Система вищої педагогічної освіти Німеччини

Приватних вищих навчальних закладів у Німеччині немає, всі вищі навчальні заклади – державні. Питаннями планування вищої освіти в Німеччині займається Комісія з планування освіти. Крім того, діє федеральне міністер­ство освіти та науки, рада ректорів, наукова рада та інші феде­ральні органи, які виконують кожен свої функції. У Німеччині (порівняно з США) спостерігається велика єдність у типах, струк­турі та управлінні вищими навчальними закладами, в термінах і програмах навчання. На чолі закладу вищої освіти стоїть ректор і його замісники (проректори). Вищим органом влади є сенат. Сенат обговорює пи­тання планування, розвитку наукової роботи, навчального проце­су, але не займається організацією поточної роботи. Цю функцію виконує головне правління, яке як зазвичай, включає комітети з навчальних питань, студентських справ, фінансів, майна і будів­ництва та відділ кадрів. Університетська і взагалі вища освіта в Німеччині поєднує дослідження з навчальним процесом при достатній увазі до форму­вання особистості студента. Німеччина законодавчо захищає права громадян (що мають атестат про середню освіту) на безкош­товну освіту без складання вступних іспитів. Однак полегшений вступ не призводить до негативних наслідків завдяки високій якості підготовки спеціалістів, що здійснюється відповідно до ви­мог роботодавця. Квоту для вступу опосередковано виз­начає центральне відомство, визначаючи кількість навчальних місць шляхом встановлення прохідного балу на основі шкільного атестату. Для вступу до університету необхідно мати тільки один доку­мент - шкільний атестат. У більшості університетів факультети були ліквідовані ще у 60-ті роки; їм на зміну прийшли так звані спеціальності. Педагогічна освіта у Німеччині являє собою розмаїту, строка­ту, проте добре налагоджену освітню галузь. Строки педагогічної освіти у Німеччині в середньому складають 3-7 років. У вузах Німеччини відсутні академічні ступені бакалавра і магістра. Майбутні педа­гоги більше уваги приділяють вивченню предметів викладання, мають менше можливостей щодо вибору курсів. Однак спостері­гається тенденція до розширення загальноосвітньої підготовки та диференціації й індивідуалізації навчання

86. Система психолого-педагогічної підготовки в університеті. Сучасні технології навчання.

Психолого-педагогічна підготовка передбачає вивчення, крім традиційних навчальних дисциплін (дидактика, теорія виховання, історія педагогіки, загальна психологія, педагогічна і вікова психологія), порівняльну педагогіку, основи педагогічної майстерності, соціальну психологію та інші навчальні дисципліни, які визначаються з урахуванням особливостей спеціальностей. Технічні інформаційні технології - це процеси підготовки і пе­редачі інформації, засобом якої є комп'ютер та інші технічні засо­би. Вони розвивають ідею програмованого навчання і відкривають дійсно нові, ще не досліджені варіанти навчання, пов'язані з уні­кальними можливостями сучасних комп'ютерів і телекомуні­кацій. Проте в наукових джерелах ці технології отримали назву комп'ютерних технологій. Комп'ютерні технології спрямовані на: підготовку особистості інформаційного суспільства; формування умінь працювати з інформацією; розвиток комунікативних здібностей; формування дослідницьких умінь та умінь вибору оптимальних рішень; забез­печення великим об'ємом якісної інформації. Дистанційне навчання є однією з форм освіти, що закликане реалізувати права людини на освіту і отримання інфор­мації. Дистанційне навчання - сукупність інформаційних технологій, що забезпечують доставку студенту основного обсягу матеріалу, інтерактивну взаємодію студентів та викладачів в процесі навчан­ня, надання студентам можливості самостійної роботи по засвоєн­ню матеріалу, а також оцінку їхніх знань та навиків в процесі навчання.

87. Основні напрями виховання студентів у процесі навчальної і поза навчальної дільності.

Згідно з Концепцією основною метою виховання має бути набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина України, духовності, художньо-естетичної, правової, екологічної, валеологічної, гендерної культури.
У ВНЗ на високому рівні повинна проводитись робота, спрямована на розширення і поглиблення знань студентської молоді щодо прав людини і громадянина. Головне завдання цієї роботи - сприяти формуванню правового світогляду молоді, який включав би як систему теоретичних поглядів на права і основні свободи людини, так і відповідну життєву позицію, моральні та ціннісні орієнтири, ідеали, переконання. Серйозне занепокоєння викликає зниження інтересу молоді до художньої літератури, класичної музики, театру, живопису, інших витворів високого мистецтва, невміння організувати активне і змістовне дозвілля. За роки навчання студенти майже не знайомляться з історичними і архітектурними пам'ятниками міст, де навчаються. Це пояснюється не тільки незадовільним розвитком естетичних потреб молоді, а й тим, що не діє, а у багатьох випадках зовсім зникає інфраструктура, яка створювалась в Україні десятиріччями. Музеї, картинні галереї, концертні зали і театри стали фінансово недоступними для більшості студентів. Але ж неможливо забезпечити виховання гармонійно розвиненої, соціально свідомої людини, активного громадянина без ознайомлення його з історико-культурним надбанням свого народу, із всесвітньою культурою і внеском наших співвітчизників в її розвиток. Створити належні умови для розвитку та задоволення культурних потреб студентів - надзвичайно важливе завдання адміністрації ВНЗ і органів студентського самоврядування. У сучасних умовах реалізація молодіжної політики неможлива без плідної співпраці з органами студентського самоврядування та громадськими студентськими об'єднаннями. 2001 року Міністерство освіти і науки України затвердило Положення про організацію студентського самоврядування у вищих навчальних закладах. Головним завданням діяльності студентських об'єднань згідно з Положенням є удосконалення навчально-виховного процесу, спрямоване на сумлінне навчання, виховання духовності і культури студентів. Керівництво ВНЗ повинно звернути особливу увагу на забезпечення належних умов проживання, навчання й відпочинку студентської молоді в гуртожитках, на оздоровлення студентської молоді шляхом залучення до спортивно-масової роботи і організованого відпочинку в канікулярний період.

