Принцип ( від лат. principo – основа, початок) у загально науковому розумінні – це основне, вихідне положення теорії, вчення, головне правило діяльності. 1 страница

Поняття і значення принципів

Значення принципів: - Вони забезпечують однакове розуміння і застосування законів; - Принципи слугують своєрідним орієнтиром в діяльності юристів.

Принципи- це основні засади, які закріплені в законі і виражають суть кримінального процесу

Основною характерною ознакою принципів є те, що вони повинні мати нормативний характер.

Принципи кримінального процесуального права - це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо порушення, досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження..

Ознаки принципів кримінального процесуального права:

1) вони втілені у формі правових норм. Не можна вважати принципами ті наукові та політичні ідеї, що не дістали відображення у нормах права;

2) норми-принципи є не вивідними, а навпаки — із них виводяться всі інші норми кримінально-процесуального права (які перебувають "під нормами-принципами");

3) вони є найзагальнішими, фундаментальними правовими положеннями;

4) на їх основі побудована і діє вся кримінально-процесуальна ситема (ця ознака принципів характеризує процес із середини);

5) вони характеризують кримінальний процес у цілому — ззовні;

6) норми-принципи діють на всіх або на більшості стадій кримінального процесу і обов'язково в його центральній стадії — судовому розгляді;

7) порушення одного принципу, як правило, призводить до порушення інших принципів і тим самим до порушення законності у кри-мінальному провадженні;

8) недотримання хоча б одного принципу спричиняє скасування прийнятих у справі рішень та інші негативні наслідки.

Кожна ознака і всі вони в цілому підкреслюють загальність положень, що є принципами кримінального процесуального права. Однак у літературі триває полеміка вчених щодо наявності або відсутності

специфічних загальних правових положень (принципів), притаманних для окремих стадій.

Значення принципів кримінального процесуального права полягає в тому, що вони є:

1) гарантією дотримання прав і законних інтересів особи в кримінальному процесі;

2) гарантією прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальному провадженні;

3) вихідними положеннями для тлумачення окремих кримінально-процесуальних норм;

4) засобом, завдяки якому досягається упорядкованість у розв'язанні питань, щодо яких є прогалини в праві, та у випадках застосування кримінального процесуального права за аналогією;

5) підґрунтям для вирішення всіх суперечностей, що виникають під час кримінального провадження.

Усі принципи кримінального процесу тісно пов'язані між собою, взаємно обумовлюють один одного, а тому утворюють систему. В свою чергу, в цій системі можна виокремити принципи, що мають однакові ознаки. В процесуальній літературі залежно від певних ознак принципи кримінального процесуального права поділяють на кілька груп.

За юридичною силою джерела, в якому їх закріплено:

• конституційні — в Конституції України (головним чином у розділі 2 та в ст. 129);

• спеціальні (інші) — в інших законах, передусім у КПК.

Поділ принципів процесу на конституційні та спеціальні зовсім не означає, що одні із них (конституційні) є головними, а інші (спеціальні) — другорядними. Всі вони мають у кримінальному процесі однакові юридичну силу і значення.

Залежно від поширеності на функціональні частини кримінально-процесуальної діяльності розрізняють принципи:

• обвинувачення (переслідування);

• захисту;

• правосуддя (вирішення кримінального провадження).

Залежно від поширеності на галузі права принципи поділяють на:

• загальноправові (Конституційні), тобто ті, що діють у всіх галузях права (напр., принцип верховенства права; принцип законності), але виявляються з певними особливостями в кримінальному процесуальному праві;

• галузеві — діють лише в межах кримінального процесу (напр. принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) права на захист).

Характеристику принципів кримінального процесуального права буде дано відповідно до останньої класифікації, бо вона узгоджується із класифікацією принципів права, що її вивчають у в межах навчальної дисципліни "Теорія держави і права".

ІІ. Із визначення поняття принципів кримінального процессу України випливає, що принципами є тільки ті основні положення, що мають нормативно-правовий характер.

До загальноправових (Конституцйних) принципів, що діють у кримінальному процесуальному праві, належать такі:

Принцип верховенства права (ст. 8 КПК).

Принцип верховенства права ст.8  

В Україні визнається і діє принцип верховенства права

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Він у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Європейського суду з прав людини.

Здійснення правоуддя виключно судами (ст. 124, 125 КПК). Правосуддя в Україні здійснюють: місцеві суди, апеляційні, касаційні, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України, Конституційний Суд України. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Здійснення правосуддя виключно судамист. 124, 125

Правосуддя в Україні здій-снюють:місцеві, апеляцій-ні, касаційні, вищі спеціалі-зовані суди, Верховний Суд України, Конституційний Суд України.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Лише суд, а не будь-який правоохоронний чи інший орган, може після дотриманої встановленої законом поцедури дослідження і оцінки доказів, визнати особу винною у вчиненні злочину і призначити їй кримінальне покарання або визнати її невинною. Прийняті судові рішення після набрання ними законної сили є обов’язковими для виконання всіма, кого вони стосуються. Змінити або відмінити судові рішення вправі лише суди вищої інстанції, причому – з дотриманням встановлених законом процесуальних правил і гарантій.

