Ян Амос Коменський і його велика Дидактика про вищю школу

Амос Коменській був засновником педагогіки нового часу. В його теоретичних працях з питань навчання і виховання дітей («Материнська школа», «Велика дидактика», «Новітній метод мов», «Пансофічна школа» і ін.) розглянуті всі найважливіші педагогічні проблеми. В дидактичному навчанні Коменського одне з важливих місць займає питання про загальні принципи навчання, які звичайно називають дидактичними принципами. Принципи навчання містять ті положення загальнометодичного характеру, на які спирається навчання. В педагогічній літературі розрізняють дидактичні (загальні) принципи навчання і методичні (приватні) принципи навчання. Коменській вперше в історії дидактики не тільки вказав на необхідність керуватися принципами в навчанні, але розкрив суть цих принципів: 1) принцип свідомості і активності; 2) принцип наочності; 3) принцип поступовості і систематичності знань; 4) принцип вправ і міцного оволодіння знаннями і навиками. 2.1 Принцип свідомості і активності. Цей принцип припускає такий характер навчання, коли вчаться не пасивно, шляхом зубріння і механічних вправ, а усвідомлено, глибоко і ґрунтовно засвоюють знання і навики. 2.2 Принцип наочності. Принцип наочності навчання припускає перш за все засвоєння тими, що вчаться знань шляхом безпосередніх наглядів за предметами і явищами, шляхом їх плотського сприйняття. Наочність Коменській вважав золотим правилом навчання. Коменській першим ввів застосування наочності як загальнопедагогічного принципу. 2.3 Принцип поступовості і систематичності знань – послідовне вивчення основ наук і систематичність знань Коменській вважав обов'язковим принципом навчання. Цей принцип вимагає оволодіння тими, що вчаться систематизованими знаннями в певній логічній і методичній послідовності. Послідовність і систематичність в першу чергу торкаються наступних питань: яким чином розподіляти матеріал, щоб не порушити логіку науки; з чого починати навчання і в якій послідовності побудувати його; як встановити зв'язок між новим і вже вивченим матеріалом; які зв'язки і переходи слід встановити між окремими етапами навчання і т.п. 2.4 Принцип вправ і міцного оволодіння знаннями і навиками. Показником повноцінності знань і навиків є вправи і повторення, що систематично проводяться. Принцип повторення і вправи також старий, як і саме навчання. Ще стародавній китайський філософ Конфуцій будував систему навчання на принципі повторення і вправи. В середні століття вони стали універсальними методами навчання. Проте розуміння вправи змінювалося за різних епох у зв'язку із зміною цілей і змісту навчання. За часів Коменського в школах пануюче положення займали формалізм і зубріння.

15. Києво - Могилянська академія (структура та навчально виховна система). Освітня, наукова та культурна діяльність.

Києво - Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно - політичних змін, народно -визвольної боротьби, формування національної церкви і держави. Виникненню Києво - Могилянської Академії передував культурно -національний рух, що в умовах посиленого наступу на соціальні і духовні інтереси українців, який чинився правлячим колами Речі Посполитої, швидко набрав характерних особливостей. Своїм корінням вона сягає в далекий 1615 рік, коли знатна киянка Галшка Гулевичівна відписала свою садибу в Києві, на Подолі, місцевому Братству для заснування монастиря та школи для дітей всіх станів. Через сімнадцять років митрополит Київський і Галицький Петро Могила створює Києво-Братську колеґію, об’єднавши Київську братську та Київську лаврську школи. А вже 1658 року колеґія отримує статус вищої школи та титул “Академія”. Академія протягом всього часу свого існування, до закриття у 1817 році, коли на її території було відкрито Духовну семінарію, була всестановим навчальним закладом, який підтримувало все українське суспільство. Національна наука веде свій початок саме з цих стін. В Києво-Могилянській академії сформувались власні філософська, поетична, музична, архітектурна, історична, живописна школи, зародився тут і театр. Тут були започатковані природничі науки – астрономія, біологія, мінералогія, зоологія. У Києво-Могилянській академії викладали Іов Борецький, Інокентій Гізель, Мілетій Смотрицький, Касіян Сакович, Феофан Прокопович, а серед студентів були такі згодом визначні постаті, як Григорій Сковорода, Максим Березовський та Артемій Ведель, Лазар Баранович та Стефан Яворський, Самійло Величко та Григорій Грабянка, Микола Бантиш-Каменський та Максим Берлинський. Випускники КМА засновували школи, семінарії, друкарні, бібліотеки, сприяли розвитку мистецтва, літератури, музики, театру в Україні, майже в усіх великих містах Росії, а також Білорусії та Сербії. Серед вихованців Академії були визначні гетьмани України – Петро Дорошенко, Іван Самойлович, Пилип Орлик, Данило Апостол, Павло Полуботок та інші. Церковні ієрархи, визнані по смерті святими Православної церкви, – митрополит Дмитро (Туптало), митрополит Іван (Максимович), архієпископ Феодосій (Углицький), - також здобували знання в Києво-Могилянській академії.

