Валютний контроль

Валютний контроль представляє собою діяльність держа­ви з приводу забезпечення валютного законодавства. Дер­жава не тільки встановлює правила поведінки суб'єктів в формі правових норм при користуванні валютними ціннос­тями, а й забезпечує виконання ними цих правових норм. Це є підставою законності діяльності суб'єктів в галузі ва­лютного регулювання.

Валютний контроль є частиною, специфічним видом фінан­сового контролю, саме тому йому характерні всі загальні риси фінансового контролю. При цьому деякі специфічні риси надають йому зміст саме певного виду фінансового контро­лю. По-перше, це мета валютного контролю: дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

По-друге, — окрема сфера дії цього виду контролю, що визначено Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року. Так, валютному контролю підлягають операції за участю резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларуван­ня валютних цінностей та іншого майна. Органи, що здійсню­ють валютний контроль, мають право вимагати і одержува­ти від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських ра­хунків в іноземній валюті у межах повноважень, (ст. 12).

По-третє, — специфічні направлення валютного контро­лю. До них можна віднести:

— відповідність валютних операцій, що здійснюються, дію­чому валютному законодавству;

— наявність відповідних ліцензій та дозволів щодо діяль­ності, яка пов'язана з користуванням валютними цінностя­ми;

— перевірка обов'язків резидентів в галузі валютного ре­гулювання;

— перевірка обов'язків нерезидентів щодо валютного ре­гулювання. Валютний контроль здійснюється двома типами суб'єктів:

1) Органами валютного контролю (Кабінет Міністрів Ук­раїни, Національний банк України, Державна податкова адміністрація та Державний митний комітет України). За­конодавче закріплені їх функції:

а) Національний банк України є головним органом валют­ного контролю, що:

— здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

— забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами ва­лютного законодавства України;

б) Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що прова­дяться резидентами і нерезидентами на території України;

в) Міністерство зв'язку України здійснює контроль за до­держанням правил поштових переказів та пересилання ва­лютних цінностей через митний кордон України;

г) Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України (ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року).

2) Агентами валютного контролю. Ними виступають упов­новажені банки, які здійснюють контроль за' валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Крім різної компетенції, однією з головних відмінностей органів та агентів валютного контролю є повноваження в галузі видання нормативних актів. Так, лише органам ва­лютного контролю належать повноваження щодо видання нормативних актів, обов'язкових як для резидентів, так і для нерезидентів в Україні.

1. Валютний контроль при наданні ліцензій на право здійснення операцій з валютними цінностями здійснюється Національним банком України та його управліннями. Згідно з Порядком надання ліцензій Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями, за­твердженим Правлінням НБУ № 11 від 25.06.92, основні функції контролю надані обласним управлінням НБУ. Об­ласне управління Національного банку України:

а) перевіряє відсутність серйозних (з точки зору органів банківського нагляду обласного управління) порушень пра­вил банківської діяльності з боку банку, який звертається за ліцензією, а також отримує офіційне підтвердження органів податкового контролю про відсутність протягом двох останніх років порушень правил оподаткування з боку установи, що звертається за ліцензією;

б) здійснює на місці перевірку фактичної наявності техніч­них засобів, що передбачені технічними вимогами для здійснення валютних операцій;

в) перевіряє наявність документів, які підтверджують відповідність працівників установи кваліфікаційним вимо­гам для здійснення валютних операцій, маючи на увазі, що хоч один з цих працівників має працювати в установі, що звертається за ліцензією, не менше як 6 місяців;

г) перевіряє, чи передбачається здійснення валютних опе­рацій Статутом установи, а також чи забезпечує структура установи можливість здійснення валютних операцій;

д) аналізує баланс та звіт установи з метою встановлення рівня ліквідності (платоспроможності) установи;

є) дає рекомендацію для надання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Відділ валютного контролю управління валютного регу­лювання Національного банку України:

а) перевіряє та аналізує документи, які додаються до заяви установи, що звертається за ліцензією Національного банку України на здійснення валютних операцій;

б) готує необхідні матеріали на розгляд заступника Голови Правління та затвердження на засіданні Правління Націо­нального банку України;

в) разом з Головним управлінням банківського нагляду та обласними управліннями Національного банку України здійснює контроль за додержанням уповноваженими банка­ми (установами) правил та умов здійснення валютних опе­рацій, які передбачені чинним законодавством та ліцензія­ми Національного банку України.

