Суб’єкти референдного процесу в Україні. 2 страница

3. Комісія є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням.

80. Виборчий процес в Україні.

ЗУ «Про вибори народних депутатів України» 17.11.11, «Про вибори ПУ» 05.03.99

Виборчий процес - це здійснення суб'єктами (виборець; ЦВК, а також інша виборча комісія, утворена відповідно Закону; партія, що висунула кандидата у депутати; кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому Законом;

офіційний спостерігач від партії, яка висунула кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, від кандидата у депутати в одномандатному окрузі, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому Законом.) виборчих процедур, передбачених Законом.

Принципи виборчого процесу:

· Публічність і відкритість

· Політичного плюралізму і багатопартійності

· Законності

· Добровільності

· Вільні вибори

· Таємності голосування

· Особистого голосування

· Прямого голосування

· Рівності

· Загальності

· Інші.

Початок виборчого процесу оголошує ЦВК.

Етапи виборчого процесу ВРУ:

1) висування кандидатів у депутати;

2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії);

3) реєстрація кандидатів у депутати;

4) проведення передвиборної агітації;

5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;

6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

У випадках, передбачених Законом, виборчий процес включає також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків повторного голосування.

Етапи виборчого процесу ПУ:

1) утворення територіальних виборчих округів;

2) утворення виборчих дільниць;

3) утворення окружних та дільничних виборчих комісій;

4) формування списків виборців, їх перевірка та уточнення;

5) висування та реєстрація кандидатів;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування у день виборів ПУ;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів ПУ.

У разі необхідності виборчий процес може включати також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів ПУ.

81. Види виборчих дільниць на виборах в Україні.

Виборчі дільниці поділяються на:

· Звичайні (утворюються для організації голосування виборців за місцем їх) проживання

· Спеціальні (утворюються у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах та інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування. Як виняток, спеціальні виборчі дільниці можуть утворюватися Центральною виборчою комісією за поданням відповідної окружної виборчої комісії на території військових частин (формувань), дислокованих на значній відстані від населених пунктів.)

· Закордонні (утворюються при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України.)

·

82. Проведення передвиборної агітації на виборах в Україні

Передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать КУ та ЗУ.

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах:

1) проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;

2) проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;

3) проведення публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій - суб'єктів виборчого процесу чи політичної діяльності кандидатів у депутати;

4) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

5) розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;

6) розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

7) проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії - суб'єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

8) публічні заклики голосувати за або не голосувати за партію - суб'єкта виборчого процесу, кандидата у депутати або публічні оцінки діяльності цих партій чи кандидатів у депутати;

9) в інших формах, що не суперечать КУ та ЗУ.

Передвиборна агітація на виборах ВРУ

Партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, кандидати у депутати мають право розпочати свою передвиборну агітацію з дня, наступного за днем прийняття виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у депутати.

Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем голосування.

Передвиборна агітація напередодні дня голосування та в день голосування забороняється. У цей же час забороняються проведення масових акцій (зборів, мітингів, походів, демонстрацій, пікетів) від імені партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, кандидатів в депутати, розповсюдження агітаційних матеріалів, а також публічні оголошення про підтримку партією чи окремими кандидатами у депутати проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів.

Передвиборна агітація на виборах ПУ

Кандидат на пост ПУ може розпочинати проведення передвиборної агітації наступного дня після його реєстрації ЦВК.

Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів.

Агітація перед повторним голосуванням розпочинається з дня, наступного після призначення повторного голосування, і закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем повторного голосування.

Передвиборна агітація у період виборчого процесу поза строками, встановленими у законі, забороняється.

Стаття 58. Форми і засоби передвиборної агітації

1. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать КУ та ЗУ.

2. Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост ПУ, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів.

3. До передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій) про дії кандидатів на пост ПУ, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених КУ або ЗУ

4. Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, для цілей, визначених Законом, та коштів виборчих фондів кандидатів на пост ПУ.

5. Передвиборна агітація за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, здійснюється з додержанням принципу рівних умов надання кандидатам на пост ПУ однакових друкованих площ у друкованих засобах масової інформації та ефірного часу на радіо і телебаченні.

6. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за зверненням відповідної окружної виборчої комісії надають приміщення, придатні для проведення публічних заходів передвиборної агітації, які організовує окружна виборча комісія.

