Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу

Тема 4. СУБ'ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

У кримінально-процесуальному законодавстві України немає ви­значення поняття «суб'єкти кримінального процесу».

Суб'єктами кримінального процесу є органи, посадові та службові особи, фізичні особи, підприємства, установи, організації, які беруть участь у кримінальному процесі й у зв'язку з кримінально-процесу­альним провадженням наділяються суб'єктивними правами та юри­дичними обов'язками.

У літературі існують різні класифікації суб'єктів кримінального процесу. Суб'єктів кримінального процесу класифікують за їх роллю та місцем у кримінальному процесі на:

— органи і особи, які ведуть кримінальний процес і наділені влаї ними повноваженнями — особа, яка провадить дізнання, орган дізнання, слідчий, начальник слідчого відділу, прокурор, суд, суддя. Дані суб'єкти ведуть кримінальний процес, мають влад­ні повноваження, на них покладено виконання його завдань та вони залучають до кримінального процесу інших суб'єктів;

— учасники процесу — відповідно до п. 8 ст. 32 КПК — це обвину­вачений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивіль­ний позивач, цивільний відповідач та їхні представники. До них можна також віднести законних представників, неповно­літню особу, щодо якої ведеться провадження з застосування примусових заходів виховного характеру, а також особу, щодо якої ведеться провадження з застосування примусових заходів медичного характеру. Учасники процесу не наділені владними повноваженнями, вони мають власний або представницький ін­терес у справі, на реалізацію якого направлена їхня діяльність;

— особи, які залучаються до кримінального процесу для сприянні його веденню — свідок, понятий, експерт, спеціаліст, перекла­дач, секретар судового засідання. Ці суб'єкти не наділені влад­ними повноваженнями, не мають власного або представницько­го інтересу у справі. їхнє завдання — сприяти нормальному руху кримінального процесу.

Для того, що орган або особа могла бути суб'єктом кримінального процесу, вона повинна мати кримінально-процесуальну правосуб'єктність.

Процесуальна правосуб'єктність — це сукупність якостей, які дають суб'єкту можливість бути носієм кримінально-процесуальних прав та обов'язків. Вона включає в себе: кримінально-процесуальну правоздатність та кримінально-процесуальну дієздатність. Процесу­альна правоздатність суб'єктів кримінального процесу — це здатність мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Процесуальнадієздатність суб'єктів кримінального процесу — це здатність своїми діями здійснювати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки. Правосуб'єктність може бути загальною та спеціальною (правосуб'єктність у конкретній кримінальній справі). Вона може розрізнятися:

— за обставинами злочину (свідком може бути не будь-яка особа, а лише та, якій відомі обставини, що належать до справи);

— за суб'єктом (за наявності підстав для відводу, свідоцьких приві­леїв);

— за характером діяльності (за наявності свідоцьких імунітетів).

Процесуальна правоздатність та дієздатність у владних суб'єктів

збігаються і виражаються у їхній кримінально-процесуальній компе­тенції. Не збігаються кримінально-процесуальна правоздатність та дієздатність при неповнолітті чи неосудності обвинуваченого, підсуд­ного, потерпілого, цивільного позивача — дієздатність реалізується законними представниками. Обсяг правосуб'єктності інших суб'єктів кримінального процесу відрізняється. Процесуальна правоздатність потерпілого, цивільного позивача виникає з моменту народження, а повна кримінально-процесуальна дієздатність — з 18 років. Процесу­альна правоздатність підозрюваного, обвинуваченого виникає з мо­менту досягнення віку кримінальної відповідальності, а повна кримінально-процесуальна дієздатність — з 18 років. Правоздатність та дієздатність свідка виникають одночасно, з моменту виникнення здатності сприйняття та передання інформації.

Дата добавления: 2015-05-07