Принцип здійснення правосуддя лише судом був закріплений в ході реалізації судово-правової реформи на початку 60-х років минулого століття. Підставою для цього стало викриття масових репресій, які мали місце до 50-х років. В основному репресивні заходи кримінального характеру застосовувалися не в судовому порядку з дотриманням процесуального порядку і гарантій, а позасудовими органами: ЧК (чрезвычайная комиссия); особыми совещаниями; тройками, ГПУ (государственное политическое управление).

Участь народу у здійсненні правосуддя (ст. 124, 127 КПК). Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Народні засідателі – громадяни України, які у випадках, визна-чених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями.

Участь народу у здійсненні правосуддяст.124, 127

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних

Правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випад-ках народні засідателі і присяжні

Народними засідателями є гро-мадяни України, які у випадках, визначених процесуальним за-коном, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями

Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбаче-них процесуальним законом, залуча-ються до здійснення правосуддя.

Присяжним може бути громадянин, який досяг 30-річного віку. Особа, включена до списку присяжних, зобов’язана повідомити голоау суду про обставини, що виключають можливість її участі у здійсненні правосуддя.

Присяжним може бути громадянин, який досяг 30-річного віку. Особа, включена до списку присяжних, зобов’язана повідомити голову суду про обставини, що виключають можливість її участі у здійсненні правосуддя.

Правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках –народні засідателі і присяжні.

Багатий і різноманітний життєвий і професійний досвід народних засідателів, представників підприємств, установ і організацій, свіжість сприйняття, активна участь у судовому розгляді сприяють повному і всебічному дослідженню обставин справи; прийняттю законних, обгрунтованих і справедливих рішень суду; охороні прав і законних інтересів громадян та організацій; виявленню та вжиттю заходів до усунення причин та умов вчинення злочину; розширенню гласності, підвищенню авторитету суду і виховного впливу судових процесів.

Незалежність і недоторканість суддів, їх підкорення лише закону (ст. 126, 129 КПК). Незалежність і недоторканість гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб заборонений. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їх сімей. Суддя не може бути без згоди ВРУ затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів КСУ та суддів, які призначаються на посаду судді вперше. Повноваження судді припиняється у разі його смерті.

Законом передбачено кримінальну відповідальність за вчинення тиску на суддю у будь-якій формі з метою перешкодити всебічному, повному і об’єктивному розгляду конкретної справи. Передбачено і адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду, перешкоду явці до суду народному засідателю, незастосування заходів з окремої ухвали.

Скасовуючи вирок і направляючи справу на новий судовий розгляд, суд вищої інстанції не має прва вирішувати наперед питання про оцінку доказів і висновки суду. Незалежним є суд і від висновків та поглядів органу досудового розслідування і прокуратури, а також від висновків і поглядів учасників судового засідання. Незалежність у середині самої судової колегії, зокрема народних засідателів від суддів, суддів, які входять до складу суду від головуючого, забезпечується можливістю кожного із суддів і народних засідателів брати участь в дослідженні доказів, в обговоренні і прийнятті рішень за своїм внутрішнім переконанням. Незалежність суддів і народних засідателів у середині колегії забезпечується тим, що всі вони мають рівні права; головуючий голосує останнім, і суддя, який залишився в меншості, має право висловити письмово свою окрему думку.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

- закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

- досягнення суддею 65- річного віку;

- неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

- припинення його громадянства;

- визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

- порушення вимог щодо несумісності;

- порушення суддею присяги;

- подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

- набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді.

Одноособовий і колегіальний розгляд справ (ч.2 ст. 129 КПК). Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом.

У ВСУ справа про перегляд судового рішення розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах ВСУ. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому 2/3 суддів від складу судової палати або неменше 2/3 суддів від складу ВСУ (ст. 453 КПК).

Кримінаальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої ст. 9 Закону України “Про державну службу”, та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється:

1) у суді першої інстанції – колегіально судом у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше 5-и років, а у разі здійснення кримінального провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого-судом присяжних у складі двох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, та 3-х присяжних;

2) в апеляційному порядку – колегіально судом у складі 5-ти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше 7-ми років;

3) в касаційному порядку – колегіально судом у складі 7-ми професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше 10-ти років.

У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, передбачений цією частиною, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному, касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно з Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх

Принцип законності (ст. 8, 129 КПК).

Принцип законності (ст.8,129 КПК)  

Конституція України має найви-щу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.		Основною засадою судочинства є законність.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Принцип законності - можна визначити як вимогу нормативного характеру, що зобов’язує суддю, прокурора, слідчого, дізнавача, а також всх осіб, які беруть участь у справі, застосовувати, виконувати норми Конституції, кримінального та кримінального процесуального законодавства, Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

Законність стосується всіх стадій та інститутів криміінального процесу, всіх його суб’єктів, поширюється на всі дії і процесуальні рішення, характеризує всі грані процесуальної діяльності і процесуальних відносин, пронизує всі інші принципи, сприяє їх практичній реалізації. Законність посідає особливе місце серед прин-ципів кримінального процесу, які розкривають і конкретизують її. Законність - загальний і універсальний принцип, який проявляється у всіх засадах і нормах кримінального процесуального права.

