Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства

Слідстві.

Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому

У більшості випадків після пред'явлення первісного обвинувачен­ня виникає потреба в зміні та доповненні обвинувачення, як результат подальшого розслідування кримінальної справи. І закон (ст. 141 КПК) передбачає таку можливість, стверджуючи, що коли під час досудово­го слідства виникне необхідність змінити пред'явлене обвинувачення або доповнити його, слідчий зобов'язаний заново пред'явити обвину­вачення з виконанням вимог, встановлених статтями 131, 132, 133 і 140 КПК.

Необхідність у зміні обвинувачення виникає у двох випадках: а) якщо в постанові про притягнення як обвинуваченого була допущена помилка в кваліфікації злочину (злочинів); б) якщо були встановлені нові обста­вини, які змінюють первісну кваліфікацію або суттєво відрізняються від вказаних у початковій постанові.

Потреба в доповненні обвинувачення з'являється тоді, коли були одержані достатні докази вчинення обвинуваченим інших злочинів або нових епізодів злочинної діяльності обвинуваченого.

При необхідності змінити або доповнити обвинувачення закон ви­магає від слідчого знову пред'явити обвинувачення. Зміна і доповнення обвинувачення здійснюється шляхом винесення нової постанови про притягнення як обвинуваченого. При пред'явленні нового обви­нувачення застосовується той же порядок, що і при первісному пред', явленні (ст.ст. 133, 140 КПК), після чого він допитується по всьому обсягу обвинувачення, а не тільки за обставинами, що викликали змі­ну або доповнення обвинувачення.

Зміна обвинувачення може полягати і у виключенні з нього окре­мих епізодів, які не знайшли свого підтвердження в ході подальшого розслідування. В такому випадку виноситься постанова про закриття справи в цій частині обвинувачення, про що оголошується обвинуваченому. Однак, якщо виключення із обвинувачення одного або декількох епізодів злочинної діяльності пов'язане зі зміною кваліфікації злочину, то поряд із закриттям кримінальної справи в цій частині необхідно знову пред'явити обвинувачення.

Якщо прокурор скасує постанову про закриття в певній частині об­винувачення, то слідчий повинен також знову пред'явити обвинува­чення.

Зупинення досудового слідства — це вимушена тимчасова перерва слідчим процесуальної діяльності в кримінальній справі, викликана наявністю в справі обставин, які не перешкоджають подальшому про­вадженню і закінченню досудового розслідування.

Досудове слідство у кримінальній справі зупиняється у разі:

1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;

2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого пе­решкоджає закінченню провадження у справі;

3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин;

4) зупинення судом слідчих дій на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи.

Суть першої підстави полягає в тому, що слідчий або особа, яка провадить дізнання, знає, хто вчинив злочин, але не знає, де ця особа знаходиться. Якщо невідоме місцезнаходження обвинуваченого, слід­чий зобов'язаний винести постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого, якщо вона не була винесена раніше; виконати всі не­обхідні слідчі дії, які можливо здійснити у відсутності обвинувачено­го; здійснити заходи щодо збереження документів і речових доказів, а також для забезпечення цивільного позову й можливої конфіскації майна; оголосити розшук обвинуваченого, керуючись правилами ста­тей 138, 207 КПК.

Друга підстава зупинення досудового слідства пов'язана з психіч­ним або іншим тяжким захворюванням обвинуваченого. В законі не наводяться ні ознаки тяжкого захворювання, ні перелік таких захво­рювань. Загальною умовою е неможливість участі обвинуваченого в справі, яка перешкоджає слідству. Захворювання обвинуваченого може бути підставою для зупинення досудового слідства тільки в разі

наявності довідки лікаря, висновку судово-медичної або судово- психіатричної експертизи, де видно, що воно: а) тяжке, тобто таке, при якому стан здоров'я обвинуваченого тривалий час не дозволяє пред'явити йому обвинувачення, допитати його, залучити до участі в інших слідчих діях; б) не хронічне, а тимчасове, яке піддається ліку­ванню і можна чекати видужання обвинуваченого. Інакше необхідно буде вирішувати питання про закриття кримінальної справи, згідно з ч. 1 ст. 7 КПК у зв'язку з тим, що внаслідок зміни обставин особа пере­стала бути суспільно небезпечною, а при хронічному душевному за­хворюванні — складати постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медич­ного характеру (ст.ст. 226, 417 КПК).

