Застосування механічних впливів для профілактики і лікування (УЗ, ультрафонофорез, вібротерапія, ударно-хвильова терапія). Апаратура, покази, протипокази, окремі методики

ДИВИСЬ 4.2

Фізіотерапія факторами неелектричної природи (УЗ, ультрафонофорез, вібротерапія, ударно-хвильова терапія, світлотерапія, лазеротерапія). Апаратура, покази, протипокази, окремі методики.

Питання ІУ з Розділу 3 тем №№ 3.1, 3.2, 3.3, та 3.4.

Лекарственный ультрафонофорез - это cочетанное воздействие на организм ультразвуковых колебаний и вводимых с их помощью лекарственных веществ.

Какое воздействие оказывает ультрафонофорез:

Ультразвуковые колебания повышают проницаемость кожи и сосудов для молекул лекарственных веществ, а также повышают активность самого лекарственного вещества.

С помощью ультразвука можно вводить не любые препараты, а только такие, которые не разрушаются под его воздействием.
В организм попадает 1-3% от нанесенного на поверхность кожи препарата.
Препараты проникают в кожу через выводные протоки сальных желез. Приблизительно через 1 час начинают поступать в кровь, достигают максимальной концентрации через 12 часов и находятся в тканях в течение 2-3 суок.
В отличие от электрофореза, при ультрафонофорезе в кожном депо накапливается меньшее количество препарата, что не позволяет создавать значительных концентраций в зоне поражения и соответственно, уменьшает раздражающий местный эффект.

Поз действием ультразвука усиливаются лечебные эффекты сосудорасширяющих, противовоспалительных и рассасывающих веществ, местных анестетиков, антибиотиков, иммунодепрессантов и антикоагулянтов, а также ослабляются их побочные эффекты.

Вместе с тем, ультразвуковые колебания инактивируют молекулы некоторых лекарственных веществ.

Что можно лечить с помощью ультрафонофореза:

Показания к данному методу лечения соответствуют показаниям вводимого лекарственного вещества.

Противопоказания для ультрафонофореза:

Помимо общих противопоказаний, одинаковых для всех физиотерапевтических процедур, и противопоказаний для ультразвуковой терапии это еще и аллергические реакции на вводимые лекарственные препараты.

Вибротерапия (лат. vibrare – дрожать, колебаться + греч. therapeia – лечение) метод лечебного воздействия механическими колебаниями низкой частоты, осуществляемый при непосредственном контакте излучателя (вибратора, вибротода) с тканями больного. Действие вибротерапии определяется влиянием на ткани механических колебаний низкой частоты (см. Вибрация) и избирательным возбуждением вибрацией различных механорецепторов (тельца Мейснера и Фатера – Пачини, свободные нервные окончания и др.), приводящими к ряду физиологических сдвигов и саногенетических эффектов. Наиболее важными лечебными эффектами вибротерапии считаются анальгетический, трофический, противовоспалительный, лимфодренирующий, вазоактивный и тонизирующий.