2. Валютний контроль при наданні тимчасового дозволу Національним банком України на здійснення валютних опе­рацій організовується за аналогічним порядком. Обласне уп­равління Національного банку України:

а) перевіряє відсутність серйозних (з точки зору органів банківського нагляду обласного управління) порушень пра­вил банківської діяльності з боку банку, який звертається за ліцензією, а також отримує офіційне підтвердження органів податкового контролю про відсутність протягом останнього року порушень правил оподаткування з боку установи, що звертається за тимчасовим дозволом;

б) перевіряє, чи передбачається здійснення валютних опе­рацій Статутом установи;

в) аналізує баланс та звіт установи з метою встановлення рівня ліквідності (платоспроможності) установи;

г) аналізує можливість та надійність здійснення банків­ського аудиту за валютними операціями з боку уповноваже­ного банку, який дав на це свою письмову згоду;

д) дає рекомендацію для надання тимчасового дозволу Національного банку України на здійснення валютних опе­рацій через кореспондентський рахунок уповноваженого банку.

Відділ валютного контролю Управління валютного регу­лювання Національного банку України:

а) перевіряє та аналізує документи, які додаються до заяви установи, що звертається за тимчасовим дозволом Націо­нального банку України на право здійснення валютних опе­рацій;

б) готує необхідні матеріали на розгляд заступника Голови Правління;

в) разом з Головним управлінням банківського нагляду та обласними управліннями Національного банку України здійснює контроль за додержанням банками правил та умов здійснення валютних операцій, які передбачені чинним за­конодавством, тимчасовим дозволом та правилами банків­ського нагляду за валютними операціями.

3. Валютний контроль за дотриманням резидентами зако­нодавче встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями здійснюється згідно з інструкцією НБУ № 139 від 16.06.94р. (в редакції Постанови Правління НБУ №225 від 08.07.97р.). Державні митні органи щотижня надсилають до уповноважених банків України, зазначених у вантажних митних деклараціях, реєстри вантажних митних декларацій окремо на експортні та імпортні вантажі, на підставі яких товари та інші предмети перетнули митний кордон України. Уповноважені банки України на підставі аналізу одержаних реєстрів встановлюють контроль за своє­часним надходженням резидентам виручки в іноземній ва­люті за продукцію, роботи (послуги), що були експортовані, або продукції при її імпорті із-за кордону з моменту здійснен­ня авансового платежу або відкриття акредитива на користь імпортера. Експортні операції резидентів фіксуються упов­новаженими банками після одержання реєстрів вантажних митних декларацій.

При ненадходженні валютної виручки або продукції за імпортом в Україну у встановлені строки уповноважені бан­ки у тижневий термін подають інформацію про це комісіям

при регіональних управліннях Національного банку Украї­ни за місцем реєстрації резидентів. Податковим органам надане право за наслідками проведених ними документаль­них перевірок безпосередньо застосовувати до резидентів, які порушують терміни, передбачені статтями 1 і 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”, штрафні санкції. Податкові органи зобов'язані повідомляти обласне Управління Національного банку України про ухи­лення уповноваженими банками від здійснення функції орга­ну контролю за експортно-імпортними операціями своїх клієнтів для притягнення їх до відповідальності.

Ухилення уповноваженими банками від здійснення функції органу контролю за експортно-імпортними операціями своїх клієнтів, а також неподання інформації комісіям при регіо­нальних управліннях Національного банку України тягне за собою застосування штрафів, визначених пунктами 5 та 7 Інструкції Національного банку України “Про порядок засто­сування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України вщ 19.02.93р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

4. Контроль за якістю дорогоцінних металів та виробів з них регулюється згідно з Законом України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” № 637/97-ВР від 18 листопада 1997 р. Державний пробірний контроль за якістю дорогоцінних ме­талів, дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, за виконанням операцій із зазначеними цінностями здійснюється Міністерством фінансів України та підпорядкованими йому органами дер­жавного пробірного контролю: Державною пробірною па­латою України та регіональними державними інспекціями пробірного контролю.

Міністерство фінансів України у межах своєї компетенції:

— розробляє разом з іншими органами виконавчої влади державну політику в сфері видобутку, виробництва, пере­робки та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— здійснює міжгалузеву координацію діяльності суб'єктів видобутку, виробництва, переробки та реалізації дорогоцін­них металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного камін­ня органогенного утворення та напівдорогоцінного камін­ня;

— формує та поповнює Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

— здійснює державний контроль за обігом та обліком до­рогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— розробляє і приймає нормативно-правові акти, що ре­гулюють відносини у сфері виробництва і використання до­рогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— здійснює інші функції у межах повноважень, визначе­них законодавством України.

