Психолого-педагогічна характеристика дітей із ФФНМ

Порушення вимови звуків [р], [р']. Методика корекційної роботи.

Артикуляція звука Р: губи в положенні наступного голосного; зуби злегка розкриті;кінчик язика широкий і напружений вібрує в повітряному струмені (відбувається зближення кінчика язика та альвеол). Бокові краї язика зімкнені з верхніми кутніми зубами; м’яке піднебіння та закриває прохід повітря через ніс; голосові зв’язки зімкнені і відрують;струмінь видихуваного повітря інтенсивний, видихається крізь вузьку щілину між кінчиком зика і верхніми альвеолами.

За наслідуванням: прийом від звуку [д].У індивідуальній роботі перед дзеркалом дитині пропонується відпрацювати ряд вправ, для того щоб буті впевненим в ригідності кінчика язика, якщо кінчик язика готовий пропонуємо відкрити рот підвести кінчик язика за верхні різці і вимовити спочатку у повільному темпі, а потім прискорюючи темп звук [д]. Після відпрацювання достатності швидкої вимови цього звуку переходимо до вироблення вібрації кінчика язика. Для цього під час прискореної вимови, дитину просимо сильно подути на кінчик язика. Під час сильно видихуваного повітря спрямованого на кінчик язика, він починає вібрувати. Повторюємо так декілька разів.

Змішаній спосіб: прийом від звуку [д ].Методика аналогічна попередньому прийому + вироблення вібрації відбувається механічнім способом (з використаних кулькового зонду, соски, зубної щітки.) Під час вимови прискореного темпу звуку інструмент засовується під кінчик язика и робимо коливальні рухи у горизонтальному напрямі, чим швидше, тим краще.

Механічний спосіб:1.Від звуку [ж]. Дитину просять вимовити звук [ж], або склад [жа] и механічнім способом створюють вібрацію під кінчиком язика. 2.Від звуку [з] у складі [за]. Постановка аналогічна до попереднього прийому.1.Перед тим як ставити звук [р] обов'язково перевірити стан твердого піднебіння. 2. Перевірити стан м'язів язика.

Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення - це порушення процесів формування звуковимовної системи мови у дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття й вимови фонем.

У дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мови нерідко спостерігається розмиття мови, "стисла" артикуляція, а також бідність словника і деяка затримка у формуванні граматичного ладу мови. Це в основному діти з дизартрією, ринолалією і дислалілєю- акустико-фонематичної і артикуляційно - фонематичної форми.

Діти з дизартрією з фізичного статусу дещо відстають від дітей із нормальної промовою. У дітей спостерігаються симптоми органічного ураження ЦНС у формі стертих парезів, зміни тонусу м'яза гіперкінезів у мімічної й артикуляційної мускулатури, патологічних рефлексів. З боку рухової сфери у дітей спостерігається слабко виражений парез і зміни м'язового статусу. Сила м'язів задовільна. Активні рухи здійснюються в повному обсязі, але уповільнені, незграбні недиференційовані. Інтелект страждає різною мірою. У одних відзначається норма, в інших - ЗПР чи олігофренія. Пам'ять характеризується слабкістю процесів запам'ятовування.

Діти з ринолалією за станом психічного розвитку становлять досить різнорідну групу: діти з нормальним психічним розвитком, із затримкою розумового розвитку, з олігофренією (різною мірою). У деяких дітей є окремі неврологічні мікроознаки: ністагм; легка асиметрія очних щілин, носо-губних складок. Дуже часто спостерігаються порушення нервової системи, виражені психогенні реакції на свій дефект, підвищена збудливість. Патологічні особливості будови і діяльності мовного апарату обумовлюють різноманітні відхилення у розвитку не тільки звуковий боку промови, в різній мірі страждають різні структурні компоненти мови. Відзначається пізніше початок промови. Діти з ринолалією соматично ослаблені, у них спостерігається схильність до захворювань дихальних шляхів, отитів.

При акустико-фонематичній і артикуляційно-фонематичній дислаліях у дітей немає порушень слуху. При неврологічному обстеженні зазвичай не відзначається симптомів органічного ураження нервової системи. В цілому дітям, які страждають дислалией, притаманний звичайний психічний вигляд дитини відповідного віку. Найчастіше це живі життєрадісні діти. Порушень дихання не зазначалося, голос дітей ясний, гучний. При дослідженні ЦНС, грубих органічних порушень не виявлено, за винятком окремих дітей, у яких відзначалася органічна симптоматика. В основному може спостерігатися легка згладженість носогубної складки, занепокоєння мови при висовиваніі, утруднення при спробі торкнутися кінчиком язика верхньої губи, нерівномірність сухожильних рефлексів і загальне занепокоєння в позі Ромберга. Значно частіше відзначається порушення вегетативної нервової системи, яке частіше проявляється у підвищенні пітливості рук і ніг. З боку психіки більшість дітей володіють нормальним інтелектуальним розвитком, за винятком окремих випадків, коли відзначається ЗПР. У деяких дітей спостерігаються незначні зміни з боку эмоційно - вольової сфери: плаксивість, дратівливість, розгальмування, а в поодиноких випадках спалахи афекту. З боку фізичного статусу і психіки відхилень від вікової норми не відзначається. Почуття ущемлення у зв'язку з мовленнєвим дефектом у більшості дітей не спостерігається, лише у деяких дітей виникає деяке розуміння свого недоліку, особливо коли дефект піддається глузуванням з боку інших дітей.

