Призначення і будова інженерних загороджень

ІНЖЕНЕРНІ ЗАГОРОДЖЕННЯ

Заходи безпеки при проведенні підривних робіт

Способів вибуху

Засоби і приладдя для вогневого і електричного

Капсуль-детонатор № 8 А являє собою алюмінієву гільзу, у нижній частині якої запресована ВВ підвищеної потужності (гексоген, тен, тетрил), а зверху – ініціююче ВВ (азид свинцю і тенерес).

Капсулі-детонатори № 8 А дуже чутливі й небезпечні у поводженні, від удару, тертя і нагрівання вони можуть вибухнути. Капсулі-детонатори зберігаються і переносяться у спеціальних пеналах окремо від зарядів ВР.

Вогнепровідний шнур призначений для вибуху КД у запалювальних трубках. Вогнепровідний шнур складається з порохової серцевини і напрямної нитки, обплетень та оболонки.

Для виготовлення електровибухових мереж застосовуються різні дроти, покриті ізоляцією. Саперний дріт з ізольованою мідною жилою застосовується таких типів: одножильний та двожильний. Конденсаторна підривна машинка застосовується для вибуху зарядів електричним способом.

Торбина сапера-підривника СМП призначена для перенесення ВВ, приладдя для вибуху і мінування, а також інструменту для підривних робіт.

При проведенні підривних робіт необхідно суворо дотримуватися таких загальних запобіжних заходів:

– під час робіт необхідний строгий порядок і точне виконання встановленних правил;

– особовий склад, призначений для роботи, повинен знати ВР, ЗВ, їхні властивості й правила поводження з ними, порядок виконання робіт і необхідні запобіжні заходи;

– на кожну окрему роботу керівником (старшим) призначається офіцер або сержант, який особисто відповідає за успіх підривання та правильне ведення роботи;

– усі дії мають виконуватись за командами і сигналом керівника робіт (старшого), а особовий склад повинен добре знати ці сигнали;

– місце вибуху має бути оточене постами, які виставляються на безпечній відстані; ці місця встановлюються керівником роботи.

Для відкрито розташованого особового складу безпечними є такі відстані:

– при вибуху зарядів до 10 кг без оболонок на ґрунті – 100 м;

– при підриванні дерева – 150 м;

– при підриванні цегли, каменю, бетону – 350 м;

– при підриванні металевих конструкцій – 500 м;

– при підриванні снарядів калібру 100 – 150 мм – 1 000 м;

– при підриванні снарядів калібру 200 мм і більше – 1 500 м.

Інженерні загородження – це інженерні засоби, споруди та руйнування, встановлені або влаштовані на місцевості з метою нанесення втрат противни­ку, затримання його пересування, ускладнення маневру і сприян­ня знищенню його живої сили й техніки вогнем усіх видів і контратаками наших військ.

Інженерні загородження поділяються на мінно-вибухові, невибухові і комбіновані.

Мінно-вибухові загородження поділяються на протитанкові, протипіхотні, протитранспортні й протидесантні.

Невибухові загородження поділяються на протитанкові й протипіхотні.

Комбіновані загородження – це сукупність мінно-вибухових і невибухових загороджень. Особливими видами загороджень є електризовані та водяні загородження.

У системі інженерних загороджень, які створюються в обороні, велике місце займають невибухові загородження.

До протитанкових невибухових загороджень відносяться: протитанкові рови, ескарпи, контрескарпи, надовби (дерев’яні, металеві, залізобетонні, кам’яні), бар’єри у лісі з колод та на берегах водоймищ з льоду, загородження з металевих їжаків, барикади у населених пунктах, снігові вали, смуги обмерзання на гірських схилах, ополонки (майни) на річках та водоймищах, затоплення місцевості, завали у лісах, горах і населених пунктах.

До протипіхотних невибухових загороджень відносятся: дротяні мережі на високих кілках, дротяні мережі на низьких кілках (спотикач), дротяні паркани, дротяні спіралі, дротяні рогатки, дротяні їжаки, дріт внакид, малопомітні дротяні мережі (МПМ), засіки.

Дата добавления: 2015-05-08