Используемую для вибротерапии аппаратуру принято делить на устройства для местной вибрации (вибромассажа) и на аппараты для общей вибрации, вызывающей общее сотрясение всего тела. А п п а р а т ы для о б щ е й в и б р а ц и и используются нынче достаточно редко, что связано с громоздкостью приборов, высоким энергопотреблением и возможностью вызывания при их применении ряда побочных эффектов. К числу таких аппаратов относятся вибрационный стул, велотраб Гоффа, вибрационные кушетки и платформы различной конфигурации. Известен также аппарат «Магнетайзер» (Япония), который позволяет одновременно воздействовать вибрацией и магнитным полем. У с т р о й с т в а для локальной в и б р о т е р а п и и (вибрационного массажа) разделяют еще на ручные, закрепляемые на теле, стационарные и устройства для подводного вибрационного массажа. Наиболее известными устройствами для местной вибротерапии являются аппараты ВМП-1, ВМП-2, ВП-1, ВМ-1, термовибромассажер «Чародей», прибор электромассажный ПЭМ-1, автомассажер «Тонус» и др. Все они снабжаются наборами насадок – вибраторов различной формы и площади, что позволяет оказывать воздействие на различные участки тела человека.
Частотный диапазон используемой вибрации составляет 10-250 Гц, амплитуда виброперемещений колеблется от долей миллиметра до 5-7 мм. Тип и размеры насадки вибирают в соответствии с топографией области воздействия, частоту – с учетом необходимой глубины воздействия и глубины залегания механорецепторов. Низкочастотную вибрацию применяют для воздействия на поверхностные нервные окончания кожи (тельца Мейснера, свободные нервные окончания), а высокочастотную – на глубокорасположенные тельца Фатера – Пачини.
Вибротерапию проводят по стабильной и лабильной методикам. При стабильной методике насадку вибротода фиксируют на одном участке области воздействия 3-5 с, а затем перемещают на другую область. Л аб и л ь н а я м е т о д и к а вибротерапии предусматривает постоянное перемещение вибротода по поверхности тела пациента. Вибротод во время процедуры соприкасается с кожей, без существенного надавливания на нее. Его медленно круговыми движениями перемещают в области воздействия.
Дозирование лечебных процедур осуществляют по частоте вибрации, амплитуде виброперемещения и площади воздействия. Наряду с этим учитывают ощущение больным отчетливой глубокой безболезненной вибрации. Его единицей является пал (Pal) логарифм отношения воздействующего виброперемещения к пороговому. Продолжительность проводимых ежедневно или через день воздействий на одну зону не превышает 1-2 мин, общая длительность процедуры составляет 12-15 мин. Вибротерапию желательно проводить не позже чем за 2-3 ч до сна. Курс лечения обычно включает 10-12 процедур. При необходимости повторный курс вибротерапии назначают через 8-10 недель. Детям ее назначают с 5-7 лет.
Вибротерапию можно назначать в комплексе с теплолечением, инфракрасным облучением, магнитотерапией.
Показаниями для вибротерапии являются: заболевания и травмы опорно-двигательного аппарата (ушибы, разрывы связок, мышц, переломы конечностей после иммобилизации, артрозы, контрактуры), заболевания и последствия травм ЦНС (спастический и вялый параличи, церебральный атеросклероз, остаточные явления нарушения мозгового кровообращения), заболевания и травмы периферической нервной системы (невралгии, невропатии, плекситы, соляриты и др.), болезни органов пищеварения (вне фазы обострения), заболевания сердечно-сосудистой системы (постинфарктный кардиосклероз, нейроциркуляторная дистония и др.), гинекологические заболевания (гипогалактия, хронические воспалительные заболевания, женское бесплодие, гипофункция яичников и др.).

Вибротерапия противопоказана в острый период травмы, при болезни Рейно, вибрационной болезни, облитерирующих заболеваниях периферических сосудов, оспеопорозе, тромбофлебите, нарушениях целостности кожного покрова, трофических язвах и пролежнях в зонах воздействия, сердечнососудистой недостаточности II-Ш ст., злокачественных новообразованиях.

Ударно-хвильова терапія є однією з найсучасніших методик лікування опорно-рухового апарату. Ударні хвилі не пошкоджують кістки, проходячи крізь них, а також покращують кровопостачання тканин.

Ударно-хвильова терапія у медичному центрі Меднеан - це метод лікування з використанням акустичних (ударних) хвиль.

Ударні хвилі (УХ) за своєю природою є акустичними в спектрі інфразвуку, мають частоту нижче сприймаємих людським вухом (нижче 16 - 25 Гц). У нашому повсякденному житті інфразвук викликається природними (землетруси, бурі, урагани, цунамі) та техногенними (верстати, транспорт, підводні та підземні вибухи, вітряні електростанції) причинами. УХ кардинально відрізняються від звукових хвиль інших джерел більш високими амплітудами енергії та малою тривалістю імпульсу. Дія так званих УХ в сучасних апаратах УХТ заснована на ефекті кавітації, що розвивається на межі розділу середовищ. Акустичний опір рідинних середовищ і м'яких тканин майже рівне і значно менше акустичного опору кісткової тканини. Внаслідок цього УХ, не затримуючись, поширюються в м'яких тканинах, не ушкоджуючи їх, роблять безпосередній вплив на кісткову і хрящову тканини, кальцифікати, оссіфікати та інші акустично щільні утворення. УХ, проникаючи в тканини організму, відновлюють природний обмін речовин, запускають процеси відновлення і оновлення клітин, покращують метаболічні процеси в тканинах.

