Патології ліпідного обміну: атеросклероз, ожиріння, цукровий діабет. Атеросклероз — хвороба, головним проявом якої є відкладання в судинних стінках ліпідних утворень — ―бляшок‖

Атеросклероз — хвороба, головним проявом якої є відкладання в судинних стінках ліпідних утворень — ―бляшок‖, основними біохімічними компонентами яких с холестерин та його ефіри. Навкруги ліпідних бляшок в інтимі судин виникає клітинна реакція, що включає в себе утворення фіброзної тканини та проліферацію гладенько-м’язових клітин. Атеросклеротичні бляшки спричиняють звуження кровоносних судин, посиленне згортання крові в ділянках їх локалізації та, як результат, порушення кровопостачання відповідних органів і тканин. Як наслідок атеросклерозу розвиваються ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда й порушення церебрального кровообігу, що стають важливою причиною смерті людей дорослого та похилого віку. Біохімічною основою розвитку атеросклерозу є підвищена концентрація в крові людини холестерину— гіперхолестеринемія,спричинена різними факторами —дієтарними, ендокринними, генетичними. Ожиріння - стан, що характеризується надмірним накопиченням у жировій тканині триагцигліцеролів. Ожиріння розвивається внаслідок перевищення надходження та біосинтезу в тканинах нейтральних жирів (та інших біомолекул, які можуть перетворюватися в жири) над реальними енергетичними потребами організму в цих видах метаболічного палива. Найбільш несприятливе значення для розвитку ожиріння має постійне надмірне надходження з продуктами харчування вуїлеводів (особливо глюкози та фруктози) в кількостях, більших за ті, що безпосередньо окислюються в клітинах і можуть депонуватися у вигляді резервів глікогену.

Цукровим діабет традиційно розілядається як патологія, що первинно пов’язана з порушеннями вуглеводного обміну. Дійсно, найбільш характерним біохімічним проявом різних типів цукровою діабету в клініці гіперглікемія(гіперглюкоземія), яка розвивається внаслідок втрати специфічною виливу інсуліну на проникність клітинних мембран для глюкози. Але метаболічні ефекти інсуліну розповсюджуються на багато аспектів обміну глюкози, ліпідів та амінокислот.

4. Стероїдні гормони кори наднирників (С21-стероїди) – глюкокортикоїди та мінералокортикоїди; будова, властивості.

Фізіологічна функція кортикостероїд них гормонів полягає в регулюванні процесів адаптації цілісного організму до змін умов навколишнього середовища та підтриманні внутрішнього гомеостазу, особливо в умовах дії стресорних факторів. Глюкокортикоїди – кортикостероїди, основним біологічним ефектом дії яких є регуляції вуглеводного обміну, спрямована на стимуляцію синтезу глюкози в печінці, тобто глюконеогенезу. До ггюкокортикоїдів належать: кортизол, кортизон, кортикостерон. Кортизол - це гормон, який секретується корою надниркових залоз у відповідь на фізичний або емоційний стрес. Його основне завдання - зробити антистресову і протизапальну дію; це означає, що кортизол примушує організм подавити імунну відповідь і припинити реагувати на проблему або больовий подразник.

Оскільки кортизолу властиві властивості иммунорегулятора, його фармакологічні аналоги (наприклад, преднізолон)

використовуються для купірування важких алергічних реакцій, лікування артриту і інших запальних захворювань. Про мірі небезпеки, якою супроводжується хронічне підвищення рівня кортизолу, можна судити по тій обережності, з якою підбирається доза препарату, і за украй малою тривалістю курсу терапії.

Кортизон - активують розпад білків в клітинах тканин, підвищують вміст амінокислот в крові, активують дезамінування

амінокислот печінки і перетворення їх у вуглеводи, унаслідок чого підвищується вміст глюкози в крові. Глюкокортикоїди посилюють також жировий обмін. Відносяться до протизапальних гормонів, оскільки вони пригнічують утворення антитіл, розвиток набряку, знижують проникність мембран.

Дата добавления: 2015-05-07