Контроль — це обов'язкова функція менеджменту, є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою і керованою системами. 2 страница

Види управлінського контролю. Існують різні ознаки класифікації систем контролю. Найбільш поширеною є класифікація контролю за критерієм часу здійснення контрольних операцій, тобто:

1. до

2. впродовж здійснення трансформаційного процесу (рис. 2.3).

3. після

Зворотній зв'язок

Попередній контроль

Заключний контроль

“Входи” в організацію

“Виходи” з організації

Трансформаційний процес

Поточний контроль

Рис. 2.3 - Види управлінського контролю [8, c. 153]

Випереджаючий контроль здійснюється до початку трансформаційного процесу і спрямований на якість та/або кількість усіх вхідних ресурсів у організацію (фізичних, людських, інформаційних, фінансових тощо), перш ніж вони стануть частиною організації.

Мета випереджаючого контролю - запобігання ситуаціям, здатних завдати шкоди організації, а не їх лікування.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо впродовж трансформаційного процесу. Він ґрунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності і оперативному реагуванні на відхилення, що виникають. Розрив у часі між виникненням відхилень і коригуючими діями менеджера є мінімальним.

Мета поточного контролю - з’ясування причин відхилень, що обумовлює його широке застосування.

Заключний контроль відбувається після завершення трансформаційного процесу, його об’єктом є виходи із організації. Основний недолік заключного контролю – констатація відхилень, коли збитки невідворотні. Отже, ефективність заключного контролю нижча проти інших, однак для багатьох видів діяльності він є єдиним можливим видом контролю.

Цілі заключного контролю:

1. отримання інформації для удосконалення планування у майбутньому;

2. побудова ефективної системи мотивації.

Створення і використання систем контролю в організації часом викликає так званий дисфункціональний ефект, який призводить до:

1. намагання підлеглих виглядати краще за критерієм, що контролюється;

2. маніпулювання даними контролю.

У більшості випадків основною причиною появи дисфункціонального ефекту є відсутність системи комплексних показників оцінки діяльності працівників. Якщо, наприклад, контролюються лише кількісні результати роботи, слід очікувати зниження якісних параметрів, оцінювання лише процесу, а не результатів діяльності призводить до імітації бурхливої діяльності на шкоду досягненню цілей організації [9, c. 154].

1.3. Методика дослідження

Проблема методів дослідження – найважливіша проблема науки про контроль. У економічній літературі вона, на жаль, майже не ставилась. Тим часом без її вирішення не можна розкрити специфіку методики здійснення контролю на науковій основі (одна наука відрізняється від іншої, не тільки своїм предметом, але і методами дослідження), а тому не можна серйозно говорити про розвиток управлінського контролю як науки. Адже наукові результати можна отримати тільки шляхом застосування наукових методів, адекватних предмету дослідження.

Відкриття у 1976 р. проф. Ф.Ф. Бутинцем пізнавальних методів контролю було науковою подією, однак ця доктрина чомусь стала забутою “ринковими вченими”, а тому згодом стала неактуальною. Мова та обґрунтування цих методів і на сьогодні ще залишаються застарілими. Можна і потрібно визнати, що такі методи були сформульовані в окремих фахових виданнях, але забуття їх як актуальної наукової доктрини – це послаблення теорії господарського контролю, його методології [3, c. 15].

Можна стверджувати, що сучасні підходи методів контролю становлять наукову проблему, яку належить ще розв’язувати. Ця стаття є спробою показати актуальність проблематики в подальшому розвитку теорії господарського контролю.

Науковий підхід до вивчення проблем контролю вимагає суворого дотримання основних методологічних принципів вивчення його об’єктів і розробки методики їх пізнання. Практично важко відокремити методологію від методики науки, тобто від її теоретичних проблем, оскільки між ними існує безпосередній зв’язок. Методологія і методика контролю є основними засобами вирішення наукових завдань його пізнання.

Методологія в буквальному розумінні (логос – наука, знання і метод – шлях, дослідження) – вчення про метод як такий, найбільш загальна теорія методу.

Методологія – загальна для всіх економічних наук: (історичний метод, системний підхід, формаційний підхід, загальнонаукові логічні методи).

