Організація морально-психологічного забезпечення бойового чергування

Бойове чергування є виконанням бойового завдання з охорони державного кордону України в повітряному просторі спеціально призначеними силами та засобами. Воно вимагає від особового складу високої виучки, організованості та дисципліни, готовності до рішучих дій, самостійності при виконанні покладених бойових завдань. Це найбільш відповідальний вид військової діяльності у мирний час, що пов’язаний із значними фізичними та психологічними навантаженнями. Він висуває високі вимоги до морально-психологічних якостей посадових осіб чергових бойових змін, обслуг та екіпажів.

Особливостями бойового чергування, як основного виду бойової діяльності військ (сил) в мирний час, є:

тривалість (командні пункти органів управлінь, об’єднань, з’єднань і частин несуть бойове чергування постійно; бойові підрозділи несуть бойове чергування згідно графіка у визначені терміни);

великі фізичні та психологічні навантаження на особовий склад чергових сил;

несення служби у відриві від колективу індивідуально, або малими групами в умовах обмеження, монотонності та одноманітності надходження сигналів, особливостей мікроклімату (недостатність свіжого повітря, температурний режим, темрява, шум апаратури).

Морально-психологічне забезпечення бойового чергування – це комплекс організаційних, аналітичних, інформаційно-виховних, соціально-психологічних заходів, що проводяться з метою формування у особового складу високих морально-психічних якостей та відповідних ціннісно-мотиваційних настанов з метою безумовного виконання завдань бойового чергування.

МПЗ виконання завдань бойового чергування організується і проводиться відповідно до:

Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України;

Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України;

наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 04 від 31 січня 2000 року “Про затвердження Інструкції з організації бойового чергування, оперативно-чергової та чергової служби у Збройних Силах України”;

директив командувачів видів Збройних Сил про МПЗ виконання завдань бойового чергування у військах (силах);

методичних рекомендацій ГУВСПР МО України, управлінь виховної роботи видів Збройних Сил України.

Керівництво морально-психологічним забезпеченням бойового чергування здійснюється відповідними командувачами, командирами (начальниками). Безпосередню організацію здійснюють їх заступники з виховної роботи.

Система МПЗ виконання завдань бойового чергування включає:

технологію та методики впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, захист їх психічних (психофізіологічних) властивостей, реабілітації психотравмованих;

органи виховної роботи, посадові особи виховних структур та інші визначені посадові особи об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів;

інфраструктуру органів виховної роботи, технічні засоби виховання та поліграфії, що використовуються в інтересах МПЗ.

Основні етапи планування і проведення заходів морально-психологічне забезпечення виконання завдань бойового чергування

МПЗ виконання завдань бойового чергування планується та проводиться в три етапи:

Перший етап – МПЗ підготовки особового складу до виконання завдань бойового чергування. На цьому етапі проводиться вивчення та відбір серед військовослужбовців, які прибули до підрозділу, тих, хто за своїм індивідуальним морально-психологічним станом та станом здоров’я можуть бути допущені до виконання завдань бойового чергування.

Другий етап – створення збалансованих по психологічних показниках бойових обслуг (екіпажів) та чергових змін. Під час цього етапу здійснюється добір, допуск особового складу до бойового чергування, його підготовка до несення бойового чергування, комплектування збалансованих по психологічних показниках бойових обслуг (екіпажів) та чергових змін.

Третій етап – морально-психологічне супроводження виконання завдань бойового чергування. В ході етапу здійснюються практичні заходи МПЗ.

Зміст першого етапу складає:

спеціальна та цільова психологічна підготовка особового складу до виконання завдань бойового чергування;

робота щодо визначення індивідуального морально-психічного стану та стану здоров’я кожного військовослужбовця;

робота щодо роз’яснення особовому складу положень нормативно-правових актів України з оборонних питань, завдань чергових сил та умов виконання завдань бойового чергування;

аналіз психологічної адаптації військовослужбовців до умов військової служби.

Підготовка військовослужбовця до несення бойового чергування на цьому етапі організовується, як напрямок роботи в системі початкової підготовки особового складу до виконання службових завдань у складі частини та підрозділу. Етап вимагає активної діяльності щодо професійно-психологічного добору. Тривалість етапу – перші 1,5 місяці служби (до закінчення періоду роздільного навчання особового складу).

