Варшавський договір УНР з Польщею та його наслідки

С. Петлюра вже на початку 1919 року розумів, що двох агресорів – Росію та Польщу – Україні не подолати. Через наступ Згодом, переконавшись, що найбільша загроза виходить з боку Росії, Петлюра вирішує підписати мирний договір із Польщею, добитися від неї визнання суверенітету УНР і отримати збройну допомогу від Польщі. Та й звільнити Наддністрянщину від російської окупації.

22 січня 1919 р. було проголошено злуку ЗУНР та Унр. Але суперечки лише загострювалися, бо ні Петлюра, ні Петрушевич не хотіли поступатися місцем лідера. Але більшовицький наступ, що почався на початку 1919 року, примусив Петлюру піти на співробітництво з Петрушевичем, створити коаліційний уряд.

Прибувши до Варшави, Петлюра займається формуванням нових частин української армії, шукає союзників для продовження боротьби.

Галицькі діячі сприйняли варшавські переговори вкрай вороже, вважаючи їх безперспективними і шкідливими для української справи. Але вони не могли протиставити договору реальної альтернативи, котра давала б шанс на відновлення української державності. Галицькі соціал-демократи. Вони загалом позитивно сприйняли той пункт договору, що фіксував визнання Польщею незалежності УНР. На їхню думку, це стало „першим кроком до уладнання українсько-польських взаємин”.

Отже, причинами підписання Варшавської угоди були: а) бажання не допустити встановлення влади більшовиків та бажання зберегти незалежність УНР зі сторони С. Петлюри б) Польща бажала розширити свої території, а також не допустити приходу до влади більшовиків на Україні.

Західноукраїнські землі були важливим об’єктом переговорів у квітні 1920 р.

Тому 21 квітня 1920 року голова дипломатичної місії УНР Левицький і міністр закордонних справ Польщі Домбський підписали загальну і торгівельну економічну конвенції. З відома С. Петлюри дипломатична місія на чолі з А. Лівицьким таємно від уряду УНР підписала Варшавський договір, який включав у себе політичну та воєнну конвенцію. За першою з них польський уряд визнавав незалежність УНР, Директорію та Головного отамана Петлюру верховною владою на Україні. Директорія в свою чергу погодилася на встановлення східних кордонів Польської держави так, що у межах Польщі залишалися Холмщина, Підляшшя, Посяння і Лемківщина, Західна Волинь і частина Полісся по Збруч і Горинь та вся Галичина. 24 квітня 1920 року було укладено таємну військову конвенцію. Наслідком підписання варшавського договору стала інтервенція польських військ з військами Петлюри, Польща на декілька місяців захопила Білорусію, Правобережжя України та Київ. В наслідок чого політичний авторитет Петлюри дуже впав.

Варшавський договір викликав незадоволення серед української громадськості. Наприкінці травня 1920 р. у Празі відбулася конференція українських ессерів, у якій взяли участь М. Грушевський, О. Жуківський, М. Шаповал та інші представники еміграції. Вони заявили, що Варшавський договір є незаконним.

Уряд Є. Петрушевича стояв на принциповій позиції: жодного порозуміння з Польщею, поки не буде відновлено його владу у Східній Галичині. На основі військової конвенції, зв'язаної з Варшавським договором, у травні 1920 року почався спільний похід на Україну об'єднаних військ Польщі та УНР. Використати частини УГА польський уряд не погодився. У поході брали участь дві дивізії УНР: одна під командою полковника Удовиченка йшла на Білорусь, друга під командою полковника Безручка йшла на Київ. Увесь шлях відзначався брутальністю поляків, реквізиціями та грабунками населення.

Прибувши до Києва, поляки виарештували і вивезли чимало людей, серед них кількох старих православних священиків (С. Трегубова, Н. Гроссу та інших) арештували їх під час Богослужби, у вівтарі. Це викликало обурення серед населення.

Польські частини відійшли за Збруч а українські ще протягом місяця вели бої з большевицькими військами.

Головні пункти Варшавського договору були такі:

1) Польський уряд визнавав право Української Народної Республіки на незалежне існування на території 2) встановлювалися кордони між Польщею та УНР. 3) Польща визнає за УНР територію до кордонів 1772 року. 4) Польський уряд зобов'язується не укладати жодних міжнародних угод, шкідливих для УНР. Те саме зобов'язується УНР. 5) Національно-культурні права забезпечуються для обох національностей. 6) Аграрна реформа в Україні буде розв'язана конституантою. 7) Укладається військова конвенція. 8) Угода залишається таємною і не може бути опублікована без згоди обох сторін. 9) Угода вступає в силу негайно по її підписанні.

Дата добавления: 2015-05-07