Практичне завдання. Теоретичних і практичних завдань

Теоретичне завдання

Теоретичних і практичних завдань

Теми для самостійної роботи по виконанню

з дисципліни «фізичне виховання»

«Легка атлетика»

(для самостійної роботи студентів усіх спеціальностей)

Зміст

Лекція-1 Загальні відомості та історія розвитку легкої атлетики

Лекція-2 Легка атлетика в класифікації різних видів спорту

Лекція-3 Удосконалення всебічної підготовки студентів за допомогою занять легкою атлетикою

Лекція-4 Удосконалення технічної підготовленості

Лекція-5 Навчальні і позанавчальні форми організації занять з легкої атлетик

Рекомендована література

ЛЕГКА АТЛЕТИКА В СИСТЕМІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Лекція-1 Загальні відомості та історія розвитку легкої атлетики

Легка атлетика є як одним із розділів фізичного виховання, що включає в себе знання про основні рухи і дії, так і окремим видом спорту.

Термін «легка атлетика», у перекладі з грецької, означає «боротьба». Атлетами греки називали учасників змагань у силі та спритності. Тепер атлетами називають людей, які фізично добре розвинуті та сильні.

Назва «легка атлетика» умовна, що базується на уявній легкості виконання атлетичних вправ на противагу «важкій атлетиці». У Франції легку атлетику називають просто атлетикою, а в США та Великій Британії - «вправами на біговій доріжці» і «вправами на полі».

Легка атлетика - давній вид спорту, виникнення якого пов'язане з трудовою діяльністю людей. Умови життя і діяльності стародавніх людей залежали від вміння швидко бігати, далеко стрибати, якомога далеко і точно метати знаряддя мисливства. Але минуло багато тисячоліть, перш ніж на межі переходу до рабовласницького суспільства ці навички почали культивуватися як засоби фізичного виховання та вид спорту.

Ще за багато століть до нашої ери деякі народи Азії і Африки організували змагання з бігу, стрибків і метань. Єгиптяни, ацтеки Мексики та деякі племена в Перу передавали термінові повідомлення естафетою.Проте, найбільшого розвитку легка атлетика набула у Стародавній Греції. Перші Олімпійські ігри давнини, до програми яких входили біг на 192,27 м, відбулися у 776 році до нашої ери. З 724 р. до н.е. до програми ігор включили біг на 384,54 м, а з 720 р. до н.е. - на довгу дистанцію (4614,48 м). Популярними у стародавніх греків був естафетний біг із запаленими факелами, змагання із стрибків у висоту, довжину з допомогою палиці, метання диска та списа. У п'ятиборстві, яке було включено до програми Олімпійських ігор 708 р. до н.е., із п'яти видів спорту - чотири належали до легкої атлетики - біг на 192,27 м, стрибки у довжину з розбігу, метання диска та списа.

У феодальному суспільстві серед народних мас стали культивуватися такі фізичні вправи, як метання каменя, стрибок у довжину з розбігу і біг на швидкість. Фізичні вправи мали характер традиційних розваг народу, але у еійськово-фізичній підготовці феодалів і городян бігові вправи, стрибки і метання були обов'язковими елементами підготовки, яким відводилося значне місце в загальній системі виховання та фізичної підготовки.

Не втратила свого значення легка атлетика, як засіб формування еліти нації, і в епоху формування капіталістичних відносин. Так, у системах викладання фізичного виховання вищих навчальних закладів розвинутих країн того періоду біг, стрибки і метання мали важливе значення в системі підготовки еліти нації. У той же час ці легкоатлетичні вправи, починаючи з XIX століття, почали викладатися у закладах усіх рівнів освіти, а також - для підготовки солдатів.

Історія сучасної легкої атлетики як виду спорту, почалася у XII столітті на Британських островах, де проводилися легкоатлетичні змагання лондонців у так видах, як біг, стрибки у довжину, висоту, стрибки з жердиною та метання. У 1837 році було проведено національне змагання Британських островів (першість Британії) з бігу на дистанцію близько 2 км, до якого були залучені студенти коледжів міст Регбі, Ітон, Кембридж та Лондон. Поступово програма змагань розширювалася як за кількістю міст-учасників та самих учасників, так і за кількістю дисциплін: до програми ввели біг на короткі дистанції та з перешкодами, метання ваги та стрибки у висоту з розбігу. У 1864 році відбулося змагання між командами Оксфордського і Кембріджського університетів із шести видів бігу та двох видів стрибків. З 1863 року до цих змагань, які почали проводитися щорічно, було включено також метання молота і штовхання ядра. У 1866 році відбулася перша офіційна національна першість Англії з легкої атлетики.