З прибуттям поповнення до військової частини, протягом перших 3-4 днів проводяться бесіди з військовослужбовцями, в ході яких звертається увага на рівень загальноосвітньої підготовки, розуміння поповнення соціального значення військової служби, необхідності виконання свого патріотичного обов’язку, відповідальності за свої вчинки, вихованість, а також стан здоров’я.

Роботу щодо МПЗ бойового чергування на першому етапі необхідно спрямувати на нейтралізацію пасивності, усвідомлення важливості завдання, що виконується, формування чітких мотиваційних установок на якісне виконання службових завдань взагалі, а також найбільш важливих – бойового чергування в складі чергових бойових обслуг.

Це досягається під час занять з гуманітарної підготовки, годин правового інформування, індивідуальних бесід, інших заходів виховної роботи. В ході занять необхідно ознайомити військовослужбовців з історією і бойовим шляхом частини, підрозділу, роз’яснити завдання чергових сил та організацію бойового чергування в частині. Доцільно роз’яснити особовому складу основні положення нормативно-правових актів України з оборонних питань, вимоги керівних документів щодо організації бойового чергування по протиповітряній обороні, а також суспільно-політичні умови виконання поставлених завдань частиною, підрозділом. Подальшу роботу необхідно спрямувати на формування у воїнів прагнення сумлінно оволодівати дорученою технікою та озброєнням, якісно виконувати свої обов’язки, професійно та рішуче діяти в екстремальних ситуаціях.

Протягом першого етапу проводиться робота по визначенню індивідуальних соціально-психічних якостей військовослужбовців, стану їх здоров’я, визначення “групи ризику”. Це спільна комплексна робота командирів, штабів, структур виховної роботи та медичних працівників.

Вивчення індивідуальних соціально-психологічних якостей особи військовослужбовця на першому етапі проводиться по таких параметрах:

– соціально-демографічні показники, ставлення до служби, особливості сімейного стану, соціально-політичні погляди, життєвий досвід;

– акцентуація характеру і тип темпераменту, особливості нервової системи, рівень комфортності особи;

– психічні утворення (знання, вміння, навички), особливості протікання нервових процесів;

– загальний стан здоров’я, наявність соматичних захворювань.

В цей період використовуються такі методи і методики вивчення особистості:

– аналіз документів (характеристик, документів з військовий комісаріатів, медичних документів, довідок, в тому числі з особової справи військовослужбовця);

– бесіда;

– спостереження;

– зв’язок з батьками та військовими комісаріатами;

– анкетування;

– тестування за методиками “Прогноз”, “Акцентуація характеру”, “Суїцид”, “Тип поведінки особи в групі”, “Тип поведінки особи в конфліктній ситуації”, “ПОКС”.

Висновки вивчення оформлюються в “Особовій справі” військовослужбовця. На їх підставі заступник командира з виховної роботи складає відповідні рекомендації командиру (начальнику).

Важливим напрямком роботи на першому етапі МПЗ бойового чергування є аналіз адаптації військовослужбовців до умов військової служби.

Необхідність такої роботи обумовлена тим, що враження, які виникають у людини в перші години і дні перебування в частині, коли ще не склався певний військовий колектив, надовго визначають його ставлення до військової служби. Потрібно враховувати, що людина, яка позбавлена орієнтирів в новій для неї ситуації, неспроможна одразу визначити вірну лінію поведінки. Це може стати основною причиною ускладненої адаптації деяких військовослужбовців до армійських умов. Під впливом різних стрес-факторів служби у окремих військовослужбовців можуть виникнути розлади психіки. Зовнішньо такі стани виявляються у формі необґрунтованої активності або повної апатії, зниження швидкості реакції. В цьому випадку особам з ознаками ускладненої психологічної адаптації необхідно надавати допомогу, приділяти підвищену увагу, але не підкреслюючи таке ставлення, роз’яснити тимчасовий характер негативних переживань. Ця робота повинна проводитися більш ретельно протягом перших трьох місяців служби.