Навчання в академії було відкритим для всіх станів суспільства. Рік починався 1 вересня, але студентів приймали також пізніше протягом року.Процес навчання в Київській Академії складав дванадцять років. Предмети поділялися на так звані ординарні та неординарні класи. До ординарних належали: фара, інфіма, граматика, синтаксима, поетика, риторика, філософія та богослов'я. В неординарних класах викладались грецька, польська, німецька, французька, єврейська та російська мови, історія, географія, математика (курси включали алгебру, геометрію, оптику, діоптрику, фізику, гідростатику, гідравліку, архітектуру, механіку, математичну хронологію), музика, нотний спів, малювання, вищого красномовства, медицини, сільської та домашньої економіки. В 1751 р. в академії почали викладати російську мову та поезію, в 1784 р. було заборонено читати лекції українською мовою. Випускникам академії надавався сертифікат з підписами ректора та префекта.

16. Острозька академія (структура та навчально виховна система). Освітня, наукова та культурна діяльність.

Першим вищим навчальним закладом в Україні вважають Острозьку академію. Князь Острозький одним із перших «завів у своєму місті Острозьку вищу школу. Він сприяв створенню церковних братств у містах України, організації при них шкіл, а то й друкарень. В Острозі він заснував Острозьку академію. Дата заснування у різних джерелах різна (1576,1580, 1578). Острозька академія була вищою школою. Перший ректор Острозької академії — Герасим Смотрицький, який разом з іншими вченими здійснив переклад Біблії. В Академії працював колектив перекладачів, науково-літературний гурток, були підібрані видавці, підготовлені необхідні приміщення, тобто в технічному і кадровому відношенні налагоджено видавничий процес. Після унії 1596р. в Острозі знову активізувалася видавнича діяльність, опублікували «Буквар», «Часослов», «Псалтир». Академія, завдяки відповідній організації, була пов'язана із культурними закладами країн Півдня Європи і Близького Сходу. Академія проіснувала 60 років. Після смерті князя К.Острозького (1608р.) розпочався занепад Академії. Під тиском польсько-католицьких сил Острозька академія в 1636р. припинила своє існування.

17. Заснування, діяльність, структура і видатні діячі Києвського та Одеського університетів.

