Обчислення в запитах

У СУБД MS Access існують два види обчислень у запитах:

· створення нових обчислювальних полів;

· обчислення підсумкових значень.

Для створення обчислювального поля потрібно у бланку запиту в ряду Поле ввести конструкцію такого виду:

<Назва_обчислювального поля>: <Вираз>

Приклади:

ПДВ: [Ціна]*0,2,

Площа: [Чисельність, осіб]/[Густина, осіб/км кв]

Вираз задає правило, за яким обчислюють значення у створеному полі. Він може містити знаки математичних операцій, дужки, стандартні функції Access, імена полів таблиці, до якої створюється запит, взяті в квадратні дужки.

Запит із параметрами — це запит на вибірку, під час виконання якого в спеціальному діалоговому вікні корис­тувачеві видасться запрошення ввести з клавіатури дані, на основі яких виконуватиметься запит.

Для створення запиту з параметрами необхідно в режимі конструктора у бланку запиту на вибірку до відповідного поля рядка Условие отбора (Умова добору) ввести текст запрошення, який береться в квадратні дужки. Таке запро­шення виводитиметься на екран під час запуску запиту. Текст запрошення повинен відрізнятися від імені поля, але може включати його.

Перехресний запит також можна розглядати як запит на вибірку, за допомогою якого групуються унікальні записи, що дозволяє зробити таблицю з великим набором даних на­очною і компактною. Перехресні запити як і запити на ви­бірку не змінюють значень даних таблиць або запитів, на базі яких вони будуються.

У перехресних запитах відображаються результати ста­тистичних розрахунків (такі як сума, кількість записів і се­реднє значення), які виконано з даними з одного поля таб­лиці.

Перехресний запит слід використовувати лише тоді, ко­ли значення деякого поля (одного або краще двох) повторю­ються.

Запит на зміни – це запит, який за одну операцію вно­сить зміни до кількох записів і відмінити ці зміни не мож­на. Є такі типи запитів на зміну: на вилучення, оновлення, доповнення, створення таблиці.

SQL – це комп’ютерна мова для роботи з наборами фактів і зв'язками між ними. Програми реляційних баз даних, такі як Microsoft Office Access, використовують SQL для роботи з даними.

Кожен SQL-запит складається з послідовності SQL-інструкцій, які визначають, що потрібно зробити із вхідним набором даних (таблицею чи запитом деякої бази даних) для одержання якогось вихідного масиву. Аргументи (параметри) інструкцій конкретизують виконувану дію, тобто задають назви полів, імена таблиць, умови, відношення тощо. Результати актуалізації запитів даних, тобто отриману з бази даних інформацію (вхідний набір), можна обробити за допомогою спеціальних актуалізуючих функцій.

26. Об’єкти СКБД MS Access. Створення форм та звітів СУБД Access

У СУБД MS Access передбачено використання таких об’єктів: файли, таблиці, форми, звіти, запити, модулі, макроси.

Об'єкт	Опис
Таблиця	Містить дані у вигляді двовимірної таблиці. Таблиці — основа БД, від них залежать всі інші об'єкти
Запит	Засіб для відбору даних, які задовольняють певним умовам.
Форма	Вибирає дані з таблиці або запиту на підставі описаного користувачем формату, зручного для перегляду на екрані. Форми дозволяють переглядати, редагувати і вводити дані.
Звіт	Формує документ даних із таблиці для друку
Веб-сторінка	Перетворює будь-який об'єкт БД у веб-сторінку і дозволяє іншим користувачам переглядати, вводити та аналізувати дані за допомогою Інтернету
Макрос	Набір макровказівок, які створюються користувачем для автоматизації виконання конкретних, часто вживаних операцій, наприклад, відкриття таблиці та форм.
Модуль	Цей тип об’єктів представляє програмні модулі, що написані мовою VBA та застосовуються в деяких випадках для опрацювання подій.

Форма – це об’єкт БД, який зазвичай має графічний інтерфейс і призначений для зручного і наочного перегляду, введення та редагування даних в базі.