При цьому окружна виборча комісія зобов'язана забезпечити рівні можливості для всіх кандидатів на пост ПУ, зареєстрованих ЦВК. Оплата за використання наданих приміщень здійснюється у порядку, встановленому Закону.

7. Кандидат на пост ПУ, зареєстрований ЦВК, має право на договірній основі за рахунок коштів виборчого фонду орендувати будинки і приміщення усіх форм власності для проведення зборів, мітингів, дебатів, дискусій та інших публічних заходів передвиборної агітації.

8. Кандидат на пост ПУ або його довірена особа повідомляє про час і місце проведення публічних заходів передвиборної агітації відповідну окружну виборчу комісію.

9. У разі якщо будинок (приміщення) незалежно від форми власності було надано для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації за одного кандидата на пост ПУ, власник (володар, користувач) цього будинку (приміщення) не має права відмовити в його наданні на тих же умовах іншому кандидату на пост ПУ. Зазначена вимога не стосується приміщень, що перебувають у власності чи постійному користуванні партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу.

83. Структура виборчого бюлетеня

Вибори ПУ

Форма і текст виборчого бюлетеня для голосування в день виборів ПУ, а також форма виборчого бюлетеня для повторного голосування затверджуються Центральною виборчою комісією не пізніш як за двадцять два дні до дня виборів. Текст виборчого бюлетеня для повторного голосування затверджується Центральною виборчою комісією не пізніш як за десять днів до дня повторного голосування.

Виборчі бюлетені є документами суворої звітності.

Виборчий бюлетень повинен містити назву та дату проведення виборів (бюлетень для повторного голосування - дату повторного голосування), номер територіального виборчого округу, номер виборчої дільниці, крім спеціальних виборчих дільниць, які

утворені відповідно до частини десятої статті 20, а також позначені місця для печатки дільничної виборчої комісії, прізвища, ініціалів та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень.

До виборчого бюлетеня для голосування в день виборів вносяться відомості в алфавітному порядку за прізвищами зареєстрованих кандидатів на пост Президента України із зазначенням прізвищ, імен, по батькові, року народження, місця проживання, місця роботи (занять), партійності кандидата, суб'єкта висунення кандидата. Праворуч напроти відомостей про кожного кандидата розташовується порожній квадрат. Після прізвищ усіх кандидатів у виборчому бюлетені зазначається: "Не підтримую жодного кандидата на пост ПУ" і праворуч від цих слів розташовується порожній квадрат.

Виборчий бюлетень повинен містити роз'яснення щодо порядку його заповнення виборцем під час голосування.

Виборчий бюлетень має контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон повинен містити назву та дату виборів (дату повторного голосування), номер територіального виборчого округу, номер виборчої дільниці, а також позначені місця для номера, за яким виборця внесено до списку виборців на дільниці, підпису виборця, який отримує виборчий бюлетень, прізвища, ініціалів та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень.

Вибори ВРУ

Форма, колір і текст виборчих бюлетенів для голосування в загальнодержавному окрузі та в одномандатних виборчих округах затверджуються Центральною виборчою комісією не пізніш як за п'ятдесят три дні до дня голосування.

Виборчі бюлетені для голосування в загальнодержавному окрузі та в одномандатних виборчих округах мають бути різного кольору.

Ступені захисту виборчого бюлетеня встановлюються Центральною виборчою комісією.

Виборчий бюлетень повинен містити назву та дату проведення виборів депутатів, позначення (загальнодержавний чи одномандатний) виборчого округу, номер одномандатного округу, номер виборчої дільниці, а також позначені місця для печатки дільничної виборчої комісії.

Текст виборчого бюлетеня викладається державною мовою і повинен бути розміщений на одному аркуші та лише з одного боку.

У виборчому бюлетені для голосування у загальнодержавному окрузі назви партій розміщуються у порядку їх номерів, визначених жеребкуванням, яке проводить ЦВК за участю представників партій у Центральній виборчій комісії після

закінчення реєстрації кандидатів у депутати від партій перед затвердженням форми і тексту виборчого бюлетеня. У виборчому бюлетені зазначаються визначений жеребкуванням номер кожної партії, повна назва відповідної партії, власні імена (усі власні імена) та по батькові (за наявності) перших п'яти кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії. Між номером кожної партії та назвою цієї партії розміщується порожній квадрат.