В нашому дослідженні ми будемо розуміти:

Метод (від грецького methodos) розуміють як:

1) спосіб пізнання, дослідження будь-яких явищ;

2) окремий прийом, спосіб або образ дії.

Методика є сукупністю технічних прийомів, інструментів і способів найбільш доцільного збору і обробки даних про ці явища. Сукупність методів контролю називають методикою контролю.

Наука про господарський контроль вимагає єдності теоретичного і прикладного знання. Грань між практично-пізнавальною діяльністю контролерів і контрольно-теоретичним дослідженням досить відносна. Велика частина спеціальних методів контролю зобов’язана своїм походженням саме практичному пізнанню і тісно пов’язана з ним. Одні й ті ж методи використовуються для вирішення і науково-дослідницьких, і практично-пізнавальних завдань. Наприклад, матеріали ревізій, аудиту, перевірок та інвентаризацій, спостереження і експерименту є джерелом і засобом дослідження в контролі. В той же час вони є і методами практичного здійснення контролю.

Методи контролю, а точніше способи і прийоми перевірки фактів, можна розробляти й самому, як у функціональному, так і інституційному контролі, багаторазово використовуючи під час контролю операцій і подій, чи окремих сфер господарювання певний спосіб ревізійних дій, який в даній ситуації дає добрі результати. Методи контролю як науки і її методи практичного вивчення господарських явищ і подій складають найважливіший елемент методології господарського контролю. Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу [5].

Можуть також використовувати готові, розроблені наукою і практикою методи контролю, які описані у фаховій літературі, положеннях та різних інструкціях з контрольно-ревізійної діяльності.

Методи управлінського контролю, що застосовуються на практиці, залежать від порядку визначення фактичного стану господарювання в ході контрольних дій, від об’єкту і періоду контролю, від економії часу на здійснення контролю, його глибини, докладності і суттєвості, що вимагається, а також від багатьох інших технічних можливостей.

Методи управлінського контролю [5]:

1. Традиційні

· Методи звичайного порівняння

· Методи економічного аналізу

· Індуктивні (прогресивні, синтетичні)

· Дедуктивні (регресивні, аналітичні)

· Повні і часткові

· Загальні і вибіркові

· Ревізія, перевірка, огляд, обстеження, експеримент

2. Сучасні

· Методи комп’ютерного порівняння

· Методи інформаційного контролю

· Статистичні методи

· Математичні і математично-статистичні

· Операційні дослідження (обстеження)

· Метод PERT та ін.

Основним методом, який застосовується при здійсненні контролю, є метод порівняння. Він проявляється у всіх видах контрольно-ревізійної діяльності, здійснюється зовнішніми і внутрішніми контролерами та всіма ланками системи внутрішнього контролю на підприємстві. Метод порівняння застосовується як при проведенні перевірки, тобто здійснення контролю у його найпростішому вигляді, а також і в найскладніших контрольно-ревізійних діях. І це не дивно, оскільки порівняння характерне для кожної дії і кожної операції, що контролюється не залежно від ступеня її деталізації, періоду здійснення і т.д. Тому порівняння є невід’ємною складовою системи внутрішнього контролю, а також економічного аналізу, який використовується як метод і інструмент контролю господарської діяльності.

Спеціальна техніка і технологія досліджень в контролі дозволяє створити систему методів, способів і прийомів господарського контролю, яка основана на вимірюваннях, порівняннях і оцінці майбутньої можливої поведінки, суб’єктів і об’єктів, шляхом використання наукової моделі досліджуваних ситуацій. Що ж вивчає наука господарського контролю, що перевіряють контролери? Звісно – факти, операції та події, що здійснились або їх здійснити.

Галузь науки про управліський контроль досліджує факти, операції та події, що відбулися або відбуваються у господарському процесі, практика – охоплює наміри здійснення операцій, факти що здійсненні та ті, що здійснюються. Але виникає питання для чого це робиться і якими методами ведеться дослідження та здійснюється практична реалізація завдань, тобто кінцевий результат науки та практичної діяльності. Ця проблема потребує спеціального дослідження [14, c. 394].