Можливості форми:

· введення нових записів та редагування;

· відкриття інших форм чи звітів;

· вибір, попередній перегляд і друкування звіту.

Форма дозволяє подати табличну інформацію в найбільш зручному та наочному вигляді. У найпростішому випадку форма відображає рядок таблиці. У MS Access можна створювати форми, які дозволяють працювати як з однією таблицею, так і з багатьма таблиця одночасно. Для відображення даних у формі використовуються об’єкти, які називаються елементами управління. Елементи управління використовують також для оформлення зовнішнього вигляду форми.

Способи створення форми:

· Конструктор – повністю вручну.

· Майстер форм – режим «запитання – відповідь».

У режимі Конструктора форм можна:

· змінювати таблиці або запити, на основі яких створюються форми;

· додавати, вилучати або змінювати розміри заголовка, примітки й області даних. Можна також задавати властивості розділів, що визначають вид форми на екрані та під час друку;

· переміщувати елементи управління, змінювати їхні розміри і задавати властивості шрифту для елементів, а також додавати елементи управління для відображення обчислювальних значень, підсумків, поточної дати і часу та інших корисних відомостей.

Поля форми: заголовок форми, область даних, примітки форми.

Елементи управління – це графічні елементи, які може містити форма для зручності відображення даних для користувача. Елементи управління подаються на спеціальній панелі елементів, яка викликається кнопкою Панель элементов у режимі Конструктора форми.

· вибір об'єктів;

· надпис;

· малюнок;

· незалежний об'єкт (наприклад, діаграма Excel);

· зв'язаний об'єкт (який зберігається в БД);

· розрив сторінки;

· підлегла форма;

· елементи інтерфейсу;

· поле (інформація з бази даних;

· майстри;

· інші елементи.

Звіт – це документ, який містить інформацію з бази даних і призначений для виведення на друк.

Складові частини Звіту:

· Заголовок звіту – один раз на початку звіту.

· Верхній колонтитул – на початку кожної сторінки.

· Область даних – інформація з БД.

· Нижній колонтитул – в кінці кожної сторінки.

· Примітки звіту – один раз в кінці звіту.

27. Апаратне забезпечення ПК: внутрішні пристрої ПК та їх характеристики

Сукупність пристроїв і програм, призначених для зберігання, опрацювання, подання й передавання даних різного типу, називають інформаційною системою.

Термін комп’ютер (від лат. computo – обчислювач) виник тоді, коли електронні пристрої за своїми можливостями допомагали опрацьовувати лише числові дані.

Оскільки сьогодні комп’ютер використовується для опрацювання різних даних: числових, символьних, графічних, звукових, то такий пристрій вважається не лише обчислювальною системою, а системою для опрацювання різноманітних даних, тобто інформаційною системою.

Апаратною складовою (від англ. hardware – жорсткий виріб) називають сукупність апаратних пристроїв і технічних засобів для передавання різноманітних даних, що входять до інформаційної системи.

Інформаційною складовою (від англ. software – м’який, ніжний виріб) називають сукупність програм і даних.

Апаратна складова інформаційної системи:

1) Системний блок. Містить основні пристрої обробки інформації.

2) Пристрої введення виведення. Призначені для введення даних до комп’ютера та виведення результатів їх опрацювання.

3) Засоби зв’язку. Дозволяють здійснити зв’язок комп’ютера з іншими комп’ютерами, що розташовані на деякій відстані.

Системний блок складається з:

1) Корпусу (передня стінка, порти)

2) Внутрішньої частини:

· материнська плата (на материнській платі розміщені процесор, внутрішня пам’ять, контролери зовнішніх пристроїв);

· блок живлення;

· накопичувачі на ГМД;

· накопичувачі на ЖМД;

· CD-ROM та інші дисководи.

Процесор – (CPU – від англ. Central Processing Unit – центральний пристрій керування) – мікросхема, яка створюється на напівпровідниковому кристалі (або кількох кристалах) шляхом застосування складної мікроелектронної технології).

