З компетентними органами іноземних держав

Порядок зносин суддів, прокурорів, слідчих

Міжнародні договори виділяють два основних міжнародних су­б'єкта співробітництва, пойменованих, як правило, як Запитуюча (та, що має юрисдикцію щодо провадження у кримінальній справі) та За­питувана (та, що має юрисдикцію з вирішення питання, щодо якого запитується допомога) Сторони.

Однак учасниками взаємодії в межах такого міжнародного співро­бітництва виступають державні органи взаємодіючих держав, особли­ве місце серед яких займають т.зв. «центральні органи», через які без­посередньо відбуваються міжнародно-правові зносини. В Україні та­кими центральними органами, як правило, виступає Генеральна про­куратура України (щодо питань, що виникають на досудовому слідстві) та Міністерство юстиції України (щодо питань, що виникають під час судового провадження або виконання судових рішень у кримінальних справах), у складі яких діють спеціальні підрозділи з питань міжна­родного співробітництва (Міжнародно-правове управління Генпрокуратури України та Департамент міжнародного приватного права і між­народної правової допомоги Міністерства юстиції України).

Учасниками взаємодії з питань процесуального міжнародного спів­робітництва в кримінальному судочинстві виступають також суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, зокрема, процесуальні органи (органи досудового слідства, прокуратури, суду), у провадженні яких знаходяться кримінальні справи чи яким доручено виконувати відпо­відні міжнародні доручення (в Європейській конвенції про взаємодо­помогу в кримінальних справах 1959 р. вони названі судовими). Пере­лік адміністративних та судових органів, компетентних запитувати допомогу або виконувати доручення, може встановлюватися законами про ратифікацію договорів про правову допомогу, безпосередньо сами­ми міжнародними договорами чи міжвідомчими угодами.

Зв'язок між центральними та процесуальними органами однієї держави відбувається через т.зв. територіальні органи (прокуратури, управління юстиції, управління МВС України в областях) та цен­тральні апарати правоохоронних відомств (МВС України, ДПА Украї­ни, СБУ тощо). У зв'язку з цим виділяють т.зв. дипломатичний, цен­тралізований, децентралізований та безпосередній порядки зносин держав з питань кримінального судочинства (каналів передачі міжна­родних доручень) як щодо суб'єктного складу таких зносин, так і щодо характеру відповідних правовідносин. Особливості міжнародно­го співробітництва при розслідуванні і здійсненні кримінального пе­реслідування окремих видів злочинів можуть бути визначені угодами ad hoc, законами про ратифікацію міжнародних договорів про співро­бітництво, міжурядовими або міжвідомчими угодами, а також рішен­нями міжнародних організацій (наприклад, щодо переслідування те­рористичних актів — Рекомендацією № R (82) 1 Комітету Міністрів Ради Європи від 15.01.82 p.).

Слід мати на увазі, що міжнародне співробітництво в кримінально­му судочинстві та взаємодія державних органів з цього питання охоп­лює міжнародно-правові, адміністративно-правові та кримінально- процесуальні відносини, які виникають між визначеними міжнарод­ними договорами або законами про їх ратифікацію центральними ор­ганами держав, спеціалізованих міжнародних організацій, між цими органами та особами, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа, між цими особами та іншими учасниками кримінально-проце­суальної діяльності, що вказує на існування міжнародно-правових, адміністративно-правових та кримінально-процесуальних аспектів міжнародного співробітництва в кримінальному судочинстві та ство­рює проблему оскарження окремих рішень, що приймаються цен­тральними або територіальними органами з питань співробітництва у конкретних кримінально-процесуальних питаннях.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ.. 1

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА.. 3

Тема 1. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ, ОСНОВНІ ІНСТИТУТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.. 3

1.Поняття, сутність кримінального процесу. Кримінальний процес та правосуддя у кримінальних справах. Кримінальний процес та оперативно-розшукова діяльність. 3

2. Поняття та система стадій кримінального процесу. 4

3. Завдання кримінального судочинства. 4

4. Кримінально-процесуальні акти, їхні види. 5

5.Кримінально-процесуальні рішення, поняття, ознаки, етапи. 5

прийняття. 5

6.Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види. 5

7. Поняття та види обвинувачення. 6

8. Функція захисту в кримінальному судочинстві 6

9. Форма кримінального процесу України. 7

10. Кримінально-процесуальні відносини. Структура кримінально-процесуальних відносин. 7