У виборчому бюлетені для голосування в одномандатному окрузі зазначаються в алфавітному порядку прізвища, власні імена (усі власні імена) та по батькові (за наявності) зареєстрованих у цьому окрузі кандидатів у депутати з відомостями про рік народження, освіту, посаду (заняття), місце роботи, місце проживання, партійність, а також суб'єкт висування кожного кандидата. Ліворуч від прізвища кожного кандидата розташовується порожній квадрат.

Виборчий бюлетень містить роз'яснення щодо порядку його заповнення виборцем під час голосування.

Виборчий бюлетень має контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон повинен містити назву та дату виборів, позначення (загальнодержавний чи одномандатний) виборчого округу та номер одномандатного округу, номер виборчої дільниці, а також позначення місця для номера, за яким виборця внесено до списку виборців на дільниці, підпису виборця, який отримує виборчий бюлетень, прізвища, ініціалів та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень.

Виборчий бюлетень є документом суворої звітності.

Вибори депутатів ВР АРК, міських та сільських рад

Форма та колір виборчого бюлетеня для кожних місцевих виборів (виборів депутатів ВР АРК, обласних, районних, міських, районних у містах (у багатомандатному та одномандатному мажоритарному виборчому окрузі), сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів) затверджуються Центральною виборчою комісією не пізніш як за 30 днів до дня проведення чергових місцевих виборів і не можуть змінюватися до початку виборчого процесу наступних чергових виборів.

Виборчі бюлетені є документами суворої звітності.

Текст виборчих бюлетенів для голосування у відповідних виборчих округах затверджується відповідними територіальними виборчими комісіями не пізніш як за 17 днів до дня місцевих виборів.

Виборчий бюлетень повинен містити назву та дату проведення місцевих виборів, означення (одномандатний чи багатомандатний) виборчого округу, номер виборчого округу (за наявності), а також позначені місця для номера виборчої дільниці, печатки дільничної виборчої комісії, прізвища та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень. За наявності підтвердженої відповідним поліграфічним підприємством технічної можливості територіальна виборча комісія може прийняти рішення про виготовлення виборчих бюлетенів із зазначенням номерів виборчих дільниць.

Виборчий бюлетень має контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон повинен містити назву та дату проведення місцевих виборів, означення (одномандатний чи багатомандатний) виборчого округу, номер виборчого округу (за наявності), а також позначені місця для номера виборчої дільниці, номера, за яким виборця внесено до списку виборців, підпису виборця, який отримує виборчий бюлетень, прізвища та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видав виборчий бюлетень

У контрольних талонах виборчих бюлетенів, які виготовляються із зазначенням номерів виборчих дільниць, зазначається номер виборчої дільниці.

84. Гарантії здійснення виборчого права.

Однією з гарантій реального здійснення вільного волевиявлення установлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства, причому в кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими запроваджується інститут відповідальності за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей інститут отримує відповідно в чинному адміністративному, кримінальному, кримінально-процесуальному, цивільно-процесуальному законодавстві.

Наприклад: У судовому порядку можна оскаржувати дії кандидатів на посади (ПУ, депутатів), їх представників, дії або бездіяльність членів дільничних комісій, засобів масової інформації тощо.

85. Види правових статусів осіб.

Види правового статусу особи:

•Загальний (конституційний) статус-юридично закріплене становище особи в державі та суспільстві, можливість мати, володіти, користуватись і розпоряджатись економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах КУ та інших законів

•Індивідуальний статус громадянина (освіта, вік, стать)- статус особи як індивідуума, який становить персоніфіковані права і обов'язки в їх конкретних, природних і набутих здібностях і особливостях (стать, вік, родинний стан, стан здоров'я, релігійні переконання тощо), відрізняється рухливістю: змінюється відповідно до тих змін, що відбуваються в житті людини

•Спеціальний (родовий) статус певних категорій громадян (професійні навички)- статус особи як представника тієї чи іншої соціальної групи, відокремленої за певним юридико-значущим началом (родом діяльності, віком та ін.), який наділений відповідно до законів та інших нормативних актів спеціальними, додатковими, правами і обов'язками, обумовлений особливостями становища особи і потребами її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер, військовослужбовець, посадова особа та ін.)

•Статус осіб, що працюють чи мешкають в різних екстремальних умовах (полярна станція ім.. Вернадського, Миротворчий контингент)

•Статус іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців-це сукупність прав, свобод і обов’язків особи, якими особу наділяє держава, і з якою у держави немає правового зв’язку, такого як громадянство.

