Виконання і припинення зобов’язань, що випливають з гарантії

Виконання зобов'язань, що випливають з банківської гарантії, починається з моменту пред'явлення бенефіціаром гаранту вимоги про сплату грошової суми по банківській гарантії. Вимога має бути представлено гаранту в письмовій формі з додатком зазначених в гарантії документів. У вимозі або в додатку до нього бенефіціар повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов'язання, на забезпечення якого видана гарантія (п. 1 ст. 374 ЦК).
При отриманні вимоги гарант зобов'язаний негайно повідомити принципала про отримання вимоги бенефіціара і передати принципалу копію вимоги з усіма відносяться до неї документами. Цей обов'язок відіграє вельми важливу роль у відносинах гаранта і принципала. Адже її виконання враховується при пред'явленні гарантом регресних вимог до принципала. Тільки виконання гарантом своїх зобов'язань відповідно до умов його угоди з принципалом про видачу гарантії є безперечним підставою для задоволення регресних вимог гаранта до принципала.
Гарант повинен розглянути вимогу бенефіціара з доданими до неї документами в розумний строк і проявити розумну дбайливість, щоб встановити, чи відповідає ця вимога та додані до нього документи умовам гарантії (п. 2 ст. 375 ЦК). Під розумним строком, протягом якого гарант зобов'язаний здійснити перевірку документів і дати відповідь про їх прийняття або відмову, повинен розумітися термін, що склався у вигляді звичаю. Установка законодавця на розумність строку здійснення перевірки документів не перешкоджає його конкретного визначення в гарантії.
При розгляді документів, поданих бенефіціаром, гарант не зобов'язаний здійснювати перевірку відповідності документів фактичним обставинам, але зобов'язаний перевірити їх на предмет відповідності умовам гарантії. Згідно п. 1 ст. 376 ЦК, якщо вимога бенефіціара або додані до нього документи не відповідають умовам гарантії або представлені гарантові після закінчення визначеного в гарантії строку, гарант відмовляє бенефіціару у задоволенні його вимоги. Гарант відмовляє у виплаті, якщо з поданих бенефіціаром документів випливає, що порушення принципалом основного зобов'язання не є тим порушенням, яке відповідно до умов гарантії дає право зажадати платежу від гаранта. Гарант зобов'язаний негайно повідомити бенефіціара про відмову задовольнити його вимогу (п. 1 ст. 376 ЦК). У діловому обороті прийнято, що, сповіщаючи бенефіціара про відмову задовольнити вимогу, гарант зобов'язаний проінформувати бенефіціара про причини відмови. У кожному разі бенефіціар має право вимагати подібного пояснення, тому що мова йде про відмову задовольнити належне йому право. Після виправлення помилок і недоліків у документах, на підставі яких гарант відмовив у задоволенні вимоги, бенефіціар має право повторно пред'явити гаранту вимогу про оплату за умови, що вимога заявлено до закінчення терміну гарантії. Право на повторне пред'явлення вимоги про сплату в зазначених та подібних випадках випливає з того, що сам по собі відмова гаранта виплатити грошову суму не означає припинення гарантійного зобов'язання і не припиняє права бенефіціара вимагати оплати грошової суми, передбаченої банківською гарантією. Тому до закінчення терміну, на який видана банківська гарантія, бенефіціар може не тільки повторно, але і скільки завгодно разів виставляти свою вимогу про сплату грошової суми, поки воно не буде задоволено. Пред'явлення бенефіціаром вимоги до гаранта має бути зроблено до закінчення визначеного в гарантії строку, на який вона видана (п. 2 ст. 374 ЦК).