11. Кримінально-процесуальна форма. Диференціація кримінально-процесуальної форми. 7

12. Поняття та значення кримінально-процесуальних гарантій. 8

Тема 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО.. 8

13. Кримінально-процесуальне право України, предмет та метод правового регулювання. 8

14. Кримінально-процесуальні норми. Особливості кримінально-процесуальних санкцій. 9

15. Джерела кримінально-процесуального права. 9

16. Конституційні норми, що регламентують відносини у галузі кримінального судочинства. Умови безпосереднього застосування конституційних норм при провадженні у кримінальній справі 10

17. Аналогія у кримінально-процесуальному праві України. 11

18. Дія кримінально-процесуального закону в просторі, часі та щодо осіб. 12

19. Поняття і значення принципів кримінального процесу. 13

Система принципів кримінального процесу. 13

Тема 3. ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.. 13

20. Реалізація у кримінальному процесі загальноправових. 13

принципів. 13

21. Міжгалузеві принципи в кримінальному процесі 14

22. Принцип публічності у кримінальному судочинстві 15

23.Принцип диспозитивності у кримінальному судочинстві. 16

24.Принцип всебічності, повноти, об'єктивності дослідження. 16

обставин справи. 16

25. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист. 17

26. Принцип презумпції невинуватості 17

27. Принцип гласності у кримінальному судочинстві 18

28. Принцип змагальності у кримінальному судочинстві 19

Тема 4. СУБ'ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.. 19

29. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу. 19

30. Суд як орган правосуддя. Повноваження суду. Склад суду за діючим законодавством. 20

31. Прокурор як суб'єкт кримінального процесу, його повноваження у досудових та судових стадіях кримінального процесу. 21

32. Слідчий у кримінальному процесі. Процесуальна. 22

самостійність слідчого. 22

33. Органи дізнання, їхня система, завдання і повноваження. 22

34. Обставини, що виключають участь у справі судді,прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання. 23

35. Порядок заявления та вирішення відводів. 23

36. Учасники кримінального процесу, загальна характеристика їхнього процесуального становища. 24

37.Процесуальне становище підозрюваного у кримінальному. 24

процесі. 24

38.Обвинувачений, його права та обов'язки. 25

39. Потерпілий, його права та обов'язки. 25

40. Цивільний позивач та цивільний відповідач, їхні права та обов'язки. 25

41. Захисник у кримінальній справі, його права та обов'язки. 26

42. Запрошення, призначення, заміна захисника. Допуск захисника до участі у справі 27

43. Обставини, що виключають участь захисника у кримінальній справі. Усунення захисника від участі у справі 28

44. Процесуальне становище свідка. Особи, які не можуть бути допитані як свідки. 28

45. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу. 29

Тема 5. ДОКАЗИ І ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 29

46. Поняття, сутність та види кримінально-процесуального доказування. 29

47. Особливості пізнання у кримінальному процесі. 30

48. Види доказування. 31

49. Мета доказування у кримінальному процесі 31

50. Предмет доказування у кримінальному процесі 32

51. Особливості предмета доказування в окремих справах. 33

52. Зміст обставин, які складають кінцеву мету доказування. 34

53. Локальний предмет доказування. 35

54. Поняття та властивості доказів. 36

55. Класифікація доказів, її значення. 40

56. Процес доказування, його елементи. 42

57. Межі доказування у кримінальному процесі. 43

58. Суб'єкти процесу доказування. 43

59. Поняття і види джерел доказів у кримінальному. 46

процесі. Показання свідка як джерело доказів. 46

60. Показання потерпілого як джерело доказів. 48

61. Показання обвинуваченого як джерело доказів. 48

62. Показання підозрюваного як джерело доказів. 49

63. Висновок експерта як джерело доказів. 49

64. Протоколи слідчих та судових дій як джерело доказів. 51

65. Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерело доказів. 52

66. Речові докази. 52

67. Документи як джерело доказів. 53

Тема 6. ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 54

68. Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі. 54

69. Провадження за цивільним позовом у кримінальному. 55

процесі. 55

Тема 7. ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ.. 56

70. Поняття та види заходів кримінально-процесуального. 56

примусу. 56

71. Поняття, види та система запобіжних заходів. 56

72. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів. 56

73. Затримання як тимчасовий запобіжний захід: порядок. 57

застосування, строки. 57

74. Підстави, порядок застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Продовження строків тримання під вартою.. 57