Головним змістом другого етапу є добір військовослужбовців, які за своїми індивідуально-психічними якостями можуть бути допущені до виконання завдань бойового чергування і комплектування чергових бойових обслуг та чергових змін.

Він включає:

– аналіз результатів вивчення індивідуальних соціально-психологічних якостей військовослужбовців, уточнення “групи ризику”;

– визначення категорій військовослужбовців, які можуть бути допущені до несення бойового чергування;

– аналіз морально-психологічної готовності особового складу до несення бойового чергування;

– визначення і коригування складу чергових бойових обслуг та чергових змін;

– психологічну підготовку чергових бойових обслуг до виконання завдань в період підготовки до заступу на бойове чергування.

Командирами, офіцерами органів виховної роботи, медичними працівниками на цьому етапі проводиться аналіз результатів вивчення індивідуально-психічних якостей військовослужбовців. В ході роботи уточнюється “група ризику”. При необхідності проводиться додаткове медичне обстеження військовослужбовців, які входять до її складу.

Згідно з поданням комісії професійно-психологічного добору частини визначаються категорії військовослужбовців, які можуть бути допущені до несення бойового чергування і здатні самостійно вирішувати питання в ході чергування. За підсумками цієї роботи готується відповідний наказ командира частини.

Військовослужбовці, які віднесені до “групи ризику”, до несення бойового чергування не допускаються.

Аналіз морально-психологічної готовності військовослужбовця до несення бойового чергування проводиться методом спостереження. Цей метод дозволяє аналізувати психологічний стан людини за зовнішніми проявами, такими як перезбудження або емоційна загальмованість. На підставі спостереження і результатів опитування особового складу офіцер-психолог має можливість рекомендувати командиру заходи по корегуванню складу чергових обслуг та змін.

На другому етапі в період підготовки до заступу на бойове чергування проводиться спеціальна психологічна підготовка, основним змістом якої є:

– нейтралізація наслідків негативних психічних станів, втомленості, монотонності виконання обов’язків за рахунок вчасного проведення ефективних організаційних та виховних заходів;

– оптимальний розподіл військовослужбовців в чергових обслугах і чергових змінах за графіком чергування з урахуванням їх особистих властивостей, добових ритмів психічної активності, психологічної сумісності;

– формування позитивних мотиваційних установок, стійких навичок поведінки та виконання функціональних обов’язків в екстремальних ситуаціях.

Третій етап – морально-психологічне супроводження виконання завдань бойового чергування, здійснюється за такими напрямками:

– психологічного забезпечення;

– інформаційного забезпечення;

– воєнно-соціальної та правової робота;

– культурно-виховної та дозвільної роботи.

Психологічне забезпечення спрямовується на формування, підтримання та відновлення у військовослужбовців морально-психологічних і бойових якостей, з метою досягнення ними високої активності та психологічної стійкості під час виконання завдань бойового чергування у складі чергових сил.

Основні напрямки роботи:

– аналіз стійкості психіки осіб чергових сил, помилок та порушень під час несення бойового чергування;

– повсякденне спостереження морально-психічного стану військовослужбовців, які несуть бойове чергування, застосування в залежності від обстановки організаційних, виховних і психокорекційних заходів;

– створення і удосконалення системи мотивів, які стимулюють зразкове виконання завдань бойового чергування;

– навчання особового складу чергових сил методам саморегуляції і аутотренінгу;

– належне обладнання місць несення бойового чергування (командних пунктів, пунктів управління, робочих місць фахівців).

Головним змістом інформаційного забезпечення є збір, аналіз та роз’яснення особовому складу інформації стосовно оцінки воєнно-політичної, воєнно-стратегічної та оперативної обстановки, соціально-психологічних умов виконання завдань бойового чергування частиною, підрозділом. Для цього доцільно використовувати заняття з гуманітарної підготовки, суспільно-політичне інформування, щоденне інформування чергової бойової обслуги, проведення ритуалу заступу на бойове чергування, засоби наочної агітації та інші форми і методи інформаційно-психологічного впливу на особовий склад.

