Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Елементи системи права




Система права - об´єктивно зумовлена внутрішння організація права певного суспільства, яка полягає в єдності і погодженності усіх юридичних норм та деференціації їх за галузями, інститутами, нормами. Правова норма – певний елемент системи права.Вона являє собою встановлене чи санкціоноване державою загальнообов’язкове, формально–визначене правило поведінки, пред’являючи учасникам регулюючих відносин суб’єктивні права та накладені на них юридичні обов’язки. Правові норми регулюють лише ті відносини, котрі на даний момент являються для держави найбільш важливими. [ 6, с. 73 ]

Галузь права - система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічними методами правового регулювання. Галузь права є елементом системи права (об’єктивно юридичного права).Критерії (підстави) розподілу правових норм за галузями галузь права такі: предмет правового регулювання (сукупність суспільних відносин, які врегульовані правом) і метод правового регулювання(специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів.). Поняття предмета правового регулювання дає уявлення про те, що саме регулює право, а поняття методу правового регулювання дає відповідь на питання, як (яким чином, засобом, способом) держава справляє нормативний вплив на суспільні відносини. Предмет правового регулювання має такі властивості: вольовий (ідеологічний) характер суспільних відносин, здатність суспільних відносин бути об’єктом зовнішнього контролю, істотне значення суспільних відносин для функціонування і розвитку держави. Метод правового регулювання характеризується колом суб’єктів, яких держава визнає правоздатними і дієздатними, змістом і обсягом правового статусу суб’єктів певних відносин, порядком формування встановлення юридичних прав і обов’язків, способами (засобами) примусового забезпечення їх. Вище наведенні чинники об’єднання юридичних норм у галузі права неоднозначні й нерівноцінні: першим і визначальним серед них є предмет правового регулювання, який начебто веде за собою метод; як регулювати залежить від того що слід регулювати. Суспільні відносини, які суттєво відрізняються за їх характером, змістом, взаємним положенням суб’єктів (скажімо відносини між слідчим та обвинуваченим,та батьків і дітей). Неможливо врегулювати тим самим методом. Основні галузі сучасного права такі: конституційне (державне), цивільне, сімейне, трудове, підприємницьке, сільськогосподарське, соціально-забезпечувальне, екологічне,адміністративне, фінансове, земельне, цивільно-процесуальне, кримінально – процесуальне.У різних країнах зміст, обсяг і назви визначених галузей права можуть істотно відрізнятися. Зберігає певне значення Європейський континентальній правові системі поділ системи права на так зване публічне (галузь права, що регулює відносини між особою і владними органами держави) і приватне право (галузь права, що регулює відноcини між громадянами і різноманітними об´єднаннями, невладними організаціями.) Галузь права поділяється, як правило, на інститути права --- системи юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Серед інститутів права розрізняють галузеві і між галузеві. Галузі права поділяють також на:

а) Профілюючі (традиційні);

б) процесуальні;

в) спеціальні.

Профілюючи галузі утворюють юридичну основу, обов´язкову частину системи права (державне, адміністративне, цивільне, кримінальне право).Процесуальні галузі закріплюють порядок застосування матеріального права (цивільний, кримінальний, адміністративний та інші процеси). Спеціальні галузі на базі профілюючих розвивають основні галузі права, і забезпечують спеціальний правовий режим для того чи іншого виду суспільних відносин (трудове, сільськогосподарське, екологічне, земельне, сімейне, фінансове право та інше.)

Підгалузь права--- окрема частина галузі права, що об´єднує норми та інститути, які регулюють спеціальні види суспільних відносин (авторське право в межах цивільного). Інститут права --- частина галузі права, яка складається із сукупності правових норм, що регулюють якісно однорідні суспільні відносини. Інститути поділяються на галузеві та між галузеві, прості та складні, регулятивні та охоронні.

Між інститутами в нутрі галузі можуть існувати відносини субординацій, співпорядкування. Окремі інститути великого інституту утворюють не рідко самостійні підрозділи, котрі називаються субінститутами. Наприклад: Інститут фінансової дисципліни, дисципліни праці, майнова відповідальність та інші.

Характерні риси системи права:

розкриває внутрішню побудову, організацію права, співвідношення його структурних елементів;

має об´єктивний характер, відображає реальний стан суспільних відносин;

складові елементи системи права відповідають усім вимогам системності, а також підлягають процесам інтеграцій та диференціацій;

як цілісне структурне об´єднання, система права має риси єдності, відмінності, взаємодій, та узгодженості складових елементів, здатності їх до поділу, обумовленості матеріальними умовами життя суспільства, об´єктивними потребами та інтересами соціального прогресу.

Єдність правових норм, що об´єднюються у складну конструкцію, поділену за принципом ієрархії на певні правові утворення,пояснюється:

1)Єдність державної волі.

2)Єдністю правової системи.

3)Єдністю механізму правового регулювання та принципів права.

4) Єдністю кінцевих цілей та завдань, які стоять перед суспільством.

Елемент – це складова частина складного цілого. З цього випливає що, система передбачає внутрішнє будівництво, структуру, зв'язок, дефферанціацію. В той же час система є єдине ціле, яке складається з окремих елементів.

Всяка система передбачає два основних компонента:

1)Структуру – уособлення і “набір” відносно самостійних елементів в межах якогось більш загального цілого (процеси, явища)

2)Взаємодія елементів структури.

Структура – це стійка єдність елементів, закон зв'язку елементів, виражаючи упорядкованість, стійкість відносин: вона забезпечує зберігання цілісності, єдність явища як системи, створює її каркас.

Конституція є нормативно-правовим актом, який має найвищу юридичну силу, визначає демократичний вектор розвитку держави і суспільства, правової системи; в її приписах втілено загальновизнані цінності та ідеали, світового конституціоналізму.

Конституція має надзвичайно соціальну цінність і це повинно чітко усвідомлюватися нашими державними і не державними інституціями, пересічними громадянами. Її особлива цінність впливає передусім із того, що конституційні норми системно випливають на весь комплекс суспільних відносин, є базою поточного законодавства.

Досі діє частина нормативних актів, які дістались Україні у спадок від Радянських часів, що заважає реформуванню правової системи, порушує системність законодавства.

Незважаючи на збільшення кількості законів все ще незадовільне її співвідношення з підзаконними, особливо відомчими, актами. Прийняття останніх не рідко призводить до порушення принципу верховенства закону, до збільшення колізій в законодавстві. Взагалі законодавчі колізії –ієрархічні, темпоральні, змістовні –стали поширеним явищем.

Механізм правового регулювання (М.П.Р) –єдина система правових засобів за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин. Складовими елементами МПР є: норми права, нормативно-правові акти, юридичні факти, правові відносини, акти реалізації, тлумачення та застосування норм права, законність, правосвідомість, і правова культура.

Характеристика елементів МПР.

Норми права МПР утворюють нормативно-правову базу правового регулювання, моделюють, закріплюють, регулюють чи охороняють суспільні відносини.

У законодавстві України є чимало прогалин, недоліків законодавчої техніки. Конче необхідним є нормативне врегулювання процесу законотворення шляхом прийняття закону України про нормативно-правові акти. Це сприяло б забезпеченню наукової обґрунтованості законів, формуванню чітких правил щодо законодавчої техніки, ієрархічній, супідрядності (співвідношення) нормативних актів, подоланню негативного впливу на стан законодавства, що випливає з протистояння різних гілок державної влади. [ 3, с. 63 – 74 ]




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 1283; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.