Слідом за Великобританією легкоатлетичний спорт здобув визнання і почав культивуватися у США. У 1868 році був створений Нью-Йоркський атлетичний союз і проведено перше змагання з легкої атлетики у цій країні. Центром її розвитку у США стали університети.

У Франції легка атлетика починає розвиватися з 70-х років XIX століття із центрами у ліцеях.

У Німеччині перше змагання з легкої атлетики відбулося у 1888 році. З 90-х років XIX століття легка атлетика почала розвиватися в Угорщині, Польщі, Чехії, Югославії та інших країнах Центральної Європи. У Швеції цей вид спорту став утверджуватися з 1887 року, у Норвегії - з 1897, Фінляндії - з 1906 року.

На початок XX століття легка атлетика як вид спорту завоювала визнання у більшості країн світу. У той же час, майже в усіх розвинених країнах центрами розвитку легкої атлетики були установи, які формували еліту нації — університети, ліцеї, коледжі тощо [5].

  Легка атлетика як засіб розвитку людства на різних ____ стадіях його формування_

Етап розвитку людства, період становлення	Етапи розвитку легкої атлетики в системі розвитку суспільства
Первіснообщинний устрій (стародавні люди)	Засіб виживання та існування
Рабовласницький устрій	Набуття перших ознак спортивного розвитку
Феодальний устрій	Засіб традиційних народних розваг та обов'язковий засіб підготовки владного класу; набуття ознак засобу в загальній системі виховання та фізичної підготовки владного класу
Період формування капіталістичних відносин	Початок розвитку як виду спорту; засіб формування еліти нації розвинутих країн того періоду; фізичне виховання на всіх рівнях освіти; військово-прикладна орієнтація
Капіталістичний устрій (кінець формування)	Масовий розвиток як виду спорту з національними центрами в системі вищих навчальних закладів країн; обов'язковий засіб формування еліти нації

За радянських часів цей вид спорту набув ознак масовості, а у 1928 р. була проведена перша Всесоюзна Спартакіада, на якій Українська Республіка посіла друге місце.

Сьогодні Україна як незалежна унітарна держава залишається легкоатлетичною країною. За своїм людським капіталом та досвідом підготовки спортивних кадрів, який був сформований у колишньому СРСР, Україна здатна підготувати класних спортсменів із 38 видів спорту, які включено до Олімпійської програми як легкоатлетичні.

У час переходу до ринкової економіки та її стагнації з початку 2005 року з поняттям масовості цього виду спорту можна розпрощатися. І в цей час, як і до 1917 року, центрами розвитку як самої легкої атлетики як виду спорту, так і легкої атлетики як засобу формування еліти нації стає система фізичного виховання ВНЗ. Про це свідчить історичний та міжнародний досвід [2,7].

Лекція-2 Легка атлетика в класифікації різних видів спорту

Як вид спорту легка атлетика (разом із такими видами спорту, як бокс, боротьба, гімнастика, плавання, спортивні ігри) належить до І групи (серед п'яти) та характеризується як вид спорту з граничною руховою діяльністю, результати якої залежать від рухових здібностей.

За класифікацією видів спорту за способом визначення результатів, легка атлетика належить до І групи (серед чотирьох), в яких результат є метрично вимірюваним за часом та відстанню. Окремі види легкої атлетики (багатоборство) належать також до II групи серед видів спорту, результат в яких оцінюється за балами.

За іншою, більш детальною класифікацією 90 олімпійських видів спорту, окремі види легкої атлетики належать до різних груп (із шести, що класифікуються в нашій країні):

• бігові дисципліни належать до І групи («Циклічні види спорту»);

• легкоатлетичні стрибки та метання належать до II групи («Швидкісно-силові види споріу»);

• легкоатлетичні багатоборства (семи - для жінок та десяти - для чоловіків) належать до VI групи («Двоборства та багатоборства»).

Отже, серед 90 видів спорту, які кваліфіковані в нашій країні за 6 групами, легка атлетика представлена у 3 з них та за кількістю всіх видів складає 42,2%.

Різнобічність легкої атлетики дозволяє підвищити фізичні якості та функціональні можливості органів та систем організму до різних видів м'язової діяльності. У сукупності видів легка атлетика дозволяє сформувати гармонічну особу під впливом різнобічного фізичного виховання.

Багатогранність легкої атлетики та різноманіття дисциплін, які відносяться до цього виду спорту, дозволяє стверджувати, що жоден вид спорту не може функціонувати як самостійний без окремих легкоатлетичних вправ.

