Обшук: поняття, види, процесуальний порядок проведения

Обшук — це слідча дія, яка спрямована на примусове обслідування особи, приміщень, споруд, ділянок місцевості, транспортних засобів що знаходяться у віданні особи, яку обшукують, та членів її сім'ї або будь-якої організації, з метою знайдення та вилучення прихованих об'єктів, що мають значення в справі, а також виявлення особи, яку розшукують, чи трупа. Обшук може бути здійснено й для розшуку, знайдення та опису майна, цінностей, на які накладено арешт з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна.

Головна різниця між обшуком та виїмкою полягає в тому, що при обшуку предмети й документи розшукуються і потім вилучаються, а при виїмці тільки вилучаються, оскільки вже відомо, де ці об'єкти зна­ходяться. Крім того, обшук може проводитися й відносно предметів, які точно не відомі слідчому, що знаходяться у певних осіб чи в кон­кретному місці.

Фактичними підставами для проведення обшуку є встановлені в ході розслідування або одержані в результаті оперативно-розшукових заходів перевірені фактичні дані, які дозволяють припускати, що у якої-небудь особи чи в якому-небудь приміщенні знаходяться знаряд­дя злочину, цінності, предмети, документи чи інші об'єкти, які мають значення в справі (ч. 1 ст. 177 КПК).

Юридичною підставою для проведення обшуку служить мотивова­на постанова слідчого, санкціонована прокурором або його заступни­ком, за винятком обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. З ст. 177 КПК). В постанові зазначається: дата й місце її винесення, ким, коли, з якою метою і у зв'язку з якою кримінальною справою вирішено про­вести обшук.

Другою юридичною підставою для проведення обшуку є факт за­тримання підозрюваного в порядку ст. 106 КПК (якщо мова йде про обшук особи).

Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідклад­них випадків, проводиться лише за мотивованою постановою судді.

Оскільки обшук належить до числа невідкладних слідчих дій, тої разі виникнення такої невідкладності, він, за винятком обшуку жит­ла чи іншого володіння особи, може бути проведений і без санкції про­курора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий термін про проведений обшук та його результати. При цьому прокурору на­правляються копія постанови про обшук з супроводжувальним лис­том, в якому викладаються мотиви, що були підставою для прийняття рішення щодо негайного проведення обшуку і повідомляються його результати. Копія протоколу обшуку додається.

До числа випадків, при яких обшук може бути невідкладною слід­чою дією, належать: а) коли фактичні підстави для його проведенні з'явилися при провадженні огляду, виїмки й інших слідчих дій; б) не­відкладність зумовлена обстановкою злочину, який тільки що вчинений; в) проведення обшуку необхідно для запобігання подальшої зло­чинної діяльності або зволікання з обшуком дозволить підозрюваному зникнути; г) з'явилася реальна загроза знищення або переховування шуканих об'єктів, а слідчий, який виніс постанову, знаходиться на значній відстані від прокуратури.

Частина 6 ст. 177 КПК передбачає, що у невідкладних випадках обшук може бути проведений і в житлі чи іншому володінні особи без постанови судді. Але такий обшук можливий лише в двох випад­ках: а) коли невідкладність пов'язана з врятуванням життя та май­на; б) пов'язана з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрю­ються у вчиненні злочину. При цьому в протоколі зазначаються при­чини, що зумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоко­лу обшуку прокуророві.

Без винесення постанови обшук особи можна проводити в чотирьох випадках (як правило, він пов'язаний з проведенням слідчим іншої процесуальної дії): 1) при фізичному захопленні підозрюваного, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю чи інші предмети, які завдають загрозу для оточуючих, або він намага­ється звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у скоєнні злочину; 2) при затриманні підозрюваного; 3) при взятті пі­дозрюваного, обвинуваченого під варту; 4) при наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де прово­диться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, що мають значення для встановлення істини в справі (ч. 3 ст. 184 КПК). У всіх інших випадках обшук особи проводиться з до­триманням звичайного порядку, передбаченого ч. 1 ст. 184 КПК.

Обшук проводиться в порушеній кримінальній справі, з обов'язко­вою участю понятих, і лише в денний час, окрім невідкладних випад­ків (ст. 180 КПК). Під час обшуку повинна бути забезпечена присут­ність особи, в якої проводиться обшук, або присутність повнолітніх членів його родини, а у випадку неможливості їх присутності запро­шуються представники ЖЕО чи місцевої Ради народних депутатів (ч. 1 ст. 181 КПК). Обшук у приміщенні, що займаються підприєм­ствами, установами й організаціями, проводиться в присутності їх представників (ч. 2 ст. 181 КПК).

У випадку необхідності для участі в проведенні обшуку слідчий має право залучати відповідного спеціаліста, а також співробітників органу дізнання для надання організаційної й технічної допомоги, а також свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого з метою впізнання й відбору предметів і документів, що розшукуються й під­лягають вилученню.

Приступаючи до обшуку, слідчий зобов'язаний пред'явити поста­нову про це (свою чи судді) особі, у якої проводиться обшук чи пред­ставнику підприємства, установи, організації і роз'яснити їм, а також понятим їхнє право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій, що підлягають занесенню до протоколу. Піс­ля пред'явлення постанови слідчий пропонує їм видати зазначені в по­станові предмети або документи, а також вказати місце, де перехову­ється злочинець. У разі відмови виконати його вимоги, слідчий про­водить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо розшукувані предмети видані добровільно, то слідчий має право обмежитися вилу­ченням виданого і не проводити подальших пошуків.

