Живопис. Італія: театр Ла-Скала – центр балетного мистецтва (К

Театр

Балет

Італія: театр Ла-Скала – центр балетного мистецтва (К. Бріанца; П. Леньяні; В. Цуккі; Е. Чекетті – вчитель А. Павлової).

Франція: драми В. Гюго. Актори Ф. Леметр, Е. Рашель (співала “Марсельєзу”). Німеччина: Мейнінгенський театр. Актори: І. Флекк, Л. Деврієнт, Б. Давісон, Е. Посарт. Австрія: “Бург-театр”, керівники Г. Лаубе, Ф. Дільгенштедт. Англія: “Друрі-Лейн”, “Ковент-Гарден”.

Перегляд системи цінностей у ХІХ ст.:

РЕАЛІЗМ

НАТУРАЛІЗМ ДЕКАДАНС

НАТУРАЛІЗМ – напрямок в образотворчому мистецтві та літературі, в який трансформується реалізм наприкінці ХІХ ст. Натуралізм зводив людську сутність і сенс існування до біологічних мотивів, пояснюючи формування характеру та долі лише середовищем проживання, показував пригнічення людини буденністю. Характеризувався надмірною увагою митців до змісту образу. Філософська основа – позитивізм Г. Спенсера.

Література

Франція: Е. Золя “Ругон-Маккари”, “Западня”, “Жерміналь”; брати Гонкур “Жерміні Ласерте”, “Рене Мопрен”. Німеччина: А. Хольц “Книга часу”; Г. Гауптман “Перед сходом сонця”, “Роза Бернд”.

ДЕКАДАНС (фр. занепад, втеча від реального життя, відторгнення соціальних проблем, песимізм) – напрямок в образотворчому мистецтві, літературі, якому притаманні культ індивідуалізму, суб’єктивізму, прагнення до відображення хворобливого, домінування уяви, а не наслідування природи. Побічно цьому сприяє творчість реалістів, що викривають соціальну несправедливість. Філософська основа: концепції О. Шпенглера, Р. Вагнера, Ф. Ніцше.

Література

Франція: П. Верлен; Ш. Бодлер “Квіти зла”.

Художня система романтизму:

РОМАНТИЗМ

СИМВОЛІЗМ ІМПРЕСІОНІЗМ НЕОРОМАНТИЗМ

ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ

СИМВОЛІЗМ – напрямок в образотворчому мистецтві та літературі на межі XIX – XX ст., що оспівував занепад та людські слабкості, реальності протиставляв світ видінь та мрій; інструментом для пізнання вважав символ, що виражає містичний зміст явищ. Філософська основа: концепції А. Шопенгауера, Ф. Ніцше.

Література

Франція: Ш. Бодлер; Г. Аполлінер; П. Верлен “Романси без слів”, “Мудрість”; С. Малларме “Іродіада”; А. Рембо “Крізь пекло”. Німеччина: С. Георге “Сьоме кільце”, “Нове царство”. Австрія: Г. Гофмансталь “Кожна людина”, Р.М. Рільке “Книга образів”, “Часослов”. Бельгія: М. Метерлінк (лауреат Нобелівської премії 1911 р.) “Сестра Беатриса”, “Синя птиця”; Ж. Роденбах “Мертвий Брюгге”. Росія: Д.С. Мережковський (новорелігійна свідомість); В. Брюсов збірка віршів“Граду й миру”, історичні романи “Вогняний ангел”, “Вівтар перемоги” (філософія миті); К. Бальмонт вірші“Будемо як сонце”, “Пісні месника”; З. Гіппіус; О. Білий; О. Блок “Вірші про Прекрасну даму”, поема “Дванадцять”, “Скіфи”.

Театр: театр маріонеток за п’єсами П. Кійара, К. Мендеса, М. Метерлінка, Ш. Бодлера, А. Рембо, П. Верлена, С. Малларме.

ІМПРЕСІОНІЗМ (з фр. – враження) – напрямок в образотворчому мистецтві, музиці, літературі, який ставив завданням передати власні суб’єктивні враження від дійсності, реальний світ в його змінності, рухливості, мінливості. У цьому стилі відсутня чітко задана форма, предмет відбито у відривчастих штрихах, що фіксуюють кожний момент і виявляють приховану єдність та зв’язок.

Франція: К. Моне “Стіг сіна”, “Руанський собор”, “Скали в Бель-Ілі”; П.О. Ренуар “Купальниці”; “Ж. Самарі”; Е. Дега “Блакитні танцівниці”, “Зірка”; К. Писсаро “Бульвар Монмартр”; Е. Мане “Сніданок на траві”, “Трудівники моря”. Росія: К.О. Коровін; В.Е. Борисов-Мусатов “Смарагдове намисто”; В.О. Сєров “Дівчинка з персиками”, портрети: К. Коровіна, І. Левітана, М. Римського-Корсакова, Ф. Шаляпіна.

Дата добавления: 2015-05-09