Основними напрямами воєнно-соціальної та правової роботи є:

– створення соціально-правових умов мобілізації внутрішніх сил військовослужбовців;

– досягнення свідомого виконання воїнами вимог законодавства та керівних документів з питань організації бойового чергування;

– підтримання високої дисципліни і організованості бойового чергування;

– доведення та роз’яснення особовому складу відповідальності за порушення правил несення бойового чергування;

– реалізація соціальних гарантій особового складу та членів їх сімей згідно чинного законодавства.

Заходи культурно-виховної та дозвільної роботи проводяться з метою підтримки та відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу чергових змін, задоволення духовних, інтелектуальних, культурних та релігійних потреб військовослужбовців.

Основні заходи МПЗ, що проводяться під час підготовки чергової зміни командного пункту, бойової обслуги (екіпажу) напередодні дня заступання на бойове чергування включають:

– інформування особового складу (суспільно-політичне, бойове, правове, технічне);

– заходи щодо зниження рівня тривожності перед заступленням на бойове чергування:

– усне опитування особового складу бойової обслуги для виявлення скарг та особистої оцінки своєї готовності до несення бойового чергування;

– проведення самооцінки ситуативної тривожності у осіб за шкалою Спілберга-Ханіна;

– діагностична бесіда;

– навчання особового складу бойової обслуги методикам аутогенного тренування, методам саморегуляції та вольової мобілізації на бойове чергування.

З метою підвищення знань та удосконалення навичок офіцерів командного пункту, клас по підготовці чергової зміни командного пункту, бойової обслуги (екіпажу) забезпечується необхідною методичною літературою з основ психологічного забезпечення, застосування методик аутогенного тренування, саморегуляції, спеціальних фізичних вправ в умовах малорухомості. Клас може обладнуватися робочим місцем для проведення тестування особового складу за відповідними методиками з використанням ПЕОМ. При цьому застосовується комп'ютерна система психологічних тестів. Їх можна використовувати як усі разом, так і вибірково, зміст та послідовність визначається офіцером-психологом.

Для визначення оцінки самопочуття, активності, настрою, рівня збудженості особи використовується скорочений тест Спілберга-Ханіна, опитувальник САН (Самопочуття, Активність, Настрій), адаптований варіант восьми кольорового тесту Люшера.

При виявленні будь-яких відхилень офіцер-психолог звіряє отримані результати з результатами своїх спостережень та робить висновок про можливість несення служби військовослужбовцем.

Одним з важливих елементів етапу морально-психологічного супроводження виконання завдань є організація і проведення ритуалу заступання на бойове чергування. Головною метою цього заходу є перехід від повсякденного психологічного стану до стану високої зосередженості і відповідальності за свої дії.

Проведення ритуалу заступання на бойове чергування покладається на:

– командирів з’єднань, частин (кораблів), підрозділів, їх заступників, начальників штабів та їх заступників – на командних пунктах частин, (кораблів), підрозділів;

– командирів підрозділів – в підрозділах;

– оперативних чергових – на командних пунктах за умов неможливості прибуття відповідних командирів (начальників).

Важливою складовою морально-психологічного супроводження виконання завдань бойового чергування є психологічне розвантаження особового складу чергових сил.

На командних пунктах обладнуються кімнати психологічного розвантаження, де проводяться сеанси релаксації особового складу чергових змін безпосередньо після несення чергування. Таку роботу організовує і проводить в частині офіцер-психолог, в підрозділі – заступник командира з виховної роботи.

Заключний елемент третього етапу МПЗ бойового чергування – підведення підсумків, що проводиться в частинах – один раз у місяць, в підрозділах, що несуть бойове чергування – щоденно.

При аналізі результатів чергування визначаються недоліки, що мали місце під час бойового чергування, їх причини, позитивні сторони. При підведенні підсумків ретельно аналізується стан МПЗ виконання завдань бойового чергування, визначається рейтинг чергових підрозділів і частин, фахівців усіх категорій, узагальнюється і розповсюджується передовий досвід. Значна увага приділяється моральному та матеріальному заохоченню особового складу.