75. Підписка про невиїзд. 59

76. Особиста порука. 60

77. Порука громадської організації або трудового колективу. 60

78.Нагляд командування військової частини. 61

79.Порядок та умови застосування застави як запобіжного. 61

заходу. 61

80. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу. 62

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА.. 63

Тема 8. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ.. 63

81. Суб'єкти, які мають право порушити кримінальну справу. 63

82. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи. 64

83. Рішення, які приймаються у стадії порушення. 64

кримінальної справи, їх структура та зміст. 64

84.Перевірка заяв та повідомлень про злочини. 65

85.Обставини, що виключають можливість порушення. 65

кримінальної справи. 65

86. Оскарження рішень, прийнятих у стадії порушення. 66

кримінальної справи. 66

Тема 9. ДІЗНАННЯ ТА ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО.. 67

87. Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування. Форми досудового розслідування. 67

88. Поняття, види, строки дізнання. 68

89. Зупинення та закриття справи органами дізнання. 68

90. Поняття та характеристика основних положень досудового. 69

розслідування. 69

91. Поняття та види, значення підслідності 69

92. Строки досудового слідства, порядок їх продовження. 70

93. Об'єднання і виділення кримінальних справ. 70

94. Взаємодія слідчого з органом дізнання. Доручення. 71

та окремі доручення слідчого. 71

95. Поняття, система та класифікація слідчих дій. 71

96. Підстави та умови провадження слідчих дій. 72

97. Процесуальний порядок та особливості допиту. 73

98. Очна ставка: поняття, мета, порядок проведення. 75

99. Пред'явлення для впізнання. 75

100. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення. 77

101. Обшук: поняття, види, процесуальний порядок проведения. 77

102. Виїмка: поняття, види, процесуальний порядок проведення. 78

103. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок. 79

проведення. 79

104. Відтворення обстановки і обставин події 79

105. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття. 81

інформації з каналів зв'язку. 81

Накладення арешту, огляд та виїмка кореспонденції. 81

106. Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз. 81

107. Притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення як обвинуваченого, її зміст та форма. 83

108. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого. 83

109. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому. 84

слідстві. 84

110. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства. 85

111. Форми закінчення досудового слідства. 85

112. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку. 86

113. Обвинувальний висновок, його зміст та структура. 86

114. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи. 87

115. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру. 88

116. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності. 88

117. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства. 89

118. Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу. 90

Тема 10. ПІДСУДНІСТЬ.. 91

119. Підсудність, и види. 91

120. Направлення кримінальної справи за підсудністю. 93

Недопустимість спорів про підсудність. 93

Тема 11. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ... 93

121. Поняття, завдання, значення стадії попереднього. 93

розгляду справи суддею. 93

122. Порядок, строки попереднього розгляду справи суддею.. 94

123. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього. 95

розгляду справи. 95

124. Особливості попереднього розгляду в справах приватного. 99

обвинувачення. 99

Тема 12. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД.. 101

125. Поняття, значення, завдання стадії судового розгляду. 101

126. Загальні умови судового розгляду. Безпосередність, усність, незмінність складу суду. 102

127. Суд і сторони в судовому розгляді 103

128. Межі судового розгляду. 105

129. Підготовча частина судового засідання. 108

130. Судове слідство, суть, зміст, завдання, значення. 111

131. Визначення обсягу та порядку дослідження доказів. 112

у судовому слідстві. 112

132. Допити у судовому слідстві 113

133.Пред'явлення для впізнання у судовому слідстві 116

134.Призначення та проведення експертизи в суді. 117

135. Огляд речових доказів у судовому слідстві 118

136. Огляд та оголошення документів у судовому слідстві 118

137. Огляд місця події в стадії судового розгляду. 118

138. Судові доручення, підстави та умови направлення. 119

139. Закінчення та відновлення судового слідства. 119

140. Судові дебати та останнє слово підсудного. 119

141. Рішення, якими закінчується судовий розгляд. 121

142. Поняття, види вироків. 124

143. Питання, які вирішуються судом при постановленні 126

вироку. 126

144. Порядок постановлення та проголошення вироку. 128

145. Вимоги, яким повинен відповідати вирок суду. 128

146. Структура і зміст вироку. 129

Тема 13. ПЕРЕВІРКА СУДОВИХ РІШЕНЬ, ЯКІ НЕ НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ СИЛИ, У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ.. 131