Так, для спринтерів тестовою дисципліною та окремим елементом підготовки є стрибок у довжину, а для стрибунів - біг на короткі дистанції; для бігунів на середні дистанції однією з контрольних вправ та елементом підготовки є біг на короткі дистанції та стрибки у довжину; для велосипедистів такими елементами є біг на 60 м (для розвитку швидкості), стрибки у довжину (для розвитку швидкісно-силових якостей), біг на 400 м (для розвитку витривалості); веслувальники використовують

під час підготовки такі елементи легкої атлетики, як біг на ЗО та 200 м та стрибки у довжину; ковзанярі застосовують при підготовці біг на 60 та 300 м, стрибки у довжину та потрійні стрибки; гімнасти використовують у тренувальному процесі біг на 20 м та стрибки у довжину; борці також використовують у тренувальному ~ процесі біг на короткі дистанції (30 м) та стрибки у довжину; майже всі бігові вправи (біг на короткі та середні дистанції) та стрибкові (стрибки у довжину та висоту) використовують для підготовки футболісти; волейболісти підвищують рівень своєї підготовленості також за допомогою бігу на короткі дистанції (30 м) та стрибків у висоту; широкий комплекс легкоатлетичних вправ виконують в період своєї підготовки боксери - біг на короткі дистанції для розвитку швидкісних якостей, біг на середні дистанції для розвитку швидкісної витривалості, кроси для розвитку витривалості, штовхання і метання ядер та каменів для розвитку швидкісно-силових якостей рук тощо.

Слід також зазначити, що в період побудови змісту спортивної підготовки в усіх видах спорту легкоатлетичний біг на середні та довгі дистанції в середньому та максимальному темпі є засобом розвитку витривалості, а в повільному темпі - засобом підготовки до тренування та відновлення після інтенсивних тренувань та у період міжсезоння.

Така цінність легкоатлетичних вправ, разом з іншим, дозволяє адаптувати організм спортсмена в кожному виді спорту до тренувальних навантажень та попередити травми при виконанні спеціальних вправ.

Цінність легкоатлетичних вправ визначається при ознайомленні з їх характеристиками.

Біг - природні способи пересування людини, під час яких в динамічну роботу включаються майже всі м'язи тіла. Завдяки цьому підвищується обмін речовин, посилюється робота серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Біг - один із основних засобів всебічного фізичного розвитку, але разом з тим він є засобом активного відпочинку (для любителів бігу), оздоровлення та збереження працездатності. Крім того, біг допомагає формувати і вдосконалювати рухові якості і навички, потрібні для трудової діяльності людини: витривалість, швидкість, силу, спритність, уміння швидко та економно пересуватись, долати перешкоди тощо.

У легкій атлетиці біг поділяють на гладкий, із перешкодами, естафетний і в природних умовах.

Гладкий - це біг по біговій доріжці стадіону (по колу проти годинникової стрілки) на дистанції від 30 до 30000 метрів; сюди належать також біг на час - годину і дві години. Гладкий біг може бути на короткі (до 400 м включно), середні (500-2000 м), довгі (3000-10000 м) і наддовгі (понад 10000 до 42195 м) дистанції.

Біг із перешкодами має два різновиди. Для бар'єрного бігу, на дистанціях від 50 до 400 метрів, рівно ставлять штучні однотипні перешкоди. Біг із перешкодами на 1500, 2000 і 3000 метрів проводиться через міцно встановлені перешкоди, а також (при стіпльчезі) через яму з водою, яка обладнується в одному з секторів стадіону.

Естафетний біг належить до командних видів: дистанція поділена на кілька етапів і кожен учасник команди пробігає лише один етап. За умовами проведення, естафети можуть бути зустрічними, по біговій доріжці стадіону, по вулицях (кільцеві або зіркові).

Біг у природних умовах має два різновиди. Крос проводиться по пересіченій місцевості (полями, луками, але частіше лісом) на дистанціях до 14 кілометрів включно. Інший різновид бігу у природних умовах - по дорогах (польових та шосейних) на дистанціях від 15 до 42 км 195 м (у спортсменів) та на різних дистанціях у любителів.

Стрибки належать до природного і швидкого способу подолання перешкод; для нього характерні короткочасні, але максимальні нервово-м'язові зусилля. Стрибки зміцнюють м'язи ніг і тулуба, розвивають такі якості, як сила, швидкість, спритність і сміливість, навчають орієнтуватися в просторі, концентрувати зусилля.

Стрибки можна виконувати з місця і з розбігу.

Легкоатлетичні стрибки з розбігу поділяються на два види: через вертикальні перешкоди (у висоту і у висоту з жердиною) та горизонтальні (у довжину та у довжину потрійний).

Метання - це вправи у штовханні і киданні спеціальних спортивних приладів на дальність. Вони характеризуються короткочасними інтенсивними («вибуховими») зусиллями м'язів рук, плечового пояса, тулуба і ніг при їх координованій взаємодії. Метання сприяють гармонійному розвитку всієї мускулатури тіла.

Залежно від способу виконання легкоатлетичні метання поділяють на три види: кидок із-за голови з прямолінійного розбігу (знаряддя - м'яч, граната, спис); метання з поворотом тулуба (знаряддя - диск, молот); метання поштовхом (знаряддя - ядро).

