Пам'ять ЕОМ. Внутрішня і зовнішня пам'ять комп’ютера

Пам’ять комп’ютера призначена для зберігання вхідної інформації, програм та результатів обробки. Комп’ютер має внутрішню та зовнішню пам’ять.

Уся внутрішня пам'ять комп'ютера поділяється на два види. Перший називається оперативною пам'яттю, або опера­тивним запам'ятовуючим пристроєм (скорочено ОЗП). В англійській мові для такого виду пам'яті використовується абре­віатура RAM від Random Access Memory — пам'ять із довільним до­ступом. Цей вид пам'яті має таку назву, тому що дає змогу не тільки зчитувати інформацію з пам'яті за вказаними адресами, а й запису­вати інформацію в пам'ять (тобто змінювати вміст пам'яті). Саме з цією пам'яттю центральний процесор постійно обмінюється інфор­мацією при розв'язуванні комп'ютером кожного конкретного завдан­ня. Вміст цього виду пам'яті не зберігається при вимкненні комп'ютера.

Оперативну пам'ять призначено для читання та запису ін­формації.

Другий вид пам'яті називається постійним запам'ятовую­чим пристроєм (скорочено ПЗП) і характеризується тим, що ство­рює можливість тільки зчитувати інформацію. Саме тому такий вид пам'яті отримав у англійській мові назву ROM -пам'яті від Read Only Memory — пам'ять тільки для читання. Запис до цього виду пам'яті неможливий, завдяки цьому інформація, яка є в ROM-пам'яті, захи­щена від порушень та змін. Вміст цього виду пам'яті зберігається при вимкненні комп'ютера.

Постійна пам'ять призначена тільки для читання інформації.

У ПЗП містяться важливі для правильної роботи комп'ютера дані та програми, частину яких комп'ютер використовує відразу після ввімкнення.

ПЗП становить тільки невелику частину загального обсягу пам'яті комп'ютера. Більшу частину всього обсягу пам'яті комп'юте­ра займає ОЗП.

Окрім зазначених видів пам'яті є ще один, який призначений для прискорення роботи комп'ютера. Він називається кеш-пам'яттю (від англ, cache — схованка) й є невеликою за обсягом окремою па­м'яттю, де зберігається найчастіше використовувана інформація. Час доступу до інформації, що зберігається в кеш-пам'яті, менший, ніж час доступу до цієї самої інформації, що зберігається в інших видах пам'яті комп'ютера. Механізм кеширування (використання кеш-па­м'яті) прискорює роботу комп'ютера, бо швидкодіючим пристроям не доводиться чекати на інформацію від тих видів пам'яті, що діють порівняно з ними досить повільно, — інформація добувається з кеш-пам'яті. Таким чином, кеш-пам'ять використовується для узгоджен­ня часу взаємодії швидких і повільних пристроїв.

Зовнішня пам'ять комп'ютера призначена для довготривалого зберігання програм і да­них. Інформація в зовнішній пам'яті зберігається після виключення ПК. Зовнішня пам'ять організовується на дисках та магнітних стрічках. Для роботи з ними використовують відповідні накопичувачі. Диски поділяють на магнітні та оптичні (компакт-диски). Магнітні диски бува­ють гнучкі та жорсткі. Гнучкі магнітні диски називають ще дискетами, або флоппі-дисками.

Накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД, дисководи) призначені для зберігання інформації на флоппі-дисках. Флоппі-диск — це гнучка кругла пластина, на обидві сторони якої напилена магнітна речовина. Усередині пластини міститься отвір, за край якого механізм дисковода захоплює дискету і прокручує її всередині картріджа (упаковки для дискети). Картрідж містить проріз (щілину), через яку головки читання-запису здійснюють доступ до магніт­них поверхонь. Використовують дискети діаметром 3,5" (89 мм).

Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД) служать для роботи із дисками, які в практиці називають вінчестерами. Вінчестер — це деяка кількість твердих круглих плас­тин, які кріпляться на одному стержні і поміщаються в герметичний корпус. Для кожної магні­тної сторони вінчестера використовується своя головка читання/запису. Магнітні поверхні він­честера форматуються, і запис інформації на них здійснюється так само як і на звичайні дискети. Але вінчестери мають значно більші об'єми пам'яті в порівнянні з дискетами. Перші вінчестери вміщали 10 Мб, пам'ять сучасних вінчестерів вимірюється гігабайтами.

Останнім часом у зв'язку з появою мультимедійних програм та необхідністю розповсю­джувати великі об'єми інформації великою популярністю користуються компакт-диски, які вміщають у більшості випадків 650 Мб інформації і мають діаметр 5,25". Приводи для них ма­ють назву CD-ROM і призначені лише дня читання інформації. Компакт-диски виготовляються у вигляді круглої алюмінієвої пластини, на одній стороні якої спеціальною пресформою витиснуті мікроскопічні заглибини. Для захисту від пошкоджень пластина має прозоре пластикове покриття. Читання інформації здійснюється за допомогою лазерного променя, який відбиваєть­ся або не відбивається залежно від того, яка ділянка підсвічується: заглибина чи горбинка. Від­битий промінь потрапляє на світлочутливий пристрій, який фіксує наявність відбитого променя чи його відсутність. У такий спосіб зчитуються двійкові значення 1 або 0.

Пристроєм для накопичення інформації на магнітних стрічках є стримери. Стримери дозволяють зберігати величезні об'єми архівної інформації, яка вимірюється гігабайтами. При наявності відповідного адаптера та програмного забезпечення в якості стримерів можна використовувати звичайні відеомагнітофони.

У магнітооптичних дисках, на відміну від лазерно-оптичних, запис інформації здійснюється магнітною головкою, а зчитування — лазерним променем.

Для зберігання великих обсягів відеоінформації (музичні кліпи, кінофільми, ігри) використовується технологія DVD (Digital Video Device — цифровий відеопристрій), заснована на іншому принципі зберігання відеоінформації — у цифровому форматі. Ємність таких носіїв інформації в кілька разів більша від ємності компакт-дисків.

Дата добавления: 2015-05-07