Діти з ФФН мови відрізняються нестійким увагою, слабо сформованим довільним увагою, спостерігаються труднощі в зосередженні на одному предметі. Об'єм пам'яті вузький, потрібно більше часу і повторів для запам'ятовування навчального матеріалу. У дітей з ФФН мови переважає наочно-образне мислення, тому вони із працею засвоюють абстрактні поняття і відносини. Низька швидкість протікання розумових процесів і уповільнене сприйняття утрудняють процес навчання. Для дітей з ФФН мови характерні часті зміни настрою, швидке стомлення, труднощі в запам'ятовуванні інструкцій педагога.

Отже, стан звуковимови дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення характеризується відсутністю, замінами, нестійким вживанням, спотвореним вимовляння звуків. Нерідко зазначені особливості вимови поєднуються з спотвореним вимовлянням звуків, тобто звук може вимовлятися спотворено і в теж час змішуватися з іншими звуками або опускатися. Крім вище перерахованих особливостей вимови і розрізнення звуків, для дітей з ФФН характерні нестійкість уваги, відволікання. Вони гірше, ніж говорять діти, запам'ятовують мовний матеріал, з великою кількістю помилок виконують завдання, пов'язані з активною мовленнєвою діяльністю.

Раннє виявлення дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням є необхідною умовою для успішної корекції недоліків в дошкільному віці.

3.150..Методика логопедичного обстеження дошкільників молодших школярів із ФФНМ (мета, провідні завдання, принципи, етапи, зміст).

Обстеження дітей у групі ФФНМ здійснює логопед. З результатами логопедичного обстеження знайомиться вихователь, аналізує їх, заповнює відповідні сторінки в «Журналі вихователя». Вихователь повинен вміти аналізувати стан мовної функції дітей з ФФНМ і володіти деякими прийомами мовного обстеження.

1. Стан звуковимови перевіряється логопедом.

2. Стан фонематичного слуху визначається логопедом.

3. Результати логопедичного обстеження вихователь відзначає в зошиті.

Ось деякі прийоми перевірки стану звуковимови і фонематичного слуху. Дитину просять:

почути різницю між правильним і неправильним вимовою звуку у власній і чужій мові (нерозрізнення може відбуватися через ослаблений слухового контролю);

відтворити за дорослим складові поєднання з легких для вимовляння звуків: [па-ба-па] і т. п. (утруднення при відтворенні викликається неправильним сприйняттям складів з опозиційними звуками);

виділити певний звук з ланцюжка звуків, наприклад [с] серед звуків [т], [ц], [ч], [з], [з], [ш], [р] і т. п. (дитина, почувши заданий звук, піднімає руку (символ) або подає знак, як це заздалегідь обумовлене);

виділити склад з ряду складів, наприклад [са] з ряду [за], [ша], [са], [ша] і т. п. (дитина, почувши заданий склад, піднімає руку (символ) або подає знак інакше);

визначити наявність звука [с] у словах: санки, парасолька, ніс, щука і т. п. (дитина, як і раніше, подає знак, якщо почує потрібний звук);

повторити в заданій послідовності складу 2 типу [са-ша], якщо дитині немає 5 років; якщо дитині 6 років, можна запропонувати послідовність з 3 складів (промовляючи склади, педагог екраном закриває рот);

розкласти на столі в довільному порядку кілька картинок, назви яких відрізняються один від одного тільки одним з диференціюється звуків; попросити дитину показати названі дорослим картинки: наприклад, кит і кіт, кіт і ком;

ускладнюючи умови, можна запропонувати дитині повторити 3-4 простих складу, що включають різні приголосні чи голосні звуки, наприклад [на-та-ка], так і акустично близькі: [са-ша-за]. Цей прийом виявляє не тільки порушення диференціації звуків мови, але і особливості речеслуховой пам'яті (удержа!,ге послідовності звуків або складів, їхньої кількості).

Діти, що мають відхилення в розвитку фонематичного сприйняття, не можуть ні чітко повторити ці звуки, ні правильна показати картинки з певним звуком. Можливі часткові порушення, пов'язані з недостатнім розрізненням однієї групи звуків або однієї пари звуків при хорошому розрізненні звуків. Однак навіть невеликі відхилення можуть стати причиною труднощів при здійсненні дитиною дій звукового аналізу. Виявити такі відхилення можна тільки при ретельному обстеженні стану фонематичного слуху.

За результатами обстеження фонематичного сприйняття логопед робить висновки:

про взаємозв'язок і взаємовплив фонематичного сприйняття та артикуляції звуку; про умови прояви порушеної фонематичного сприйняття: у складних фонетичних позиціях, у складах, словах, пропозиціях, словах-паронимах;

про характер помилок, які можуть виникати у дошкільнят з ФФНМ при навчанні їх читання та письма.

Обстеження складової структури слова включає наступні прийоми. Дитину просять:

повторити: килим, двері, регулювальник та інші слова складної складової структури і різного звуконаповнення;

повторити речення слова складної складової структури, наприклад «Мотоциклісти їдуть на мотоциклі»;

самостійно назвати дії, зображені на картинках.

Порушення складової структури слова (складового контуру) і порушення звукової наповнюваності складів у структурі складних слів фіксуються логопедом у мовній картці дитини, а вихователем - в журналі.

Дата добавления: 2015-05-09