147. Форми перевірки судових рішень. Підстави для зміни або скасування судових рішень. 131

148. Подача апеляцій. Строки подачі апеляцій та суб'єкти, які мають право на подачу апеляцій. 132

149. Попередній розгляд справи апеляційним судом.. 134

150. Розгляд справи за апеляцією. Обсяг перевірки справи апеляційним судом.. 134

151. Результати розгляду справи в апеляційному суді 135

152. Касаційне оскарження і внесення касаційного подання на рішення, які не набрали законної сили: порядок, строки та суб'єкти. 136

153. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили, судом касаційної інстанції. 137

Тема 14. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, ЯКІ НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ СИЛИ.. 137

154. Касаційне оскарження і внесення касаційного подання на рішення, які набрали законної сили: порядок, строки та суб'єкти. 137

155. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, судом касаційної інстанції. 138

156. Відновлення справи у зв'язку з нововиявленими. 139

обставинами. Судовий розгляд подання про перегляд справи. 139

у зв'язку з нововиявленими обставинами. 139

157. Перегляд судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. 140

158.Перегляд судових рішень у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. 141

Тема 15. ВИКОНАННЯ ВИРОКУ, УХВАЛИ ТА ПОСТАНОВИ СУДУ.. 141

159.Виконання вироку, ухвали і постанови суду як стадія кримінального процесу. Питання, які можуть бути вирішені у стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду. 141

Тема 16. ОКРЕМІ ВИДИ ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 142

160. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів: 142

сутність, особливості. 142

161. Особливості досудового та судового провадження. 143

у справах про злочини неповнолітніх. 143

162. Провадження у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності. 144

163. Процесуальний порядок застосування примусових заходів медичного характеру. 144

164. Провадження у справах приватного обвинувачення: 145

поняття, особливості порушення, судового розгляду. 145

Тема17. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА.. 146

165. Поняття та напрями взаємодії установ юстиції держав у кримінальному судочинстві. 146

166. Правове регулювання міжнародного співробітництва. 146

у кримінальному судочинстві. 146

168. Порядок зносин суддів, прокурорів, слідчих. 147

з компетентними органами іноземних держав. 147

^[1] Види експертиз і підстави їх призначення зазначені в постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і ци­вільних справах» від 30 травня 1997 року (із змінами від 25 травня 1998року). Рекомендації адресовані судам, але вони мають значення і для осіб, які здій­снюють досудове провадження.

^[1] Цей вид речового доказу відрізняється від інших тим, що на такі предме­ти не було безпосередньо спрямоване злочинне посягання. Для того щоб ці предмети могли бути використані як речові докази, необхідно достовірно вста­новити, що вони нажиті саме злочинним шляхом та виключити можливість будь-якого іншого походження цих грошей і інших цінностей.

^[2] Згідно з Указом Президента України «Про ліквідацію окремих військо­вих апеляційних та військових місцевих судів, внесення змін до мережі і кіль­кісного складу суддів військових апеляційних та військових місцевих судів» від 06.07.2006 № 599 на даний момент є тільки один такий суд.

^[2] Суддя вирішує питання про можливість видачі обвинуваченого, користу­ючись положеннями міжнародних угод, зокрема Конвенції про правову допо­могу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколом до цієї конвенції від 3 березня 1998 року; Євро­пейською конвенцією про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року та Додатковим протоколом 1975 року і Другим додатковим протоколом 1978 року до Конвенції, а також двосторонніми угодами України з іншими державами.

^[2] Зазначимо, що в ст. 246 КПК передбачено, що справу можна повернути ва додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб лише за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника (не названо потерпілого та його представника) А в ст. 237 КПК вказано, що суддя з'ясовує питання про наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, за клопотанвям прокурора обвинуваченого, його захисника або законного представника, по­терпілого чи його представника. На наш погляд, у ст. 246 КПК має місце про­галина законодавства, адже немає принципових перешкод для того, щоб ви­ключити потерпілого та його представника з числа осіб, за клопотанням яких суддя може ухвалити розглядуване рішення.