Різноманітність фізичних вправ, точність регулювання навантажень, відносна простота обладнання місць занять роблять легку атлетику доступним та відносно дешевим видом спорту. Легка атлетика має важливе оздоровче значення, особливо якщо заняття проводяться на свіжому повітрі, а у виконанні вправ бере участь більшість груп м'язів тіла [1].

У системі олімпійського спорту на сьогодні представлено види легкоатлетичних вправ, за які в Україні та інших країнах, що належать до всесвітньої легкоатлетичної спільноти та Міжнародного Олімпійського Комітету (далі - МОК), присвоюються спортивні розряди.

Лекція-3 Удосконалення всебічної підготовки студентів за допомогою занять легкою атлетикою

Легка атлетика є не тільки спортивною дисципліною, але й засобом фізичного виховання студентів.

Під час навчання у ВНЗ студентам необхідно підвищити ступінь оволодіння технікою легкоатлетичних вправ, який залежить від розвитку рухових та (або) фізичних якостей: сили, швидкості, витривалості, спритності і гнучкості. У цьому процесі від першого до останнього курсу навчання у ВНЗ організм студентів повинен цілком адаптуватися як до збільшення фізичних навантажень, так і до 0 подальшої трудової діяльності.

Сила потрібна для виконання будь-якої з легкоатлетичних вправ. На заняттях із студентами для розвитку сили застосовуються вправи з обтяженнями, опором партнера, переборенням ваги власного тіла тощо. Вправи з обтяженнями бажано виконувати з прискоренням, що сприяє більшому приросту сили і кращому скороченню м'язів. Для збільшення м'язової маси силові вправи потрібно виконувати в повільно-рівномірному темпі.

У Додатку 1 наведено комплекси вправ, які студенти можуть виконувати як у період навчального процесу (в залі з тренажерами та штангою) взимку або при несприятливих погодних умовах, так і в позанавчальний час для розвитку силових якостей тих груп м'язів, які найбільш задіяні у бігових та стрибкових дисциплінах - м'язів ніг, черева та низу спини.

Розвиток швидкості має особливе значення, тому що її рівень впливає на поліпшення інших рухових якостей. Власне швидкість проявляється у швидкості реакції, окремого руху та в максимальній частоті рухів.

Швидкість рухової реакції залежить від типу нервової системи (має генетичний характер), але ЇЇ можна розвивати за допомогою певних фізичних вправ (наприклад, спритність - рухливими і спортивними іграми). Швидкість окремого руху розвивається за допомогою тих самих засобів. Для розвитку частоти рухів застосовуються швидкісно-силові і спринтерські вправи (біг із максимальною швидкістю на 25-60 метрів).

Спритність визначається за співвідношенням сили, швидкості і витривалості. Вона характеризується умінням координаційно оволодівати складними рухами, часом, необхідним для цього, і ступенем досягнення точності в певному русі. Ця якість поліпшується завдяки швидкому розвитку рухового аналізатора, удосконаленню диференціювальної здатності організму та підвищенню якостей нервово-м'язової системи.

У Додатку 2 наведено комплекси занять, які складаються із вправ, що дозволяють розвивати швидкість та спритність.

Витривалість підвищується за допомогою використання вправ, що дають значне навантаження на серцево-судинну, нервову та інші системи організму. Так, за допомогою кросового бігу, змінного і повторного бігу, перегонів на лижах та інших вправ із достатнім обсягом часу їх виконання підвищується загальна витривалість, що створює фундамент міцного здоров'я.

Гнучкість характеризується еластичністю зв'язок і м'язів, гарною рухливістю хребта. Але для її розвитку навантаження треба дозувати обережно, бо надмірна рухомість у суглобах може призвести до відхилень у розвитку організму, сприяти виникненню проблем із формуванням деяких рухових навичок.

Дуже сприяють розвитку і збереженню гнучкості регулярні виконання вправ на розтягування (бажано двічі на день із поступовим нарощуванням обсягу часу та доведенням тривалості кожного заняття до 30-40 хвилин).

Для розвитку тієї чи іншої рухової якості необхідно оволодіти як технічною, так і тактичною підготовленістю.

Лекція-4 Удосконалення технічної підготовленості

Для того, щоб досягти позитивних результатів у виконанні легкоатлетичних вправ, студенту треба оволодіти технікою їх виконання. Спочатку оволодівають основною фазою вправи і поступово переходять до другорядних, ускладнюючи умови їх виконання.

На підставі педагогічного досвіду можна відобразити типову схему навчання техніки легкоатлетичних вправ, яка угрупована у таблиці З за етапами.

