Релігія індської цивілізації

Релігії в Стародавній Месопотамії.

Приблизно в той же час, що і в Єгипті, в Стародавній Месопотамії в міжріччі Тигра і Євфрата формується велика шумерська держава з високо- розвинутою культурою, складовою частиною якої була релігія.

Шумерська релігія також була політеїстичною.

Кожне шумерське місто мало свого бога-покровителя.

Крім того існували загальнодержавні боги: Бог небес – Ану, бог землі – Енліль, бог Місяця – Найнар, бог Сонця – Уту та ін.

Поступово на основі цих уявлень сформувався пантеон богів начолі з богом Ану.

За уявленнями шумерів, життя у Всесвіті управлялось божественними законами. Відомо понад 100 таких законів («Ме»), які визначають єдину реальність – Всесвіт і все, що в ньому знаходиться разом з людиною і суспільними інститутами.

Шумерська держава була не єдиною державою Месопотамії.

В цьому регіоні не було стабільних централізованих держав.

Вони періодично змінювали одна одну: Шумер, Аккад, Вавілонія, Ассірія.

Тому тут постійно видозмінювались релігійно-культові системи: відмирали одні боги і присвячені їм храми, на зміну їм приходили інші, яким приписувалися функції та заслуги вже скинутих богів.

Своєрідність релігії шумерів і успадкувавших їм вавілонян, які навчилися відрізняти планети від сузір’їв, розробили основи астрономії, полягала в тому, що їхній досвід сприйняття божественного був пов’язаний із зоряним небом і космічним порядком, незмінною ходою небесних світил.

Ця релігія бачила в небесних тілах першопочаток і першообраз земних подій і вважала, що за допомогою виникшої тоді астрології по зірках можна передбачити долю людей.

В грандіозних космічних міфах про створення світу і про потоп сформувалося бачення світу, яке здійснило вплив на старозавітну міфологію.

Вавілонська релігія склалася в більш-менш завершеному вигляді у ІІ тис. до н.е.

В цей час уточнюється міфологія і на перше місце висувається Мардук – бог-покровитель Вавілона, символізуючий порядок.

Вавілонські правителі та законодавці наполегливо підкреслювали божественний характер своєї влади і своїх законів, їх відповідність незмінним божественним настановам і справедливості.

Ці уявлення широко відображені в законах царя Хаммурапі, давньовавілонському політико-правовому пам’ятнику XVIII ст. до н.е.

На базі індської цивілізації сформувалась оригінальна релігійно-культова система – і н д у ї з м.

Індуїзм, по суті, не є єдиною, цільною релігією.

Дослідники виділяють кілька історичних форм індуїзму.

Основи індуїзму закладені у ведичній релігії, яку принесли на територію півострова Індостан племена аріїв, які вторглися туди в середині ІІ тис. до н.е.

Історію релігії Індії поділяють на три періоди: ведичний, брахманський та індуїстський.

Перший період називають ведичним за назвою найдавніших релігійних текстів – Вед («Веда» − знання, ведення).

В образній мові Вед виражений стародавній релігійний світогляд, в якому вже в той час були деякі філософські уявлення про світ, про людину і життєву мораль.

Найдавнішою Ведою за часом зібрання і найбільшою за обсягом є Рігведа (Веда гімнів).

Стихотворці складали «ріги» (гімни), в яких віддавали хвалу богам і силам природи.

Явища природи розглядалися як всемогутні, всевідучі, всюдисутні і справедливі божества.

До них зверталися з проханнями і мольбами, приносили їм жертви.

Вважалося, що життя людини, її щастя і добробут цілком залежать від цих жертвопринесень.

В цілому релігія ведичного періоду відзначалася простотою і нескладністю.

Центральний момент цієї релігії – жертвопринесення.

Ведична релігія була політеїстичною.

В Рігведі важливу роль відіграє Індра – бог грози та воїтель, який знищує ворогів аріїв.

Значне місце займає Агні – бог вогню, через якого віруючий індус приносить жертви і таким чином звертається до інших богів.

Продовжує список божеств рігведського пантеону Сур’я (бог небес), Ушас (бог ранкової зорі), Д’яус (бог небес), Ваю (бог вітрів) та ін.

В деяких ведичних гімнах простежується прагнення знайти загальний принцип, який міг би пояснити окремі явища і процеси оточуючого світу.

Цей принцип – універсальний космічний порядок (рта), який панує над усім, йому підлеглі боги.

Завдяки рта рухається сонце, ранок проганяє темряву, змінюються пори року.

Рта – це принцип, який керує течією людського життя: народженням і смертю, щастям і нещастям.

І хоча рта – це загальноуніверсальний принцип, іноді носієм його і хранителем виступає Варуна – бог, наділений величезною і необмеженою силою, той, хто «помістив сонце на небо».

Дата добавления: 2015-05-08