Біомеханічні характеристики тіла людини та його рухів

(Біостатичніхарактеристики)

(для студентів 2 курсу,

спеціальність «Олімпійський та професійний спорт»,

спеціалізація «Спортивна медицина»)

Затверджено на засіданні кафедри

„___”______ 2008 р.,

протокол №

Зав. кафедри, професор_____В.О.Кашуба

Київ - 2008

План:

1. Біостатика як розділ біомеханіки.

2. Умови рівноваги тіла.

3. ЗЦТ, визначення, локалізація, значення, засоби знаходження.

4. Види рівноваги тіла.

5. Критерії стійкості тіла.

6. Аналіз вправ без переміни місця.

7. Стабілографія в спорті.

Рекомендована література:

1. Лапутин А.Н., Хапко В.Е. Биомеханика физических упражнений. Киев, "Радянська школа". - 1986. - 131 с.

2. Лапутин А.Н. Обучение спортивным движениям.- К.: - "Здоровье", 1986.- 214с.

3. Лапутин А.Н., Бобровник В.И. Олимпийскому спорту – высокие технологии. К., "Знання", 1999, - 164 с.

4. Лапутин А.Н. Гравитационная тренировка. К., "Знання", 1999, - 315 с.

5. Практическая биомеханика. (Под общ. ред. Лапутина А.Н.) К.: Знання, 1999.-253 с.

6. Лапутін А.М. Гамалій В.В., Архипов О.А., Кашуба В.О., Носко Н.О., Хабінець Т.О. Біомеханіка спорту. /Навчальний посібник, 2004. 318 с.

7. Кашуба В.А. Биомеханика осанки: Монография. - К.: Олімпійська література, 2003. - 278 с.

8. Энока Р.М. Основы кинезиологии. К.: Олімпійська література, 2002. – 399с.

9. Попов Г.И. Биомеханика. Учебник– М.: Спорт Академпресс. – 2005. – с.16-118.

10. Дубровский В.И. Биомеханика.- М.: Советский спорт. – 2003. - 672 с.

11. Савченко В.Г., Бойко В.І., Чибісов В.І., Рейдерман Ю.І., Бєляєв В.П. Біомеханіка у прикладах і задачах. Дніпропетровськ, 2004. – 221с.

12. Селуянов В.Н. Биомеханизмы циклических локомоций (спринтерский бег, велосипедный спорт, конькобежный спорт). Журнал «Наука в олимпийском спорте».– К.: Олімпійська література, 2005. – С. 169-182.

13. Попов Г.И. Биомеханические обучающие технологии на основе средств искусственной управляющей и предметной сред. Журнал «Наука в олимпийском спорте».– К.: Олімпійська література, 2005. – С. 159-168.

14. К.Бретз. Устойчивость равновесия тела человека. Автореф. докт. дисс.,К.: 1997. – 41 с.

15.Богачук Л.П. Контроль стійкості тіла спортсмена. Киев «Олімпійська література»ІХ міжнародний науковий конгрес «Олімпійський спорт і спорт для всіх» - 2005. - 221с.

16. Гамалій В.В. Біомеханічні аспекти техніки рухових дій у спорті. К.: Науковий світ, 2007, 211 с.

17. Говердовский Ю.К. Обучение спортивным упражнениям. Биомеханика. Методология. Дидактика.- М.: Изд-во «Физкультура и спорт»,- 912 с.,2007.

Зміст лекції

1. Біостатика як розділ біомеханіки

В звичайному житті та при рішенні різноманітних спеціальних рухових задач тіло людини може приймати різні фіксовані на деякий час в просторі нерухомі положення.

При певних умовах здійснюючи активні відносні рухи своїх окремих ланок, людина в цілому все ж може зберігати місце розташування свого тіла в просторі відносно об'єктів зовнішнього середовища. Такі рухи в біомеханіці отримали назву рух на місці. В біомеханічному аналізі зафіксованих положень тіла людини та його руху на місці звичайно використовують біостатичні характеристики. Вимірювання, аналіз і вивчення біостатичних характеристик відносяться до області біостатики тіла людини. Біостатика в свою чергу базується на основних фундаментальних положеннях розділів теоретичної механіки - статиці. Статику іноді називають приватним розділом динаміки. Вона вивчає рівновагу тіл, які знаходяться під дією систем сил. Під рівновагою в статиці прийнято розуміти таке положення тіла, в якому діючи на нього сили урівноважені. В рівновазі можуть знаходитись не тільки нерухомі тіла, але й тіла, які продовжують рівномірний рух під дією сил. І в тому і в другому випадку діючи сили не змінюють швидкості руху тіл /швидкість нерухомих тіл дорівнює нулю/, а швидкість тіл, які рухаються зберігається постійною/. В статиці можна вирішувати 2 основні задачі: замінити систему прикладених до тіла сил однієї /рівнодіючої/ сили або системою еквівалентних сил; установити умови, при яких данне тіло /система тіл/ може знаходитись в рівновазі. В першому випадку використовуються методи складених тіл. В другому - використовується метод розкладення сил на їх складові.

Для цього складають та вирішують відповідні рівняння рівноваги з обліком заданих сил. Таким шляхом знаходиться сила, яка во взаємодії з заданими силами дозволяє даному тілу знаходитися у рівновазі. Методи статики важливі для біомеханічного аналізу стійкості тіла людини, вивчає можливості вибору його раціональних положень в просторі при вирішенні різноманітних рухових задач.

Крім того в статиці при аналізі положення тіла використовують також прийом і методи графічного аналізу. Сили зображують відрізками прямих довжини, в визначеному масштабі.

Статика базується на ряді правил та аксіом. Деякі з них черезмірно важливі і для біостатики. З цієї точки зору треба пам'ятати чотири основні аксіоми статики:

- дві сили приложені до тіла, урівноважуються, якщо вони рівні по величині і дають по одній прямій в протилежні сторони;

- рівновага не змінюється, якщо к діючій системі сил додати або відняти від неї не її урівноважену систему сил;

- рівнодіюча двох сил, прикладених до однієї точки, зображується діагонально паралелограма, збудованого на векторах даних сил як на сторонах;

- сили, з якими два тіла діють одне на одне, завжди рівні по величині і протилежні за напрямком.

Дата добавления: 2015-05-09