Характеристика груп

Критерії класифікації груп

Види груп

Види груп та їх класифікація.

План

Тема: Особистість і міжособистісні стосунки в групах

Мета: Сформувати уявлення у студентів про групи та колективи, методи виявлення міжособистністних стосунків. Познайомити з поняттями «лідер» та «стилі керівництва», «соціальна роль» та «статус», «соціометрія».

1. Види груп та їх класифікація.

2. Міжособистністні стосунки в групах і колективах, методи їх виявлення.

3. Лідер та стилі керівництва. Соціальна роль та соціальний статус.

Література

1. Немов Р.С. Психологія, 2002, с.436-461

2.Психологія. За ред. Трофімова Ю.Л. 2001,с.453-467.

3. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. 2001,с.59-63.

4. Гамезо М.В., Домашенко И.О. Атлас по психології. 1986,с.72-80.

5. Богословський В.В. Загальна психологія. 1981, с.94-108,118-126.

6. Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. Загальна психологія. –К.: Каравела, 2009. – с. 430-444

7. Психологічна енциклопедія //Автор-упорядник Степанов О.М., - К. Академвидав, 2006

Людина живе, розвивається і діє у групі.

Група - це соціальна спільність людей, які об'єднані за певними ознаками, що відносяться до змісту спільно виконуваної діяльності або характеру спілкування.

По­трібно розрізняти поняття "група" і "колектив". Групою можна назва­ти будь-яке об'єднання людей незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між її членами.

умовні реальні:

лабораторні природні:

великі: малі:

- неорганізовані, - формальні (офіційні),

- організовані. - неформальні (неофіційні),

- референтні (еталонна).

за кількісним складом:

— велика (більше 100 осіб);

— мала (від 2 до 100 осіб).

за способом утворення(безпосередність взаємозв ' язків):

— реальна

— умовна

за суспільним статусом:

— офіційна (формальні)

— неофіційна (неформальні)

за значущістю для особистості:

— еталонна

— референтна

за рівнем організації:

— дифузна - корпорації,

— асоціаці, - колектив.

1. В залежності від кількості учасників виділяють малі (від 2 до 100 осіб) та великі (більше 100 осіб) групи. Мала група - це достатньо стійке об'єднення людей, пов'язаних взаємними контактами (наприклад, сім'я, навчальна група, команда, трудовий колектив). Члени малої групи займаються спільною діяльністю і знаходяться в беспосередньому особистому спілкуванні. Велика група це, наприклад, нація, держава, партія, клас.

Великі та малі групиможуть бути реальними або умовними.

Реальні групи — це об'єднання людей на ґрунті реальних сто­сунків — ділових чи особистісних. Так, реальною групою є учнів­ський клас, сім'я, коло знайомих тощо.

Умовна група об'єднує людей за якоюсь умовною ознакою — віком, статтю, національністю та ін. Члени умовної групи не підтри­мують між собою реальних контактів і навіть можуть не знати один од­ного (наприклад, дошкільники, підлітки, юнацтво).

2. В залежності від форм організації діяльності групи поділяють на офіційні (формальні) та неофіційні (неформальні).

Офіційна (формальна) група створюється як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Фор­мальними є студентська група, сім'я, військовий підрозділ, виробни­ча бригада. Ділові стосунки між її членами визначаються посадовими обов'язками кожного й регулюються певним розпорядником.

Неофіційна група — це спільність людей, що виникла нерегульованим шляхом, стихійно на підставі спільності інтересів її членів, сим­патій, єдності поглядів і переконань чи з інших мотивів. Так, не­офіційними є групи осіб, що приятелюють між собою, шанувальники туризму, рибалки тощо.

3. По признаку відношення особистості до норм групи поділяють на референтну, нереферентну, антіреферентну групи.

Референтна (еталонна) група — це реально існуюча чи уявна гру­па, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, і за ними вона формує свої життєві ідеали, звіряє дії та вчинки. Людина добровільно причислює себе до групи або хоче стати її членом. Осо­бистість може бути членом групи, яка водночас постає для неї як рефе­рентна. За цих умов гармонізуються стосунки з групою, створюються психологічно комфортні умови для успішного розвитку особистості в певному напрямі.

Референтна група іноді існує для особистості поза реальною, якщо вона зорієнтована на ідеали, цінності, погляди іншої групи. Тоді ета­лоном для неї є інший взірець. Такий стан може істотно позначитися на внутрішньоколективних стосунках, ускладнювати взаємини чле­нів групи. Якщо у людини кілька референтних груп, це породжує у неї конфліктні стани.

