Ставлення до влади

Уявлення про структуру влади

Обґрунтована правом аристократична форма влади (XVII-XVIII ст.).

Посилення централізації.

Концепція “суспільної угоди рівноправних членів” (Ж-Ж. Руссо).

Ознаки практики влади:

§ обмеження влади правовими нормами, суспільними та політичними інституціями;

§ бюрократія (ХVIII ст.).

Критика форм влади (за кровною чи становою приналежністю).

Зруйновано підвалини влади (монарх проголошує закони, але не він їх встановлює).

Прагнення обмежити владу монархів – конституційна монархія (XVIII ст.).

Стильові та жанрові особливості в художній культурі XVІІ-XVІІІ ст.

ХVII-XVIII ст. – співіснування двох стильових напрямків – бароко та класицизму, боротьба між ними.

БАРОКО ( італ. вичурний, дивний) – стиль в образотворчому мистецтві, музиці, літературі, який поєднав у собі риси містики, фантастики, ірраціональності, експресії, бюргерської діловитості, контрастності, динамічності образів, пишності.

Панування бароко у країнах з католицькою церквою (Італія, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Англія) та домінуванням феодальних порядків (Росія та ін.).

Література

Англія: Д. Уебстер (трагедії). Росія: ХVІІ ст.: С. Полоцький “Про Навуходоносора царя…”; жанри: агіографічналітература; комедія; демократична сатира (“Про Шемякін суд”, “Про Єрша Єршовича – сина Щетіннікова”).

У Росії у ХVІІ-ХVІІІ ст.відбувалося обмірщення (поява світської) культури, її секуляризація (відхід від релігійної культури).

Нові жанри ХVІІ ст. Басні: Лафонтен. Революційна публіцистика: Дж. Лілберн. Роман: М. Алеман, Т. Неш (“шахрайський”); О. д’Юрфе (“авантюрно-геройський”). Поетичний епос: Д. Мільтон “Втрачений рай”. Літературна казка: д’Онуа, Ш. Перро.

У ХVІІІ ст. основний жанр – роман.

Театр

Іспанія: кораль – спеціально обладнаний двір будинку, церковний театр; драматурги Лопе де Вега (драма “Фуенте Овехуна”, комедії: “Собака на сіні”, “Вчитель танців”), Педро Кальдерон; Тірсо де Моліна “Дон Жуан”; розквіт парадів (ХVІІ ст.). Франція: придворний театр (Палє Руаяль), оперний театр (“Королівська академія музики”, 1671 р.); фольклорний театр. Італія: дель арте – італійський імпровізований театр, комедія масок. Маски “слуги” – Бригелла, Арлекін, Серветта, Пульчинелла, сатиричні – старик-купець Панталоне, Капітан, ін. У Росії доХVІІ ст. театру не існувало. Були народні обряди. Народні театри скоморохів; придворний театр (Артаксерксова дія); шкільний театр при Слов’яно-греко-латинській академії.

ХVІІІ ст. – “ золоте століття” театру. Росія: Петровський театр (опери, балети), з 1741 р. створення балетної трупи. Перші російські балетмейстери В. Балашов, Г. Райков (комічні балети та дивертисменти), танцівниця А. Собакіна; кріпацький театр (П. Жемчугова, Т. Шликова-Гранатова, М. Щепкін).

Архітектура

Засновник бароко в архітектурі – Мікеланджело Буанарроті. Ознаки: розмах, використання складних криволінійних форм, створення ансамблів, часте використання овалу, розірвані фронтони, спарені колони, пілястри, пишність інтер’єру та фасаду.

Італія: собор Св. Петра. Франція: архітектори Лево, Лемблен, Малсар. Версаль – поєднує елементи бароко та класицизму, Лувр. Росія: церковне будівництво: шатровий храм (перша половина ХVІІ ст.) церква Різдва в Путінках, Воскресенський собор у Новоієрусалімському монастирі; московське (наришкінське, російське) бароко: церква Покрови Богородиці у Філях, Москва; Я. Бухвостов (храм Трійці в підмосковному Троїце-Ликові); І. Зарудний (церква Архангела Гавриїла, або Меншикова вежа ); Д.М. Ухтомський ( Червона брама, дзвіниця Троїце-Сергієвої лаври); цивільне будівництво: Д. Трезіні – будівництво Петербургу, будівля 12 колегій, Петропавлівський собор Петропавлівської фортеці. Ф.-Б. Растреллі ( Зимовий палац та Смольний монастир у Петербурзі, Великий палац у Петергофі, Катерининський палац у Царському селі).

Дата добавления: 2015-05-09