  Етапи оволодіння технікою легкоатлетичних вправ_____________________________

Етап	Мета етапу	Засоби досягнення мети
Перший	Створення у студентів пра­вильного уявлення про техніку виконання вправи	- словесне пояснення вправи з наголошенням на основних вимогах правил її виконання; - досконалий показ техніки виконання вправи; - ілюстрування техніки вправи за допомогою різних наочних посібників, супроводжуючи показ методичними вказівками щодо способів оволодіння вправою
Другий	Оволодіння технікою основ­ної ланки, потім - її дета­лями і технікою вправи в цілому	- застосування спеціальних підготовчих вправ для оволодіння основною ланкою вправи (якщо вона є складною); - вивчення вправи у найпростішому вигляді, із зосередженням спочатку уваги на основній фазі, а потім - на деталях техніки; - вивчення вправи в цілому
Третій	Уточнення індивідуальних особливостей техніки кож­ного студента і визначення шляху її подальшого удос­коналення	- виконання різних варіантів вправи, із підбиранням індивідуальних прийомів для оволодіння технікою; - контрольне тестування техніки виконання вправи (оцінка техніки); - пошук шляхів подальшого удосконалення техніки

Індивідуалізація технічної підготовки та використання етапності при оволодінні технікою легкоатлетичних вправ студентами дозволяє забезпечити процес становлення навичок, які сприяють ефективному використанню функціонального потенціалу індивідуума для підвищення рівня його фізичного розвитку.

Процес становлення й удосконалення технічної підготовленості розподіляється на 5 стадій (див. рис. 1).

На першій стадії технічної підготовленості створюється відповідний функціональний та технічний настрій на виконання вправи.

На другій стадії формується вміння виконувати рухи в найбільш загальному вигляді, рухова реакція, міжм'язова координація, ритм дії. Особлива увага на цій стадії приділяється виключенню у студентів нераціональних рухів та м'язового напруження, які заважають правильному виконанню вправи.

На третій стадії формується досконалість виконання рухової дії за допомогою частих повторень при виконанні вправи.

На четвертій стадії рухові дії закріплюються та доводяться до автоматизації.

На п'ятій стадії досягаються гнучкість та рухомість отриманих навичок, вдосконалюється технічна майстерність із урахуванням індивідуальних здібностей студента. На цій стадії, для найбільш підготовлених студентів можливо надання рекомендацій щодо спортивної орієнтації на заняття спортом (зокрема, одним із видів легкої атлетики).

Знання основ техніки сприяє більш правильному аналізу студентом своїх дій, виявленню помилок у виконанні та їх усуненню в процесі навчання у ВНЗ. Техніка вправ повинна бути раціональною з позиції біомеханіки (напрям, амплітуда, швидкість, прискорення, темп, ритм, напруження і скорочення м'язів, інерція тощо).

Основними вимогами до техніки бігу є:

♦♦♦ узгодження руху рук із рухами ніг (перехресна координація);

❖ зустрічність рухів плечового поясу і тазу;

♦♦♦правильне тримання тулубу під час бігу (слід тримати тулуб вертикально,

трохи нахилившись вперед); ♦♦♦наявність фази «польоту», що забезпечується правильним виконанням маху ноги;

♦♦♦ правильна постановка стопи опорної ноги;

♦> амплітуда і швидкість рухів у суглобах, які беруть участь у відштовхуванні;

♦♦♦ правильність рухів стегон у фазі «польоту» тощо.

Техніку спортивного бігу можна розділити на такі частини:

♦♦♦ положення бігуна на старті;

♦♦♦ старт (стартовий розбіг);

♦♦♦ біг по основній частині дистанції;

♦♦♦ фінішування (закінчення бігу);

♦♦♦ зупинення за лінією фінішу.

Основними вимогами до техніки стрибків у довжину і висоту Є ЦІЛІСНІСТЬ дії між фазами виконання стрибка - розбіг і підготовка до відштовхування, відштовхування, політ та приземлення.

Під час відштовхування увага приділяється таким елементам техніки:

♦♦♦ правильна постановка ноги на місце відштовхування (швидко та енергійно,

щоб до моменту зустрічі з опорою нога була майже випрямленою); ♦♦♦згинання опорної ноги у колінному (до 135-140°) і одночасно в кульшовому

суглобах після постановки ноги на опору (ефект «пружини»); ♦♦♦ якомога скоріше випрямлення опорної ноги (ніг) після відштовхування; ♦♦♦ підвищення сили відштовхування дугоподібним змахом рук у напрямі

відштовхування; ♦♦♦ вибір кута відштовхування.

У фазі польоту увага приділяється вмінню змінити розташування тіла і окремих його частин відносно загального центру ваги.

