Білет №13

Овуляційного циклу.

До жіночіх статевих гормонів належать

Естрогени-похідні естрану

Прогестагени-похідні прегнану

Естрогени-синт.у фолікулах яєчників жінок.Естрадіол-найбільш активний представник естрогенів.

Біосинтез естрадіолу-це процес,який відбувається в клітинах внутр.оболонки фолікулів яєчника.Біол.особливості естрогенів.

Естрогени стимулюють розвиток тканин,що беруть участь у реалізації репродуктивної ф-ції жінок,зумовл. Проліферацію епітелі піхви,ендометрію,появу ритмічної рухомості міометрію,також вони відповідають за формування вторинних статевих ознак жіночого організму.

ПРОГЕСТАГЕНИ(ПРОГЕСТЕРОН)

Це гормон,що синт. в жостому тілі яєчників у фазу менструального циклу.Фізіол.функція-підготока матки та інших статевих органів до імплантації плода та розвитку вагітності.

1. Ферменти біологічного окислення в мітохондріях: піридин-, флавін-залежні дегідрогенази, цитохроми.

1)Піридинзалежні дегідрогенази

Коферментами цих дегідрогеназ є нуклеотидли НАД+ або НАДФ+, у структурі молекул яких міститься похідне піридину – нікотинамід. Зв*язок між НАД+ (або НАДФ+) та білковою частиною ферменту (апоферментом) у складі піридин залежних дегідрогеназ нестійкий: він утворюється та руйнується в процесі каталітичного циклу, що дозволяє вважвти нікотинамідні нуклеотиди скоріше субстратами, ніж простетичними групами.

Р-ції, що каталізуються НАД(Ф)-залежними дегідрогеназами:

SH2 +НАД+S+НАДН+Н+ SH2+ НАДФ+S+ НАДФН+Н+

Активною структурою в молекулі НАД+ або НАДФ+ є піридинове кільце нікотинаміду. У ході ферментативної реакції субстрат відщеплює 2 атоми водню (2Н++ 2е-), один з яких у формі гідрид-іону: Н-(тобто Н++2е-) приєднується до піридинового кільця НАД(Ф)+, а другий у вигляді протону (іону Н+) надходить у реакційне середовище.

2)Цитохроми – залізовмісні білки мітохондрій, що належать до класу гемо протеїнів. У цитохромах іон заліза входить до складу металопорфіринового комплексу (гемінове залізо). За рахунок оберненої зміни валентності гемінового заліза цитохроми виконують функцію транспорту електронів у ланцюгах біологічного окислення в аеробних клітинах:

Цитохром (Fe3+) + е-  Цитохром (Fe2+)

Залежно від характерних особливостей спектрів поглинання, розрізняють три класи цитохромів (a,b,c). В ендоплазматичному ретикулумі гепатоцитів містяться цитохром Р-450 та b5, що беруть участь у р-ціях окислювального гідроксилювання.

3)Флавінзалежні дегідрогенази

Дегідрогенази цього типу за хімічною природою є флавопротеїнами, простетичними групами, в яких є флавінаденіндинуклеотид (ФАД) та флавінмононуклеотид (ФМН).

У більшості флавін залежних ферментів коферменти (ФАД та ФМН) міцно зв*язані з білковою частиною і не відщеплюються від неї на жодній стадії каталітичного циклу. Виключенням є ФАД-залежна оксидаза D-амінокислот, у складі якої білок має низьку спорідненість із коферментом.

Загальні рівняння окислення субстратів за участю флавін залежних дегідрогеназ:

SH2 +ФАД-S+ ФАДН2

SH2+ФМН - S+ФМН-Н2

2.. Ліпопротеїни плазми крові: ліпідний та білковий (апопротеїни) склад. Гіперліпопротеїнемії.