Органи державного пробірного контролю в порядку, вста­новленому нормативно-правовими актами, здійснюють:

— обов'язкове клеймування ювелірних та побутових ви­робів, виготовлених з дорогоцінних металів суб'єктами підприємницької діяльності в Україні, якщо зазначені суб'єк­ти не мають акредитованої в установленому порядку Держ­стандартом України лабораторії;

— обов'язкове клеймування всіх ввезених на територію України юридичними та фізичними особами ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів з метою їх реалізації (крім ввезених для власних потреб);

— клеймування ювелірних та побутових виробів, виготов­лених з дорогоцінних металів, за заявками юридичних та фізичних осіб;

— випробування, контрольні та арбітражні аналізи матері­алів, що містять дорогоцінні метали, ювелірних та побуто­вих виробів, що містять дорогоцінні метали, за заявками суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних осіб та звер­неннями правоохоронних органів.

Контроль за операціями з дорогоцінними металами та до­рогоцінним камінням в Україні здійснює Рахункова палата,

Національний банк України, Міністерство фінансів Украї­ни та інші органи виконавчої влади у межах повноважень, визначених законодавством України.

Державний контроль за операціями з дорогоцінними ме­талами та дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням здійснюється з метою забезпечення:

— дотримання законодавства, що регулює питання видо­бутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та здійснення операцій з ними;

— раціонального використання природних ресурсів доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного ка­міння та стабільного забезпечення ними потреб національ­ної економіки;

— використання екологічно раціональних і матеріально обгрунтованих організаційно-технологічних схем видобутку та виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного камі­ння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного камін­ня у встановленому законодавством порядку.

В Україні контроль за операціями з дорогоцінними мета­лами та дорогоцінним камінням 'здійснюється у встановле­ному законодавством порядку:

— контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяль­ності незалежно від форм власності, які видубувають, пере­робляють і використовують дорогоцінні метали і дорогоцін­не каміння, а також скуповують, приймають у заставу ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння, торгують ними або надають посеред­ницькі послуги в торгівлі, зберігають і експонують різно­манітні предмети, що містять зазначені цінності, збирають і переробляють відходи та брухт дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння. Контроль здійснюється також у військо­вих частинах, підрозділах, організаціях та установах Міністер­ства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, а також в організаціях і установах інших центральних органів виконавчої влади;

— державний пробірний контроль за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів.

5. Контроль за переміщенням валютних цінностей через митний кордону. Цей вид валютного контролю здійснюєть­ся як органами валютного контролю (Державним митним комітетом), так і агентами валютного контролю (митниці). Також в цьому контролі беруть участь органи виконавчої влади. Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки Ук­раїни.

4. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), тяг­нуть за собою адміністративну або кримінальну відпові­дальність згідно з чинним законодавством України.

Кримінальна відповідальність регулюється ст. 80 Кримі­нального кодексу України “Порушення правил про валютні операції”. Об'єктом злочину є кредитно-фінансова система України у сфері законних операцій з валютними цінностя­ми.

Об'єктивна сторона злочину може проявитися у п'ятьох незаконних (без відповідного дозволу) формах: 1) скупову­вання; 2) продаж; 3) обмін; 4) використання валютних цін­ностей як засобу платежу; 5) застава. В цьому випадку треба враховувати, що купівля-продаж іноземної валюти може здійснюватися лише при посередництві уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, які мають ліцензію на торгівлю іноземною валютою.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що вона порушує правила про валютні операції, і бажає укласти незаконну угоду, предметом якої є валютні цінності.

Суб'єктом злочину можуть бути громадяни України (при­ватні і посадові особи), іноземні громадяни, особи без гро­мадянства, які на момент вчинення злочину досягли шістнадцяти років. При цьому до відповідальності притягуються обидва учасники незаконної валютної операції.

Санкції, що закріплені ст. 80 КК України, можуть досягати п'яти років з конфіскацією валютних цінностей (перша час­тина статті) та десяти років з конфіскацією майна та валют­них цінностей (друга частина). В другому випадку мова йде про злочин, що вчинений організованою групою чи особою, яка раніше була засуджена за цей злочин, або злочин, вчине­ний у великому розмірі (вартість незаконної операції повин­на перевищувати сто мінімальних розмірів заробітної плати).

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосову­ються також фінансові санкції:

— за здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії Національного банку Украї­ни — штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за об­мінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Респуб­ліканської книги реєстрації банків або без такого виклю­чення;

— за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку Украї­ни, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України — штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначе­них валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

— за торгівлю іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими установами без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням по­рядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанків-ському валютному ринку України, встановлених Національ­ним банком України, — штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

— за невиконання банками обов'язків, передбачених пунк­том 4 статті 4 та пунктом 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів № 15-93, — позбавлення генеральної ліцензії На­ціонального банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Націо­нальним банком України;

— за порушення резидентами порядку розрахунків — штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валю­ту України за обмінним курсом Національного банку Украї­ни на день здійснення таких розрахунків;

— за несвоєчасне подання, приховування або перекручен­ня звітності про валютні операції — штраф у сумі, що вста­новлюється Національним банком України;

— за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна — штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. (Ст. 16 Дек­рету Кабінету Міністрів України № 15-93).