Центральний процесор складається з:

• арифметико-логічного пристрою для виконання арифметичних і логічних операцій із даними;

• пристрою управління для керування функціонуванням всіх складових інформаційної системи;

• регістрів власної пам’яті.

Основні характеристики процесора:

4) Тип. Відповідно до фірм виробника розрізняють процесори Pentium, Celeron, Duron, Athlon, AMD.

5) Тактова частота. Визначає кількість виконуваних елементарних операцій в секунду, тобто швидкодію процесора. Вимірюється в гігагерцах (ГГц). Сьогодні на ринку доступні процесори з частотою понад 3 ГГц.

6) Розрядність. Задає обсяги даних, доступних для опрацювання. Чим вища розрядність, тим вища потужність процесора. Сучасні процесори - 64 розрядні.

Пам’ять комп’ютера призначена для збереження даних та програм. Вона поділяється на внутрішню та зовнішню. Внутрішня пам’ять реалізована у вигляді мікросхем, що розташовані на материнській платі (оперативна, постійна, напівпостійна, кешам’ять, відеопам’ять). Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання програм та даних (магнітні та оптичні диски, флеш-пам’ять).

Контролер (адаптер) – це електронна схема, яка керує роботою зовнішнього пристрою:

· відеокарта (монітор);

· мережева карта (мережа);

· контролер дисковода (дисковод).

Складові передньої стінки системного блоку: отвір для вставляння лазерного диска, отвір для вставляння магнітного диска, кнопка вмикання та вимикання живлення, індикатор роботи комп’ютера, можуть розташовуватись також деякі спеціальні роз’єми для підключення зовнішніх пристроїв.

На задній панелі системного блоку також розташовані порти – роз’єми для підключення зовнішніх пристроїв комп’ютера.

· порт клавіатури;

· порт мишки;

· порти монітора;

· порти USB;

· порти колонок та мікрофону.

28. Внутрішня та зовнішня пам’ять ПК

Пам’ять комп’ютера призначена для збереження даних та програм.

Пристрої внутрішньої пам’яті виготовляються у вигляді мікросхем (модулів), які вставляються в спеціальні роз’єми на материнській платі.

Оперативний запам’ятовуючий пристрій – ОЗП (RAM – від англ. R amdom A ccess M emory – пам’ять із довільним доступом) призначений для тимчасового зберігання вхідних даних, проміжних і кінцевих результатів обчислень, програм опрацювання даних, з якими процесор працює в даний час. При відключенні електроживлення дані в ОЗП втрачаються. Обсяг сягає кількох Гб.

Постійний запам’ятовуючий пристрій – ПЗП (ROM – від англ. R ead O nly M emory – пам’ять тільки для читання) – мікросхема, в якій знаходяться програми, що дозволяють розпочати роботу з комп’ютером та програми тестування основних компонентів комп’ютера, а також набір програм для управління всіма його пристроями (BIOS – B asic I nput/ O utput S ystem – базова система введення-виведення). Швидка та енергонезалежна пам’ять. Дані заносяться до неї один раз назавжди (як правило в заводських умовах) і зберігаються постійно (при ввімкненому й вимкненому живленні).

Напівпостійний програмований запам’ятовуючий пристрій – НПЗП (пам’ять, виконана за технологією CMOS – від англ. C omplementary M etal- O xide S emiconductor – технологія виготовлення мікросхем) – містить дані щодо зберігання та зміни конфігурації комп’ютера, календаря та годинника. Може бути змінена в режимі програмування. Пам’ять на “батарейках”.

Відеопам’ять – швидка оперативна пам’ять для зберігання коду зображення, що відображається на екрані монітора. Відеопам’ять (VRAM – від англ. V ideo R amdom A ccess M emory) може бути різного обсягу та фізично розташована на відеокарті. Обсяг відеопам’яті сучасних комп’ютерів становить 1Гб і більше.

