Загальна характеристика суб'єктів державного регулювання сільського господарства

1. Динамізм у розвитку господарства України, виклика­ний переходом до ринкових відносин, об'єктивно вимагає постійного приведення функцій, компетенції та структур органів державної виконавчої влади всіх рівнів у відповідність із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин. Але на обсяг їхніх функцій, компетенцію та організаційну структуру впливають нові тенденції та зміни в соціально-економічній системі суспільства.

З прийняттям Конституції України виникає необхідність вдосконалення системи і змісту повноважень органів дер­жавного управління сільського господарства.

2. За сучасних умов такими органами в Україні є:

законодавчої влади — Верховна Рада України;

державної виконавчої влади — Президент України як глава держави; Кабінет Міністрів України; на місцях — місцеві органи державної адміністрації;

надвідомчий надзвичайний орган — Надзвичайна комісія з питань агропромислового комплексу органи державної виконавчої влади галузевої компе­тенції: Міністерство сільського господарства і продовольства України; управління сільського господарства і продовольст­ва обласної та районної державної адміністрації;

органи місцевого самоврядування — місцеві ради;

органи державної виконавчої влади міжгалузевої компе­тенції — Міністерство економіки; Національний банк; Аг­ропромисловий банк "Україна"; Міністерство статистики;

Міністерство фінансів; Міністерство охорони навколишньо­го природного середовища та ядерної безпеки.

Наведена класифікація державних органів влади певною мірою є умовною. Слід сказати, що її можна проводити на підставі різних критеріїв — залежно від виконуваних функцій, компетенції, способів формування, організаційно-правових форм діяльності тощо. До того ж такий орган виконавчої влади, як Кабінет Міністрів можна віднести до органів загальної компетенції, а також до суб'єктів міжга­лузевого регулювання.

3. Мета функціонування всієї вищенаведеної системи органів України — забезпечення максимальної ефектив­ності сільського господарства і АПК в цілому. При цьому використовуються різні форми і методи регулятивного впливу на сільське господарство і АПК. Широко застосо­вується також комплексний підхід до регулювання від­носин в АПК як до єдиного об'єкта. Прикладом цього може бути Закон "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному госпо­дарстві". Найбільш суттєвими особливостями цього акта є, по-перше, комплексність підходу до соціального розвитку села і АПК; по-друге, закріплення системи організаційно-економічних і правових заходів пріоритетності соціального розвитку села і АПК: по-третє, самостійність у виборі форм власності та організації виробництва, а також рів­ність форм господарювання в АПК. "Усі форми господарю­вання в АПК мають рівні права на організацію виробницт­ва та володіння своєю продукцією", — зазначено у ст. 4 вказаного Закону.

У вузькому розумінні до суб'єктів державного регулю­вання сільського господарства належать лише органи дер­жавної виконавчої влади галузевої компетенції.

4. Суб'єкти державного регулювання сільського госпо­дарства і АПК — складова системи державних органів. Їхнє правове становище визначається Конституцією Ук­раїни, відповідними положеннями про ці органи. Основни­ми характерними рисами цієї системи органів є: а) демократичний порядок їх утворення; б) активна участь тру­дівників у процесі здійснення їх функцій; в) безпосередній і повсякденно організуючий характер їхньої діяльності;

г) наявність у них державно-владних, регулятивних і коор­динаційних повноважень; д) розмежування функцій, ком­петенції та сфер впливу щодо об'єктів регулювання.

§ 5. Регулятивна діяльність Міністерства сільського господарства і продовольства

1. Центральним органом, який здійснює нині регуля­тивні функції щодо сільського господарства, є Міністерство сільського господарства і продовольства (МСГП). Функції та компетенція даного органу визначаються Положенням про Міністерство сільського господарства і продовольства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 18 вересня 1993 р.

Відповідно до цього Положення МСГП є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабі­нетові Міністрів. Воно проводить державну політику в сіль­ському господарстві, м'ясній, молочній, плодоовочевій, ви­норобній, елеваторній, комбікормовій, хлібопекарній та де­яких інших галузях промисловості, пов'язаних із вироб­ництвом продовольства. МСГП розробляє та проводить у дію механізм державної політики в цих галузях, сприяє поширенню досягнень науково-технічного прогресу та структурній перебудові в цих сферах, бере участь у фор­муванні заходів щодо забезпечення економічної самостій­ності України і несе відповідальність за стан виробництва і заготівель сільськогосподарської продукції, її якісну пере­робку, розширення асортименту продуктів харчування та забезпечення ними населення, а також за здійснення ефек­тивних заходів щодо соціального розвитку села.

Основними функціями МСГП є: організаційні, коорди­наційні та контрольні. Для їх виконання у його складі створено відповідні структурні підрозділи.