•Статус громадян, що перебувають за кордоном-це сукупність прав, свобод і обов’язків громадян певної держави, які знаходяться за її межами і ці права, свободи і обов’язки визначаються законодавством держави громадянства, держави перебування і міжнародними договорами.

•Статус юридичної особи-це сукупність прав і обов’язків організації, утвореної в законодавчо закріпленому порядку.

•Галузеві статуси-це сукупність прав, свобод і обов’язків особи, які регулюються нормами певної галузі права

•Професійні і посадові статуси (органи державної влади)

86. Гуманістична спрямованість основ правового статусу

Гуманістична спрямованість основ правового статусу особи найбільш чітко відбивається в конституційному положенні про те, що людина є найвищою соціальною цінністю. Історія виникнення і розвитку прав і свобод людини свідчить, що джерелом рівноправності і гуманізму є природна сутність людини. Історичний зміст гуманізму полягає в боротьбі за справедливе, засноване на рівноправності суспільства. Соціальна справедливість — головна риса гуманізму. Гуманізм як основоположний принцип державного і суспільного ладу лежить в основі конституційно-правового статусу людини і громадянина. Положення ст. З КУ визначають гуманістичну спрямованість конституційного регулювання суспільних відносин, демократичний вектор розвитку національної правової системи. Ідеї гуманізму мають юридичне вираження в чинній КУ, в поточному законодавстві.

Гуманістична спрямованість конституційно-правового статусу людини і громадянина проявляється також у наданні пільг окремим категоріям осіб. Виходячи з гуманістичних принципів, КУ і поточне законодавство передбачають систему пільг і переваг для тих, хто нужденний, потребує захисту (діти, жінки, хворі, інваліди тощо).

87. Поняття, принципи і зміст правового статусу особи.

Правовий статус особи-це сукупність прав,свобод і обов’язків,якими наділяється суб’єкт правовідносин, та гарантії їх здійснення.

Принципи правового статусу— це головні засади, які визначають суть правового статусу і закріплюють його найважливіші ознаки.

Основні принципи конституційно-правового статусу:

•Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права (ст..9,55)

•Рівність прав і свобод осіб: за статтю, статусом, між чоловіком і жінкою, рівність перед законом (ст..24,ч2 ст3)

•Принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини (ст. 21)

•Гарантованості прав та свобод (ст. 3,22,24)

•Гуманістична спрямованість основ правового статусу (ст. 3, ч2 ст 28)

•Загальнодоступність прав і свобод (ст. 49,71)

•Заборона незаконного обмеження конституційних прав і свобод громадян України (ст. 22,23,64)

•Єдності прав і обов’язків людини і громадянина (ст. 23,66)

•Поєднання індивідуальних інтересів особи з інтересами інших осіб, держави і суспільства (ст. 23,64) Отже, під конституційно-правовим статусом особи розуміють загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов’язки людини й громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи (вони складають його зміст і структуру): громадянство; загальна правоздатність; принципи правового статусу; конституційні права, свободи й обов’язки громадян; гарантії прав і свобод; відповідні правові норми.

88. Конституційно-правовий статус особи, його структура

Конституційно-правовий статус особи -юридично закріплене становище особи в державі та суспільстві, можливість мати, володіти, користуватись і розпоряджатись економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах КУ та інших законів

Структура правового статусу особи:

•Громадянство – це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством.

•Правосуб’єктність— це можливість чи здатність особи бути суб'єктом права з усіма відповідними наслідками.

•Принципи правового статусу— це головні засади, які визначають суть правового статусу і закріплюють його найважливіші ознаки.

•Конституційні права та свободи- це встановлені державою,закріплені в її КУ певні можливості,які дозволяються кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними,соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих,так і в суспільних інтересів.

•Конституційні обов’язки-це міра належної поведінки людини, яка закріплена в КУ, і якої людина повинна дотримуватись

•Гарантії прав і свобод- система норм принципів,умов і вимог,які забезпечують у сукупності додержання прав і свобод і законних інтересів особи

89. Співвідношення конституційних прав та конституційних свобод.

Юридичні права і свободи є близькими й по суті тотожними поняттями. Закріплені в конституції вони визначають міру можливої поведінки, тобто межі можливих дій, можливість користуватися благами для задоволення своїх потреб та інтересів. Юридичні обов'язки є мірою належної поведінки. Вони визначають вид і міру суспільно необхідної поведінки громадян, висувають обов'язкові вимоги до поведінки, дій особи.

Правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина присвячені статті 21—68 розділу II Конституції України.Юридичне розмежування між правом (суб'єктивним) і свободоюпровести складно. Суб'єктивним правом є міра можливої поведінки суб'єкта. Це ж визначення можна застосувати і до поняття «свобода».

У більшості випадків, коли йдеться про суб'єктивне право, передбачається наявність більш або менш визначеного суб'єкта, на якому лежить обов'язок, що відповідає даному праву (наприклад,право на охорону здоров'я повинно забезпечуватися мережею відповідних медичних установ). Коли ж йдеться про свободу, мається на увазі заборона відкидати або обмежувати цю свободу. Таказаборона звернена до невизначеного кола суб'єктів, зобов'язаних поважати дану свободу (наприклад, свобода слова передбачає право людини вимагати від держави захисту від будь-якого суб'єкта, що цю свободу порушує). Але наведене розмежування між правом та свободою досить умовне, оскільки є такі свободи, дотримання яких покладається на визначене коло осіб, наприклад, це академічнасвобода, тобто свобода викладацької діяльності.

Говорячи про співвідношення прав і свобод, слід додати і те, що вживання терміна «свобода» найбільш характерне для країн з англосаксонською системою права.

Закріплені в Конституції України права, свободи й обов'язки людини та громадянина, їх широта, реальність, гарантованість відтворюють не тільки фактичний і юридичний статус особи в суспільстві, а й суть демократії, що існує у країні, соціальні можливості, закладені безпосередньо в суспільному ладі.

До конституційних прав і свобод людини та громадянина належать громадянські (особисті), політичні, соціально-економічні та культурно-духовні.

Громадянські (особисті) права і свободи людини та громадянина становлять основу правового статусу; вони закріплені в найбільшій кількості статей Конституції України. До них належать права на життя, свободу і особисту недоторканність; недоторканність житла; охорону приватного життя; таємність листування й телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; захист приватного життя особи; користування рідною мовою, а також свобода пересування й вибору місця проживання, свобода совісті та ін. (статті 27—35 Конституції України). Конституція України поряд із найважливішими правами і свободами людини та громадянина встановлює також конституційні обов'язки як громадян, так і кожного, хто постійно проживає чи перебуває на території України (статті 65-68 Конституції України). Так, стаття 65 встановлює обов'язок громадян України захищати свою Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, шанувати її державні символи, а також відбувати військову службу відповідно до закону; стаття 66 зобов'язує громадян не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ними збитки, стаття 67 — сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законом.

90. Покоління прав людини.

Покоління прав людини-це така послідовність, в якій виникали різні групи прав людини.

1)Права першого покоління(17-18 ст)-ліберальна концепція (право на життя, свободу та особисту недоторканість, гідність, справедливий суд)

2)Права другого покоління(початок 20 ст.)-позитивні права (право на працю,належні умови праці, освіту)

3)Права третього покоління(формується після Другої світової війни)-колективні права (право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на соціальний і еко­номічний розвиток, на міжнародне спілкування, на мир)

4)Права четвертого покоління(21 ст)- права клонів (право на зміну статі, трансплантацію органів, клонування, використання віртуальної реальності, одностатеві шлюби, евтаназію)

91. Поняття громадянства і засоби його набуття.

Громадянство – це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством.

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках Громадянином держави є особа не в силу того, що проживає на її території, а внаслідок існування між особою і державою певних правових зв’язків. Філіація (франц. filiation від лат. filios - син) - набуття громадянства у зв'язку з народженням. Закони різних держав базуються на принципах або “права крові”, або “права ґрунту”. Згідно з принципом “права крові” дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження. Згідно з принципом “права ґрунту” дитині надається громадянство держави, на території якої вона народилася незалежно від громадянства батьків. Набуття громадянства за “правом крові” у правовій доктрині і законодавстві України та деяких інших держав називають набуттям громадянства “за походженням”, а за “правом ґрунту” - “за народженням”. Принцип “права крові”, як правило, застосовується у поєднанні з принципом “права ґрунту”: діє змішана система. Наприклад, у Законі “Про громадянство України” послідовно провадиться принцип “права крові”, але діти апатридів і діти, батьки яких невідомі, набувають громадянства України з огляду на народження на її території, тобто за “правом ґрунту”.

Дата добавления: 2015-05-10