Під час приземлення увага приділяється таким елементам техніки: ♦♦♦ вміння погасити швидкість руху тіла;

♦♦♦ збільшення гальмівного шляху за рахунок вміння амортизувати. Основними вимогами до техніки метань є відповідність законам механіки всіх рухових дій (за фазами) та їх узгодженість. За складовими елементами метальних вправ слід дотримуватися таких вимог:

♦♦♦тримання приладу не повинно заважати виконавцю вправи виконувати її вільно і з оптимальною амплітудою; для цього повніше використовується сила і довжина пальців руки; ♦♦♦ підготовка до розбігу і його виконання зосереджується на особливій увазі до прийняття вихідного положення, яке полегшує виконання розбігу, надає оптимальної швидкості руху дій метальника та її узгодженості із приладом, прискоренню розбігу перед фазою гальмування; ♦♦♦ підготовка до фінального зусилля і його проведення та фаза гальмування як елементи метальних вправ, спрямовані на те, щоб метальник зайняв правильне положення щодо опори та приладу; наприкінці розбігу м'язи розтягуються за допомогою «обгону приладу» - таз і ноги прискорюють рух, в той час, як верхня частина тулуба і рука з приладом відстають, не змінюючи своєї швидкості; положення перед кидком характеризується нахилом або поворотом тулубу у бік, протилежний метанню; для надання приладу більшої швидкості в момент фінального зусилля, метальник повинен включити у балістичну роботу провідні м'язи не одразу, а послідовно, починаючи із сильних м'язів ділянки тазу, і закінчуючи м'язами стопи і кисті; фінальне зусилля поєднується із поступальним переміщенням тіла, а в окремих вправах (метання диска та молота) - з обертанням тіла з метою створення відцентрової сили;

♦♦♦ виліт приладу повинен ґрунтуватися на таких елементах техніки:

а) при метаннях тенісного м'яча, гранати, списа і штовханні ядра точка вильоту збігається з найвищою точкою підйому руки;

б) при метанні диска або молота точка вильоту знаходиться на рівні плечового суглоба; для дальності польоту приладу найбільш доцільний кут становить 45°.

Удосконалення тактичної підготовленості

Разом із суто спортивною орієнтацією («спортивна тактика» - це застосування спеціальних прийомів під час змагань для досягнення найвищих результатів з урахуванням своїх можливостей, дій партнерів та суперників, обставин змагань), тактична підготовленість студентів в оволодінні легкоатлетичними вправами має також особливе призначення. По-перше: у системі ВНЗ також проводяться змагання різних рівнів, до яких залучаються студенти. По-друге: окремі елементи тактичної підготовленості спортсменів мають педагогічні аспекти, які націлені на підвищення рівня фізичного розвитку, в тому числі і студентів.

У той же час, раціонально використати тактичні замисли взмозі лише ті студенти, які добре володіють технікою виконання вправ, мають достатній розвиток потрібних якостей для їх виконання та наполегливість в досягненні мети.

До найпростіших елементів тактичної підготовленості належать уміння: зосередити увагу на командах викладача (судді на змаганнях); виконати тактичний план заняття (змагання) із урахуванням існуючих на той час обставин; раціонально та найбільш ефективно використовувати час відпочинку між вправами (підходами, серіями, повтореннями тощо); аналізувати та складати подальший план розвитку окремих якостей фізичної підготовки та успішності тощо.

Серед основних напрямів тактичного удосконалення виділяються п'ять.

Перший: вивчення сутності загальних теоретико-методичних положень спортивної тактики. Вивчаються правила змагань, особливості тактики у споріднених видах спорту, тактичний досвід найсильніших спортсменів в обраному виді спорту.

Другий: оволодіння основними прийомами, елементами, варіантами тактичних дій. Вивчається тактика найбільш раціонального подолання дистанції та правильного розподілу сил, вдосконалюється технічна майстерність за допомогою вивчення досвіду провідних спортсменів та методик, розробляється схема та план дій в процесі підвищення рівня фізичної підготовки. Успіх удосконалення тактики на цьому напрямі залежить від достатньої кількості методичної інформації, наявності спортивної бази та умов для тренування, бажання (мотивації) щодо підвищення майстерності.

Третій: удосконалення тактичного мислення. Розвивається здібність до оперування мислильним матеріалом за допомогою виконання завдань викладача. Успіх оволодіння установкою викладача залежить від вміння спостерігати та виконувати його установки, концентрувати увагу на їх виконанні та вміти їх використовувати під час самостійних занять, навчальних годин і змагань.

Четвертий: вивчення інформації, яка є необхідною для практичної реалізації техніко-тактичної підготовки. Реалізація цього напряму цілком залежить від рівня мотивації студента до самостійного отримання необхідної інформації та її використання з метою підвищення рівня фізичної підготовленості за допомогою вправ з легкої атлетики.

