Основні напрямки роботи практичного психолога з незрячими підлітками з корекції комунікативної сфери

За дослідженнями В.В. Кобильченко, Г.Ф. Нікуліної, Є.П. Синьової та ін. у незрячих школярів у підлітковому віці відмічається відсутність інтересу до інших, переважна інтенція на задоволення власного “Я”, недостатня активність в процесі спілкування, яка визначається дослідником, як нерівномірна в різних сферах спілкування (у класі, школі, поза школою).

Внаслідок сенсорного дефекту сліпа дитина обмежена у своїх можливостях активного наслідування комунікативної поведінки дорослих і зрячих ровесників, спонтанного розвитку спілкування, що вказує на необхідність стимуляції активності дитини у даній діяльності.

Основні напрямки роботи практичного психолога з незрячими підлітками з корекції комунікативної сфери:

-формування активної позиції особистості (оволодіння роллю суб¢єкта діяльності);

-корекція і розвиток системи ставлень особистості (емоційно-оцінювального компоненту соціальної установки);

-формування позитивних соціальних установок, необхідних для успішної взаємодії у спілкуванні (поведінковий компонент установки);

-розвиток здатності до адекватного пізнання інших людей та себе самого.

Крім того, дана методика роботи передбачає ще один надзвичайно важливий напрямок: формування знань і вмінь спілкування (вербальних та невербальних), оскільки саме знання та вміння становлять індивідуальний досвід спілкування, сформованість якого зумовлює розвиток діяльності спілкування в цілому і стан основних детермінант зокрема.

47. Театр етичних мініатюр, як один із методів роботи практичного психолога спеціального закладу освіти для дітей з порушеннями зору

Театр етичних мініатюр — школа вижи­вання. Мета:

а) розвивати творчу активність та есте­тичне сприйняття в дітей, які володіють артис­тичними здібностями;

б) профілактика й корекція негативних особистісних виявів, що виникли в результа­ті незадоволених домагань дитини через її нерозкриті здібності;

в) розвивати етичні уявлення, закріплю­вати правила й норми поведінки в громад­ських місцях за допомогою створення нао­чних моделей і аналізу вчинків героїв;

г) стимулювати розумові процеси шляхом використання евристичних метолів розв'я­зання проблемних ситуацій;

д) вчити дітей аналізувати нестандартні, небезпечні для життя і здоров'я ситуації та самостійно і швидко приймати рішення.

Організація школи виживання для дітей нині є одним з важливих педагогічних завдань. Недостатній розвиток у дітей-дошкільників почуття небезпеки найчастіше призводить до необдуманих вчинків з важкими наслідка­ми. Ця проблема в сучасних соціальних умо­вах підсилюється тим, що зростання кількос­ті злочинів, відверто важкої для психіки дити­ни інформації, негативний практичний досвід погано впливають на нервову систему, спри­чиняють страх і розгубленість перед неорди­нарними ситуаціями в окремих чутливих дітей.

Вимоги до організації театру:

1. Спільна участь дорослих і дітей, що володіють творчими художніми і музичними
здібностями.

2. Співтворчість у виборі проблемних ситуацій і спільне складання сценаріїв.

3. Організація вистав не рідше 1—2 разів на місяць.

4. Ретельне продумування й естетичність атрибутів.

5. Емоційне забарвлення вистави за допомогою музичного супроводу.

6. Введення казкових персонажів у сценарії.

7. Регламентована тривалість сцен (від 5 до 10 хвилин), подальша організація бесіди з глядачами.

8. Обговорення вистав з дітьми (визначення психологічної проблеми, оцінка вчинків героїв, пошук виходу з проблемної ситуації, складання правил поведінки в ситуації).

Дата добавления: 2015-05-07