Умови платежу

Строк та дата поставки (або строк та умови поставки)

Предмет контракту

10. Кількість (або ціна та кількість, або предмет та кількість)

11. Базисні умови поставок

12. Ціна та загальна сума контракту

13. Якість товару

Рекомендована література

1. Босак А.О. та ін., Технологія зовнішньоекономічних операцій і міжнародні інформаційні системи: Навч.посібник / А.О.Босак, О.Ю.Григор’єв, Р.Д.Бала – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – 180с.
2. Козик В.В. Основи зовнішньоекономічної діяльності: практикум / В.В. Козик, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв та ін. – К.: Знання, 2013. – 454 с.
3. Козик В.В. Зовнішньоекономічні операції і контракти. Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. / Козик В.В., Панкова Л.А., Григор’єв О.Ю., Босак А.О., Карп’як Я.С.– Львів: «Магнолія 2006», 2014. – 512с.
4. Шуляр Р.В., Комарницький І.М., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Технологія зовнішньоекономічних операцій: Конспект лекцій з курсу «Технологія зовнішньоекономічних операцій» для студентів напряму 6.0501 «Економіка і підприємництво» усіх форм навчання. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 272с.

1. Сутність термінів «технологія» «операція», «зовнішньоекономічна операція»

Технологія (мистецтво, майстерність + вчення) означає сукуп­ність операцій, методів, процесів у певній сфері, способів, що використовуються в якій-небудь справі тощо.

Операція – сукупність узгоджених і взаємопов’язаних дій за розробленим планом або технологічно однорідна, певна частина виробничого процесу, яку виконують на одному робочому місці.

Технологія – сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь.

Операція – окрема технологічно однорідна частина виробни­чо­го процесу, виконувана на одному робочому місці одним робіт­ником або групою.

Операція – фінансова, торговельна тощо угода. Наприклад, лізингова операція, посередницька операція тощо.

Зовнішньоекономічна діяльність супроводжується здійснен­ням комерційних операцій, які обслуговують обмін матеріальними цінностями та послугами. Для здійснення обміну необхідно вико­нати певні взаємозв’язані дії:

- знайти покупця;

- укласти з ним угоду – договір (контракт), у якому обу­мо­вити усі умови: товар, його кількість, якість, ціну, строки поставки тощо;

- виконати договір: підготувати товар до поставки, доста­вити товар покупцю, здійснити розрахунки за поставлений товар.

Такі дії мають комерційний характер, тобто здійснюються на оплачуваній основі, а операції обміну стають комерційними операціями.

Зовнішньоекономічна комерційна операція – це комплекс дій контрагентів різної державної приналежності з підготовки, укла­ден­ня і виконання міжнародної торгової, науково-виробничої, інвести­ційної чи іншої угоди економічного характеру.

Об’єктами комерційних операцій є матеріально-речова про­дук­ція, послуги, результати виробничої та науково-технічної спів­праці у вигляді знань, досвіду, технології тощо.

Міжнародні комерційні операції залежно від виконуваних функ­цій поділяються на основні, які здійснюються між безпосередніми учасниками операції, та допоміжні, пов’язані із переміщенням това­ру до покупця. Допоміжні операції здійснюють або безпосередньо самі продавці (експортери) та покупці (імпортери), або інші органі­зації на основі окремих угод за відповідну винагороду. Отже, зовнішньоекономічна комерційна операція (ЗЕКО) – це комплекс основних та допоміжних операцій.

2. Сутність зовнішньоекономічних операцій

Суть ЗЕО полягає в міжнародному обміні (торгівлі) продук­цією в матеріально-речовій формі. До зовнішньоторгових операцій належать експортно-імпортні операції, реекспортні та реімпортні операції, операції зустрічної торгівлі (рис. 1). У світовій практиці використовують також спе­ціальні форми зовнішньої торгівлі това­рами у матеріально-речо­вій формі: торги, аукціони, біржі, які будуть розглядатись окремо.

Експортні операції передбачають продаж і вивезення това­рів за кордон для передавання їх у власність іноземному контрагенту.

Рис.2. Зовнішньоторгові операції

Імпортні операції – це закупівля і ввезення іноземних товарів для реалізації їх на внутрішньому ринку країни-імпортера або виробничого споживання підприємством-імпортером.

У міжнародній комерційній практиці під експортом та імпор­том розуміють тільки операції, котрі здійснюються на комерційних засадах, на підставі укладання та виконання МТУ – контрактів купівлі-продажу. Поставки у вигляді допомоги, дарування тощо, які здійснюються на безвідплатних засадах, у вартість експорту та ім­порту, як правило, не включаються, а враховуються окремо.

