Надниркові залози

Щитоподібна залоза

Щитовидна залоза розташована попереду від щитоподібного хряща (звідси і назва), перед гортанню. Вона виробляє і виділяє два гормони — тироксин і тирокальцитонін. Тироксин містить багато йоду. Він впливає на рівень обміну речовин і регулює процеси, пов'язані із ростом і розвитком організму в онтогенезі.

Підвищений вміст тироксину в організмі викликає базедову хворобу. Вона супроводжується збільшенням розмірів щитоподібної залози (зобом), витрішкуватістю, почастішанням пульсу, підвищенням температури тіла, дратівливістю. Основний обмін підвищується, що веде до різкого схуднення, не дивлячись на рясне споживання їжі.

Недостача тироксину викликає цілий ряд серйозних розладів. В ранньому віці виникає кретинізм. При цьому захворюванні затримуються ріст і статевий розвиток, різко відстає розвиток психіки. У дорослих недостача тироксину викликає хворобу мікседему. Вона супроводжується зниженням основного обміну, набряклістю, пониженням температури тіла, психічними розладами — сповільненістю мови і мислення, загальною апатією.

Утворення тироксину стимулюється недостачею його в крові.

Тирокальцитонін регулює вміст кальцію в крові. При недостачі в організмі йоду виникає захворювання, зване ендемічним зобом. Воно поширено в місцевостях, де грунт, а отже, їжа і вода бідні йодом. Ендемічний зоб зустрічається в Швейцарії, Норвегії. В даний час вірогідність захворювання ендемічним зобом різко зменшилася завдяки тому, що до кухонної солі додають йодид кальцію.

Регуляція діяльності щитоподібної залози здійснюється нервовим і гуморальним шляхами.

Наднирники складаються з мозкової речовини і кори. Складаючи єдиний анатомічний орган, ці шари в той же час є двома самостійними залозами внутрішньої секреції. Видалення надниркових веде до смерті. Найважливіше значення має кірковий шар.

Мозкова речовина надниркових залоз виділяє два гормони — адреналін і норадреналін. Вони відносяться до одного класу утворень, званих катехоламінами. Ефекти, що викликаються ними, співпадають з ефектами, що викликаються симпатичними нервами.

Адреналін надає позитивну хронотропну, інотропну, дромотропну і батмотропну дію на серце, звужує дрібні артерії і артеріоли (за винятком судин серця), підвищує кров'яний тиск, інтенсифікує основний обмін, стимулює роботу слинних залоз, розслабляє мускулатуру бронхів і шлунково-кишкового тракту (за винятком сфінктерів), скорочує м'язи селезінки, що веде до виходу крові з неї в загальне русло, сприяє відновленню працездатності втомлених скелетних м'язів. В цілому вплив адреналіну полягає в підготовці організму до діяльності.

Посилення секреції адреналіну виникає в результаті достатньо сильної дії будь-якого подразника. Його дія короткочасна. Ефекти, що викликаються ним, швидко зникають.

Норадреналін діє головним чином на кровоносні судини. На відміну від адреналіну він малоактивний.

Діяльність мозкового шару надниркових — утворення і секреція адреналіну і норадреналіну — регулюється нервовим шляхом через симпатичні волокна, що проходять у складі черевного нерва.

Кора надниркових залоз виділяє три групи гормонів: 1) мінералкортикоїди — альдостерон, кортикостерон, дезоксикортикостерон, регулюючі мінеральний обмін; 2) глюкокортикоїди — кортизон і гідрокортизон, регулюючий білковий, жировий і вуглеводний обмін; 3) статеві гормони — андроген, естроген і прогестерон, регулюючий діяльність статевих органів.

Недостача гормонів кори надниркових викликає захворювання, відоме під назвою бронзової хвороби або хвороби Аддісона. Вона характеризується бронзовим забарвленням шкіри (звідси і назва хвороби), послабленням серцевого м'яза, підвищеною стомлюваністю при роботі, нудотою, блювотою, схудненням. Часто це захворювання приводить до смерті.

Надлишок гормонів кори зустрічається рідко. Він викликає порушення статевого розвитку.

Дата добавления: 2015-05-10