Кеш-пам’ять (cache – тайник, запас ) – це спеціальний вид пам’яті або частини ОЗП, де зберігаються копії частовикористовуваних даних. Проблема – тактова частота роботи процесора значно вища, ніж тактова частота ОЗП, процесор «простоює», очікуючи дані. Читання із ОЗП – спочатку в кеш. Якщо потрібна комірка вже є в кеші, вона береться з кешу (швидко).

Для тривалого зберігання даних призначено зовнішню пам’ять, або носії даних:

Гнучкі магнітні диски (ГМД, дискети) діаметром 3,5 дюйма (89 мм) мають ємність 1,44 МБ. Масовий дешевий носій пам’яті.

Жорсткі магнітні диски (ЖМД, HDD – від англ. H ard D isk D rive), вінчестер, вбудований разом із дисководом у корпус системного блока (але може мати й зовнішнє розташування). На сьогоднішній день вінчестер може мати ємність кілька Тбайт.

Флеш-пам’ять, або USB-накопичувачі (від англ. U niversal S erial B us – універсальна послідовна шина) під’єднуються безпосередньо до порту USB на комп’ютері. Вони являють собою мікросхеми й можуть зберігати до десятків Гб даних.

Лазерні диски (CD-ROM, CD-R, CD-RW чи DWD).

· диски CD-ROM (від англ. C ompact D isk R ead -O nly M emory – компакт-диски тільки для читання) високо надійні для зберігання даних, довговічні (до 50 років). Діаметр диска може бути як 5,25 дюйми, так і 3,5. Принцип запису і зчитування – оптичний.

· Диски CD-R (від англ. C ompact D isk R ecordable – компакт-диски з одноразовим записуванням) – це різновид оптичних дисків, на яких можна записати файли за допомогою записуючого пристрою.

· Диски CD-RW (від англ. C ompact D isk R e W ritable – компакт-диски з можливістю перезаписування) – це інший вид оптичних дисків, на яких можна не тільки записувати дані, а й вилучати й перезаписувати. Обсяг CD-дисків сягає до 800МБайт.

· Диски DVD (від англ. D igital V ideo D isc – цифровий відеодиск або D igital V ersatile D isc – цифровий багатофункціональний диск) – це різновид носія даних, який з вигляду нагадує диск CD-ROM. Однак на DVD-диску можна записати значно більше даних. Сьогодні основний обсяг складає 4,7 ГБайт, хоч зустрічаються диски удвічі більшого обсягу.

29. Периферійні пристрої ПК та їх призначення

Пристрої введення-виведення призначені для введення даних до комп’ютера та виведення результатів їх опрацювання.

Основні пристрої введення даних: клавіатура, мишка, дисководи (лазерні дисководи (CD-ROM, CD-RW, DVD-ROM, DVD-RW), дисководи для магнітних дисків (дискет).

На сьогодні додатковими пристроями введення можуть вважати сканер, трекбол, джойстик, ТВ-карта, фото- чи відеокамера, мікрофон, графічний планшет, світлове перо, модем тощо.

Додаткові пристрої введення:

Сканер – це пристрій, за допомогою якого можна зчитувати статичне зображення реального об’єкту, наприклад, аркуша паперу, і перетворювати його в аналогову форму, щоб переслати безпосередньо до пристрою виведення, або у цифрову форму з метою подальшого комп’ютерного опрацювання.

Цифрова фотокамера – сучасний фотоапарат, що записує зображення до своєї пам’яті з попереднім приведенням його до цифрової форми. За допомогою кабеля можна приєднати фотоапарат до комп’ютера, переписати кадри з пам’яті фотоапарата до пам’яті комп’ютера, і потім відобразити на екрані монітору, роздрукувати чи відправити електронною поштою.

Маніпулятори – використовують для швидкого переміщення спеціального вказівника на екрані та вибору вказівок для виконання певних операцій із даними.

Найбільш розповсюдженим маніпулятором (основним) є миша, але є і другорядні маніпулятори:

· трекбол – у вигляді перевернутої миші;

· джойстик – пристрій-рукоятка управління в комп’ютерних іграх.