За своєю молекулярною будовою ліпопротеїни плазми крові — це кулеподібні структури — міцели, всередині яких міститься гідрофобна ліпідна серцевина (ядро), що складається переважно з триацигліцеролів та ефірів холестерину. Гідрофобне ядро вкрит шаром полярних амфіпатичних фосфолілідів, периферичних та інтегральних білків. Схема 16.4

Окремі класи ліпопротеїнів розрізняються також за складом білків, що входять до них. Білки, які входять до складу ліпопротеїнів плазми крові людини, отримали назву аполіпопротеїнів (апопротеїнів, апобілків). Існує п’ять основних сімейств таких білків (А, В, С, О, Е), до яких належать десять основних апопротеїнів: А-1, А-2, А-4, В-48, В-100, С-1, С-2, С-3, О та Е, що входять до складу певних ліпопротеїнів у різних кількісних співвідношеннях.

Гіперліпопротеїнемія — клініко-біохімічний синдром, при якому в плазмі крові людини спостеріідеться підвищення (порівняноз нормою для певної популяції) концентрації певних класів ліпопротеїнів, а також триацилгліцеролів та холестерину. За механізмом походження виділяють: - первинні (спадкові) гіперліпопротеїнемії, тобто такі, що спричинені генетичними дефектами в синтезі певних ферментів обміну

ліпідів крові (зокрема,ліпопротеїнліпази, холестерол-ацилтрансферази) або неферментних білків — порушеннями в синтезі певних апопротеїнів, рецепторів для анобілків та ліпопротеїнів (зокрема ЛПНЩ);

- вторинні (набуті) гіперліпопротеїнемії— гіперліпонротеїнемії, що розвиваються внаслідок певних хвороб внутрішніх органів (гепатит, цироз печінки, нефроз), ендокринопатій (порушення функції щитовидної залози, статевих залоз, цукровий діабет), дії пошкоджуючих факторів середовища (хронічний алкоголізм).

3. Пентозофосфатний шлях окислення глюкози:схема процесу та біологічне значення.

Пентозофосфатний шлях — метаболічний шлях перетворення глюкози, потрібний для отримання відновних еквівалентів НАДФH, що використовуються у процесах біосинтезу багатьох речовин, зокрема жирних кислот та холестерину, та рибозо-5-фосфату, який є важливим попередником в утворенні нуклеотидів. Відбувається у цитоплазмі клітин прокаріот, грибів, рослин та тварин. ПФШ відбувається у цитозолі клітин, він має кілька біологічних функцій. Однією з них є продукування рибозо-5-фосфату, що використовується для синтезу нукелотидів, які входять до складу РНК та ДНК, а також коферментів, таких як АТФ, НАД, ФАД,кофермент А. Через це ПФШ активно функціонує у клітинах, що швидко діляться: кісткового мозку, шкіри, слизової оболонки кишківника.

Загальна реакція пентозофосфатного шляху має такий вигляд:

3 Глюкозо-6-фосфат + 6 НАДФ+ + 3 Н2О → 6 НАДФH(H+) + 3 CO2 + 2 фруктозо-6-фосфат + гліцеральдегідфосфат;

Пентозофосфатний шлях розділяють на дві стадії:

1)Оксинювальна, в ході якої глюкозо-6-фосфат дегідрогенізується та декарбоксилюється з утворенням НАДФH та рибулозо-5-фосфату, що ізомеризується до рибозо-5-фосфату;

2)Неокиснювальна, в реакціях якої рибулозо-5-фосфат перетворюється до проміжних продуктів гліколізу.

4. Чоловічі статеві гормони (С19-стероїди). Фізіологічні та біохімічні ефекти андрогенів; регуляція синтезу та секреції.

Андрогени — чоловічі статеві гормони хребетних тварин і людини, виробляються головним чином насінниками, а також корою наднирників і яєчниками. Стимулюють розвиток і функцію чоловічих статевих органів, розвиток вторинних статевих ознак. За хімічною природою —стероїди. Основним андрогеном є тестостерон,що синт. В клітинах сім*яників.У клітинах-мішенях тестостерон перетворюється в дигідротестостерон.

Біологічні ф-ції полягають у забезп.продуктивної функції чоловічого організму шляхом контролю сперматогенезу та стимуляції розвитку первинних та вторинних статевих ознак. Крім того,у них є виражений анаболічний ефект,що виявляється стимуляцією синтезу білка в багатьох тканинах.

Дата добавления: 2015-05-07