Нереферентна група та, поведінка якої чужа, стороння для індивіда або байдужа для нього.

Антіреферентна група та, поведінку та психологію членів якої людина зовсім не сприймає, засуджує та відхиляє.

4. За реально існуючими контактами групи поділяють на природні та лабораторні.

Природна група - це об'єднання людей за ознакою тривалих або постійно діючих контактів. Такі групи складаються самостійно, незалежно від бажання дослідника, вони виникають і існують виходячи із потреб суспільства або людей,що входять в групу.

Лабораторна група -це об'єднання людей за контактами на час проведення досліджень. Такі групи складаються дослідником з метою проведення будь-якого наукового дослідження; перевірки висуненої гіпотези, існують тимчасово і тільки у лабораторіях.

5. За рівнем розвинутості групи поділяють на слаборозвинуті та високорозвинуті.

Слаборозвинена група(неорганізована) не має достатньої психологічної згуртованості, налагоджених ділових і особистих взаємовідносин, склавшейся структури взаємодій, чіткого розподілення обов'язків, признання лідерів, ефективної спільної праці(наприклад, умовні групи,лабораторні).

Високорозвинута група(організована) це діфузна група, асоціація, корпорація та колектив.

Діфузна – це група, межособистісні стосунки в якої не опосредовані змістом спільної діяльності.

Асоціація - це група, межособистнісні стосунки в якої опосредовані змістом внутрігрупового спілкування, а спільна діяльність або відсутня, або не впливає на відношення між членами групи.

Корпорація – це група, мета діяльності якої прихована всередині її, працює тільки на себе.

Об'єднання людей у реальні групи може ґрунтуватися на спільності їхньої діяльності, зумовленої єдністю потреб, інтересів, прагненням досягти якихось значущих результатів. Вищою формою організації групи є колектив. У колективі й під його впливом відбувається становлення особистості — складається її спря­мованість, формуються суспільна активність, воля, створюються умо­ви для саморегуляції та розвитку здібностей. Проте не кожну спільність людей, у яку входить особистість, можна назвати колективом.

Колектив — це група людей, які об'єднані спільною діяльністю та мають єдині цілі, підпорядковані цілям суспільства.

Істотною ознакою колективу є суспільна значущість цілей та завдань, на реалізацію яких спрямовані зусилля його членів. Це дає підстави розглядати колектив як найважливішу клітинку суспільного організму.

Колектив характеризується:

1. єдністю мети;

2. добровільністю об'єднання;

3. згуртованістю;

4. наявністю колективістських взаємовідносин опосередкованих спільною діяльністю;

5. створенням умов для всебічного гармонійного розвитку особистості.

В залежності від місця колектива в системі інших колективів виділяють:

- первисний колектив, в якому окремі його члени опиняються в постійному діловому, побутовому, дружньому, ідеологічному об'єднанні(наприклад, студентська група);

- основний колектив - це об'єднання первисних колективів(наприклад, дошкільний факультет).

Виконання спільної соціально цінної та особистісно значущої діяль­ності сприяє встановленню та розвитку колективістських взаємин, формуванню колективізму як особливої якості особистості, що вияв­ляє її солідарність з цілями та програмами діяльності колективу, го­товність активно обстоювати їх.

Поведінка людини,що узгоджується з діями колективу, спрямо­вана на їх підтримку, розцінюється як колективістська. Поведінка особистості може бути конформною – це зовнішня згода індивіда з групою, підкорення будь-яким її вимогам при внутрішній незгоді, свідоме пасивне пристосування до навколишнього(щоб запобігти зайвих труднощів у спілкуванні та взаємодії з оточуючими людьми).Конформність у поведінці вияв­ляється в тому, що людина пасивно пристосовується до оточення, не виробляє власної активної позиції, а намагається поводитися відповідно до думки інших людей, пристосовуватися до їхніх вимог.

Конформізм — це така поведінка людини, яка характеризується зовнішньою відповідністю цілям колективу при внутрішньому розходженні з ними. Взаємовідносини окремих членів у групах і колек­тивах складні й різноманітні. Вони можуть мати діловий характер, коли їх підґрунтям є співпраця, спільна участь у реалізації важливих виробничих справ, праці. Стосунки можуть бути особистішими, ко­ли контакти між людьми встановлюються на ґрунті взаємних сим­патій чи антипатій, доброзичливості чи ворожості. Кожна особистість у системі міжособистісних стосунків має свій статус, що визначається її особистісними якостями, популярністю, впливовістю.

Дата добавления: 2015-05-10