Осмислення

План.

1. Поняття про сім’ю.

2. Особливості, принципи, методи сімейного виховання.

3. Позитивне виховання.

1. Сім’я – соціально-педагогічна група людей, призначена для оптимального задоволення потреб самозбереження (продовження роду) та самоствердження (самоповаги) кожного її члена.

Задачі сім’ ї.

- Створити умови для росту і розвитку дитини;

- Стати психологічним, соціально-економічним захистом для дитини;

- Передати досвід створення і збереження сім’ї, виховання дітей;

- Навчити дітей корисним навичкам і вмінням;

- Виховати почуття власної гідності.

Деформація сім’ї.

1) Структурна – коли відсутній один з членів сім’ї(батько, мати);

2) Психологічна – коли порушені міжособистісні стосунки, наявна система негативних цінностей, асоціальних установок.

2. Сімейне виховання – створена силами батьків та родичів система виховання і освіти.

На сімейне виховання впливають:

- Здоров’я батьків та родичів;

- Матеріальне забезпечення;

- Соціальне положення;

- Кількість членів родини;

- Місце проживання;

- Уклад, традиції сим’ї;

- Ставлення до дитини інших членів родини…..

Принципи сімейного виховання.

1. Гуманність і милосердя;

2. Залучення дітей до життєдіяльності родини як рівноправних членів;

3. Відкритість і довіра у стосунках;

4. Оптимізм;

5. Послідовність вимог;

6. Надання посильної допомоги, готовність відповідати на питання;

7. Заборона фізичних покарань;

8. Повага до дитячої особистості;

9. Утримання від вимог миттєвого виконання, потурання примхам…

Приорітетними методами сімейного виховання є: особистий приклад, обговорення, довіра, показ, любов, співпереживання, гумор, доручення, похвала, співчуття тощо.

Зміст сімейного виховання охоплює всі напрямки: моральне, розумове, трудове, естетичне, фізичне……

У сімейному вихованні використовують різні засоби: атмосферу сім’ї, її громадянську зрілість, культуру взаємин, трудовий уклад і традиції, організацію життя дитини,, піклування про її навчальну діяльність, організацію дозвілля.

Приблизна схема аналізу особливостей

і недоліків сімейного виховання.

І. Загальна характеристика сім’ї.

1. Склад: повна, формально повна, неповна.

2. Характеристика: гармонійна, проблемна (конфліктна, антипедагогічна, асоціальна, аморальна).

3. Типовий стан сім’ї: емоційний комфорт, тривожний дискомфорт, емоційно-тривожний дискомфорт, нервово-психічне напруження.

4. Стиль сімейного виховання: ліберальний, демократичний, авторитарний,нестійкий.

5. Порушення сімейного виховання: потурання, прикриття, гіперпротекція, емоційне відчуження, жорстка поведінка, підвищена моральна відповідальність).

6. Ставлення до школи: тісний зв’язок, рідкі контакти, випадковий характер зв’язків, уникання контактів, протидія шкільному вихованню.

ІІ. Особливості сімейного виховання.

1. Батьки створюють умови для правильного розвитку дитини (нормальні житлово-побутові умови, організація місця для занять, створення домашньої бібліотеки, ігрові куточки, санітарно0гігієнічний режим)

2. Батьки розвивають пізнавальні інтереси дитини (разом із дітьми слухають радіопередачі,обговорюють та читають книжки, відвідують театр, заохочують до улюблених занять)

3. Батьки надають допомогу у навчанні і організації домашньої навчальної праці.

4. Діти мають конкретні трудові обов’язки в сім’ї.

5. Батьки виконують рекомендації педагогів щодо виховання дитини.

6. Батьки бачать недоліки у вихованні своїх дітей.

7. Родина допомагає педагогу в організації навчально-виховної роботи.

8. Батьки справляються з вихованням дитини.

ІІІ. Недоліки сімейного виховання.

Причини:

(Відповідне підкреслити)

- Неблагополуччя сім’ї (мікроклімат, здоров’я);

- Відсутність єдиних вимог;

- Незнання психологічних особливостей своєї дитини;

- Низький освітній, культурний, психолого-педагогічний рівень батьків;

- Відсутність контролю, бездоглядність;

- Використання антипедагогічних заходів впливу;

- Неправильне оцінювання дитини.

ІІІ Розділ. Основи дидактики.

Поняття про предмет та основні категорії дидактики.

План.

1. Предмет дидактики та її основні категорії.

2. Основні етапи засвоєння знань.

1. Дидактика ( гр.. навчальний) – розділ педагогіки, який містить теорію навчання та освіти. Це наука про навчання, освіту, їх мету, зміст, форми та методи, засоби, результати. Засновником її є Ян Амос Коменський, автор «Великої дидактики», історію дидактики у своїх працях продовжили К.Д.Ушинський («Людина як предмет виховання», «Рідне слово»), В.О. Сухомлинський («Павлиська середня школа»). Серед робіт з дидактики лід відзначити праці вчених Л.В. Занкова «Розвиваюче навчання», Л.Коніна, В. Давидова «Дидактика середньої школи», В. Онищука «Урок у сучасній школі».

Основні категорії дидактики – освіта, навчання, принципи, форми, методи, засоби навчання.

Основні завдання дидактики.

- Вивчення закономірностей навчально-пізнавальної діяльності учнів;

- Розробка системи загальних методів;

- Розробка форм організації навчання;

- Визначення педагогічних задач, які включає зміст освіти;

- Дослідження суті принципів і закономірностей навчання.

Ознаки процесу навчання:

- Двобічний характер;

- Спільна діяльність вчителя і учнів;

- Керівництво з боку вчителя;

- Спеціальна планомірна організація;

- Відповідність віковому розвитку учнів;

- Єдність освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання.

Структура процесу навчання.

1) Діяльність вчителя;

- Викладання змісту навчального матеріалу;

- Керівництво діяльністю учнів;

- Розвиток пізнавальних здібностей та інтересів;

- Формування світогляду учнів;

- Формування навичок та культури праці учнів;

- Оцінка знань, умінь, навичок.

2) Діяльність учнів.

- Споглядальна – сприймання та осмислення;

- Відтворювальна - повторення і закріплення навчального матеріалу;

- Творча – застосування знань.

2. Основні функції навчання.

1) освітні завдання уроку: забезпечення, засвоєння, закріплення, застосування, повторення теорій, понять, законів. Сформувати загальні навчальні уміння і навички та спеціальні з даного предмету;

2) виховні завдання уроку: сприяти формуванню основних світоглядних позицій, моральних якостей, вольових властивостей особистості,вирішення завдань профорієнтації, прищепити культуру поведінки; формувати властивості особистості;усувати акцентуації характеру;

3) завдання розвитку – учні мають навчитися:систематизації, конкретизації, доведення (логічне розмірковування), аналізу, узагальнення; підчас уроку треба розвивати психічні процеси (відчуття, сприймання, уяву, пам’ять, мислення, мовлення).

Основні психологічні етапи засвоєння знань.

1. Сприймання.

3. Узагальнення.

4. Закріплення.

5. Практичне використання.

С/О

1. Вітенко І.С. Основи педагогіки і психології.-Чернівці, 2009.-С.101.

2. Вміти наводити приклади з занять фахових дисциплін (педагогічної практики) до основних етапів засвоєння знань.

Характеристика дидактичних принципів навчання.

Дата добавления: 2015-05-24