Державна служба в Україні. Статус державного службовця

Державна служба в Україні – професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і ф-ій держави та одержують зарплату за рахунок держ. коштів.

Посада – це візначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця деож органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

-визнані у встановленому порядку недієздатними;

-мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

-у разі прийняття на службу будуть

підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими

родичами чи свояками;

-в інших випадках, встановлених законами України.

Із прийняттям на держ. службу службовцеві присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад. Держ. службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.

ЗУ “Про держ. служ-бу” від 16 грудня 1993 року.

33. Види органів державного управління в Україні.

Органи державного управління – різновид органів держ влади, які спеціально призначені для здійснення ф-ій вик влади (на основі чинного законодавства)

Щодо значимості та тер масштабу дії:

Ø вищі (кабмін)

Ø центральні (міністерства, комітети, відомства)

Ø місцеві (облрайдерж адмін-ції)

Щодо порядку утворення:

Ø утв През-том Ук (мін-ства, відомства)

Ø утв кабміном (окремі органи з ф-іями допоміжного хар-ру)

Ø утв центральними відомчими органами(окремі стуктурні підрозділи)

Щодо хар-ру та обсягу компетенції:

Ø заг компетенції (кабмін, місцеві держ адм-ції)

Ø галузевої комп-ції (міністерства та їх структурні підрозділи)

Ø міжгалузевої чи функціональної комп-ції (держ комітети та окремі міністерства – мінфін)

Щодо дії в часі:

Ø постійні (уряд, міністерства)

Ø тимчасові (тимч комісії, комітети)

Щодо порядку вирішення підвідомчих питань:

Ø єдининачальні (міністерства)

Ø колегіальні (кабмін)

34. Поняття та склад адміністративного правопору-шення.

Адміністративне правопорушення - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає

на держ чи громадський порядок, сусп власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення має три юр ознаки: протиправність, винність і відповідальність (адміністра-тивне стягнення).

Склад адмін правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна класифікувати як адміністративне правопорушення. Склад: об’єкт; об’єктивна сторона; суб’єкт; суб’єктивна сторона.

Об’єкт адмін правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адмін стягнення.

Об’єктивна сторона - дія чи бездіяльність, що заборонені правом.

Суб’єкти громадяни чи посадові особи (дієздатна особа, що досягла 16 р)

Суб’єктивна сторона - вина, мотив і мета поведінки правопорушника..

35. Адміністративна відповідальність: поняття та пі-дстави.

Адміністративна відповідальність - застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адмін стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.. Адміністративна відповідальність - репресивний вид від-ті, де покарання має хар-р особистого зазнавання кари з метою схилити правопорушника до поведінки, яка узгодж. з равовими приписами. Виражається в стягненні, супроводжується доганою і державним та суспільним засудженням протиправного діяння й особи правопорушника.

Підставою для адм відповід-сті є адм правопорушення

Дата добавления: 2015-05-31