2. До організаційних функцій МСГП насамперед нале­жать: розроблення основних напрямів аграрної реформи і продовольчої політики, підготування пропозицій із питань розвитку сільського господарства, м'ясної, молочної, плодо­овочевої, виноробної, елеваторної та інших галузей про­мисловості в умовах функціонування багатоукладної еко­номіки; організація виробництва і закупівлі в державні ресурси насіння зернових та олійних культур, гібридного насіння кукурудзи, насіння трав, сіна і трав'яного борош­на, їх зберігання і використання; забезпечення потреб дер­жави у продовольстві та сільськогосподарській сировині-організація поставок продовольства за міжнародними уго-^ дами; здійснення заходів щодо економічного стимулювання товаровиробників, забезпечення еквівалентного обміну між сільським господарством, промисловістю та іншими галузя­ми; створення рівних умов для розвитку різних форм влас­ності й господарювання.

МСГП організує роботу державних служб із питань на­сінництва і розсадництва, сортовипробування і захисту рос­лин, ветеринарної медицини, племінної справи, заготівлі та якості продукції, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці, техніки безпеки, нагляду за технічним ста­ном машин і обладнання тощо; розробляє державні програ­ми соціального розвитку села, формування демографічної політики, вживає заходів щодо соціального захисту сіль­ського населення.

Спектр організаційних функцій МСГП не обмежується наведеними, до них можна додати: забезпечення форму­вання державних ресурсів зерна, олійних і технічних куль­тур, м'яса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, плодовочевої та іншої продукції тощо.

3. Дещо меншим є обсяг функцій МСГП щодо коорди­нації. Положенням про нього передбачено, що МСГП ко­ординує роботу, пов'язану з розробленням прогнозів та аналізів економічного і соціального розвитку АПК, аграр­ної освіти та кадрового забезпечення АПК. Зокрема, МСГП координує діяльність підприємств, установ, орга­нізацій і навчальних закладів, що входять до сфери його управління, пов'язаних із підготовкою та перепідготовкою спеціалістів; забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості.

Важливим у координаційній діяльності МСГП є викори­стання міжнародної технічної допомоги на пріоритетних напрямках АПК тощо.

4. Ширшими є контрольні функції МСГП. Так, на нього покладено обов'язок здійснення контролю за якістю, зокре­ма хімічним і радіоактивним забрудненням сільськогос­подарської продукції та сировини, що надходить до дер­жавних ресурсів, у тому числі при експортно-імпортних операціях, з видачею у встановленому порядку відповідних документів.

До контрольних функцій МСГП входить також здій­снення державного контролю за якістю насіння. Для цього воно розробляє концептуальні напрями розвитку рільництва, забезпечення сільськогосподарських товарови­робників сортовим насінням, проводить державні випробу­вання сортів і гібридів сільськогосподарських культур.

МСГП визначає напрями розвитку механізації техно­логічних процесів і технічного сервісу та разом з органами місцевого й регіонального самоврядування і виконавчої влади реалізує програми механізації, автоматизації та електрифікації виробництва, технічного сервісу, забезпечує державний нагляд за технічним станом, якістю ремонту, додержанням правил експлуатації сільськогосподарської техніки та обладнання. Мережа державної ветеринарної медицини МСГП забезпечує надання ветеринарних послуг власникам худоби, здійснення державного ветеринарного контролю тощо.

Через відповідні органи на місцях МСГП також здій­снює контроль за дотриманням правил транспортування, зберігання й використання товаровиробниками засобів хімізації у виробничих умовах; забезпечує здійснення кон­тролю за виробництвом спирту та алкогольних напоїв; кон­тролює дотримання стандартів якості продукції та патент­но-ліцензійних вимог, здійснення сертифікації продукції (робіт, послуг); здійснює контроль за збереженням закріп­леного за підприємствами, установами й організаціями дер­жавного майна тощо.

Розглядаючи контрольні функції МСГП, слід відзначити, що його рішення з питань насінництва, розсадництва, сор­товипробування і захисту рослин, ветеринарної медицини, племінної справи, заготівлі та якості продукції, карантин­ного режиму, стандартизації, нагляду за технічним станом машин і обладнання тощо, прийняті в межах його компе­тенції, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, ор­ганізаціями всіх форм власності та громадянами. Ці повно­важення закріплено в Положенні про Міністерство сіль­ського господарства і продовольства України (п. 7). Тим самим на дане міністерство та його органи покладено вико­нання функцій надвідомчого контролю з зазначених вище питань.

5. МСГП очолює міністр, який призначається Президен­том України. Він має заступників. Міністр сільського гос­подарства і продовольства несе персональну відповідаль­ність за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій.

6. Для вирішення питань, що належать до компетенції МСГП, обговорення найважливіших напрямів його діяль­ності в міністерстві створюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, а також інших керівних працівників. До її складу можуть входити і керівники інших центральних органів державної виконав­чої влади.

З метою розгляду наукових рекомендацій та пропозицій з основних напрямів розвитку науки і техніки, визначення науково обгрунтованої єдиної технічної політики розвитку сільського господарства, елеваторної, комбікормової, плодо­овочевої, хлібопекарської, м'ясної, молочної та виноробної промисловості в МСГП створюється науково-технічна рада, до якої входять учені та висококваліфіковані фахівці.

МСГП є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків тощо.

Дата добавления: 2015-05-10