П'ятий: реалізація тактичної підготовленості. Студент повинен мати уявлення про навчальний процес та процес побудови плану щодо підвищення рівня своєї фізичної підготовленості, вміти виконувати цей план та, як наслідок, - підвищити результат під час складання заліків та нормативів [6,9].

ЛЕКЦІЯ-5 Навчальні і позанавчальні форми організації занять з легкої атлетики

Для ефективного розвитку рухових якостей та підвищення рівня фізичної підготовленості студентів за допомогою легкоатлетичних вправ особливу увагу слід приділяти безперервності цього процесу. Лише в цьому випадку активні заняття будуть сприяти швидкому формуванню морфологічних структур і функціональних систем організму. Залежно від рівня застосування цих форм вирішуються завдання, впроваджуються методи і підбираються педагогічні впливи для підвищення окремих якостей - силових, швидкісних, гнучкісних, координаційних тощо.

Навчальні форми

Навчальна форма - основна для занять з легкої атлетики. Перед кожним заняттям викладачем ставляться конкретні гігієнічні, освітні та виховні завдання.

Заняття має три частини: вступну, основну і заключну.

Вступна частина заняття (10-15 хвилин) відводиться на організацію студентів, психологічну та функціональну підготовку їх до основної діяльності. У цій частині заняття повідомляється його призначення та виконуються підготовчі вправи, які відповідають особливостям координаційної структури вправ основної частини та характеру фізичного навантаження в ній.

В основній частині заняття (45-55 хвилин) вирішуються головні завдання, які пов'язані із засвоєнням рухів, розвитком навичок, вихованням фізичних і вольових якостей, зміцненням здоров'я і перевіркою успішності студентів. Найскладніші рухові дії або вправи, що потребують прояву спритності, швидкісних та швидкісно- силових якостей, тонкої координації рухів планують на початок основної частини, а потім закріплюють раніше пройдений матеріал або виконують вправи на розвиток сили і витривалості.

У заключній частині заняття (30-35 хвилин) знімається збудження студентів з метою їх підготовки до занять з інших дисциплін у відповідності до навчального процесу ВНЗ. Для цього поступово зменшують фізичне навантаження, даючи нескладні за координацією вправи середньої та низької інтенсивності (повільний спокійний біг, ходьба, вправи на розслаблення і на тренажерах, малорухливі ігри тощо). Після цього підбивають підсумки заняття і надають поради студентам щодо самостійної фізичної підготовки в позанавчальний час.

З метою вирішення поставлених на заняттях завдань застосовують фронтальний, змінний, поточний, груповий методи та метод індивідуальних завдань.

Фронтальний метод - це виконання вправи одночасно всіма студентами. Найчастіше застосовується у вступній частині заняття, рідше — в основній при виконанні загальнорозвиваючих чи інших відомих студентам вправ, розучуванні вправ без страхування та підтримки партнерами.

При змінному методі студенти виконують ту саму вправу, але не всі одразу, в у дві-три зміни (черги). Цей метод дає змогу краще дозувати навантаження та виправляти помилки у виконанні вправи. Але при цьому щільність заняття нижча, ніж при фронтальному методі.

Суть поточного методу полягає в тому, що студенти ту саму вправу виконують один за одним по черзі. До цього методу вдаються тоді, коли вправи не складні та добре вивчені студентами.

Груповий метод передбачає поділ студентів на групи із послідовним виконанням вправ кожною групою. Кожна група має своє завдання, яке студенти виконують одночасно, по черзі чи позмінно. За командою викладача групи змінюють завдання та (або) місце заняття.

Метод індивідуальних завдань використовується на заняттях, які спрямовані на досконале виховання рухових якостей та виправлення помилок з окремими студентами.

Позанавчальні форми

Позанавчальні форми застосовуються для всебічного розвитку, прискорення процесу адаптування організму студентів до фізичних навантажень та підвищення їх загальної техніко-тактичної майстерності.

Безпосереднє керівництво планом позанавчальної роботи здійснює викладач ВНЗ, який складає план тренувань, рекомендує застосування тих чи інших вправ, контролює навантаження та інтенсивність тощо.

1. Перед тим, як почати заняття будь-якою вправою та систематичні заняття з легкої атлетики, зверніться за дозволом до лікаря, який визначить стан Вашого здоров'я та здатність Вашого організму до фізичних навантажень.

2. Якщо лікар заборонить Вам виконувати специфічні вправи, але Ви дійсно бажаєте покращити стан свого здоров'я з найменшими фінансовими витратами, застосуйте такий універсальний засіб, як оздоровча ходьба, яка за своїм фізіологічним впливом на організм має ті ж самі властивості, що й біг та відноситься до ефективних циклічних вправ. Застосування оздоровчої ходьби поліпшує діяльність серцево-судинної та дихальної систем, активізує обмін речовин, посилює газообмін та окислювальні процеси організму тощо.