При здійсненні заходів МПЗ враховується специфіка організації несення бойового чергування в органах бойового управління, родах військ, частинах і підрозділах спеціального призначення. Особлива увага звертається на роботу з оперативними черговими командних пунктів, провідними фахівцями чергових бойових обслуг.

Заходи МПЗ повинні носити неформальний творчий характер, здійснюватися з урахуванням якісних змін в особовому складі, його морально-психологічного стану, особливостей суспільно-політичних умов виконання

20. Методика аналізу та підведення підсумків стану військової дисципліни.

Накази Міністра оборони України:

№ 11 від 19.04.1997 року “Про зміцнення військової дисципліни у Збройних Силах України”;

№ 748 від 15.12.2005 року (зі змінами: Накази МОУ № 388 від 2.07.2007 та № 2 від 09.01.2009) “Про затвердження Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, грубі порушення військової дисципліни у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”;

№ 716 від 02.12.2005 року “Про затвердження Інструкції про порядок проведення інспекційних заходів”;

Підведення підсумків стану військової дисципліни в частині (з’єднанні) та шляхи підвищення ефективності роботи керівного складу щодо морально-психологічного забезпечення її зміцнення.

Командири (начальники) аналізують і підводять підсумки стану військової дисципліни у такі терміни:

командир частини – щомісячно;

командир підрозділу (батальйон, дивізіон, рота, батарея) – щотижнево;

командир взводу, відділення – щоденно.

Підведення підсумків стану військової дисципліни проводиться:

командирами відділень стосовно кожного військовослужбовця у присутності всього відділення;

командирами взводів з особовим складом взводу і окремо з сержантами (старшинами), командирами відділень, яким ставить завдання на наступну добу, визначає місце за рейтингом кожного відділення;

командирами рот з особовим складом роти на загальних зборах роти і окремо з командирами взводів із визначенням рейтингу між відділеннями роти і взводами;

командирами батальйонів із особовим складом батальйону на загальних зборах і окремо з командирами рот з визначенням рейтингу між взводами і ротами батальйону;

командирами полків (з’єднань) на зібранні офіцерів і окремо з командирами батальйонів з визначенням рейтингу між ротами і батальйонами полку (з’єднання).

Крім того, командир частини (з’єднання) періодично (по мірі необхідності) заслуховує на засіданні доповіді окремих командирів підрозділів, їх заступників, начальників відділів і служб про стан справ з військовою дисципліною, підводить підсумки роботи комплексних груп у підрозділах.

Структура плану підведення підсумків стану військової дисципліни у військовій частині за місяць

Заключна частина,висновки

Важливою передумовою успішної бойової готовності підрозділів і частин, підвищення ефективності ратної праці, високої організації служби продовжує залишатись військова дисципліна. Військова дисципліна - це суворе й точне дотримання всіма військовослужбовцями порядку і правил, запроваджених законодавством України та військовими статутами.

На військову дисципліну впливають зовнішні фактори, бо вони втілюють відбиток характерних рис суспільства, його соціальної та економічної структури, політичної організації, права, моралі, культури, а також наявного морально-психологічного стану, ступеню внутрішньої консолідації суспільства.

Умовами зміцнення військової дисципліни є: усвідомлення військовослужбовцями вимог Конституції і законів України, Військової присяги і військових статутів, указів Президента України, наказів Міністра оборони України; планування, організація і виконання навчально-бойових задач з врахуванням ролі дисципліни і рівня дисциплінованості військовослужбовців, постійне їх спонукання до вдосконалення знань, навичок, умінь; високий рівень психолого-педагогічної підготовленості керівного складу підрозділів, офіцерів структурних підрозділів виховної та соціально-психологічної роботи.

21. Основні напрямки морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) у ЗСУ.

Система морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення бойових дій ЗС України та її характеристика.

МПЗ проводиться безперервно, цілеспрямовано й чим складніша та напруженіша обстановка, тим активніше. Воно планується та здійснюється диференційовано, у залежності від особливостей і характеру завдань, які вирішують війська (сили) у мирний та воєнний час, а також у залежності від призначення й характеру операцій (бойових дій). При цьому враховуються особливості морально-психологічного стану особового складу й рівень його підготовленості та інші чинники.

