Структура Кисво-Могилянської академії

Структура Кисво-Могилянської академії спочатку не була стабільною, а з усталенням (на 40 рр. XVII ст.) довгий час була незмінною. Очолював ректор (обов'язки ректора Києво-Могилянської академії виконували: Й.Кононович-Горбацький, І.Пзель, Й.Галятовський, Л.Баранович, Ф.Софонович, Ф.Баєвський(Бабаєвський), М.Дзик, В.Ясинський, И.Крюковський, Ф.Прокопович, Г.Кониський, Д.Нащинський, С.Мислинський та ін.), його заступником був префект (наглядав за навчальним процесом, виконанням програм, успішністю і матеріальним становищем студентів). За поведінку студентів за межами Києво-могилянської колегії відповідав суперінтендант з числа викладачів, допомагали йому директори, візитатори, сеньйори бурс (з студентів). Вчитель молодших класів називався дидаскал, магістр, вчитель; старших - професор. Учні старших класів (з класу поетики) називались студентами чи спудеями. Студенти організовувались у конгрегації (об'єднання), окремі для старших і молодших студентів. Конгрегація була самоправним об'єднанням. Мешкали студенти Києво-Могилянської академії у бурсі (перша була заснована ше П.Могилою), своєрідному гуртожитку. При цьому існувала Велика бурса - академічна, на території Києво-Могилянської академії, та Мала бурса, до якої включались церкви Подолу, в яких мешкали студенти. Навчання переривалось тричі коротким перепочинком від занять - т.зв. рекреації.

Києво-Могилянська колегія мала своєрідні філії - школи у Кременці (1636), Вінниці (1634), Гощі (переведено з Вінниці 1639 р., перший ректор Г.Старушич, у 1640 -1641 і І.Пзель). На поч. XVIII ст. було створено назалежні від Києво-Могилянської академії, але тісно з нею пов'язані колегії у Чернігові (1700), Харкові (1726), Переяславі (1738). У1640 р. П.Могила звертався до російського царя з пропозицією заснувати школу в Москві.

Статус Києво-Могилянської колегії.

Києво-Могилянська колегія, не маючи статусу академії, була в XVII ст. першим українським вищим навчальним закладом європейського рівня. Автор „Опису України» Боплан називає Києво-Могилянську колегію університетом чи академією вже незадовго після її заснування. Києво-Могилянська колегія була своєрідним поєднанням вітчизняних освітніх традицій (братські школи, Острозька Академія та ін.) та запозичень з Європи (програми, структура). Особливостями Києво-Могилянської колегії були: відсутність поділу на факультети, непостійність курсів наук, неприсвоєння учням вчених ступенів ін. Польський уряд ніколи (до Хмельниччини) не дав би Києво-Могилянської колегії статусу академії, лише Гадяцький трактат 1658 р. зафіксував згоду польської сторони мати Академію в Києві; частіше уряд і урядовці робили спроби припинити діяльність Києво-Могилянської колегії. В 1693 р. ректор Києво-Могилянської колегії І.Кроковський при підтримці Київського митрополита В.Ясинського і гетьмана І.Мазепи звернувся до російського уряду з клопотанням про надання статусу академії. Результатом була царська грамота від 1694 р. з підтвердженням всіх прав, визнанням існуючої структури та обсягу навчальних курсів та вперше офіційним дозволом читати курс богослів'я, мати власний суд, не підлягати місцевій владі. Останнє викликало спротив Київських влад і права Києво-Могилянської колегії були обмежені. Та незабаром, 26 вересня 1701 р,, грамотою царя статус вищого навчального закладу (академії) було підтверджено. Закрито Києво-Могилянську академію було у 1817 р.

Дата добавления: 2015-05-07