89. Форми позааудиторної виховної роботи зі студентами.

Основні напрями виховання реалізуються у педагогічних на­вчальних закладах у процесі навчання та позааудиторної діяль­ності студента. Позааудиторна виховна робота у вищому навчальному закладі проводиться на основі студентського самоврядування, акткивності і самостійності студентів за умови керівної ролі студентського акти­ву і педагогічної допомоги викладачів. Позааудиторна робота сти­мулює формування особистості майбутнього педагога у контексті професіоналізації всіх виховних впливів на студентів. Професіоналізація позааудиторної роботи: 1) «спеціалізація» - урахування специфіки факультету; 2) «педагогізацію» - враховує загальну професіограму вчителя.

Позааудиторна виховна робота дозволяє надати процесу набут­тя професії особистісного забарвлення. Вона містить форми, які забезпечують вдосконалення загальної педагогічної підготовки студентів. Основними напрямами професіоналізації позааудитор­ної виховної роботи можна вважати: врахування специфіки; широке використання форм, що відображають специфіку професійної діяльності майбутніх педагогів; моделювання і розв'язання педагогічних ситуацій; вдосконалення умінь і особистісних якостей майбутніх ви­хователів у процесі включення їх до активної позааудитор­ної виховної діяльності; психолого-педагогїчне обґрунтування методів і форм позаа­удиторної роботи студентів.Основними напрямами виховної роботи у вищому навчально­му закладі є: формування наукового світогляду; громадянське та патріотичне виховання; правове виховання; моральне виховання; художньо-естетичне, трудове, фізичне виховання; екологічне ви­ховання; професійно-педагогічне виховання.Серед форм позааудиторної виховної роботи з педагогіки мо­жуть бути: педагогічні інформації; диспути на педагогічні теми; читацькі конференції; усні журнали; бесіди за круглим столом; вечори на педагогічні теми; конкурси «Шукаємо педагогічні таланти»; пе­дагогічні тижні; педагогічні гуртки; студентський клуб «Вчитель».

90. Науково-дослідницька діяльність студентів у закладах вищої педагогічної освіти. Рівні готовності студентів до цього виду діяльності.

Науково-дослідна робота магістрів спрямована на розвиток у майбутніх педагогів і науковців нахилів до пошукової, дослідниць­кої діяльності, до творчого розв'язання навчально-виховних зав­дань в освітніх закладах, а також формування умінь і навичок за­стосування дослідницьких методів для розв'язання практичних питань навчання і виховання. Предметом дослідження можуть бути: історико-педагогічні явища, система народної освіти, якість навчання і виховання, мо­ральний, екологічний, правовий та інший напрями виховання.

Основна мета педагогічного дослідження полягає: у розкритті об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку осо­бистості; у свідомій та цілеспрямованій інтерпретації науково-пе­дагогічної теорії щодо її втілення у практику навчально-виховної роботи. Дуже важливими умовами забезпечення ефективності педагогічних дос­ліджень є: вибір найбільш актуальної проблематики досліджень; логічна відповідність проблеми, теми, об'єкта, предмета, мети, задач дослідження; мета роботи має відповідати проблемі дослідження; тема має конкретизувати проблему дослідження, віддзеркалювати його предмет; завдання мають розкривати мету дослідження. Орієнтовна структура магістерської роботи є наступною: вступ (подається обґрунтування теми дослідження, визначається об'єкт, предмет, гіпотеза, мета, завдання, методи, етапи дослідження); розділ перший, (аналізується стан проблеми у психолого-педагогічній літературі і педагогічній практиці); розділ другий (аналі­зуються власні спостереження, одержані дані експериментальної роботи); висновки (формулюються загальні висновки та рекомен­дації); список використаної літератури; додатки (анкети, схе­ми, таблиці). Необхідними індивідуально-творчими якостями майбутнього дослідника є: креативність мислення; інтуїція; творча уява; дивергентність мислення; оригінальність мислення; асоціативність мислення; інтелектуальна активність. Компетентність студента у науково-дослід­ницькій діяльності: організувати власну розумову діяльність; здійснювати літературний пошук; обґрунтувати актуальність теми дослідження; чітко визначити мету і завдання дослідження; оперувати понятійним апаратом; володіти науковими методами пізнання; визначити об'єкт, предмет дослідження; формулювати гіпотезу, доводити або спростовувати її достовірність; обґрунтовувати наукову новизну і практичну значущість дослідження; оформляти результати дослідження у числових і графічних формах; захищати результати свого дослідження у відповідній формі.

Дата добавления: 2015-05-24