Антинацистський Руху опору в Україні в роки Другої світової війни

Берестейський мирний договір УНР з країнами Четверного союзу: причини підписання, умови, наслідки.

Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р. Треба ще детальніше!!

Варшавський договір - угода між Польщею та УНР 21 квітня 1920 р.

Польський уряд Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 р. та визнав УНР. Польща зобов'язувалась не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України. Гарантувались національно-культурні права українського населення в Польщі і польського в Україні. Кордон між Україною і Польщею мав проходити по колишньому російсько-австрійському кордоні, Галичина, Західна Волинь та деякі інші етнічні території України відходили до Польщі. 24 квітня 1920 - підписання військової конвенції, яка передбачала початок спільних польсько-українських військових дій проти більшовиків на території України.

Після закінчення Польсько-Україно-Російської війни польський уряд визнав УРСР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 р., чим анулював Варшавський договір.

Берейстейський мир - мирна угода між УНР, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією, підписаний 27 січня 1918 р. у Бересті.

Визнавалася незалежність України, яка виходила з Першої Світової Війни; її західний кордон встановлювався по лінії довоєнного кордону між Австро-Угорщиною та Росією; Холмщина мала залишатися в складі України, сторони взаємно відмовлялися від воєнних контрибуцій. Німеччина та Австро-Угорщина надавала збройну допомогу УНР у боротьбі проти більшовиків.

Договір врятував Україну від поглинення радянською Росією. Неспроможність ЦР виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між ЦР і Австро-Німецьким командуванням, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського.

Поряд з діяльністю ОУН-УПА у Львові ще 1939 року сформовано збройне польське підпілля, містилися штаби Львівських обшару та округи Армії Крайової. Поруч з аківцями діяли осередки партії ендеків і прокомуністичної Гвардії Людової. Улітку 1942 р. в місті виникла організація комуністичного руху опору - "Народна Гвардія", яка налічувала кілька десятків підпільників і тяжіла до польського центру ППР у Варшаві. У львівському ґетто та Янівському концтаборі у 1942-1943 pp. було створено озброєні групи єврейських бойовиків.

Зазначимо, що усі течії руху опору на західноукраїнських землях, існували окремо і діяли ізольовано. Ще більше, вони нерідко шкодили одне одному. Наприклад, радянський шпигуни після здійснення терористичних акцій наводили ґестапо на українське підпілля ОУН.

Восени 1941 p., коли ґестапо розгорнуло масові арешти і розстріли членів ОУН, остаточно визначився антинацистський характер українського руху опору. У грудні Провід ОУН проголосив декларацію про боротьбу проти обох окупантів України - Гітлера і Сталіна.

Восени 1941 р. на окупованій території з розрізненої боротьби з загарбниками оточених підрозділів Червоної армії, наспіх сформованих партизанських загонів, організацій радянського підпілля та інших патріотичних формувань почав поступово оформлятися антинацистський фронт боротьби.

З кінця 1942 p., коли радянський рух опору набув масового характеру на всій тимчасово окупованій території України, у важкодоступних районах Київської, Чернігівської, Сумської, Житомирської, Рівненської, Волинської областей, контрольованих радянськими партизанами, утворювались партизанські краї та зони, в яких в тій чи іншій мірі і формі почали відновлюватися та приступили до діяльності органи радянської влади. Особливістю їх організації та діяльності був надзвичайний характер режиму - воєнного стану окупованої ворогом території.

Дата добавления: 2015-05-07