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185-94/ВР від 23 вересня 1994 року, передбачає стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, пе­рерахованої у грошову одиницю України за валютним кур­сом Національного банку України на день виникнення за­боргованості. У разі порушення резидентами термінів, пе­редбачених статтею 3 цього Закону, придбана валюта про­дається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до державного бюд­жету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Порушення резидентами законодавче встановлених термінів розрахунків за експортними операціями чи поста­вок продукції по імпорту в Україну відповідно до положень, встановлених Інструкцією Національного банку України № 139 від 16.06.94р. (в редакції Постанови Правління НБУ

№225 від 08.07.97р.), тягне за собою відповідальність. При неоформленні резидентом своєчасно індивідуального доз­волу на продовження термінів розрахунків комісія при відпо­відному регіональному управлінні Національного банку Ук­раїни через управління зовнішніх економічних зв'язків об­ласної державної адміністрації порушує клопотання перед Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України про відмову надалі у видачі цьому резидентові ліцензій на екс­порт товарів (якщо вони входять до переліку товарів, екс­порт яких підлягає ліцензуванню) до моменту завершення розрахунків за контрактом, за яким порушено зазначені стро­ки, та тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяль­ності.

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України на підставі отриманих клопотань може, у випадку систематич­ного невиконання деякими іноземними партнерами своїх зобов'язань щодо оплати експортованої продукції або поста­вок продукції за імпортом в Україну у визначені контрактом строки, порушувати питання про визнання цих нерезидентів небажаними торговими партнерами для України.

У разі неможливості одержання резидентом валютної ви­ручки чи продукції від іноземного партнера у зв'язку з його неспроможністю виконати свої зобов'язання за укладеними контрактами моментом припинення застосування штраф­них санкцій до резидента вважається дата списання дебі­торської заборгованості, за якою минув термін позовної дав­ності, на збитки підприємства. Якщо до закінчення строку позовної давності погашення дебіторської заборгованості ре­зидентом поданий до відповідного суду позов на іноземного партнера з приводу неперерахування валютних коштів або нездійснення поставок по імпорту в установлені терміни, то з моменту повідомлення судом резидента про прийняття по­зову до виконання призупиняється нарахування пені. Оста­точне рішення з цього питання приймається з урахуванням постанови суду.

Відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. “Про систему валютного регулювання і валют­ного контролю”, ст. 48 Закону України “Про банки і банків­ську діяльність” та Положення про застосування Національним банком України санкцій за порушення банківського законодавства до уповноваженого банку можуть застосову­ватися такі санкції:

— за порушення уповноваженими банками порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валют­ному ринку України, встановлених Національним банком України, — штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) за­значених валютних цінностей, перерахованій у валюту Ук­раїни за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

— у разі несвоєчасного подання, приховування або пере­кручення звітності уповноважений банк сплачує штраф у сумі, еквівалентній 1,5 тис. доларів США, перерахованій у національну валюту за офіційним курсом Національного банку України на день виявлення порушень.

Законом України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння та контроль за операціями з ними” № 637/ 97-ВР від 18 листопада 1997 року закріплена відповідальність за порушення видобутку, використання та реалізації доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних ви­робів з них. Особи, винні в порушенні порядку видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органоген­ного утворення та напівдорогоцінного каміння, несуть ци­вільно-правову, адміністративну і кримінальну відпові­дальність відповідно до законодавчих актів України.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів та ма­ють право в установленому порядку на їх клеймування про­бірним клеймом, несуть матеріальну відповідальність у пов­ному обсязі за невідповідність зазначених виробів держав­ним стандартам. Суб'єкти підприємницької діяльності, що виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, клеймування яких здійснюють в установленому по­рядку органи державного пробірного контролю, несуть со­лідарну відповідальність з органами державного пробірного контролю за шкоду, заподіяну особам невідповідністю за­значених виробів державним стандартам.

Питання для осмислення:

1. Поняття валюти та валютних цінностей

2. Правовий режим валютних операцій

3. Типи валютних операції.

4. Валютні ринкі.

5. Уповноважені банки.

6. Групи валютних операцій.

7. Валютний контроль

8. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Тема 11

ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ

Дата добавления: 2015-05-10