Експортно-імпортні операції вважають здійсненими, якщо товар після виконання певних митних формальностей та про­цедур, про які подано відомості для статистичного обліку, пропустили через митний кордон країни-контрагента.

3. Методи здійснення зовнішньоекономічних операцій

У міжнародній комерційній практиці використовують два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій:

Прямий метод (dіrect), або прямі продажі передбачає вста­новлення прямих зв’язків між виробником (постачальником) та кінцевим споживачем, тобто поставку товарів безпосередньому кін­цевому споживачу та закупку товарів у безпосереднього самостій­ного виробника на підставі договору купівлі-продажу.

Непрямий, або посередницький (agency), метод передбачає купівлю та продаж товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладання спеціального договору – агентської, комісійної або іншої угоди з торговим посередником, в якій передбачається виконання останнім певних обов’язків, пов’язаних з реалізацією товару продавця за агентську, комісійну або іншу винагороду.

Посередники – це особи і фірми, що сприяють обігу товарів і послуг на внутрішніх і зовнішніх ринках. Вони сприяють здійснен­ню угод купівлі-продажу, постачання, підряду, розвитку орендних і лізин­гових операцій, забезпеченню виробничої і збутової кооперації, надан­ню страхових, транспортних, туристичних, побутових та інших послуг.

4. Планування зовнішньоекономічних операцій

Планування зовнішньоекономічних операцій організації є кон­кретною функцією менеджменту (конкретним видом управ­лінської діяльності), яка для забезпечення ефективної реалізації повинна виконуватись за допомогою загальних функцій (рис. 2):

1) планування ЗЕО організації;

2) організування ЗЕО (створення відповідних спеціалізованих чи вбудованих підрозділів для управління ЗЕО, забезпе­чен­ня функ­ціонального розподілу, визначення повноважень та відповідальності працівників, що задіяні у ЗЕО тощо);

3) мотивування працівників, задіяних у виконанні ЗЕО (вста­нов­лення форм, систем оплати праці, розмірів та характеру надба­вок, доплат і премій за результати здійснення ЗЕО);

4) контролювання ЗЕО (попереднє, поточне та завершальне від­носно усіх ресурсів, що використовуються під час ви­конання ЗЕО);

5) регулювання ЗЕО (може здійснюватись на будь-якому із попередніх етапів залежно від результатів контролю­вання ЗЕО).

Рис. 2. Місце планування ЗЕО у системі управління організацією

Як видно з рис. 2.1 та вищенаведеної послідовності, плануван­ня ЗЕД є першим етапом реалізації управління ЗЕД в межах техно­логії менеджменту. Отже, планування ЗЕД – це вид управлінської діяльності, що визначає перспективу розвитку та майбутній стан зовнішньоекономічної діяльності організації. Необхідно наголосити, що планування ЗЕД є першим етапом технології менеджменту, формує інформаційну базу для подальшого організування, мотиву­вання працівників, контролювання та регулювання у сфері ЗЕД.

У результаті планування ЗЕД керуючою системою організації (керівниками, фахівцями, ресурсами, які вони використовують у своїй діяльності, тощо) повинні бути сформовані методи менеджмен­ту – потенційні способи впливу на керовану систему організації з метою досягнення цілей у сфері ЗЕД. Можливими прикладами методів ме­неджменту, які утворяться у результаті планування ЗЕД, можуть бути:

· графік здійснення зовнішньоекономічної операції;

· план ЗЕД;

· кошториси витрат, пов’язаних із ЗЕД;

· зовнішньоекономічний договір;

· план-графік платежів за зовнішньоекономічною операцією;

· бюджет ЗЕО тощо.

Надалі сформовані методи менеджменту повинні пройти відбір за встановленими критеріями (оскільки в ринковій економіці методи менеджменту, як правило, формуються на альтернативних засадах з урахуванням оптимістичних та песимістичних прогнозів) та бути юридично узаконеними. Інакше кажучи, для забезпечення безпосереднього впливу керуючої системи організації на керовану методи менеджменту необхідно на альтернативній основі трансфор­мувати в управлінські рішення, які є прямими важелями впливу на підлеглих.

5. Основні етапи здійснення зовнішньоекономічних операцій

Основними етапами здійснення ЗЕО є такі:

1. Підготування ЗЕО.

1.1. Маркетингове дослідження зовнішнього ринку.

1.2. Пошук, вибір та встановлення контакту із закордонним партнером.

1.3. Аналіз та проробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок експортних/імпортних цін.

1.4. Опрацювання базисних умов контракту.

1.5. Опрацювання валютно-фінансових умов контракту.

1.6. Техніко-економічне обґрунтування ЗЕО.

1.7. Підготовка проекту контракту.

Дата добавления: 2015-05-07