Мета МПЗ досягається внаслідок узгодженого проведення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення; психологічного забезпечення; соціально-психологічного забезпечення; культурно-виховної роботи; інформаційно-психологічної протидії.

Морально-психологічне забезпечення – це складне системне утворення. Система, за визначенням філософів – це сукупність елементів, що знахо­дяться у відносинах і зв'язках один з одним та утво­рюють певну цілісність, єдність. Для системи характерно не тільки наявність зв’язків та відношень між утворюючими її елементами, але й нерозривна єдність із середовищем, у взаємовідносинах з яким її елементи можуть виступати як системи більш низького характеру.

Для більшості систем притаманні процеси передачі інформації та управління. До найскладніших систем належать цілеспрямовані системи, поведінка яких підпорядкована досягненню визначеної мети.

Система МПЗ має всі ознаки саме таких систем. В свою чергу, ми маємо відмітити, що МПЗ є складовою ще більш складної системи всебічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил).

У морально-психологічного забезпечення багато спільного з іншими видами забезпечення. Воно нерозривно з ними зв’язане. Головне, що їх поєднує, – це спрямованість на досягнення високої бойової готовностівійськ (сил), успішне виконання поставлених завдань.

Разом з тим морально-психологічне забезпечення багато в чому відрізняється від інших видів забезпечення, які мають справу в основному з матеріальною сферою діяльності військ, в той час як морально-психологічне забезпечення охоплює більшу частину нематеріальної, моральної, психологічної сфери діяльності особового складу як в мирний, так і воєнний час.

Морально-психологічне забезпечення діяльності Збройних Сил України охоплює як період підготовки військ (сил), їх повсякденної діяльності - життєдіяльності, так і період бойового застосування. Тим самим воно відповідає змісту існування Збройних Сил України - воювати чи готуватися воювати.

Систему морально-психологічного забезпечення складає сукупність взаємозв'язаних сил і засобів, технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців з метою формування та підтримання морально-психологічного стану особового складу, необхідного для ефективного виконання поставлених перед військовими частинами та підрозділами завдань. Ця система забезпечує реалізацію морально-психологічного потенціалу військ (сил) під час війни (воєнного конфлікту).

На систему морально-психоло­гічного забезпечення покладаються такі завдання:

·забезпечення моральної та психологічної готовності та здатності особового складу виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, створення інформаційної обстановки і суспільної думки, що забезпечують успішну діяльність військ (сил);

·формування необхідних морально-психологічних та бойових якостей у захисника держави, його особистої відповідальності за вико­нання покладених на Збройні Сили України завдань у мирний та воєн­ний час;

·забезпечення своєчасної підготовки та переведення свідомості військовослужбовців з мирного на воєнний лад при зростанні воєнної загрози, досягнення морально-психологічної переваги над противником і підтримка психологічної рівноваги своїх військ;

·створення та забезпечення реалізації соціальних гарантій військовослужбовців, працівників Збройних Сил, членів їх сімей, осіб, звільнених з військової служби, згуртування військових колективів, покращення військової дисципліни та профілактика правопорушень, задоволення духовних, релігійних і культурних потреб.

Сили морально-психологічного забезпечення - це визначений на підставі чинного законодавства склад органів по роботі з особовим складом та структур з гуманітарних питань, які безпосередньо організують та здійснюють заходи морально-психологічного забезпечення у військах (силах) та відповідають за його стан.

Засоби морально-психологічного забезпечення – це систе­ма матеріальних засобів та елементів суспільної діяльності, які використовуються з метою підтримання належного морально-психологічного стану особового складу, його мобілізації на виконання покладених бойових завдань. До засобів морально-психологічного забезпечення належать: засоби масового інформу­вання, ремонтні майстерні і сховища технічних засобів виховання, кінопрокатні пункти, культурно-просвітницькі закла­ди, заклади дозвілля, технічні засоби виховання, література та інше.