Разом з тим це один з найбільш поширених методів в дослідженнях з контролю та практики ревізії та аудиту. Під спостереженням як методом дослідження розуміється більш менш тривале сприйняття тих або інших явищ: подій, операцій чи об’єктів, які є предметом вивчення. Цей метод застосовується у всіх науках без виключення, і в цьому сенсі спостереження виступає як універсальний метод. У наше завдання входить описання з характеристики спостереження лише як методу дослідження в контролі.

Спостереження у науковому дослідженні проблем контролю – це метод за допомогою якого здійснюється відбір та накопичення первинної інформації про об’єкт, що вивчається через безпосереднє сприйняття і реальну реєстрацію фактів, які стосуються конкретного об’єкта і є вагомим з погляду дослідника. Ревізія, перевірка, аудит, якщо вони проводяться на науковій основі – також виступають методом спостереження.

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ФУНКЦІЇ КОНТРОЛЮ В ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1. Організаційно-економічні умови діяльності організації

Приватне сільськогосподарське підприєиство “Перемога” засноване на власності фізичної особи самостійно господарюючий суб'єкт, який від дня державної реєстрації набуває права юридичної особи і займається вирощуванням зернових та технічних культур. Майно ПСП “Перемога” становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на його самостійному балансі.

ПСП “Перемога” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інший рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки та інші реквізити. Головною метою діяльності ПСП “Перемога” є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності. ПСП “Перемога” реалізує вироблену продукцію заготівельним або переробним підприємствам, або на власний розсуд будь-яким іншим споживачам і на ринку.

Для здійснення своєї діяльності підприємство у 2011 р. володіє землею, площею 2054 га. Для розширення діяльності підприємство додатково орендує земельні ділянки для виробничих цілей.

ПСП “Перемога” розташоване у м. Високе Томашпільського району Вінницької області і відноситься до зони Степу України. Клімат району помірно-континентальний (район лежить у помірному кліматичному поясі). Середня температура січня - -6°С, а липня - +18°С. Середньорічна кількість опадів становить 560 - 600 мм. Територія району в холодну пору вкрита покривом снігу, який є нетривким. Найпоширенішими типами ґрунтів є чорноземи. Для більш детальної характеристики ПСП “Перемога” потрібно визначити основні показники господарської діяльності даного підприємства (табл. 2.1) [15].

Таблиця 2.1

Основні показники господарської діяльності ПСП “Перемога”

Показники	Роки	Відхилення
2009р.	2010р.	2011р.	+/-
Площа с.-г. угідь, га	2096,6			-42,6
Чистий прибуток, тис. грн.
Товарна продукція, тис. грн.
Чисельність середньорічних працівників, чол.				-4
Чисельність працівників адміністративно-управлінського персоналу, чол.				-1
Відпрацьовано тис. люд.-год., всього				-9280
Загальний фонд оплати праці, тис. грн.
Повна собівартість продукції, тис. грн.		8176,7
Витрати на управління, тис. грн.
Рівень рентабельності, %	10,95	24,52	44,74	33,79

Проаналізувавши дану таблицю, можна сказати, площа земельних угідь зменшилась протягом досліджуваного періоду на 42,6 га. Чистий прибуток збільшився у 2011 році порівняно з 2009р. на 4526 тис. грн., що є позитивним явищем для підприємства. Проте на протязі досліджуваного періоду спостерігається збільшення повної собівартості продукції на 2566 тис. грн. Чисельність працівників адміністративно-управлінського персоналу у 2011р. становить 28 працівників, що менше на 1 чол. у порівнянні з 2009 р. Спостерігається також зменшення кількості середньорічних працівників на 4 чол. А рівень рентабельності з кожним роком усе збільшується і у 2011 році становить 44,74%.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує витрат ресурсів. Від рівня операційних витрат істотно залежить ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства.

Тенденція до зростання витрат на виробництво і реалізацію продукції, неефективна структура витрат, в якій понад 40% складають витрати, залежні від роботи допоміжних і обслуговуючих виробництв, системи управління і збуту - створює необхідність постійної роботи, пов'язаної з вирішенням завдань оптимізації рівня витрат і забезпечення їх стійкої позитивної динаміки. Для вирішення цих завдань особливої важливості набуває пошук і формування ефективної системи управління витратами.