При виконанні цієї вправи слід дотримуватися таких порад: постава рівна (не згинатися, не сутулитися), рухи плавні та ритмічні; дихання ритмічне: вдих на 2-4, видих на 3-6 кроці; займатися оздоровчою ходьбою не раніше, ніж через годину після роботи та не пізніше, ніж за дві години до сну, за 1,5-2 години до їжі або після неї; взуття повинно бути легким та підходящим за розміром; після тренування необхідно прийняти душ або ванну.

Для студентів віком до 29 років рекомендується така програма тренувальної (оздоровчої) ходьби: тривалість програми 8-10 тижнів; кількість занять за тиждень - 4-5; тривалість заняття не менш 40 хвилин; швидкість ходьби від 5 до 6 кілометрів за годину; тренувальна ЧСС - від 120 до 130 уд/хв.

3. Після виконання цієї програми Ваш організм вже буде пристосованим до оздоровчого бігу. Однак, слід зосередити увагу на тому, що окремі хвороби не дозволяють застосовувати цей вид легкої атлетики.

Так, бігові навантаження не слід застосовувати при: глаукомі та погрозах відшарування сітківки ока; поширеному остеохондрозі хребта, спондилоартриті із корінцевим радикулітом; опущеною черевною порожниною та тазом; захворюваннях великих суглобів ніг та поліартриті; варикозному розширенні вен ніг; вагітності; при грипі та ангіні [4,3].

Для інших (здорових) осіб бігові навантаження слід починати з 30 с до 1 хвилини незалежно від рівня фізичного стану та підготовки. За перший тиждень обсяг навантаження збільшується до 10 хвилин. Упродовж перших двох місяців обсяг навантаження збільшується до 20-30 хвилин. У подальшому доцільно дотримуватися наступних співвідношень тренувальних параметрів.

Співвідношення тренувальних параметрів в залежності від кількості занять на

тиждень та рівня фізичного стану студента	вік до 29 років)
Рівень фізичного	Кількість занять	Тривалість одного	Програма тренувань
стану	на тиждень	заняття, хвилин
			Ходьба
Низький			Ходьба+біг
			Ходьба+біг
Нижчий за середній			Ходьба+біг Біг підтюпцем 3000 м Біг 1700-1800 м
			Біг підтюпцем 5-6 км
Середній			Біг 4,5 км
			Біг 2,5 км
Вищий за середній		зо	Біг 7-10 км Біг 5 км Біг 2,5-2,6 км
			Біг 9-10 км
Високий		зо	Біг 5-5,5 км
			Біг 2,7-3 км

Контроль за обсягом тренувального навантаження можна встановити за ЧСС, яка розраховується за формулами (1), (2):

для чоловіків: ЧСС - (190 + 5И) - (А + і), (1) для жінок: ЧСС = (195 + 5И) - (А + і), (2) де ТУ - рівень фізичного стану (1 - низький, 2 - нижчий за середній, З - середній, 4 - вищий за середній, 5 - високий); А — вік студента, років; і - тривалість навантаження, хвилин.

Бігові вправи можуть бути використані як під час ранкових занять (обсягом від 10 до 20 хвилин), так і в якості окремих занять.

Рекомендована література

1. Додонова Е. А. Значение внеурочньїх форм обучения в повьішении уровня физической и общей успеваемости студентов / Е. А. Додонова // Олимпизм и молодая спортивная наука Украиньї: мат. II региональной научно-практической конференции; йод. ред. Н. П. Булкиной. - Луганск: ЛГПУ, 2004. - С. 25.

2. Иващенко Л. Я. Самостоятельньїе занятия физическими упражнениями / Л. Я. Иващенко, Н. П. Страпко. - К.: Здоровье, 1988. - 160 с.

3. Коробченко В. В. Легкая атлетика / В. В. Коробченко. - К.: Вища школа, 1977.

- 224 с.

6. Новиков Б. И. Динамика физических качеств, состояния здоровья и физического развития студентов в процессе обучения в ВУЗе / Б. И. Новиков, В. В. Федоткин // Физкультура и здоровье студентов. - М., 1988. - С. 43.

7. Платонов В. Н. Подготовка юного спортсмена / В. Н. Платонов, К. П. Сахновский. - К.: Рад. шк., 1988. - 288 с.

8. Теория и методика физического воспитания; под ред. Т. Ю. Круцевич. - Т.1.

- К.: Олимпийская литература, 2003. - 423 с.

9. Якимов А. М. Использование кардиомоторов сердечного ритма для контроля тренировочньїх и соревновательньїх нагрузок в подготовке бегунов на вьіносливость / А. М. Якимов, В. Г. Кукушкин // Теория и практика физической культури. - 2005. -№ 2. -С. 16-17.

Дата добавления: 2015-05-10