Механізм дії гормонів

Гормони і їх значення.

Всі залози внутрішньої секреції виробляють і виділяють в кров одну або декілька специфічних речовин. Ці речовини англійські фізіологи У. Бейліс і Е. Старлінг назвали гормонами (від грец. hоrmaino — рухаю, порушую). Гормони — це біологічно активні речовини. По своїй природі вони різні. Одні складаються з білків, інші — з продуктів їх розпаду, треті — з жироподобных речовин (стероїдів). В даний час вивчений склад приблизно 30 гормонів. Всі гормони володіють рядом загальних властивостей. По-перше, їх фізіологічна активність надзвичайно висока: нікчемно мала кількість гормону викликає дуже значні зміни у всьому організмі. 1 г гормону підшлункової залози — інсуліну — може знизити вміст цукру в крові у 125 000 кроликів. По-друге, гормони відрізняються вибірковістю дії: більшість з них діє лише на один певний орган, який так і називається органом-мішенню для даного гормону. Наприклад, для тиреотропного гормону передньої частки гіпофіза органом-мішенню є щитоподібна залоза. По-третє, гормони дуже нестійкі і швидко руйнуються в організмі.

Гормони викликають надзвичайно різноманітні фізіологічні ефекти. Умовно їх можна розділити на два типи: гормони, збуджуючі або пригнічуючі функцію якого-небудь органу, і гормони, що впливають на процеси обміну, росту, формотворення і диференціювання тканин і органів. Основна роль гормонів полягає в регулюванні процесів обміну речовин і росту, розумового, фізичного і статевого розвитку, в забезпеченні пристосування людини до змінних умов внутрішнього і зовнішнього середовища.

Для нормальної життєдіяльності людині необхідні всі без виключення гормони в певній кількості і співвідношенні. Недостача або надлишок хоча б одного з них викликає серйозні розлади в організмі. Так, наприклад, збільшення кількості гормону прищитоподібних залоз в крові викликає зниження міцності кісток — остеодистрофію.

Гормони забезпечують хімічний зв'язок між різними органами і системами організму, тобто здійснюють гуморальну регуляцію функцій.

Гормональна регуляція є складовою частиною нервово-гуморальної регуляції, в якій ведуча роль належить нервовій системі.

Гормони можуть викликати зміни функцій різних органів декількома шляхами.

Мал. 44. Регуляція концентрації цукру в крові інсуліном і глюкагоном  

По-перше, гормони виконують роль переносників інформації, передаючи сигнал від одного органу до іншого про зміни, які необхідно усунути, що відбулися в ньому. Наприклад, коли харчові маси з шлунку поступають в дванадцятипалу кишку, то реакція її вмісту міняється — із слаболужної вона стає кислою. Процес травлення порушується. Щоб забезпечити його нормальне протікання, необхідно відновити слаболужну реакцію. Слизова оболонка дванадцятипалої кишки починає виділяти два гормони — секретин і холецистокінін. Секретин несе інформацію про зміну реакції середовища до свого органу-мішені — підшлунковій залозі, яка у відповідь посилює виділення ферментів. Збільшена кількість ферментів забезпечує процес травлення і в зміненому середовищі. Одночасно холецистокінін несе цю ж інформацію до свого органу - мішені — жовчного міхуру, який починає виділяти жовч в порожнину дванадцятипалої кишки. Жовч відновлює слаболужну реакцію. В результаті в дванадцятипалій кишці утворюються оптимальні умови для процесу травлення.

Прийом їжі Час, год

По-друге, гормони діють шляхом обмеження амплітуди коливань будь-якого фізіологічного показника. В цьому обов’язково беруть участь два гормони: один «слідкує» за верхньою межею, інший – за нижньою межеюдопустимих коливань цього показника, утримуючи його в фізіологічних межах. Ці гормони так і називають – регулятори-обмежувачі.

В нормальних умовах концентрація глюкози в крові складає 80— 120 мг%. При підвищенні концентрації, наприклад, до 150— 180 мг% гормон інсулін зменшує її до норми. Як тільки її вміст стане нижче нормального, підшлункова залоза починає виділяти гормон глюкагон, який підвищує концентрацію глюкози в крові, повертаючи її концентрацію до колишнього рівня. Таким чином, інсулін контролює верхню, а глюкагон — нижню межу концентрації глюкози в крові. В цьому випадку інтенсивність утворення і виділення гормонів регулюється концентрацією глюкози в крові: її зниження гальмує виділення інсуліну і посилює виділення глюкагону, і навпаки. Така форма взаємодії регулятора (гормону) і регульованого процесу (рівень глюкози в крові) здійснюється за принципом зворотного зв'язку.

По-третє, гормони діють за принципом негативного зворотного зв'язку. Тиреотропний гормон стимулює утворення і виділення тироксину. Підвищення концентрації тироксину в крові гальмує виділення тиреотропного гормону, а пониження — посилює. Такий негативний зворотний зв'язок дозволяє підтримувати концентрацію цих гормонів в крові на відносно постійному рівні..

Дата добавления: 2015-05-10