Скорочення витрат завжди розглядалося керівництвом компанії як одне із пріоритетних напрямків. Важливим питанням постає визначення, де саме необхідно сконцентрувати зусилля, як розробити програму зниження витрат та управляти нею для досягнення стійких результатів – забезпечити рентабельність компанії у довготривалій перспективі.

Важливо враховувати витрати у так званому ланцюжку цінностей,який визначає діяльність, функції і процеси розробки, виробництва, просування, доставки та підтримки продукту або послуги. Аналіз ланцюжка цінностей дає змогу краще зрозуміти структуру витрат фірми і в подальшому знайти напрямки їх зниження. Проблема управління витратами виробничого підприємства полягає в тому, що, з одного боку, необхідно прагнути до зниження собівартості, з іншого – є ціла група витрат, зниження яких недопустимо (техніка безпеки і охорона праці, екологія тощо). Загальна технологія виробництва на сьогодні створює в галузі таку ситуацію, в якій окремому підприємству важко досягти економічної переваги за рахунок технологічного удосконалення виробництва. Правильне регулювання витрат виробництва знову виступає на передній план і забезпечує підприємству перевагу над конкурентами. Отже, розглянемо детальніше обсяг та структуру витрат у ПСП “Перемога”(табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Обсяг та структура витрат на основне виробництво [15]

Елементи витрат	Рослинництво	Тваринництво
2009 р.	2010 р.	2011 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Витрати на оплату праці		14,2		17,5		13,4		15,9				19,8
Відраху-вання на соціальні заходи		4,6		6,4		4,9		5,1		5,8		7,35
Матеріальні витрати в т.ч		57,7		42,7		51,1		75,4				67,4
насіння та посадковий матеріал		10,9		9,1		7,8	х	х	х	х	х	х
корми	х	х	х	х	х	х		46,7				51,1
мінеральні добрива		19,8		16,2		22,1	х	х	х	х	х	х
нафтопро-дукти		14,8		11,1		12,3		1,7		4,5		3,9
електро-енергія		1,9		1,9		2,2		3,5		3,8		3,5
запасні частини		2,1		1,7		1,2		2,5		4,6		1,7
оплата робіт і послуг		1,6		0,9		1,3		16,8		0,5		3,5
Амортизація основних засобів		3,3		3,1		2,3		1,94		3,1		3,6
Інші витрати		20,2		30,5		28,3		1,7		6,3		1,8
Усього витрат

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити висновок про те, що протігом досліджуваного періоду витрати на основне виробництво продукції рослинництва зросли на 3524 тис. грн., а затрати на виробництво продукції тваринництва збільшились на 267 тис. грн. Найбільшу питому вагу серед затрат займають матеріальні витрати, які у 2011р. становлять у рослинництві та тваринництві відповідно 4754 тис. грн. та 2365 тис. грн (51,1% та 67,4%). Найменшу питому вагу мають амортизаційні відрахування. Напротязі досліджуваного періоду вони зросли на 27 тис. грн. та 64 тис. грн. відповідно у галузях рослинництва та тваринництва.

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на його рахунках у банку).

Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті “оборотні кошти підприємства” ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити неперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов’язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

Особливу увагу при вивченні стану і структури оборотних активів підприємства приділяють аналізові стану запасів і витрат, аналізові стану розрахунків з дебіторами та аналізові руху грошових коштів.

За різної ефективності використання оборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку – як факт зниження ділової активності та відповідного збільшення періоду обороту коштів.

Розглянемо детальніше аналіз складу і структури активів на прикладі ПСП “Перемога” (табл. 2.3) [15].