^[2] На жаль, Пленум Верховного Суду України не завжди послідовно ви­словлює рекомендації щодо підстав повернення справи на додаткове розсліду­вання. В постанові № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідаль­ності» містяться вказівки щодо можливості направляти справу на додаткове розслідуваная з дотриманням вимог ст. 246 або ст. 281 КПК, якщо суд при по­передньому або судовому розгляді не зможе усунути неповноту або неправиль­ність, допущену органами дізнання або досудового слідства (п.2); в постанові Nfe б від 30 травня 2008 року «Про практику застосування кримінально- процасуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», в п. 12 зазначено, що перелік підстав для поверненя справи на додаткове розслідування (ст. 246 КПК) є вичерпним, а в п. 10 указано, що справу можна повернути на додаткове розслідування на під­ставі ст. 246 КІІК, якщо при проведенні досудового слідства не були виконані обов'язкові слідчі дії, зокрема, не було проведено експертизу. Але відсутність висновку експерта слід розглядати як неповноту, що не може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

^[3] Під обвинуваченням у даному випадку слід розуміти обвинувачення в матеріально-правовому сенсі, тобто опис того діяння, яке інкриміноване об­винуваченому. В структурі такого обвинувачення можна виділити: фабулу обвинувачення, тобто докладний опис діяння, яке вчинено обвинуваченим, із зазначенням місця, часу, обставин діяння; юридичне формулювання, тоб­то стисле викладення суті обвинувачення із зазначенням юридично значу­щих ознак; правову кваліфікацію, тобто посилання на відповідну статтю КК (частину, пункт), а за необхідності — посилання і на інші нормативні акти. Фабула обвинувачення викладається в описовій частині обвинувального висновку (ч. 2 ст. 223 КПК), а формулювання та правова кваліфікація — в ре­золютивній частині (ч. 4 ст. 223 КПК).

^[4] Пленум Верховного Суду України в згадуваній постанові № 13 від 2 лип­ня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким перед­бачені права потерпілих від злочинів» пропонує в розглядуваних ситуаціях (якщо потерпілий відмовився подавати скаргу) закривати справу за відсутністю складу злочину, зазначивши, що це не позбавляє потерпілого права зверну­тися до суду зі скаргою о порядку приватного обвинувачення. Такі рекоменда­ції викликають заперечення. Адже йдеться не про те, що діяння не може роз­глядатися як злочин, а саме про відсутність скарги потерпілого.

вість вирішення відводу головою міжрайонного суду взагалі не враховує реа­лій судової системи України, в якій немає міжрайонних судів. Доцільно було

^[5] Докладне роз'яснення змісту таких обставин міститься в постанові Пле­нуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

¹ Зауважимо, що в даний час не можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. б КПК, які передбачають, що суд за наявності підстав для застосування амністії в стадії судового розгляду ухвалює обвинувальний вирок зі звільнен­ням особи від покарання. Рішення суду залежить від того, що передбачає за­кон про амністію. Якщо цим законом передбачено звільнення особи від кримі­нальної відповідальності, то суд повинен закрити кримінальну справу.

^[6]У винесенні саме вироку суду можуть бути зацікавлені близькі родичі по­мерлого обвинуваченого (підсудного), якщо, наприклад, будуть підстави вва­жати, що інший суд у порядку цивільного судочинства буде вирішувати пи­тання про відшкодування заподіяної злочином шкоди. В такому випадку при розгляді питання про цивільно-правові наслідки злочину для суду обов'язкові висновки, які містяться у вироку, з питань про те, чи мали місце такі діяння та чи вчинені вони певною особою (ч.4 ст.61 ЦПК).

рушенні кримінальної справи, не вказано рішення судді про відмову в пору­шенні кримінальної справи, яке могло бути ухвалене в справі приватного об­винувачення. На наш погляд, тут має місце прогалина в законодавстві. Наявність нескасоваиого рішення судді про відмову в порушенні криміналь­ної справи повинно тягнути ті ж самі наслідки.

^[8] Зазначимо, що таке визначення поняття вироку не враховує реалій чин­ного кримінально-процесуального законодавства України, оскільки ст. 378 КПК передбачає можливість постановления вироку апеляційним судом при розгляді справи в апеляційному порядку.

»Таке роз'яснення міститься в рішенні Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року по справі за конституційним поданням МВС України від­носно офіційного тлумачення положень ч. З ст. 80 Конституції України (спра­ва про депутатську недоторканність).

^[9] В ст. 327 КПК передбачено, що суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 КК. Очевидно, законодавець допустив неточність, посилаючись на ст. 80 КК, що лередбачае звільнення від відбування покарання в зв'язку з закінчен­ням строків давності виконання обвинувального вироку, при постановлены і обвинувального вироку правила ці сі статті застосувати не можна.

Дата добавления: 2015-05-07