Терапевтичні ударні хвилі можуть бути згенеровані різними джерелами. За типом джерела апарати ЕУХТ поділяються на електромагнітні, електрогідравлічні, п'єзоелектричні і пневматичні. Останній принцип, за інших рівних умов, зарекомендував себе як найбільш економічний та безпечний.

Протипоказаннями для ударно-хвильової терапії є:

• вагітність

• онкологічні захворювання в області передбачуваної процедури

• гострі інфекційні захворювання

• наявність у пацієнта «пейсмейкера» (штучного водія серцевого ритму)

• стани пов'язані з порушенням згортання крові і підвищеною ламкістю судинної стінки

• зони росту (метафіза) кісток

• області тісно межують з ребрами (легенева тканина), область черепа (за винятком скронево-нижньощелепного суглоба), кишечником, магістральними (великими) судинами.

Апарат серії BTL-500 (на фото) - найсучасніший прилад, за допомогою якого проводиться терапія скелетно-м'язової системи. Основа методу: апарат серії BTL-500 - дозволяє застосовувати терапію за допомогою неінвазивних імпульсних хвиль, це один з найбільш ефективних способів лікування болю, пов'язаного зі скелетно-м'язовою системою. В апараті BTL-500 суміщені 4 види терапії: електротерапія, ультразвукова терапія, лазерна терапія, магнітотерапія, які управляються незалежно одна від одної.

Покази до застосування:

реабілітація
ахіллодінія, аналгезія, артрит, артрит ревматичний, артрит подагричний (uratica), артроз, бурсит, шпори п'ят, забій, пролежні, дисторсія, enthesopathia, епікондиліт, гематома, chondropathia patelae, induratio penis plastica, ішіалгія, мігрень, контрактура Дюпюітрена, міорелаксації, невралгія, набряк, парез лицьового нерва, сакралгія, spina dorsalis (dorsalgia), спондилоартрит, sy. canali carpi, sy. Tietz, sy. vertebralis, тендопатії, тендовагініт

стоматологія

альвеоліт, аналгія, Ангуло інфекційний, стоматит афтозний, карієс, рубці келоїдні, рубці свіжі, забій, decubitus дентиция складна - анальгіческая, надлом - аналгіческій, гінгівіт, герпес, кровоточить пульпіт, збільшена чутливість ясен, хвороб temporomandibulare, пародонтит, постекстракція, preparatio, пульпа відкрита, пульпіт, санація порожнини рота післяопераційна

дерматологія
прищі, алопеція, рубці келоїдні, рубці свіжі, опіки, пролежні, дерматит, дерматит періоральний, екзема, фурункули, гематома, герпес простий, герпес оперізуючий, лишай плоский, розацеа, загоєння післяопераційне, рубці, трофічна виразка

ЛОР
рубці свіжі, фурункули, герпес, отит середній гострий, отит середній хронічний, перфорація барабанної перетинки, фарингіт, риніт вазомоторний, загоєння післяопераційний, загоєння після трепанації, синусит, tinnitus, тонзилектомії, тонзиліт, тонзілофарадонтіт

неврологія
аналгія, шпори п'ят, ентеропатія, induratio penis plastica, ішіалгія, мігрень, контрактура Дюпюітрена, невралгія, невралгія трійкового нерва, парез лицьового нерва, сакралгія, spina dorsalis (dorsalgia), tinnitus

ортопедія
ахіллодінія, бурсит, п'яточні пори, дісторсійний епіконделіт, chondropathia patellae, тендопатії, тендовагініт

педіатрія
прищі, аналгія, стоматит афтозний, келоїдні рубці, рубці свіжі, опік, забій, дерматит, екзема, фурункули, гематома, герпепс, лишай плоский, набряк, свербіж, санація післяопераційна

загальна практика

прищі, аналгія, стоматит афтозний, артрит, рубці келоїдні, рубці свіжі, опік, забій, пролежні, дерматити, екзема, фурункули, гематома, герпес, лишай плоский, набряк, свербіж, санація післяопераційна, розтяжки, трофічна виразка

спортивна медицина

ахіллодінія, бурсит, забій, chondropathia patelae, доршалгія (dorsalgia), дисторсія, ензеоспатія, епіконделіт, гематома, ішальгія, міорелаксації, набряклість, сакралгія, тендопатії, тендовагініт

4.3. Ультразвук як лікувальний фактор. Фізична характеристика фактора впливу. Механізм терапевтичної дії, покази і протипоказання до призначення. Принципи дозування, апаратура, техніка проведення процедур. Техніка безпеки при проведенні процедур.

