Фізіологічна дія УФ-променів

УФО від штучних джерел випромінення поділяють на 3 ділянки:

А - з довжиною хвилі 380-320 нм (довгохвильова частина УФ-спектра);

В - середньохвильова частина (320-280 нм) і ділянка;

С - з довжиною хвилі від 280 до 200 нм (короткохвильова).

Найбільш активною біологічною дією володіють УФ-промені ділянки В (320-280 нм). Ці промені зумовлюють різноманітні види реакцій на шкірі, зокрема, УФ-еритему, яка виникає після прихованого періоду і в різних осіб від різної дози опромінення. Крім того, при опроміненні вказаними променями шкірного покриву людини ергостерол переходить у вітамін Д, який стимулює обмін речовин, ріст і впливає антирахітично. Бактерицидна дія найбільш виражена при дії УФ-променів ділянки С. УФ-промені володіють сильною біохімічною дією, не викликаючи відчуття тепла. Вони поглинаються і власне шкірою (глибше 0,5 мм проникають у незначній кількості). При цьому в шкірі накопичуються біологічно активні речовини, які, всмоктуючись у кровоносне русло, діють через гуморальну систему на весь організм, викликаючи, здебільшого, реакції вегетативної нервової системи.

Апарати. Ртутно-кварцові лампи портативні, на штативі "ОУШ-1" з горілками типу ПРК (прямокутно-кварцова) і АРК (аргоно-ртутно-кварцова);ртутно-кварцевий випромінювач на штативі "ОРК-21 М", великий маятниковий ультрафіолетовий випромінювач (ОМУ), випромінювач маятникового типу "ЕОКс-2000"), "ОРК-21", "ОН-82", "ОН-7", "ОКУФ-5М", "БОД-9".

Методика опромінень. Розрізняють загальне опромінення, коли впливу піддається весь шкірний покрив і місцеве опромінення, коли впливають на частину шкірного покриву. При місцевих опроміненнях ділянок шкіри не більше 600 см² допускаються дозування від 1-2 до 5-6-кратної біодози на процедуру. Повторні опромінення в цьому випадку дозволяються лише після зникання гострих запальних явищ, викликаних попереднім впливом.

При загальних опроміненнях хворого кладуть на кушетку, очі захищають окулярами із захисними скельцями, випромінювач встановлюють перпендикулярно до лінії, що з'єднує верхні третини стегон.

Застосовують дози, які не викликають почервоніння шкіри (еритеми). Якщо еритема все ж з'являється, то опромінення необхідно припинити на 3-5днів. При загальних опроміненнях із метою підвищення інтенсивності опромінення і збільшення сумарної дози на процедуру треба збільшувати тривалість опромінення або зменшувати відстань від випромінювача до опромінюваної ділянки.

Можна змінювати як відстань, так і тривалість опромінення. На початку загальних опромінень встановлюють відстань від лампи до шкіри хворого в100 см, а в подальшому, щоб уникнути надто великої тривалості опромінень, знижують відстань до 70 см.

Параметри процедур:

· методика: місцева, рефлекторно-сегментарна, фракціонована;

· вид опромінення: короткохвильове — КУФО (довжина хвилі280-180 нм), довгохвильове — ДУФО (довжина хвилі400-280 нм), інтегральне — УФО;

· інтенсивність впливу визначається в біодозах; режим інтен­сивності: слабкий — до 1-2 біодоз, середній — до 3-5 біодоз, сильний — до 6-8 біодоз;

· періодичність процедур: повторні опромінення на одне полепризначають раз на 2-3 дні, коли утворена еритема почнезникати; дозування наступних еритем перевищує попередню на 25-50-100%; при опроміненні різних полів можна щодня опромінювати одне з них; площа одного поля — до 400-600 см²;

· тривалість курсу: на непошкоджену шкіру — до 4-6 опромінень; на слизисті оболонки, при патології шкірних покривів — до 10-15 опромінень; інтервал між курсами — не менш 6-7 тижнів.

Показання:

· компенсації ультрафіолетової недостатності;

· підвищення опірності до різних інфекцій (наприклад, грипу);

· як болезаспокійливий і протизапальний засіб при захворюваннях суглобів, периферичної нервової (неврити, невралгії, радикуліти), м'язової (міозити), дихальної(бронхіти, плеврити) систем;

· при шкірних, гінекологічних захворюваннях;

· порушеннях обміну речовин;

· деяких формах туберкульозу.

У педіатрії цей вид світлолікування використовують для профілактики рахіту, гострих респіраторних захворювань, підвищення захисних сил організму в періоді міжнападуревматизму, а в поєднанні з протиревматичними медикаментозними засобами — і в гострій фазі захворювання. Теплові процедури із застосуванням видимого та інфрачервоного випромінювання використовують переважно як болезаспокійливий та розсмоктуючий засіб, головним чином при підгострих і хронічних запальних процесах, невралгіях і м'язових болях.

Протипоказання. Світлолікування протипоказане при активній формі сухот, новоутвореннях, вираженої серцевої недостатності, гіпертонічній хворобі 2-ї та 3-ї стадії, різкому виснаженні, підвищеній функції щитовидної залози, захворюваннях нирок з недостатністю функції, а також при фотопатології (тобто захворюваннях, що викликаються світлом).

4.14. Ультрафіолетовое випромінювання (УФ). Фізична характеристика фактора впливу. Механізм терапевтичної дії, покази і протипоказання до призначення. Принципи дозування, апаратура, техніка проведення процедур. Техніка безпеки при проведенні процедур. Лікувальні методики, сумісність з іншими методами фізіотерапії.

4.15. КУФ- и ДУФ-випромінювання, ПУВА-терапія. Фізична характеристика факторів впливу. Механізм терапевтичної дії, покази і протипоказання до призначення. Принципи дозування, апаратура, техніка проведення процедур. Техніка безпеки при проведенні процедур.

Дата добавления: 2015-05-07