Під третьою підставою зупинення досудового слідства закон розу­міє обставини, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин. Тут мова йде про випадки, коли слідчий має достатньо доказів, що злочин мав місце, але хто його вчинив, встановити не уявляється можливим, тобто злочин залишився нерозкритим і слідчий не виконав основного завдання стадії досудового розслідування.

Крім підстав зупинення досудового слідства закон передбачає пев­ні умови, які необхідно враховувати при вирішенні цього питання.

Перша умова: до зупинення слідства слідчий зобов'язаний викона­ти всі слідчі дії, які можливо здійснити у відсутності обвинуваченого. Ця умова стосується зупинення провадження в справі по кожній з трьох перших підстав. Друга умова стосується лише зупинення слід­ства за двома першими підставами — це винесення постанови про при­тягнення особи як обвинуваченого.

Досудове слідство зупиняється за мотивованою постановою слід­чого, копія якої надсилається прокуророві. У справах про злочини, що не є тяжкими і в яких не вдалося встановити особу, котра їх вчи­нила, досудове розслідування зупиняють уповноважені органи ді­знання. В постанові викладаються обставини вчиненого злочину та наводяться підстави, за якими справа підлягає зупиненню. Санкції прокурора для зупинення справи закон не вимагає.

Якщо у справі притягнуто дві або більше особи як обвинувачених, а підстави для зупинення стосуються не всіх обвинувачених, то слід­чий має право своєю постановою виділити й зупинити справу щодо окремих обвинувачених або зупинити провадження у всій справі (ч. 4 ст. 206 КПК).

Після того, як відпадуть підстави для зупинення досудового слід­ства або виникне необхідність у проведенні додаткових слідчих дій, слідство відновлюється.

Про відновлення слідства слідчий складає мотивовану постанову, в якій зазначаються підстави, за якими слідство зупинено і у зв'язку з якими обставинами воно відновлюється. Копія постанови слідчого про відновлення слідства надсилається прокурору (ст. 210 КПК).

111. Форми закінчення досудового слідства.

Закінчити досудове слідство можна лише тоді, коли його завдання виконані. Для цього слідчий повинен всебічно, повно й об'єктивно у встановленому законом порядку дослідити всі обставини, що станов­лять предмет доказування в кримінальній справі (ст. 64 КПК).

Відповідно до ст. 212 КПК досудове слідство закінчується:

1) складанням обвинувального висновку;

2) шляхом складання постанови про закриття справи (ст. б, п. 2 ст. 213 КПК);

3) шляхом складання постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медич­ного характеру у випадках, коли встановлено, що особа під час скоєн­ня суспільно небезпечного діяння знаходилась у стані неосудності або потім захворіла душевною хворобою, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Але названими вище формами закінчення досудового слідства не обмежується їх перелік, оскільки законодавець, вносячи поправки до КПК, не передбачив у ст. 212 КПК фактично ще дві форми закінчення слідства. Мова йде про:

4) винесення постанови про закриття справи і застосування до непов­нолітнього, який вчинив суспільно небезпечне діяння у віці від одинад­цяти років і до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відпові­дальність, примусових заходів виховного характеру (ст. 7 КПК);

5) винесення постанови про направлення справи до суду для вирі­шення питання про звільнення особи від кримінальної відповідаль­ності (ст.ст. 7, 7-1,7-2,8, 9,10,11-1 КПК).

Дата добавления: 2015-05-07