Ультразвук - це досить велика область механічних коливань, що лежать за межами порога чутності людського вуха (від 16 кГц до 1000 МГц). Графічно він зображується у вигляді синусоїди позитивні напівхвилі якої відповідають стиску в середовищі, а негативні - її розрідженню.

Ультразвук отримують за допомогою зворотного п'єзоелектричного ефекту, фізична сутність якого полягає в тому, що при прикладанні до торцевої поверхні пластини з кварцу, титанату барію (тібара) або іншого пьезокристалла змінного електричного напруги пластина періодично змінює свою товщину (стиск - розтягання). У свою чергу це призводить до того, що в прилеглих до пластини шарах навколишнього середовища виникає то розрідження, то згущення частинок середовища, тобто утворюються механічні коливання ультразвукової частоти. Ультразвукові хвилі здатні відбиватися від кордонів різнорідних середовищ, мають властивості фокусування, дифракції та інтерференції. Якщо акустичний опір середовищ відрізняється різко, то відображення і заломлення ультразвуку сильно зростають. Так відбувається на кордоні біологічних тканин і повітря. До того ж, повітря сильно поглинає ультразвук. Звідси випливає основне і найважливіша вимога до методики ультразвукової терапії - забезпечення безповітряного контакту ультразвукового випромінювача з подвергающимся впливу ділянкою тіла. Для цих цілей використовують так звані контактні середовища: вазелін, гліцерин, ланолін, дегазованої воду або їх суміші. Відображення ультразвукових хвиль залежить і від кута їх падіння на зону впливу. Чим більше цей кут відхиляється від перпендикуляра, проведеного до поверхні середовища, тим більший коефіцієнт відбивання. Тому при проведенні процедури ультразвуковий випромінювач повинен торкатися до шкіри всією своєю поверхнею, тому що тільки в цьому випадку можлива ефективна передача енергії тканинам. Глибина проникнення ультразвуку залежить від його частоти і від особливостей (акустичної щільності) самих тканин. Прийнято вважати, що в умовах цілісного організму ультразвук частотою 800-1000 кГц поширюється на глибину 8-10 см, а при частоті 2500-3000 кГц - на 1,0-3,0 см. Ультразвук поглинається тканинами нерівномірно: чим вище акустична щільність, тим менше поглинання. При патологічних процесах поглинання ультразвуку змінюється. У разі набряку тканини коефіцієнт поглинання зменшується, а при інфільтрації клітинними елементами - збільшується. Поглинання ультразвуку зумовлено внутрішнім гальмуванням, тертям і зіткненнями коливних частинок середовища.

Найважливішими фізичними характеристиками ультразвуку, найбільш часто враховуються при його лікувальному використанні, вважаються наступні:

- Частота, яка вказує на число повних коливань частинок середовища в одиницю часу і виражається звичайно в кілогерцах (кГц); апарати для ультразвукової терапії сьогодні працюють в основному на фіксованих частотах (880; 2640 кГц і ін);

- Сила (або інтенсивність) ультразвуку, під якою розуміють енергію, що проходить за 1 с через площу в 1 см ^2; частіше в медицині її висловлюють у Вт / см ² (1 Вт / см ² = 1 ерг / (з · см ²⁾); з лікувальною метою застосовують ультразвук інтенсивністю від 0,05 до 1,0-1,2 Вт / см ^2;

- Амплітуда зсуву (амплітуда ультразвукової хвилі), яка вказує на максимальне відхилення частинок середовища від положення рівноваги: ​​чим вона більша, тим більш значні зміни виникають у тканинах;

- Шпаруватість, яка є відношенням періоду проходження імпульсів (у вітчизняних апаратах він дорівнює 20 мс) до тривалості імпульсу (у вітчизняних апаратах вона дорівнює 2,4 і 10 мс, а отже, шпаруватість дорівнює відповідно 10,5 і 2); чим вище шпаруватість, тим менше навантаження на організм хворого.

Дата добавления: 2015-05-07