Техніка і методика проведення гальванізації

Гальванізація.

Постійний неперервний електричний струм низької напруги і невеликої сили називається гальванічним.

Гальванізація – лікувальний метод, діючим фактором якого є постійний неперервний електричний струм низької напруги (30-80 В) і невеликої сили (до 50 мА), підведений до тіла хворого за допомогою контактно накладених електродів.

Є декілька типів гальванічних апаратів: „поток – 1”, ГР – 2 (для гальванізації ротової порожнини), АГН – 32 і АГП – 33 (настінна і портативна моделі), АГВК – 1, а також застарілі прилади АГН – 1, АГН – 2, ГВП – 3.

У гальванічних апаратах за допомогою трансформатора знижується напруга змінного струму освітлювальної мережі з 220 або 127 до 30-80 В. Двопівперіодна кенотронна лампа вирівнює синусоїдальний струм, а далі відбувається згладжування пульсацій струму за допомогою фільтрів (конденсор, дросель). Вирівняний та згладжений струм подається на регулюючий потенціометр і клеми апарата. Від клем струм підводиться до хворого за допомогою гнучких, добре ізольованих проводів, на кінцях яких умонтовано затискачі, що з’єднують їх з електродами. Дроти мають бути довгими (до 2 м) та різнокольоровими (з’єднані з негативним полюсом – одного кольору, з позитивним - іншого). Медична сестра має стежити за тим, щоб ізоляція на дротах не була ушкоджена.

Складовою частиною електродів є гідрофільні прокладки завтовшки 1-1,5 см, виготовленої з білої тканини (байка, фланель, бумазея). Прокладки захищають шкіру хворого від опіків кислими або лужними продуктами електролізу, а також забезпечують рівномірний контакт електродів з поверхнею тіла та зменшують опір сухої шкіри струмові.

Гідрофільна прокладка має бути дещо більшою (на 2-3 см в усіх параметрах) від металевої пластини. Щоб уникнути контакту металевої пластини з тілом пацієнта, на зовнішній поверхні прокладки (на відстані 2-3см від країв) нашивають кишеню, куди вкладають металеву пластину. Гідрофільні прокладки мають накладатися на тіло пацієнта теплими і вологими, але не гарячими і не такими мокрими, щоб з-під неї текла вода. Після процедури їх миють проточною водою, кип’ятять і випарюють.

Використовують також спеціальні електроди: лійкоподібні – для гальванізації вуха, ванночки – для очей, порожнинні – ротові, вагінальні, ректальні. Все більшого поширення набувають електроди зі струмопровідної тканини, вкритої графітом. Їх виготовляють різних форм та розмірів.

Надійність контакту електродів з тілом пацієнта забезпечують за допомогою бандажів (гумових або еластичних), мішечків із піском, іноді за допомогою маси тіла пацієнта.

Розрізняють поперечне і поздовжнє розміщення електродів. У разі поперечного розташування, коли електроди містяться один напроти іншого на протилежних ділянках тіла, забезпечується дія на глибоко розташовані тканини. У разі поздовжнього розташування електроди містяться з одного боку тіла, а дія процедури поширюється на тканини, розташовані поверхнево. Площа електродів може бути однаковою або різною. Менший за площею електрод називають активним. Його накладають на ту ділянку тіла, яка потребує максимальної дії струму. Більший за площею електрод називають індиферентним. І у разі поперечного, і у разі поздовжнього розміщення електродів відстань між їхніми краями не повинна бути меншою за поперечник більшого з електродів.

Перед накладанням електродів необхідно оглянути ділянки шкіри, які підлягають впливові. Забруднення шкіри, наявність ушкоджень, гнійничковий та волосяний покрив утруднюють проведення гальванізації. За наявності ушкодження цілої шкіри опір її в цьому місці зменшується, в наслідок чого може з’явитися електрохімічний опік. Тому на такі місця накладати електроди не слід. Щоб усунути продукти лущення шкіри та жир, ділянки, на які необхідно розмістити електроди, слід витерти вологою ватою. Інколи на шкірі у місцях розміщення електродів можуть з’явитися сухість, свербіж чи навіть тріщини. Якщо ці прояви незначні, та між процедурами шкіру змащують гліцерином або касторовою олією.

Перед початком процедури ручка потенціометра апарата має перебувати у положенні „О”, а шунт міліамперметра слід установити у постійне положення. Після накладання електродів на ділянку тіла хворого та їх фіксації дроти від електродів приєднують до клем апарата відповідно до їх полярності та вмикають апарат в електричну мережу. Через 1-2 хв. (час, необхідний для нагрівання випрямлювальної лампи) повільним плавним рухом повертають ручку потенціометра, стежачи при цьому за стрілкою міліамперметра, яка так само плавно, без прискорень має переміщатися по шкалі зліва направо.

Дозування процедури здійснюють за силою стуму і часом дії. Силу струму обчислюють за фізіологічною густиною струму на 1 см² площі прокладки. Для дорослих вона складає 0,05 – 0,1 мА/см², для дітей – 0,02-0,07мА/см². У разі застосування методик загальної та рефлекторно-сегментарної дії фізіологічна густина струму не може бути більшою за 0,01 – 0,05 мА/см². Якщо площа електродів різна, то силу струму обчислюють за площею меншої прокладки. Якщо необхідно застосувати 3-4 електроди, за площу одного електрода слід вважати суму площ двох електродів, з’єднаних з одним полюсом. Для обчислення сили струму у даному разі треба брати суму площ і перемножити її на фізіологічну густину струму. Силу струму встановлюють меншою від наліченої, бо із зменшенням опору шкіри, сила струму поступово збільшується.

Тривалість процедур складає 10-20 хв., а у разі застосування деяких методик місцевої дії тривалість процедур збільшується до 30-40 хв. На курс лікування призначають 10-20 процедур. Процедури можна проводити щоденно або через день.

Хворого слід попередити, що у ділянках накладання електродів від буде відчувати легке поколювання, тепло, припікання, „повзання мурашок” і, що під час процедури ці відчуття можуть змінюватися. Якщо хворого турбує припікання на невеликій ділянці шкіри, то це свідчить про порушення техніки проведення процедури. Причиною може бути нерівність прокладок або наявність пошкодження шкіри, внаслідок чого густина струму в цьому місці збільшується. У цьому разі слід вимкнути апарат і знову проконтролювати стан шкіри та електродів.

Під час процедури хворий повинен спокійно сидіти або лежати, не розмовляти і не спати. Якщо під час процедури хворий засне, то струм вимикають і дають хворому, якщо є можливість, деякий час поспати.

Після закінчення процедури слід повільно, без ривків, повернути ручку потенціометра з права наліво до кінця, потім вимкнути апарат і зняти електроди з тіла хворого. Дати хворому відпочити 30-40 хв.

Дата добавления: 2015-05-07