Таблиця 2.3

Аналіз складу і структури активів на прикладі ПСП “Перемога”

Види активів	2009р.	2010р.	2011.р.	Відхилення,
(+/-)
тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.
Активи, що реалізуються повільно, в т. ч.		89,2		66,6		67,6
Виробничі запаси		40,7		24,9		32,1
Тварини на вирощуванні та відгодівлі		42,5		33,5		28,5
Незавершене виробництво		6,1		8,2		6,9
Активи, що швидко реалізуються в т.ч.		0,09		11,1		0,04	-2
Готова продукція		0,04		0,04		0,02	-1
Товари		0,05		11,1		0,02	-1
Найбільш ліквідні активи, в т. ч.		10,67		22,3		32,5
Розрахунки з дебіторами		3,1		14,1		31,7
Грошові кошти		5,6		8,2		0,8	-486
Всього

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок про те, що найбільшу питому вагу у структурі активів підприємства становлять активи, що реалізуються повільно, на протязі досліджуваного періоду вони зросли на 1772 тис. грн. Частка активів, що швидко реалізуються у 2011 р. становила 5 тис. грн., що менше на 1075 тис. грн. та на 2 тис. грн. у порівнянні з 2010 р. та 2009 р. відповідно. Питома вага найбільш ліквідних активів на протязі досліджуваного періоду збільшилась 3379 тис. грн. Отжу, у підсумку можна сказати, що на протязі досліджуваного періоду частка оборотних активів на підприємстві зросла на 5149 тис. грн.

Важливу роль на підприємсті відіграють основні зщасоби. Основні засоби — це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, робіт, послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він довший за рік).

Не належать до основних засобів:

• предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх-ньої вартості;

• спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств се-рійного і масового виробництва окремих виробів або для виготов-лення індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

• спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні приналежності не-залежно від їхньої вартості і терміну служби.

Для наочності розглянемо склад та структуру основних засобів на прикладі нашого підприємства.

Таблиця 2.4

Склад і структура основних засобів ПСП “Перемога” [15]

Групи основних засобів	2009р.	2010р.	2011р.	Відхилення, (+/-)
тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.
Будинки, споруди та передавальні пристрої		17,6		20,6		20,8
Машини та обладнання		60,7		59,4		68,5
Транспортні засоби		1,3		1,2		0,6
Інструменти та інвентар		0,5		0,4		0,2
Робоча і продуктивна худоба	-	-	-	-	-	-	-
Багаторічні насадження	-	-	-	-	-	-	-
Інші основні засоби		19,9		18,475		9,9
Разом

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити висновок про те, що найбільшу питому вагу у складі основних засобів займають машини та обладнання і становлять у 2011 році 4698 тис. грн., що менше на 2655 тис. грн. порівняно із 2009 роком. Найменшу частку складають інструменти та інвентар, на протязі даного періоду їх вартість не змінилася. Склад основних засобів на протязі досліджуваного періоду збільшився на 3489 тис. грн.

Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Адміністрацію підприємства, наприклад, цікавить величина отриманого прибутку та його структура, а також фактори, що впливають на її величину. Аналіз кожної складової прибутку підприємства має конкретний характер, тому він дозволяє установникам та акціонерам вибирати напрямки активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз прибутку дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат та фінансового ризику від інвестування у дане підприємство. Отже, доцільно буде розглянути динаміку і склад фінансових результатів діяльності ПСП “Перемога”.

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки і складу фінансових результатів діяльності ПСП “Перемога”

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	Відхилення, (+/-)
тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.
Доход від реалізації (без ПДВ)
ПДВ
Чистий доход
Собівартість реалізації
Валовий прибуток
Інші операційні доходи
Адміністративні витрати
Інші операційні витрати
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток (збиток)
Інші фінансові доходи	24,0	-	-	-
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток

Дані таблиці свідчать про те, що на протязі досліджуваного періоду фінансові результати від операційної діяльності зросли на 4521 тис. грн, фінансові резльтати від фінансової діяльності на 4526 тис. грн, що є позитивним явищем для нашого підприємства.

Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від широти ринків збуту продукції, його ділової репутації (іміджу), ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефек-тивності використання ресурсів (капіталу) і стабільності економічного зростання. Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, які в узагальненому виді являють собою відношення виторгу від реалізації продукції до середньої за період величині коштів або їхніх джерел (табл. 2.6) [15].

Дата добавления: 2015-05-10