Підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається

Третя особа у зобов'язанні

Під третьою особою у зобов’язанні слід розуміти учасника цивільних правовідносин, який не є стороною (боржником або кредитором) у зобов’язанні.Третя особа пов’язана правовідносинами з одним із основних учасників зобов’язання, — кредитором або боржником.У випадку зобов’язань, виконуваних третіми особами, треті особи не набувають прав вимагати виконання стосовно боржника, який залишається зобов’язаним тільки перед своїм кредитором. Зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

За загальним правилом заміна осіб у зобов’язанні можлива в усіх випадках, крім тих, коли це заборонено договором або законом. Так, ст. 515 ЦК України не допускає заміну кредитора в зобов’язанні, яке нерозривно пов’язане з особою кредитора, зокрема в зобов’язаннях з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я чи смертю. Аналогічні заборони закріплені у спеціальних нормах ЦК України.

Заміна кредитора означає, що із зобов’язання вибуває колишній (первісний) кредитор і його замінює інша особа, що вступила в це зобов’язання. Це можливо в усіх випадках, крім тих, коли така заміна заборонена договором або законом. Так, ст. 515 ЦК України не допускає заміну кредитора у зобов’язанні, яке нерозривно пов’язане з особою кредитора. Аналогічні заборони закріплені у спеціальних нормах ЦК України. Наприклад, заборона передачі іншій особі права переважної купівлі частки у спільній частковій власності (ст. 362 ЦК України).

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передачі своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги — цесії); правонаступництва, яке може бути як універсальним (наприклад, спадкування за загальними правилами), так і сингулярним, тобто частковим (наприклад, у деяких випадках реорганізації юридичних осіб); виконання обов’язку боржника поручителем, заставодавцем (майновим поручителем) або третьою особою (суброгація); в інших випадках, встановлених у законі. Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На відміну від кредитора боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора (ст. 520 ЦК України). Заміна боржника у певних зобов’язаннях є можливою виключно за умов, якщо у нового боржника є правота дієздатність, необхідна для виконання обов’язку первісного боржника. Правочин щодо заміни кредитора, боржника у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги (обов’язок виконання) за яким передається новому кредиторові (боржникові) (ст. 513, 521 ЦК України). Доля засобів забезпечення, що існували до переведення боргу, вирішується диференційовано. Так, порука і встановлена іншою особою застава з переведенням боргу, як правило, припиняються. При цьому поручитель або заставодавець можуть стати гарантами виконання зобов’язання і новим боржником, але для цього необхідна їхня заново виявлена згода. Застава, що встановив первісний боржник, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 523 ЦК України). При цьому первісний боржник у зобов’язанні займає місце майнового поручителя (ст. 583 ЦК України). Уразі подальшої заміни боржника в зобов’язанні, забезпеченому такою заставою, остання припиняється. Щодо неустойки, завдатку, притримання, банківської гарантії, то вони при делегації зберігаються автоматично, оскільки збереження їх існування не порушує прав та інтересів інших.

Дата добавления: 2015-05-07