Штатна кількість засобів морально-психологічного забезпечення визначається табелем до штату кожної військової частини. Норми забезпечення військових частин засобами морально-психологічного забезпечення визначаються наказом Міністра оборони України від 31 грудня 1995 р. “Про порядок введення в дію Типових табельних норм забезпечення технічними засобами пропаганди, іншим політпросвітмайном та комплектами поліграфічного обладнання”.

Зараз розпочався інтенсивний пошук шляхів приведення засобів морально-психологічного забезпечення у відповідність до вимог сучасного бою.

Проте реалії сьогодення вимагають від посадових осіб усіх ланок військового управління постійно вдосконалювати прийоми та способи ефективного використання наявних засобів морально-психологічного забезпечення для виконання уже відомих вам завдань морально-психологічного забезпечення.

В інтересах морально-психологічного забезпечення застосування військ можливе залучення відповідних місцевих засобів в районі бойового застосування.

Досягти сьогодні морально-психологічної переваги над противником без використання сучасних технологій впливу на свідомість і психіку особового складу військ (сил) неможливе. Технології не можуть бути реалізовані без відповідного управління процесом проведення відповідних заходів. З цим спроможні справитися тільки ті органи управління, структура, рівень підготовленості, методи роботи та технічне оснащення яких у повній мірі відповідають характеру сучасних воєнних конфліктів.

Технології МПЗ – це сукупність психологічних, педагогічних, інформаційних, пропагандистських, соціальних та інших методів і методик цілеспрямованого впливу суб’єктів МПЗ на особовий склад з метою реалізації його морально-психологічного потенціалу та забезпечення високої бойової готовності військ (сил), збереження їх боєздатності, успішного і своєчасного виконання поставлених їм завдань, підвищення ефективності їх застосування.

Методики МПЗ – прийоми та способи реалізації основних функцій морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій).

Морально-психологічне забезпечення це один із основних видів всебічного забезпечення військ (сил), метою якого є формування та підтримка морально-психологічного стану особового складу, бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань. Морально-психологічне забезпечення здійснюється у тісній взаємодії з бойовим, матеріально-технічним і медичним забезпеченням.

У процесі вирішення завдань підготовки військ (сил) морально-психологічне забезпечення зосереджується на підготовці особового складу до стійкого і адекватного функціонування в умовах складної бойової обстановки з урахуванням можливого цілеспрямованого інформаційного, психологічного та іншого впливу на війська і населення країни.

Головні зусилля системи морально-психологічного забезпечення зосереджуються на досягненні та збереженні у військовослужбовців необхідного для перемоги морально-психологічного стану, створенні і підтриманні морально-психологічної переваги над противником.

Основні напрями діяльності командира, заступника командира підрозділу з виховної роботи щодо організації морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення бойових дій.

Послідовність здійснення функції «організація»:

1.Визначення цілей і задач спільної діяльності людей;

2.Виявлення потреби в ресурсах для здійснення цілей;

3.Встановлення послідовності дій виконавців, тривалості і термінів їхній виконання;

4.Вибір засобів здійснення необхідних дій і взаємодій людей для досягнення цілей;

Успішне ведення загальновійськового бою, досягнення його мети беззаперечно визначається і базується на високому морально-психологічному стані особового складу військ, що приймають участь у бою.

При організації МПЗ враховуються можливі дії противників, погляди керівництва на принцип підготовки і ведення бойових дій, умови, в яких будуть вестися бойові дії, в першу чергу, рівень бойової та мобілізаційної готовності, морально-психологічний стан військ, воєнно-політична обстановка і соціально-політична ситуація, стан сил і засобів МПЗ.

Командувачі (командири):

* визначають розміщення засобів морально-психологічного забезпечення;

* встановлюють обсяги, спосо­би і порядок доповідей оцінки морально-психологічної обстановки, морально-психологічного стану особового складу та пропозицій щодо морально-психологічного забезпечення бойових дій.

Заступники командувачів (командирів) з виховної роботи є безпосередніми організаторами морально-психологічного за­безпечення та відповідають за його стан.

Під час планування та організації заходів морально-психологічного забезпечення вони підтримують постійну взаємодію із штабами, особисто ставлять завдання своїм підлеглим, доповідають команди­рам і вищим органам виховної та соціально-психологічної роботи про заходи, що прово­дяться, а також про морально-психологічний стан військ.

