому здалося тоді, що рот його набитий ватою, а швидкість пульсу наближається до світового рекорду.

Будь-який оратор повинен виробити в собі вміння долати нерішучість і нервовість за трибуною. Відчувши симптоми "ораторської лихоманки", треба вольовим зусиллям примусити себе заспокоїтись, а також зробити декілька глибоких вдихів і видихів - це викличе приплив кисню і покращить самопочуття. Іноді, щоб перебороти хвилювання, рекомендується "фізична розрядка", для чого достатньо пересунути стілець чи якийсь предмет на столі.

"Ораторську лихоманку" не слід плутати з творчим хвилюванням оратора перед зустріччю з публікою. Таке хвилювання відноситься до позитивних емоцій і є стимулятором дій оратора.

Яку позу зайняти під час виступу? Здаючись елементарним. Це питання, тим не менше, потребує обговорення.

Багато хто, не маючи досвіду публічних промов, під час виступу намагається зайняти якусь незвичну позу, яку вони ніколи б не зайняли у звичних обставинах. Одні стоять струнко не Рухаючись, інші топчуться на місці, деякі хитаються з боку в бік. Багатьом початківцям здається, що їх руки повиростали до

Глава IV ПОВЕДІНКА ОРАТОРА ПЕРЕД АУДИТОРІЄЮ

неймовірної довжини, і вони абсолютно не знають, що з ними робити, а публіка всю свою увагу звертає саме на ці руки... Нескладність оратора знижує його престиж і може викликати навіть сміх. Оратор не повинен піддаватися "оборонному рефлексу" і "ховатися" за трибуну чи стіл, рівно як і вкладатися на трибуну під час виступу.

Хоча поза, як і інші елементи поведінки перед аудиторією, визначаються індивідуальним стилем, кожен оратор повинен досягти відчуття стійкої рівноваги, легкості, рухливості і природності усієї пози.

Наведемо одну рекомендацію. Щоб зайняти правильне положення, ноги повинні бути трохи розставлені, носки розсунуті; одна нога висунута уперед. В плечах не повинно бути напруги, голова і шия трохи подаються уперед, спина пряма, живгт втягнутий, руки вільно спущені вздовж тулуба, коліна не напружуються.визначає творчу оригінальність промови.

4.4. Жести і міміка

Рухи і жестикуляція - природні елементи поводження оратора перед публікою і, як вже було зазначено, додатковий засіб впливу на аудиторію.

Вигляд оратора, який тривалий час нерухомо стоїть за трибуною, стомлює аудиторію, слухачі починають рухатись на місцях, їх увага послаблюється. Тому досвідчений оратор декілька разів змінює позу, особливо під час тривалої доповіді чи промови. Однак не слід впадати в іншу крайність: якщо оратор увесь час змінює позу, складається враження, що він не може знайти собі місця.

Діапазон рухів оратора, що виступає за трибуною, звичайно обмежений її розмірами. Виступ без трибуни, коли публіка бачить оратора, вимагає від нього кращих рухливих навичок. Слід надавати перевагу рухам вперед і назад, а не рухам убік. Крок уперед в потрібний момент посилює значимість того чи іншого місця в промові, допомагає зосередити на ньому увагу аудиторії. Роблячи крок назад, оратор ніби дає можливість аудиторії "відпочити", а потім переключає її увагу на інше місце в промові.

Жести і міміка виникають ніби самі по собі, виходячи із змісту промови, її емоційного накалу. Вони нерозривно пов'язані з рухом думок і почуттів оратора. В ораторському мистецтві разом з вказівними і описовими жестами використовуються жести емоційні (стиснутий кулак, витягнута рука, рухи руками і головою).

Глава IV ПОВЕДІНКА ОРАТОРА ПЕРЕД АУДИТОРІЄЮ

Хоча жест під час мовлення — явище невимушене, молодому оратору можуть допомогти наступні рекомендації.

Жестикулювати треба лише при наявності внутрішньої потреби. Жест, що не співпадає з ритмом мовлення і настроєм оратора і аудиторії, може зіпсувати враження від гарного виступу. Однак, якщо під час виступу виникла необхідність зробити жест, цього імпульсу не слід гасити.

Не кожна фраза потребує підкреслення жестом. Рухливість і надмірна жестикуляція можуть лише викликати втому і роздратувати присутніх.

Від жестів, які сприяють успіху промови, слід відрізняти жести бездумні. Подібно до того, як декотрі люди перенасичують свою мову зайвими словами типу " так би мовити","значить", "ну", і т.п., зустрічаються оратори зі стійкою звичкою до якогось жесту-паразиту. Деякі увесь час трясуть головою, інші пригладжують волосся, крутять ґудзик, почесують потилицю і т.п. Такі жести, як правило, лише відволікають від сприйняття виступу. Оратор, який має нахил до подібних жестів, повинен їх позбавитись.

Міміка оратора — чудовий стимулятор емоцій аудиторії. Вона здатна передати цілу гаму почуттів: радість і сум, сумнів та іронію, рішучість і презирство.

Оратору-початківцю не зайве вивчити свої мімічні можливості, проголошуючи промову перед дзеркалом під час тренування. Звичайно, вираз обличчя повинен завжди відповідати характеру промови. Більш ніж дивно виглядав би оратор з посмішкою на обличчі під час виступу з серйозної тематики. Не менш негативно впливає на слухачів і вираз нудьги чи байдужості на обличчі оратора. Не полюбляє аудиторія і занадто суворих ораторів. Обличчя і вся постать оратора повинні виражати доброзичливе і дружнє відношення до слухачів.

Отже, жести і міміка, як елементи кінетичної системи спілкування, впливають на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу аудиторії на змісті інформації, що надходить по слуховому каналу, підвищують її емоційність і сприяють її кращому засвоєнню. Однак всі попередньо розглянуті елементи поведінки оратора виконують допоміжні функції.

4.5. Техніка мовлення

Основним засобом передачі інформації і впливу на аудиторію завжди залишається мова. Тому дуже важливою якістю гарного

Глава IV ПОВЕДІНКА ОРАТОРА ПЕРЕД АУДИТОРІЄЮ

оратора є володіння голосом у всій сукупності його можливостей і властивостей.

Усі голосові характеристики насамперед пов'язані з диханням. Практика переконує, що неправильне дихання, перенапруження голосового і мовного апаратів спричиняють швидку втомлюваність і невірне звучання голосу.

Розрізняють три види дихання: ключичне, грудне (реберне) і черевне (діафрагмічне).;

Найповніше і найглибше дихання досягається поєднанням грудного (реберного) і черевного дихання. Таке дихання потребує небагато енергії і зберігає сили оратора, забезпечуючи звучність голосу, навіть коли доводиться говорити тривалий час.

Дата добавления: 2015-05-24