Класифікація військових доріг та вимоги до них

ВІЙСЬКОВІ ДОРОГИ І КОЛОННІ ШЛЯХИ

Успіх бойових дій в значній мірі залежить від своєчасного і безперервного підвезення необхідних матеріально-технічних засобів, можливості військ у необхідних випадках швидко здійснювати маневр і переміщення, а також виконувати евакуацію особового складу, техніки і озброєння з районів ураження.

У зв’язку з цим істотно зростає значення завдань щодо підготовки і утриманя доріг та інженерного забезпечення маршу, які посідають важливе місце у загальному комплексі заходів інженерного забезпечення бойових дій військ. Роботи з будівництва і ремонту доріг є досить трудомісткими і потребують великих затрат сил, засобів і часу.

Шляхами руху підрозділів та підвезення матеріально-технічних засобів являються військові дороги та колонні шляхи.

Військовими дорогами називаються дороги, що готуються й утримуються для забезпечення бойових дій військ або перебувають в їхньому користувані. Вони призначені для забезпечення маневру і переміщення військ, підвезення та евакуації матеріально-технічних засобів.

При недостатній кількості існуючих доріг або при неможливості їх використання, а також недоцільності будови нових доріг прокладаються колонні шляхи.

Колонним шляхом називається вибраний на місцевості напрямок по бездоріжжю, підготовлений для короткочасного руху військ.

Маршрутом називається намічений напрямок руху військ, який визначається заданими пунктами і позначається на карті або місцевості орієнтирами.

Підготовка колонних шляхів включає в себе:

– інженерну розвідку місцевості в напрямку колонного шляху;

– пророблення і позначення проходів у загородженнях;

– побудову переходів через перешкоди;

– підсилення важкопрохідних ділянок шляху;

– розчищення шляху від дерев, кущів, великих каменів тощо;

– розчищення шляху від снігу;

– позначення колонного шляху знаками і дороговказами.

Крім цього, всі шляхи для руху військ підрозділяються за принадлежністю на батальйонні, бригадні, корпусні, армійські та фронтові шляхи. Дороги, розташовані безпосередньо на території, яку займають військові об’єкти (наприклад склади, військові містечка, позиції підрозділів ЗРВ, РТВ тощо), називаються внутрішньопозиційними.

Дороги, що з’єднують окремі військові об’єкти (елементи бойового порядку частин і з’єднань) з автомобільними шляхами загального використання, а також з населеними пунктами і залізничними станціями, називаються під’їзними.

Військові дороги, як правило, готують для руху колісних машин. Для пропускання гусеничної техніки паралельно прокладають колонні шляхи. При підготовці військових доріг у першу чергу використовуються існуючі дороги загального призначення, що відповідають певним вимогам.

При використанні існуючих доріг, що не відповідають повністю вимогам, виконуються необхідні дорожні роботи.

Військові дороги мають задовольняти таким вимогам: забезпечувати рух по найкоротшому напрямку; мати мінімальний обсяг робіт щодо їх побудови; мати по можливості менше переходів через болота, річки та інші природні перешкоди, а також перехресть з існуючими автомобільними дорогами і залізницями; забезпечувати найкраще маскування; не мати по можливості ділянок, що проходять через вузькі місця; проходити на безпечній відстані від об’єктів можливих ударів противника (великі населені пункти, залізничні станції, тощо); проходити по стійких грунтах і по можливості ближче до місць розташування дорожньо-будівельних матеріалів. У військах, як правило, будують дороги для двобічного руху.

Дороги для однобічного руху будують у тих випадках, коли строки будівництва обмежені або недостатньо сил і засобів для виконання дорожніх робіт. Дороги з однобічним рухом будують також на позиціях при низькій інтенсивності руху. Військова дорога складається з земельного полотна, дорожнього покриття, дорожніх споруд та обрізів (рис. 2.14).

Рис. 2.14. Елементи доріг і дорожні покриття:

1 – кромка проїжджої частини; 2 – дорожнє покриття; 3 – бровка дорожнього покриття; 4 – труба

Земельне полотно складається з дорожнього полотна і кюветів. Воно є грунтовою основою для дорожнього покриття і забезпечує його стійкість.

Дорожнє полотно складається з проїжджої частини і двох узбіч. Проїжджа частина призначена безпосередньо для руху техніки. На ширину проїжджої частини або дорожнього полотна укладають дорожнє покриття, яке є основною частиною дороги. Узбіччя є підпорою для дорожнього покриття, служить для забезпечення безпеки руху і може використовуватися для тимчасової зупинки транспорту.

До дорожніх споруд відносяться мости, труби, шляхопроводи та ін.

Краї є частиною смуги місцевості, відведеної для дороги (смуги відведення). Вони використовуються для руху гусеничної техніки, побудови об’їздів, складування матеріалів, установки дорожніх знаків і побудови споруд. У залежності від рельєфу місцевості земельне полотно дороги може мати різні поперечні профілі і може облаштовуватись в нульових відмітках, в насипі, виїмках і напівнасипі-напіввиїмках.