У ході обшуку слідчий має право розкривати закриті приміщення, сховища, якщо володілець відмовляється добровільно відкрити їх,

але при цьому він повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів (ч. 2 ст. 183 КПК). Підчас обшуку слідчий зобов'язаний приймати заходи до того, щоб це були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя об­шукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні (ст. 185 КПК).

Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку або виїмки, а також особам, які під час обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і ЗНОСИ­ТИСЬ один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку чи ви­їмки (ч. 3 ст. 183 КПК). Це правило не поширюється на осіб, які з'явилися на обшукуваний об'єкт для виконання службових обов'яз­ків (лікар, поштар, сантехнік та ін.).

При проведенні обшуку слідчий повинен суворо дотримуватися правила про те, що вилученню підлягають лише ті предмети й доку­менти, які мають відношення до справи. Предмети, що заборонені до обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи. Знайдені під час обшуку об'єкти, які можуть бути речовими доказами в іншій кримінальній справі, також підлягають вилученню.

Закінчується обшук складанням протоколу, копія якого вручаєть­ся під розписку особі, у якої він проведений, або представнику й іншим особам, що вказані в ст. 181 КПК.

102. Виїмка: поняття, види, процесуальний порядок проведення.

Виїмка за своєю правовою природою дуже близька до обшуку, а тому процесуальні правила її проведення схожі з правилами обшуку. На відміну від останнього при виїмці точно відомо, де, у кого і які предмети або документи зберігаються, а тому розшукувати їх немає потреби. Однак вилучення при виїмці може бути здійснено як шляхом добровільної видачі, так і примусово. Підставою для виїмки є точні дані, які встановлені при розслідуванні, про наявність у конкретної особи чи в певному місці (організації, підприємстві, установі та ін.) певних предметів, що можуть мати значення речових доказів у кримі­нальній справі, або документів, зміст яких також має значення для справи (ч. 1 ст. 178 КПК).

Кримінально-процесуальним законом передбачені наступні види виїмки: виїмка предметів і документів; виїмка матеріальних носив секретної інформації та/або документів, що містять банківську та­ємницю; виїмка в приміщеннях дипломатичних представництв і в приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх родини, які користуються правом дипломатичної недоторкан­ності. В багатьох літературних джерелах відзначається ще один різно­вид виїмки — виїмка поштово-телеграфної кореспонденції, але оскільки ця дія має власний правовий режим, то такі способи збиран­ня доказів як накладення арешту на кореспонденцію і зняття інфор­мації з каналів зв'язку, їхній огляд, виїмка та дослідження будуть нами розглянуті окремо.

Виїмка проводиться за мотивованою постановою слідчого. Виїмка матеріальних носіїв секретної інформації та/або документів, що міс­тять банківську таємницю, проводиться тільки за вмотивованою по­становою судді і в порядку, погодженому з керівником відповідної

установи (ч. 3 ст. 178 КПК). Примусова виїмка з житла чи іншого во­лодіння особи, а також виїмка документа виконавчого провадження проводиться лише за мотивованою постановою судді, яка виноситься з дотриманням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 КПК.

Якщо об'єкти, що вказані в постанові про проведення виїмки, ви­дані добровільно і відсутні підстави остерігатися заховання будь-яких предметів, документів або цінностей, не вказаних у постанові, слід­чий має право обмежитися тільки їх вилученням. Добровільна видача об'єктів не виключає огляду того місця, де зберігалися видані об'єкти, оскільки вилученню можуть підлягати не тільки об'єкти, які зазна­чені в постанові про проведення виїмки, але й інші об'єкти, які мають значення для справи, якщо вони потрапили в поле зору слідчого. В по­дібних випадках виноситься додаткова постанова на місці виїмки. Крім того незалежно від значення для справи, вилученню підлягають предмети й документи, що заборонені до обігу.

Якщо об'єкти, згадані в постанові про проведення виїмки, добро­вільно не видані, слідчий проводить примусову виїмку. З цією ме­тою він має право розкривати заперті сховища, уникаючи по мож­ливості ушкоджень. Якщо стає ясно, що розшукувані об'єкти схова­ні заінтересованими особами, то слідчий виносить постанову про проведення обшуку і здійснює його негайно. І коли є підстави вважа­ти, що особа, яка знаходиться на місці, де проводиться виїмка, прихо­вує при собі розшукувані об'єкти, то вона повинна бути піддана осо­бистому обшуку.

Детальний огляд об'єктів, що вилучаються, проводиться на місці виїмки і його результати заносяться до протоколу. Про проведення виїмки складається протокол, який підписує слідчий, поняті й інші учасники цієї слідчої дії. Протокол повинен містити вказівку про роз'яснення учасникам виїмки їхніх прав, відображати перебіг і ре­зультати цієї слідчої дії (ст. 188 КПК). Копія протоколу виїмки в обов'язковому порядку вручається особі, у якої проведена виїмка, представнику ЖЕО, місцевої влади, а при проведенні виїмки в підпри­ємстві, організації, установі їхнім представникам (ст. 189 КПК).

Дата добавления: 2015-05-07