Закінчення строку, на який видана банківська гарантія, є підставою припинення гарантійного зобов'язання в цілому, у зв'язку з чим він не може бути відновлений. У разі необгрунтованої відмови гаранта в задоволенні вимоги бенефіціар має право в загальному порядку звернутися до гаранта з позовом з вимогою про виконання зобов'язань, що випливають з банківської гарантії. При цьому слід мати на увазі, що подання гаранту бенефіціаром в письмовій формі з додатком зазначених в гарантії документів вимоги про сплату грошової суми по банківській гарантії є обов'язковою умовою для подальшої позовної захисту прав бенефіціара. Бенефіціар, не представившись гаранта у межах строку дії гарантії письмову вимогу про сплату грошових сум, не може вимагати їх виплати шляхом пред'явлення позову через відсутність матеріально-правових підстав для його задоволення.
Незалежність банківської гарантії від основного зобов'язання, в забезпечення виконання якого вона видана, певною мірою абстрактний характер взаємин бенефіціара та гаранта зумовили особливість реалізації зобов'язань гаранта, що випливають з правил п. 2 ст. 376 ГК. У ньому сказано: якщо гаранту до задоволення вимог бенефіціара стало відомо, що основне зобов'язання, забезпечене банківською гарантією, повністю або у відповідній частині вже виконано, припинилося з інших підстав або недійсне, то він повинен негайно повідомити про це бенефіціара і принципалу. Отримане гарантом після такого повідомлення повторне вимога бенефіціара підлягає задоволенню гарантом. В результаті виконання приписів п. 2 ст. 376 ЦК можуть мати місце дві типові ситуації.
Ситуація перша. Бенефіціар отримує платіж у задоволення вимог по банківській гарантії, в той час як основне зобов'язання, для забезпечення виконання якого видавалася гарантія, припинилося або недійсне.
Ситуація друга. Бенефіціар отримує платіж у задоволення вимог по банківській гарантії незважаючи на те, що основне зобов'язання, виконання якого забезпечувалося видачею банківської гарантії, повністю або частково виконане принципалом як боржником або третіми особами в його користь.
В обох випадках гарант може стягнути сплачену ним бенефіціару грошову суму в порядку регресу з принципала, якщо цьому немає перешкод, зазначених у ст. 379 ГК. Принципал, що задовольнив регресні вимоги, може пред'явити бенефіціару позов з безпідставного збагачення. Даний позов буде грунтуватися на тому, що виплати, вироблені гарантом, одночасно є виконанням зобов'язання принципала перед бенефіціаром і припиняють його. Внаслідок цього правова підстава отримання бенефіціаром виконання від принципала можна вважати відпалим, а отримані у виконання зобов'язання грошові суми марна збагаченням.

Норми п. 2 ст. 376 ГК дають можливості для зловживання правом з боку бенефіціара. Гарант може захищатися від нього застосуванням норм п. 1,2 ст. 10 ГК про неприпустимість зловживання правом і про відмову в захисті прав суб'єктів, що зловживають своїми правами. Така судова практика вже почала складатися. По конкретній справі звернення бенефіціара до суду з позовом про спонукання гаранта виплатити грошові суми в задоволення вимог по банківській гарантії у разі, коли були докази того, що принципал як боржник повністю виконав зобов'язання за основним зобов'язанням, було розцінено судом як зловживання правом1.
У зв'язку з виплатою гарантом бенефіціару грошових сум, обумовлених банківською гарантією, виникає питання про долю зобов'язання, виконання якого забезпечувалося видачею банківської гарантії. Інакше кажучи, чи впливає виконання гарантом свого зобов'язання по банківській гарантії на зобов'язання між бенефіціаром (кредитором) і принципалом (боржником), в забезпечення виконання якого видавалася банківська гарантія?
Банківська гарантія чинним законодавством віднесена до способів забезпечення виконання зобов'язань. Внаслідок цього виконання гарантом своїх зобов'язань з виплати грошових коштів бенефіціару, що є кредитором у зобов'язанні з принципалом, погашає у відповідній частині право вимоги бенефіціара до принципала. Таким чином, якщо гарантом виконано вимогу бенефіціара про оплату грошової суми, передбаченої банківською гарантією, то зобов'язання між бенефіціаром і принципалом повинно вважатися виконаним у відповідній частині.

Дата добавления: 2015-05-07