Найбільш розповсюдженим і вигідним профілем є земельне полотно у нульових відмітках. Його роблять з кюветами і без кюветів. Земельне полотно без кюветів роблять на кам’яних або піщаних грунтах. В інших випадках дорога робиться з кюветами.

Дорожні покриття підрозділяються на такі типи: грунтові поліпшені, щебенисті, гравійні, кам’яні, асфальтобетонні, цементобетонні, залізобетонні збірні, з металевим і дерев’яним покриттям. Дорожнє покриття може мати один або декілька шарів. Назва покриттю дається по його верхньому шару.

Водовідвідні будови (кювети, нагірні канави) призначені для збирання і відведення води від дороги й осушення земельного полотна.

2.3.2. Інженерне забезпечення маршу

Інженерне забезпечення маршу має на меті створеня необхідних умов для безперешкодного просування частин та підрозділів і своєчасного їх прибуття упризначені райони.

Основними завданнями інженерного забезпечення маршу є:

– інженерна розвідка шляхів руху військ, навколишньої місцевості та районів зосередження;

– підготовка шляхів руху;

– забезпечення пропускання підрозділів і частин через труднопрохідні ділянки;

– обладнання й утримання переправ через водні перешкоди;

– виконання інженерних заходів з ліквідації наслідків ударів противника;

– визначення часу руху по маршруту.

Для визначення прохідності місцевості по грунтовій цілині, болоту використовуються ручний пенетрометр РП-1, за допомогою якого можна визначити кількість проходжень автомобілів по одному сліду.

У зимових умовах виникає необхідність організації переправи техніки через лід. Вантажопідйомність льодової переправи визначається найменшою товшиною шару льоду в смузі переправи.

За необхідності проводиться підсилення льодових переправ укладанням на лід дерев’яних покрить.

Ширина траси для поодиноких машин 4 – 6 м, для колони – 20 м. Відстань між сусідніми трасами не менше 50 м для одиночних машин і не менше 100 м для колони техніки. Швидкість руху машин не більше 6 км/год без ривків, поворотів і зупинок.

Для забезпечення пересування колон військ на марші, у наступі для проведення дорожньо-мостових робіт на кожний маршрут виділяється загін забезпечення руху (ЗЗР) або група, до складу якої можуть увійти інженерно-дорожні (інженерно-технічні) підрозділи, оснащені засобами інженерної розвідки, механізації дорожних робіт і дорожньо-мостовими конструкціями, вибуховими речовинами і шанцевим інструментом.

До складу ЗЗР може входити особовий склад підроздлів військ, хіміки-розвідники.

Інженерна розвідка і підготовка шляхів руху

Iнженерна розвідка має встановити:

– стан існуючих доріг у смузі руху та найбільш важкопроходимі ділянки на них;

– прохідність місцевості поза дорогами;

– стан діючих переправ на водяних перешкодах і можливість переправи підрозділів за умови їх знищення;

– стан гідротехнічних споруджень та можливі наслідки за умови їх руйнувань;

– захисні та маскуючі властивості місцевості у напрямку руху і особливо в районах розташування;

– стан джерел води;

– наявність місцевих матеріалів та можливість іх застосування;

– види та обсяги робіт.

Iнженерну розвідку на марші ведуть інженерно-розвідувальні дозори (IРД), сапери-розвідники, які були залучені до складу різних розвідувальних груп, інженерні підрозділи, назначені для виконання конкретних інженерних заходів., а також офіцери інженерних військ у складі рекогносцировочних груп.

Основним документом розвідки є схема або карта розвіданого маршруту з легендою. Схему розвіданої ділянки дороги виконують на карті, на яку наносять:

– піднятий маршрут, розбитий на ділянки з нумерацією їх римськими цифрами;

– загородження (руйнування);

– водопропускні дорожні споруди, а також місця іх об’іздів;

– броди й підходи до них;

– місця розташування дорожньо-будівельних матеріалів.

Загородження (руйнування), водопропускні споруди, броди, будівельні матеріали позначають умовними знаками з нумерацією їх арабськими цифрами, які беруться в кружок. Легенда складається на карті або в зошиті, де вказується:

– коротка характеристика маршруту;

– короткі відомості про загородженння (руйнування), об’ізди, броди, обсяги робіт.

Для пересування частин і підрозділів з основного району в запасний назначаються маршрути руху по існуючих дорогах. За відсутності існуючих доріг прокладають колонні шляхи.

Для підготовки доріг на кожний маршрут назначається загін (група) забезпечення руху (ЗЗР, ГЗР), склад якого визначається командиром у залежності від наявності сил та засобів і характеру дорожньої мережі.

Дата добавления: 2015-05-08