Поняття терміна

План

Термінологія в професійному спілкуванні

Лекція 1.5.

1. Поняття терміна.

2. Загальнонаукові терміни.

3. Міжгалузеві терміни.

4. Вузькоспеціальні терміни.

Термінами називаються слова, що є спеціальними назвами наукових, технічних, сільськогосподарських, суспільних понять. Сукупність термінів певної галузі науки, виробництва становить її термінологію. Існує, наприклад, термінологія технічна, біологічна, географічна, математична, філологічна, філософська, хімічна тощо,

Для термінології не властива багатозначність. Якщо ж термін має кілька значень, кожне із значень належить до різних термінологій. Як приклад можна навести значення термінів стопер та стела стопер – 1) машина для буріння свердловин, спрямованих уверх; 2) захисник у футболі та деяких інших спортивних іграх. Стела – 1) вертикальна кам’яна плита чи стовп з рельєфним зображенням чи написом; 2) центральна частина стебла й кореня вищих рослин, у якій міститься провідна система всіх осьових органів.

У межах конкретної галузевої термінології термін в ідеалі має бути однозначним, щоб забезпечити точність передачі наукового поняття. Однак існують випадки порушення цієї вимоги, наприклад: караул – 1) збройна варта, сторожа; 2) збройний підрозділ для охорони військових об’єктів або для віддання військових почестей; 3) несення охорони; 4) місце, де розташована варта, сторожа. Репертуар – 1) сукупність творів, які виконуються в театрі за певний час; 2) ролі, в яких виступає актор; 3) добір музичних, літературних творів тощо, з якими виступають актор, співак, музикант, читець. Контроль – 1) перевірка, облік, спостереження за чим-небудь; 2) установи, особи, що перевіряють діяльність будь-якої іншої організації або відповідальної особи, звітність тощо; 3) заключна функція управління.

Наявність багатозначних термінів у межах однієї наукової галузі є виявом невпорядкованості конкретної термінології. До недоліків термінології відносять також синонімію термінів: мовознавство лінгвістика, алфавіт – абетка, орфографія – правопис, багатозначність – полісемія, значення – семантика. Про досконалість термінології можна говорити у тому випадку, коли дотримується таке правило: кожен термін називає одне поняття, кожне спеціальне поняття позначається одним терміном. Синонімія і багатозначність у термінології порушують вимогу однозначної відповідності між терміном і позначуваним ним поняттям.

Розрізняють терміни загальновідомі: трикутник, діаспора, інтеграція, демократія, прикметник, капрон, плато, арія, стоматолог тощо і вузькоспеціальні, які використовуються лише спеціалістами: сальдо (бухг.), кавернотомія (мед.), діаміни (хім.), субстантивація (лінгв.), сервомотор (техн.), септакорд (муз.), меркаптани (хім.) і т. ін,

У межах спеціальної лексики термінам протистоять професіоналізми – слова і звороти, які використовуються людьми певної професії і є напівофіційними назвами понять цієї професії. Часто професіоналізмами є загальнонародні слова, ужиті у специфічному значенні, наприклад: вікно для викладачів – це час між заняттями, висячим редактори називають рядок, що не вміщується в сторінку, а ляпом – помилку, у водіїв загоряти – сидіти без діла, бублик руль, гума – автопокришка тощо.

Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами (термін від латин. terminus – кордон, межа, кінець), які складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає усталене словосполучення чи спеціальне поняття.

Терміни поділяються на загальновживані (модуль, кредит, авангард, ідея, гіпотеза, формула) і вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (режим рекуперативного гальмування,алгоритм діагностування, знаменник, дільник, чисельник, суфікс, префікс).

Поширеним у сучасному житті є спілкування між фахівцем і нефахівцем. Прикладами цього є науково-попу­лярні видання з різних галузей науки, передачі по радіо й телебаченню, інструкції з експлуатації різних приладів і пристроїв тощо. Їх мовлення адаптоване до сприйняття непідготовленим читачем (слухачем); у ній переважають загальнонаукові терміни, а вузькоспеціальні пояснюються.

У мовленні професійного спілкування виразно простежу­ється стійка тенденція до інтернаціоналізації, що пов'яза­но з міжнародним характером наукових знань. Інтернаціо­налізація виявляється у формуванні термінології з ура­хуванням міжмовної узгодженості змісту і обсягу основних понять. Інтернаціональними вважають терміни, які вжи­ваються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах і мають греколатинську основу. Для розвитку міжнародної співпраці і професійного спілкування важливо, щоб термі­ни в різних мовах мали однакове значення. У науковій сфері інтернаціональний характер мають також системи правил, які формують єдине на певному етапі розвитку науки уявлення про членування предметів, що забезпечує взаєморозуміння вчених з різних країн і відкриває можли­вість до міжнародного визнання результатів їх досліджень у межах певної галузі.

Як невичерпне джерело термінології розглядав загальнонародну мову І. Огієнко. Він твердив, що народна мова «ховає в собі силу найрізніших мовних перлин, часом навіть на означення тонких духовних переживань чи най­різніших термінів». У праці «Походження великодних виразів» вчений переконливо довів наявність тісного взає­мозв'язку книжної і народної традицій у термінотворенні. Основними способами творення термінів у сучасній українській мові є:

— спеціалізація використання загальновживаних слів, які наповнювалися специфічними значеннями, зумовленими появою нових понять: сторона (трикутника), коло (геометрична фігура), біль (медичний термін), вина (правничий термін), злочин (правничий термін), часопис, дієслово, прикметник, особа, відмінок, наголос, речення, правопис,

— термінологічна деривація, тобто використання засо­бів словотвору, характерних для української мови (опромі­нення, водогін, кровообіг, провідність, термостійкість, мікроорганізм, гіперфункція);

— запозичення з подальшою фонетичною і граматич­ною адаптацією слівтермінів іншомовного походження (функція, апперцепція, конвеєр, конвенція, орфографія, тембр, резонатор, казуїстика).

До термінів ставляться такі вимоги, як однозначність, дефінітивність, відсутність експресивнооцінних нашару­вань, стилістична нейтральність.

Сучасна українська термінологія активно поповнюєть­ся новими одиницями — переважно запозиченнями з англійської мови, наприклад: файл, курсор, байт, інтерфейс, демпінг, маркетинг, мене­джер, трас, тощо. Одним із продуктивних способів засвоєння таких запозичень є поєднання їх з власне мовними або давно запозиченими термінами, тобто утворення словосполучень, наприклад: демпінгові ціни, клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот тощо. Понад 70% термінів у різних терміносистемах — це словосполучення.

Кількість термінів у мові постійно зростає, а в деяких галузях науки навіть випереджає зростання загальновжи­ваних слів української літературної мови. Це пов'язано з інтенсивним розвитком науково-технічних знань, появою нових дисциплін. Отже, термінологія безпосередньо зале­жить від галузі науки, у якій використовується, та її розвитку. Водночас розвиток галузевих термінологій впливає на розбудову наукового стилю української мови загалом.

З огляду на сферу використання, терміни поділяють на загальнонаукові, міжгалузеві та вузькогалузеві.

Дата добавления: 2015-05-07