Конклав – зібрання кардиналів з метою обрання папи

Комуни – міста, які звільнились від влади сеньйорів. Перші комуни в Західній Європі з’являються в Північній Італії і Франції.

Відродження ” – час правління Карла Великого, який характеризувався підйомом культури. Каролінзьке відродження торкнулось головним чином придворних і чиновників, тому після розпаду імперії швидко згасло.

Каролінзьке

Каравелла – швидке парусне судно. Створено у ХVст.

Інтердикт – заборона проводити богослужіння. Супроводжувався закриттям храмів, забороною хрестити дітей, хоронити померлих на кладовищах тощо.

Інквізиція – судова установа католицької церкви, створена в ХІІІст. для боротьби з єретиками. У більшості країн Європи скасована у ХVІІІст.

Індульгенція – папська грамота, яка давала віруючим відпущення гріхів, тобто звільнення від покарання за скоєний гріх. Торгівці індульгенціями викликали обурення, вимога покінчити з нею була одним з гасел Реформації.

Іконоборництво – боротьба візантійських імператорів з церквою у VІІІ – на початку ІХст. Імператори закривали великі монастирі, конфісковували їх майно і землю. При цьому було заборонено почитання ікон із зображенням християнського Бога.

Духовенство – служителі культу, які вважаються посередниками між Богом і людьми й здійснюють культові дії – таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення.

Екзархат – окрема церковна адміністративно-територіальна одини- ця, яка має певну самостійність.

Етнос – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Єпархія – церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом).

Єретичні рухи – масові виступи мирян і окремих духовних осіб за перегляд релігійних положень, освячених церквою, та за зміни в церковній організації. Один з виявів невдоволення народних мас своїм становищем у суспільстві.

Інвеститура – право призначати і затверджувати єпископів.

Історичний період – великий проміжок часу, що вирізняється важливими

змінами і житті людства.

Історичні джерела – усе те, що більш-менш правдиво повідомляє про

історичні події та життя людей.

Канонік – член церковного суду.

Капітулярії – закони та розпорядження франкських королів.

Кардинал – у католицькій церкві вища після Папи римського

духовна особа.

Князі – представники вищої аристократії, нащадки українських удільних князів, які втратили державну владу, проте зберегли великі земельні володіння.

Кодекс честі – сукупність правил поведінки, порушення яких вважалось ганебним.

Конунги – виборні верховні вожді, мійбутні королі давніх

германців.

Конфесія – спільнота послідовників тієї чи іншої релігії на основі віросповідувального підходу. В організаційному плані, конфесія інколи асоціюється з поняттям «церква» в широкому розумінні слова. Конфесія постає як порівняно широке об’єднання, належність до якого визначається, як правило, не лише вільним вибором, але й традицією.

Кортеси – представницькі органи влади в Іспанії тапортугалії.

Копні суди – суди сільської общини в Україні, Білорусії і Литві в епо-ху середньовіччя, які збирались у визначеному місці – копищі.

Кріпак – селінин, позбавлений права піти від свого пана.

Курія римська – папський уряд.

Куртуазна література – література західноєвропейського середньовіччя, що

оспівувала рицарське кохання, честь, подвиги.

Куртуазність – витончена ввічливість, люб’язність, придворна галантність.

Курфюсти – князі в Німеччині, що обирають монарха.

Ландтаг – збори або з’їзди представників станів у німецьких князівствах.

Лихвар – той, хто позичає іншим гроші під відсотки.

“Ліниві королі” – франкські королі з династії Меровінгів, які поступалися владою майордомам.

Лорд – англійський сеньор.

Дата добавления: 2015-05-10