Зміст принципу законності в кримінальному процесі визначається такими положеннями:

• усі учасники кримінального процесу зобов'язані дотримуватися приписів законів, а для державних органів і їх посадових осіб діє принцип " дозволено тільки те, що передбачено законом";

• у разі конкуренції закону і відомчих нормативно-правових актів, якими регламентується порядок провадження у кримінальних справах, підлягає застосуванню закон;

• у разі конкуренції конституційних норм і норм інших законів слід застосовувати норми Конституції України, як такі, що мають найвищу юридичну силу;

• правильне застосування закону є завданням кримінального процесу (ст. 2 КПК);

• будь-яке порушення закону має бути усунено;

• учасники кримінального процесу, винні у порушенні закону, мають обов'язково понести за це юридичну відповідальність;

• ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом;

• ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону;

• істотне порушення кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК) та неправильне застосування кримінального закону (ст. 413 КПК) є підставами до скасування або зміни вироку.

Прокурор, керівник органу досудового розслідуваання, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечти прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Винятків із цього принципу немає.

Принцип державної мови судочинства (ст. 29 КПК).

Принцип державної мови судочинства — це конституційно-правове положення, згідно з яким судочинство в Україні провадиться українською (державною) мовою. (Стаття 10 Конституції України; ст. 29 КПК; статті 3 і 18 Закону України від 28 жовтня 1989 р. "Про мови в Українській РСР"; ст. 10 Закону України від 7 лютого 2002 р. "Про судоустрій України").

До положень, що визначають зміст цього принципу належать:

• судочинство провадиться українською мовою;

• особам, що беруть участь у справі та не володіють мовою, якою провадиться судочинство", забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача (ч. 3 ст. 29 КПК; ч. З ст. 18 Закону України "Про мови в Українській РСР").

Порушення права обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача є суттєвим порушенням кримінального процесуального закону і тягне за собою безумовне скасування вироку чи постанови (п. 4 ч. 2 ст. 370 КПК).

Слідчі і судові документи вручають:

а) особам, які беруть участь у провадженні, на їх вимогу, в перекладі рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (ч. 4 ст. 18 Закону України "Про мови в Українській РСР");

б) обвинуваченому — незалежно від його вимоги (ч. З ст. 29 КПК).

Обвинуваченому в перекладі його рідною або іншою мовою, якою він володіє, вручають копії:

— постанови про притягнення його як обвинуваченого;

— обвинувального акта;

— постанови про закриття щодо нього кримінального провадження;

— вироку.

Винятки із принципу:

• у роботі органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські та селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови (ч. 2 ст. З і ч. 2 ст. 18 Закону України "Про мови в Українській РСР");

• якщо громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють у належному обсязі національною мовою або якщо в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення певної місцевості, в роботі названих органів може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення (ч. З ст. З і ч. 2 ст. 18 Закону України "Про мови в Українській РСР").

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 21, 24, 26, 120 Конституції України, ст. 10 КПК). Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності і правах. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичнх та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом.

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Під рівністю громадян перед судом слід розуміти те, що всі вони несуть відповідальність перед судами, які входять до єдиної судової системи, не маючи при цьому ніяких переваг і не піддаються ніяким обмеженням. Наявність правил про підсудність кримінальних справ не суперечить цьому принципу, бо громадяни не одержують ніяких привілеїв. Як виняток з цього принципу можна розглядати правила про недоторканість Президента і кандидатів у Президенти України, депутатів, кандидатів у депутати, суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, господарських, обласних, міських і районних судів. Цей виняток необхідний для забезпечення успішного виконання вказаними особами їх обов’язків незалежно від сторонніх незаконних впливів.

Забезпечення доведеності вини(п.3, ч.3 ст.129 КУ, ст.17 КПК). Основною засадою судочинства є забезпечення доведеності вини. Суд, слідчий суддя, прокурор, начальник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати і їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак криінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказіві у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 КУ, ст. 22 КПК). Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду клопотань, скарг, речей, документів, інших доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Під час кримінального провадження функції обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той же орган чи службову особу.

Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках передбачених КПК, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням з прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

Суд зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором (п. 5, ч. 3 ст. 129 КУ). Основною засадою судочинства є підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Участь ппрокурора в суді є обов’язковою, крім випадків: 1) спрощеного провадження щодо кримінальних проступків; 2) коли він відмовився від підтримання державного обвинувачення.

Забезпечення обвинуваченому права на захист (ст. 59, 62, 64, 129 КУ, ст.20 КПК). Кожен має право на правову допомогу. У випадках передбачених законом, ця допомога надається безплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати, подавати докази; брати участь у кримінальному провадженні, а також користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справи у суді та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Слідчий, прокурор, слідчий судя, суд, зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

У випадках передбачених КПК, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безплатно за рахунок держави.

Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Дата добавления: 2015-05-09