ІІ підгрупа: Методи стимулювання обов’язку і відповідальності у навчанні

І підгрупа: Методи стимулювання інтересу до навчання

ІV підгрупа: За ступенем керівництва навчальною діяльністю

Методи самостійної роботи використовуються при виконанні самих різноманітних видів навчальної діяльності (роботи з підручниками, спеціальною літературою, планування роботи, підведення підсумків). Самостійність учнів у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками.

Характеристика методів стимулювання навчальної діяльності школярів у процесі навчання (ІІ група методів навчання)

Таблиця 2.4.

ІІ група: Методи стимулювання навчальної діяльності школярів
І підгрупа	ІІ підгрупа
Методи стимулювання інтересу до навчання	Методи стимулювання обов’язку і відповідальності у навчанні
Пізнавальні ігри; навчальні дискусії; створення ситуацій успіху в навчанні; створення ситуації інтересу в навчанні; створення ситуацій новизни.	Переконання у значущості навчання; вимоги; вправи з виконання вимог; покарання.

Методи названої групи використовують з метою стимулювання та мотивації навчальної діяльності школярів, їх збагачення навчальною формацією.

Дидактичні ігри (пізнавальні ігри, мандрівки, вікторини тощо) – це спеціально планований та пристосований до досягнення навчальних цілей вид ігрової діяльності. Сутність дидактичної гри – моделювання, імітація. Рольова гра передбачає розігрування певних ситуацій, коли школярі виконують конкретні ролі. Ділова гра вимагає з урахуванням конкретних даних імітувати роботу представників науки, окремих професій.

Дискусія – суперечка, обговорення будь-якого питання. Цей метод застосовано на обміні думками між учнями та учителем, що вчить самостійно мислити, розвиває здібність до старанної аргументації висунутих положень.

Створення ситуації успіху в навчанні передбачає підбір для учнів низки завдань зростаючої складності, диференційовану допомогу та ін.

Створення ситуацій інтересу в процесі викладання – використання цікавих пригод, гумористичних уривків тощо, якими легко привернути увагу учнів. Особливе враження справляють цікаві випадковості, несподіванки з життя й дослідницької діяльності вчених.

Створення ситуації новизни навчального матеріалу – передбачає, що вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально-психологічну атмосферу, в який вони отримують моральне задоволення від інтелектуального зростання.

Серед цих методів – пояснення суспільної значущості навчання, роз’яснення особистої значущості навчання, пред’явлення навчальних вимог, стимулювання і гальмування у навчанні. Ці методи передбачають:

- формування розуміння школярами особистісної значущості навчання;

- висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов’язку; заохочення до сумлінного виконання навчальних обов’язків;

- оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби – вказівки на недоліки, зауваження;

- гуманне покарання, яке вимагає глибокого знання дитини, її реальних можливостей та ін.

Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні (III група методів навчання)

Таблиця 2.5.

ІІІ група: Методи контролю і самоконтролю
І підгрупа	ІІ підгрупа	ІІІ підгрупа
Методи усного контролю	Методи письмового контролю	Методи лабораторно-практичного контролю
Індивідуальне опитування; фронтальне опитування; усні заліки; усні іспити; програмоване опитування.	Контрольні письмові роботи, письмові заліки, письмові іспити; програмовані письмові роботи	Контрольні та лабораторні роботи; машинний контроль

Застосування методів контролю та самоконтролю у навчанні дає можливість не тільки визначати рівень навченості учнів, а, головним чином, коректувати подальшу діяльність вчителя (або самого учня у випадку застосування методів самоконтролю).

Усний контроль здійснюється під час індивідуального та фронтального опитування. При індивідуальному опитуванні вчитель ставить перед учнем кілька запитань, відповідаючи на які останній показує рівень засвоєння ним навчального матеріалу. При фронтальному опитуванні вчитель підбирає серію логічно пов’язаних між собою питань і ставить їх перед усім класом, викликає для короткої відповіді тих чи інших учнів.

Методи письмового контролю – письмова перевірка знань, умінь та навичок учнів. Названа група методів включає: проведення письмових контрольних робіт, творів, диктантів, письмових заліків, метод тестового та графічного, програмованого контролю тощо. Письмова перевірка знань не потребує багато часу, може охоплювати велику кількість учнів одночасно, є більш об’єктивним методом перевірки знань та умінь учнів.

Метод тестового контролю передбачає відповіді учня на тестові завдання, що дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всього класу. Однак така перевірка може виявити лише знання фактів, але не здібності, вона заохочує механічне запам’ятовування, а не роботу думки; потребує багато часу для складання програм.

Метод графічного контролю – перевірка навчального матеріалу у вигляді складання учнем узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв’язки об’єкта або їх сукупності.

Застосування методів лабораторного контролю полягає у перевірці вмінь користуватися приладами, розв’язувати експериментальні задачі, проводити досліди тощо.

Метод машинного контролю. Це метод виконання програмованих вправ на комп’ютері.

Методи самоконтролю. Це вміння самостійно знаходити помилки, недоліки, намічені способи їх подолання.

В будь якому акті навчальної діяльності одночасно поєднуються декілька методів, вони взаємно проникають один в один, характеризуючи різнобічну взаємодію учнів і вчителів.

Функції методів навчання:

1. Спонукальна. Збуджує в учнів внутрішній інтерес до навчання, формує позитивні мотиви.

2. Освітня (навчальна). Є основною. Передбачає застосування таких прийомів керування навчальною роботою учнів, які б сприяли успішному набуттю ними знань, умінь і формуванню на цій основі переконань.

3. Виховна. Акцентувати увагу учнів на основних виховних ідеях, на оцінці природних і суспільних явищ, моральних якостей і естетичної культури, сприяти організації правильних взаємин між вчителем і учнями та між самими учнями.

4. Розвиваюча. Розумовий розвиток (усвідомлення інформації, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, доведення, аргументування).

5. Контрольно-корекційна. Забезпечує успішне здійснення всіх інших функцій методів навчання.

Дата добавления: 2015-05-24