Родоплеменні релігії: тотемізм, табу, магія, фетишизм, анімізм

Класифікація релігії Р.Белла.

Соціологічний підхід до проблеми класифікації релігії представлений американським соціологом Р.Белла.

Визначивши релігію як сукупність символічних форм, Р.Белла запропонував п’ятиетапну класифікацію релігії, в основу якої поклав одну ознаку – рівень диференціації системи релігійних символів. Це такі п’ять етапів – примітивний, архаїчний, історичний, раннєсучасний і сучасний.

Примітивні релігії вичерпуються двома символічними формами – ритуалом і міфом.

Архаїчні релігії об’єднують релігії періоду неоліту значної частини Африки, Полінезії і туземного Нового світу.

В них з’являється організація релігійної діяльності у вигляді культа з комплексом богів, жерців, богослужінь, жертвопринесень, часто – з обожествлінням царської влади.

В історичних релігіях вже ясно виражене уявлення про «трансцедентне» - зовсім відмінну сферу діяльності, що має для релігійної людини найбільшу цінність.

Історичні релігії – це релігії світозаперечення, «неприйняття світу».

Це епоха розквіту «релігій спасіння», які шукають шляхи спасіння душі.

(Іудаїзм, індуїзм, буддизм, конфуціанство, християнство, іслам та ін.).

Раннєсучасні релігії – це протестантизм епохи Реформації та інші схожі рухи.

Вони знаменували собою крок в бік поцюстороннього світу у вигляді головної сфери релігійної дії: спасіння слід шукати не у втечі від світу, а в гущині мирської діяльності.

Це була віра в прямий зв’язок людини з богом, в індивідуальний стосунок зі «священним космосом».

Сучасна релігія тільки на більш високому рівні, ніж примітивна, є релігією світоутвердження, вона переборює неприйняття світу історичними релігіями.

Це крок до пошуку особистих етичних принципів, рух від церковної прихильності до особистої відповідальності.

До ранніх форм релігії прийнято відносити фетишизм, тотемізм, табу, магію і анімізм.

Свідоцтва про ці релігійні вірування ми одержуємо на основі порівняльного вивчення релігій. (Основоположник цього методу – німецький мовознавець ХІХ ст. М.Мюллер).

Порівняльно-історичний метод дослідження релігії використав французький соціолог Е.Дюркгейм.

Він також прагнув відшукати прарелігію як найбільш просту, історично первісну форму релігії.

Він розглядав тотемізм, поширений у австралійських аборигенів, як «елементарну» форму релігії, тобто таку, яка вже не спирається на якісь більш ранні, попередні її форми.

Тотемізм – це віра в існування родинного зв’язку між групою людей і певним видом тварин або рослин.

Тотемізм тісно пов’язаний з господарською діяльністю первісної людини: збиранням плодів, полюванням.

Тварини і рослини, які давали людям можливість існувати, ставали об’єктом поклоніння.

В тотемізмі відобразились також особливості соціальних відносин в первісному колективі, основані на принципі кровного родства.

Усвідомлюючи це родство, люди переносили його на оточуючу їх природу.

Тотем (тварина або рослина) вважався предком роду, його родоначальником.

З тотемічними віруваннями і обрядами в первісному суспільстві була тісно пов’язана система специфічних заборон – т а б у.

Так, в Полінезії система заборон охоплювала всі сфери життя і являлася єдиною формою регламентації, що замінювала собою все те, що в сучасному суспільстві забезпечується мораллю, релігією, правом.

Наряду з тотемізмом і табу значне місце в життєдіяльності первісної людини посідала магія (від лат. magia – чаклунство).

Магія – це сукупність уявлень і обрядів, в основі яких лежить віра в можливість впливу на людей, тварин, предмети і явища об’єктивного світу з допомогою певних дій.

За метою дії магія була лікувальною, промисловою або такою, що наносила шкоду.

В магії таємною силою наділяються конкретні дії людей.

Але первісні люди вірили також, що її носіями можуть бути і конкретні предмети – фетиши (від португ. fetico – чарівний).

Звідси походить така поширена форма первісної релігії як фетишизм.

Фетишем міг стати будь-який предмет, що чимось вразив уяву людини.

Цьому предмету приписувались невластиві йому якості: здатність виліковувати, оберігати від ворогів, допомагати під час полювання або війни і т.д.

Ще одним поширеним віруванням первісної людини являється анімізм (від лат. anima – душа) – віра в існування душі та духів.

Термін «анімізм» був уведений в релігієзнавство англійським етнографом Е.Тейлором в його роботі «Первісна культура».

Згідно теорії Е.Тейлора, анімістичні вірування розвивались у двох напрямках.

Перший ряд анімістичних уявлень виник під час роздумів давньої людини над такими явищами як сон, видіння, хвороба, смерть, хвилювання, транс, галюцінації.

Будучи не в змозі правильно пояснити ці складні явища, «первісний філософ» виробив поняття про душу, що знаходиться в тілі людини і час від часу покидає його.

В подальшому формуються більш складні уявлення: про існування душі після смерті тіла, про переселення душ в нові тіла, про загробний світ.

Другий ряд анімістичних вірувань виник з властивого первісним людям прагнення до одухотворіння оточуючої дійсності.

Давня людина розглядала всі явища і предмети об’єктивного світу як щось подібне собі, наділяла їх бажаннями, волею, почуттями, думками.

Звідси виникла віра в окремо існуючих духів грізних сил природи, рослин, тварин, яка в процесі складної еволюції трансформувалася в політеїзм, а потім в монотеїзм.

Анімістичні вірування входять істотною складовою частиною в усі релігії світу.

Віра в духів, в нечисту силу, безсмертну душу – все це модифікації анімістичних уявлень первісної епохи.

Те ж саме можна сказати і про інші ранні форми релігійних вірувань.

Дата добавления: 2015-05-08