Самостійність слідчого

Слідчий у кримінальному процесі. Процесуальна

Органами досудового слідства, відповідно до ст. 102 КПК, є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової мілі­ції і слідчі органів безпеки.

У справах, в яких досудове слідство є обов'язковим, слідчий впра­ві в будь-який момент приступити до провадження досудового слід­ства. Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. При проваджен­ні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Слідчий вправі затримати і допитати особу, підозрювану у вчинен­ні злочину, провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі до­ручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення виконати в десятиденний строк. У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, екс­перта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства. Слідчий приймає рішення про визнання особи потерпілим, цивільним позивачем, про притягнення особи як обвинуваченого, про притягнення як цивільно­го відповідача, про вжиття заходів до забезпечення заявленого в кри­мінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньо­му цивільного позову, розглядає та вирішує клопотання. Слідчий у справах, які перебувають в його провадженні, вправі викликати будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридич­них та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Слідчий має й інші повноваження, передбачені кримінально-процесуальним законом.

Слідчий є процесуально самостійною фігурою, наділеною достатні­ми повноваженнями для прийняття процесуальних рішень у справі, визначення направлення слідства, обрання різноманітних процесу­альних засобів для встановлення істини у справі. Ця самостійність слідчого обмежена випадками, коли його рішення потребують отри­мання згоди від прокурора або рішення судді. Слідчий несе повну від­повідальність за законність, обґрунтованість і своєчасність своїх дій і рішень.

Згідно зі ст. 227 КПК вказівки прокурора є обов'язковими для слідчого. Оскарження цих вказівок вищестоящому прокурору не зу­пиняє їх виконання, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК. Відповідно до ч.2 ст. 114 КПК, у разі незгоди слідчого з указівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію зло­чину і обсяг обвинувачення, про направлення справи до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому про­куророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі про­курор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

33. Органи дізнання, їхня система, завдання і повноваження.

Орган дізнання — це керівник державної органу, або сам орган в особі його керівника, а також інші особи, наділені відповідним стату­сом, на яких законом покладено обов'язок провадити кримінально- процесуальну та іншу діяльність у зв'язку з наявною у них інформа­цією про можливе вчинення злочину або у зв'язку із порушеною кри­мінальною справою. Органами дізнання є: міліція; податкова міліція — у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування, а також у справах про приховування валютної ви­ручки; органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання; начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання — у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходжен­ня ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час вико­нання ними службових обов'язків або в розташуванні військової час­тини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, началь­ники військових установ — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходжен­ня ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах; командири кораблів — у справах про зло­чини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у спра­вах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України; митні органи — в справах про контрабанду; началь­ники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні цих установ; органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі і порушення протипожежних правил; органи прикордонної служби — у справах про незаконне переправлення осіб через державний кордон та у справах про використання завідомо під­роблених документів при перетинанні державного кордону; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні; командири під­розділів Державної спеціальної служби транспорту — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військово­зобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Державної спеціальної служби транспорту у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні відповідного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту.

Органи дізнання, відповідно до ст. 97 КПК, порушують криміналь­ні справи. Відповідно до ст. 103 КПК, на органи дізнання покладаєть­ся вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою вияв­лення ознак злочину і осіб, що його вчинили. При цьому дану функ­цію здійснюють не всі органи дізнання, а лише ті з них, які мають у своєму складі відповідні оперативні підрозділи. Після порушення кримінальної справи орган дізнання проводить слідчі дії до встанов­лення особи, яка його вчинила, провадить невідкладні слідчі дії.

Орган дізнання слід відрізняти від особи, яка провадить дізнання (дізнавача), котрий є посадовою (службовою) особою органу дізнання, яка уповноважена керівником органу дізнання на розслідування кри­мінальних справ у формі дізнання в межах визначеної законом компе­тенції. Особа, яка провадить дізнання, має самостійні владні повнова­ження, зокрема передбачені у ч. 3 ст. 26, ч. 4 ст. 44, ч. 2 ст. 46, ст. 47, п. 5 ст. 48, ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 50, ч.ч. 1, 3 ст. 66, ч.ч. 1, 2 ст. 72 КПК тощо.

Дата добавления: 2015-05-07