Заступники командирів з виховної роботи беруть участь у прийнятті рішення на бойові дії і зобов’язані:

* постійно знати воєнно-політичну, морально-психологічну, бойовуу обстановку;

* морально-психологічний стан своїх підрозділів, населення в районі ведення операцій (бойових дій), морально-психологічний стан з’єднань (частин, підрозділів) противника, всебічно їх оцінювати;

* виробляти пропозиції щодо морально-психологічного забезпечення бойових дій;

* організовувати доведення завдань морально-психологічного забезпечення до підрозділів;

* здійснювати контроль за їх виконанням;

* безперервно керувати силами і засобами морально-психологічного забезпечення.

Заступник командира батальйону (роти) з виховної роботи відповідає за організацію морально-психологічного забезпечення, морально-психологічний стан особового складу, роботу по підтримці його високої психологічної стійкості і готовності до ведення бойових дій.

Він зобов'язаний знати бойове завдання батальйону (роти); обстановку, яка складається; безпосередньо організовувати і керувати морально-психологічним забезпеченням; доповідати командиру батальйону (роти) про морально – психологічний стан особового складу, організованості і бойової згуртованості військових колективів та пропозиції щодо організації морально-психологічного забезпечення, а також про результати проведеної роботи; організовувати і здійснювати забезпечення підрозділів технічними засобами виховання; проявляти ініціативу і творчість в вишукуванні найбільш ефективних засобів, форм і методів впливу на особовий склад в інтересах виконання бойового завдання.

Ефективність організації морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил) значною мірою залежить від:

· досконалості системи отримання інформації стосовно умов виконання бойових завдань, наявного морально-психологічного стану особового складу військ (сил), наявності достатньої кількості каналів зв’язку, єдиної захищеної комп’ютерної мережі;

· об’єктивних можливостей органів виховної та соціально-психологічної роботи проводити ефективні заходи щодо протидії негативному інформаційно-психологічному впливу, адекватності рівня технічних засобів, що використовуються для протидії негативному інформаційно-психологічному впливу сил психологічних операцій противника;

· методичної досконалості оцінки морально-психологічного стану особового складу військ (сил), розрахунків психогенних втрат, виявлення ефективності інформаційно-психологічному впливу противника на наші війська (сили);

· наявності правової основи взаємодії з місцевими органами влади стосовно використання регіональних сил і засобів масового інформування.

В ході бойових дій МПЗ спрямовується на вирішення таких питань:

· підтримання високого морально-психологічного стану військ та органів управління, їх боєздатності та готовності до вирішення поставлених та виникаючих завдань;

· безперервне вивчення та аналіз обстановки, своєчасне прийняття по ній рішення, уточнення та поставлення військам нових завдань;

· уточнення плану морально-психологічного забезпечення;

· підтримання безперервної взаємодії, стійкого та безперервного управління;

· контроль за виконанням поставлених завдань.

Практична діяльність органів виховної та соціально-психологічної роботи в ході командно-штабних навчань та штабних тренувань, досвід організації морально-психологічного забезпечення у військах свідчить, що порядок і послідовність роботи органів виховної та соціально-психологічної роботи з організації морально-психологічного забезпечення під час підготовки операцій (бойових дій) та в ході їх ведення відповідають існуючим вимогам щодо організації управління військами.

Організація та проведення морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил) – справа непроста. Його суб’єктам, і в першу чергу, заступникам командирів з виховної та соціально-психологічної роботи та офіцерам виховних структур, потрібно багато знати і вміти, необхідно любити людей і бути уважними до їх запитів, скарг, проблем, побажань і пропозицій.

МПЗ підготовки та застосування військ – це вид всебічного забезпечення, який являє собою комплекс узгоджених за метою і завданнями, місцем, часом, послідовністю, силами та засобами, що залучаються до проведення відповідних заходів, які здійснюються за єдиним замислом і планом командирами, штабами, структурами з гуманітарних питань щодо формування та підтримання відповідного рівня МПС особового складу з метою безумовного виконання бойових завдань.

Дата добавления: 2015-05-07