Вчителя і учнів початкових класів

Тема 2: Навчання як двосторонній процес спільної діяльності

Стратегіальна організація вчительської праці необхідна через те, що бурхливе життя школи нерідко не залишає часу для пошуків оптимальних шляхів розв'язку загально-педагогічних та дидактичних завдань. У такому випадку виручають напрацьовані алгоритми і тактики педагогічної діяльності в поєднанні з їхньою стратегіальною орієнтацією.

Пропонована стратегія є, власне кажучи, стратегією підготовки вчителя до уроку. Вона передбачає таку послідовність дій педагога:

1. Визначення на основі навчальної програми та підручника обсягу навчального

матеріалу, який необхідно засвоїти упродовж уроку.

2. Зіставлення вимог програми і можливостей підручника в повному обсязі

задовольнити ці вимоги.

3. У випадку, коли можливості підручника не повністю задовольняють вимоги

програми, визначити додаткові джерела інформації, які на комплементарній

основі доповнять ці можливості.

4. Визначення на основі навчальної програми освітніх цілей уроку.

5. Вивчення на цій же основі можливостей формування виховних та розвивальних

цілей.

6. У випадку відсутності таких можливостей групу виховних та розвивальних цілей

визначати на основі:

а) змісту навчального матеріалу, відібраного для уроку;

б) соціального замовлення суспільства.

7. Після визначення джерел змістової бази навчального заняття, зорієнтованої на виконання вимог навчальної програми, необхідно відструктуру вати визначений для засвоєння навчальний матеріал, у найзагальніших рисах дотримуючись закону "золотого перетину" (спираючись на образ людського тіла, вписаного Леонардо да Вінчі у сферу). Йдеться про необхідність визначення значущості, ролі та місця структурних частин змістової основи заняття не лише у загальному образі вивченої теми, а й у глобальному образі світу, який за рахунок включення в акт пізнання нових знань має здатність породжувати нові пізнавальні гіпотези, що виступають як початкова ланка процесів побудови нового образу. Таке структурування є своєрідною генералізацією елементів змісту, визначенням їхнього значення як першорядних, другорядних, третьорядних і т. д. У цей час учителю необхідно, з одного боку, не забувати про "вузлики пам'яті" В.О.Сухомлинського, а з іншого - остерігатися "калікуватості" уроку, оскільки вона є результатом недотримання гармонії пропорцій.

8. Повертаючись до відібраного та відгенералізованого змісту навчального

матеріалу, необхідно "накласти" щойно сформовані цілі та завдання уроку на цей

зміст і у випадку необхідності гармонізувати їх.

9. Перед вибором форм навчального заняття, засобів, методів та прийомів зважити

на мотиви навчальної діяльності, пам'ятаючи, що це, образно кажучи, мотор,

який запускає в рух усю дидактичну систему і синхронізує у процесі навчання

діяльність учителя та учнів. Серед цих мотивів чимало таких, які залежать від

створюваних учителем умов:

а) врахування вікових та індивідуальних особливостей сприйняття

навчального матеріалу учнями;

б) створення естетичної атмосфери на уроці як основного шляху успішного

передавання особистісних смислів педагога, що стосуються нових

виучуваних понять, учням, які нерідко з цими поняттями зустрічаються

вперше і вимушені довіряти особистісним смислам педагога;

в) цілеспрямованого використання чинника синергетичної єдності свідомого-

парасвідомого у сприйнятті навколишнього світу.

10. Визначення за паспортом навчального кабінету, у якому всі наявні засоби його

"розписані" згідно з навчальними темами програми та років навчання, тих

навчальних засобів, які можна використати під час проведення уроку.

11. На основі співвідношення готових для використання засобів навчання з його

цілями, змістом та можливостями мотивації визначити форму навчального

процесу, узгоджуючи її з віковими особливостями учнів.

12. Виходячи зі структури вибраної форми навчання, його цілі, змісту та потреб

мотивації, визначити методи та прийоми навчальної діяльності, які

забезпечуватимуть активізацію опорних знань та досвіду учнів, зосередження

їхньої уваги на об'єкті пізнання, осмислення ними навчального матеріалу, його

розуміння, узагальнення здобутих знань, що виявлятиметься у знаходженні

місця фрагменту вивченої реальності у загальному образі світу.

13. Визначення методів та прийомів закріплення знань, умінь та навичок, а також

застосування їх на практиці.

14. Визначення методів, форм та засобів контролю і корекції, самоконтролю і

самокорекції засвоєних учнями на уроці знань, умінь і навичок.

15. Визначення змісту та характеру домашнього завдання на основі принципів

доповнюваності до вивченого в класі та вікових й індивідуальних особливостей

учнів.

Представлена стратегія підготовки вчителя до уроку охоплює найзагальніші елементи такої підготовки в найтиповіших ситуаціях. Безумовно, залежно від вибраної форми навчання, змісту навчального матеріалу, поставлених завдань уроку, вона може потребувати деяких коректив в окремих фрагментах.

Дата добавления: 2015-05-24