Класифікація міжнародних правопорушень держав

Доктрина і практика класичного міжнародного права не мали чіткого поділу міжнародних правопорушень на види або групи залежно від ступеня суспільної небезпеки або специфіки об'єкта. Хоча деякі передумови диференціації міжнародних правопорушень закладалися вже тоді. Так, у Декларації глав союзних держав від 24 травня 1915 р., прийнятій за ініціативою Росії у зв'язку з геноцидом вірменів в Османській імперії, це діяння кваліфікувалося як "злочин проти людства й цивілізації".

У період між двома світовими війнами в західній міжнародно-правовій літературі активно обговорювалася проблема міжнародної кримінальної відповідальності держав. Однак супротивників у цієї ідеї було значно більше, ніж прихильників.

Трагічний досвід Другої світової війни з усією очевидністю довів необхідність розрізняти в міжнародних правопорушеннях міжнародні злочини й міжнародні делікти.

У Статуті Міжнародного воєнного трибуналу, що є невід'ємною частиною Угоди між СРСР, США, Великою Британією і Францією про судове переслідування й покарання головних воєнних злочинців європейських країн Осі від 8 серпня 1945 р., міститься перелік міжнародних злочинів, що тягнуть за собою міжнародну кримінальну відповідальність фізичних осіб, які, діючи в інтересах європейських країн осі індивідуально або як члени організації, скоїли ці злочини.

Нормативне визначення поняття "міжнародний злочин" набуло розвитку у ст. І Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р.; ст. І Конвенції про незастосовність строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 р.; ст. І Конвенції про припинення злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р.; ст. 5 "Визначення агресії", затвердженій резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 р.

Комісія міжнародного права ООН, займаючись проблемою кодифікації норм відповідальності держав, абсолютно правильно підкреслила, що міжнародний злочин не може розглядатися й тлумачитися як порушення, подібне до інших; безсумнівно, він є більш серйозним міжнародно-протиправним діянням, порушенням, що має кваліфікуватися в інший спосіб, і тому передбачає застосування іншого режиму відповідальності.

Розробляючи концепцію поділу міжнародних правопорушень на міжнародні злочини і делікти. Комісія міжнародного права ООН відзначила заслуги радянської науки міжнародного права в теоретичному осмисленні цієї складної проблеми. Ця концепція відображена у працях радянських юристів-міжнародників В.А. Василенка, Ю.М. Колосова, П.М. Куриса, Д.Б. Левіна, Л.А. Моджоряна, Л.В. Сперанської, А.Н. Трайніна, Г.І. Тункіна, М.О. Ушакова та ін. Важливу роль у формулюванні поняття й визначенні ознак міжнародного злочину відіграв італійський професор Роберто Аго.

Дата добавления: 2015-05-10