Київський університет був відкритий 15 липня 1834р. Була використана матеріальна база Кременецького ліцею, який був закритий в 1831р. у зв'язку з тим, що студенти польські брали участь у збройному повстанні проти царизму. Спочатку у навчальному закладі функціонував усього один факультет - філософський. Він мав два відділення - історичне і фізико-математичне. Серед викладацького складу були польські, російські та німецькі професори, зокрема, поляки - викладачі Кременецького ліцею. Ректором Київського університету було призначено Михайла Максимовича (1804-1873) - визначного вченого-природознавця, який очолював кафедру ботаніки Московського університету. Водночас він був істориком, фольклористом і письменником. У 1835р. в університеті було відкрито юридичний, а в 1841р., на базі ліквідованої Віденської медичної академії - медичний факультет. У такому складі університет функціонував до 1920р. З Київським університетом нерозривно пов'язане ім'я геніального українського поета Тараса Григоровича Шевченка. У квітні 1846р. Т.Шевченко вступає до Кирило-Мефодіївського братства - таємної організації, заснованої у Києві у грудні 1845р. - січні 1846р. У лютому 1847р. Т.Шевченко був затверджений на посаді вчителя малювання у Київському університеті, а 24 березня 1847р. поета заарештували і відправили до Петербурга, де ув'язнили в казематі III відділу. Становлення Київського університету як навчального закладу відбувалося з великими труднощами; навчальний процес у ньому неодноразово припинявся. Проте в нелегких умовах університет виховав цілу плеяду видатних вчених: Володимир Антонович (1834-1908) - історик, археолог, етнограф, засновник історичного товариства; Дмитро Баталій (1857-1932) - видатний історик XX століття вивчав творчість Т. Шевченка та І.Франка; Михайло Драгоманов (1841-1895) -публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, економіст, філософ, громадський і культурний діяч, випускник і викладач цього університету; Михайло Старицький (1840-1904) — український письменник і культурно-громадський діяч. В університеті викладали В.І.Вернадський, Д.О.Траве. Постійними членами Київського університету були І.С.Тургенєв, Д.І.Менделєєв, М.Жуковський. Одеський університет (1865р.) створювався як новоросійський на базі Рішельєвського ліцею, що функціонував в Одесі з 1814р. З початку свого існування університет мав історико-філологічний, фізико-математичний, юридичний і медичний факультети. Ініціатором відкриття Одеського університету був відомий вчений-педагог М.І.Пирогов, а також М.М.Могилянський та генерал-губернатор П.Строганов. Ім'я І.Мечникова присвоєно з 1945р. Серед викладачів і вихованців Одеського університету багато вчених: Ілля Мечников (1845-1916) - видатний біолог, професор зоології й порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі; Данило Заболотний (1866-1929)- видатний український мікробіолог і епідеміолог, один із основоположників вітчизняної наукової епідеміології; Олександр Богомолець (1881-1946) - видатний український патофізіолог, академік (з 1929р.) та президент (з 1930р.) АН УРСР; Лев Писаржевський (1871-1938)-видатний хімік, академік ВУАН (з 1925р. У 1927р. очолив створений з його ініціативи Український інститут фізичної хімії (тепер інститут фізхімії ім. Пи-саржевського). 8 цим університетом пов'язана діяльність Івана Сєченова, Олександра Ковалевського, Миколи Зелінського, Євгена Щепкіна, Володимира Філатова (офтальмолога).

18. Заснування, діяльність і видатні діячі Львівського, Чернівецького університетів.

Львівський університет - найдавніший з класичних університетів України. Час його заснування різні джерела подають по-різному. Існує думка, що час заснування відноситься до 1661р. За іншою точкою зору, Львівський університет остаточно засновано цісарським декретом від 21 жовтня 1784р. Його структуру в 1661р. складали чотири факультети: теологічний, юридичний, медичний, філософський, а також повна гімназія. Історична доля Львівського університету склалася так, що викладання в ньому велося спочатку латинською, а згодом, понад 80 років, німецькою мовою. Українські впливи на той час в університеті були малопомітними. Тільки з 1848р. - з початком «Весни народів» - розгорнулася боротьба за введення української і польської мов навчання. Після відомих подій 1848-1849 р. в університеті створено чотири українські кафедри на богословському відділі і кафедру української мови і літератури, діяльність якої тісно пов'язана з ім'ям її першого професора Якова Головацького (1814-1888)-визначного літератора, історика, етнографа і поета. Майже 20 років (1848 -1867) Я. Головацький був професором української мови і літератури університету. Фактично ж до 1867р. Львівський університет був німецьким за своїм характером. До 60-х років XIX століття українці і поляки виступали спільно проти онімечення університету. З кінця 60-х років розпочалася тривала боротьба за його українське національне обличчя. У липні 1871р. цісарським розпорядженням було скасовано всі обмеження щодо викладання українською та польською мовами. Проте реально склалося так, що університет швидко полонізовувався. Уже з 1879р. тут введено польську мову для внутрішнього управління, а габілітації (іспити, що дають право викладати в університеті) українців, які висували свої кандидатури на доцентуру, складалися з великими труднощами. Все жу 1894р. в університеті було створено кафедру історії, а в 1900р. - другу кафедру української літератури. В 1914р. в університеті діяло вісім українських кафедр (з 80-ти) і чотири доцентури.

Дата добавления: 2015-05-24