ТВ-карта або телевізійний тюнер – це пристрій, який після під’єднання до комп’ютера дає нам змогу дивитись на екрані монітора телевізор. Деякі пристрої мають у комплекті пульт дистанційного управління, або додатково радіотюнер, який дає змогу слухати радіо.

Дігітайзер або графічний планшет – це пристрій для введення рисунків від руки безпосередньо до комп’ютера. Складається з пера та плоского планшета, який “реагує” на натиснення пера.

Модем – це пристрій введення-виведення для обміну даними з іншими комп’ютерами через телефонну мережу. Модем перетворює цифрові дані, які надходять до комп’ютера (Мо дулює), в аналогові сигнали, і навпаки (ДЕМ одулює). Це потрібно для того, щоб аналогові сигнали можна було передавати за допомогою традиційних телефонних мереж.

· Цифровий;

· Кабельний;

· Факс-модем.

Основні пристрої виведення даних:

· монітор (CRT – основа – електронно-променева трубка; LCD, TFT – рідкокристалічні);

· гучномовці;

· навушники;

· принтер;

· дисководи (лазерні дисководи; дисководи для магнітних дисків (дискет)).

Монітор (дисплей) – пристрій для відображення даних на екрані. Будь-яке зображення на екрані монітору складається з пікселів.

Основні характеристики:

· Якість відображення кольорових зображень, тобто кількість кольорів для відображення;

· Роздільна здатність, що визначається кількістю точок (пікселів) на екрані, які використовуються для створення зображення, наприклад, 800Î600, 1024Î768;

· Довжина діагоналі в дюймах, розмір зерна (відстань на екрані між двома точками однакового кольору);

· Максимальна частота відновлення зображення (вимірюють в герцах), наприклад 120 Гц; чим вища частота відновлення, тим більша плавність відтворення зображення.

Типи моніторів:

1) CRT – основа – електронно-променева трубка

Якість зображення вища, дуже малі розміри зерна і незначне запізнення під час зміни зображення, якісно відображає кольори, вартість менша.

2) LCD, TFT – рідкокристалічні

Повністю відсутнє шкідливе електромагнітне випромінювання, використовується менше електроенергії, не створюється ефект мерехтіння, не спотворюються зображення, мають ідеально плоский екран, займають менше місця на столі, але дорожчі.

Принтер – друкуючий пристрій, який призначено для виведення текстових і графічних даних на папір чи плівку.

Типи принтерів:

· лазерний;

· струменевий;

· матричний.

Другорядними пристроями виведення на сьогодні можна вважати плотер, шоломи віртуальної реальності, модем тощо.

Плотер (від грец.– пишу, малюю) графобудувач – пристрій для автоматичного креслення з великою точністю рисунків, схем, складних креслень, карт чи інших графічних зображень на папері чи кальці.

Шоломи використовуються для створення ефектів об’ємності й реальності, за допомогою яких спостерігач немовби переміщується в спостережуване середовище і стає учасником спостережкваних подій (так звані віртуальні, тобто уявні, світи).

30. Поняття інформації та її види. Одиниці вимірювання інформації

Інформа́ція — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

· Роз'яснення; Виклад фактів, подій; Витлумачення;

· Представлення, поняття;

· Ознайомлення, просвіта.

Властивості інформації:

· Об’єктивна – (інформація об’єктивна, якщо вона не залежить від суджень будь-кого)

· Вірогідна – (повідомлення вірогідне, якщо інформація, яку воно несе, відповідає істинному стану речей

· Повна – (інформація повна, якщо її достатньо для виведення правильних висновків і прийняття правильних рішень)

· Актуальна – (повідомлення актуальне, якщо воно важливе в даний момент часу)

· Корисна – (корисність оцінюється за тими завданнями, які можна розв’язати з їх використанням)

· Зрозуміла – (повідомлення зрозуміле, якщо при його сприйманні не виникає потреби у додаткових повідомленнях (не виникає запитань).

Види інформації:

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

Дата добавления: 2015-05-07